Рішення

від 01.09.2022 по справі 280/1803/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року Справа № 280/1803/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

за участю секретаря судового засідання Севериненко К.Р.,

представника відповідача-1 Коротич Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області,

до Державної судової адміністрації України,

третя особа: Веселівський районний суд Запорізької області

про визнання протиправних дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі відповідач-1), третя особа: Веселівський районний суд Запорізької області, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020;

зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивача на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 до 27.08.2020, що складає 153472,86 грн. відповідно до проведеного ним розрахунку.

Крім того, просить суд звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов`язати відповідача як суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 09.07.2003 № 1072-ІV його обрано безстроково на посаду судді Веселівського районного суду Запорізької області, де він працював до 20.09.2021. Стверджує, що за період роботи суддею йому була нараховано з 01.01.2020 по 18.04.2020 суддівська винагорода, для розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, доплати за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу судді, однак у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась у зменшеному розмірі, ніж встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Вказує, що звертався до відповідача з проханням надати довідку щодо заборгованості по виплаті суддівської винагороди за вказаний період, на що була отримана відповідь, у якій відповідач зазначив, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 положення частини 1 статті Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ХІ (зі змінами) були чинними та підлягали застосуванню, а тому відсутня заборгованість по виплаті суддівської винагороди. Вважаючи, що дані дії відповідача порушують його право на оплату праці, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1803/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів, тимчасово виконуючим обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду був виданий 28.02.2022 наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного в умовах воєнного стану», який був продовжений наказами від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022№ 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22, яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду з 01.03.2022 до 06.05.2022 включно.

Розгляд адміністративних справ в Запорізькому окружному адміністративному суді з 10.05.2022 відновлено.

З огляду на вищезазначене, призначене на 15.03.2022 підготовче засідання, не відбулось.

Відповідач-1 позов не визнав 31.03.2022 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 14968), у якому, пояснює, що з 18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», яким Закон України «Про державний бюджет України на 2020 рік», зокрема, доповнено новою статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, у зв`язку із чим з 18.04.2020 нарахована суддівська винагорода була обмежена максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць. Крім того, не погоджується з доводами позивача про те, що територіальним управлінням під час нарахування та виплати суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 було порушено вимоги статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки нарахування та виплата суддівської винагороди потребує застосування низки нормативно-правових актів, які регулюють різні сфери правовідносин, зокрема бюджету, а отже виконання ним вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону від 18.04.2020) відповідає вимогам діючого законодавства та в жодному разі не може вважатися порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Звертає увагу суду на те, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 по справі № 10-р/2020, яким визнано неконституційними положення частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» набрало законної сили лише 28.08.2020, у зв`язку із чим Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області не мало правових підстав для виплати позивачу у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди без застосування обмежень встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону від 18.04.2020). На підставі викладеного просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.05.2022 підготовче засідання відкладено на 14.06.2022.

Ухвалою суду від 14.06.2022 клопотання відповідача задоволено та залучено до участі у справі № 280/1803/22, в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі відповідач-2). Розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 01.07.2022.

Ухвалою суду від 01.07.2022 відкладено підготовче засідання на 15.07.2022.

05.07.2022 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25357), в якому останній зазначає, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет» в межах річної суми видатків. В період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (під час дії статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), здійснювалося нарахування та виплата суддівської винагороди відповідно до її вимог. Зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 по 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. На підставі викладеного просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.07.2022 підготовче провадження у справі № 280/1803/22 закрито та призначено розгляд справи по суті на 02.08.2022.

Протокольною ухвалою від 02.08.2022 розгляд справи відкладено на 05.08.2022.

Ухвалою суду від 02.08.2022 витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області докази по справі, а саме: інформацію про те, чи були виділені Державною судовою адміністрацією України кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у 2020 році у розмірі, з урахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; інформацію про те, чи відбулись зміни у кошторисі Веселівського районного суду Запорізької області на 2020 рік щодо обсягу коштів, виділених на виплату суддівської винагороди судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , у зв`язку із введенням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX); інформацію про те, чи відбулось у спірному періоді з квітня 2020 року по серпень 2020 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, зменшення обсягу бюджетних асигнувань Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у 2020 році; належним чином засвідчену копію кошторису Веселівського районного суду Запорізької області на 2020 рік, у тому числі зміненого, за наявності.

На виконання вищезазначеної ухвали відповідачем-1 04.08.2022 супровідним листом (вх. № 29913) долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії витребуваних документів, а саме: кошторис на 2020 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 14.01.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 16.01.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 23.01.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 13.02.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 18.02.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 25.02.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 02.03.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 17.03.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 02.04.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 04.05.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 04.06.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 15.06.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 16.06.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 10.07.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 16.07.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 21.07.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 10.08.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 11.08.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 20.08.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 01.09.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 10.09.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 18.09.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 22.09.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 06.10.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 12.10.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 22.10.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 02.11.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 04.11.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 11.11.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 17.11.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 24.11.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 16.12.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 18.12.2020; довідку про зміни до кошторису на 2020 рік від 21.12.2020.

Протокольною ухвалою від 05.08.2022 розгляд справи відкладено на 26.08.2022.

Ухвалою суду від 05.08.2022 витребувано від Державної судової адміністрації України докази по справі, а саме: інформацію про те, чи були виділені кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у 2020 році у розмірі, з урахуванням вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; інформацію про те, чи відбулись зміни у кошторисі Веселівського районного суду Запорізької області на 2020 рік щодо обсягу коштів, виділених на виплату суддівської винагороди судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , у зв`язку із введенням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX); інформацію про те, чи відбулось у спірному періоді з квітня 2020 року по серпень 2020 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, зменшення обсягу бюджетних асигнувань Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виплату суддівської винагороди судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у 2020 році; належним чином засвідчену копію кошторису Веселівського районного суду Запорізької області на 2020 рік, у тому числі зміненого, за наявності.

На виконання вищезазначеної ухвали відповідачем-2 12.08.2022 супровідним листом (вх. № 31295) долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію кошторису на 2020 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду неодноразово звертався із клопотаннями про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та підтримуває їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідач-2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Подав клопотання (вх. № 33803), в якому просить суд розглянути справу № 280/1803/ без його участі за наявними у справі матеріалами, позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

На підставі статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, яким надано оцінку з точки зору їх достовірності, допустимості, належності та достатності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Веселівського районного суду Запорізької області, що підтверджується посвідченням судді у відставці № 03589 (а.с. 19).

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 09.07.2003 № 1072-IV позивача було обрано на посаду судді місцевого Веселівського районного суду Запорізької області безстроково, на підставі якої начальником територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області видано наказ № 126 від 08.08.2003 «Про організаційне забезпечення діяльності місцевого Веселівського районного суду» (а.с. 16-18).

10.01.2020 Державною судовою адміністрацією України затверджено кошторис на 2020 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», з якого можна встановити, що Державною судовою адміністрацією України виділено кошторисні призначення для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області для забезпечення здійснення правосуддя місцевих та апеляційних судів за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» у розмірі 228182500,00 грн. (а.с. 120).

В подальшому відповідачем-2 вносилися зміни до кошторису відповідача-1, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про зміни до кошторису на 2020 рік (а.с. 121-138).

В наказі голови Веселівського районного суду Запорізької області № 4-О від 29.04.2020 «Про обмеження суддівської винагороди», зокрема, вказано, що виплату суддівської винагороди за квітень 2020 року починаючи з 18.04.2020 здійснювати з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку посадового окладу та доплат відповідного судді та починаючи з 01.05.2020 та до завершення місяця, у якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, виплату суддівської винагороди здійснювати у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 (а.с. 9).

За період з квітня по серпень 2020 року позивачу була виплачена суддівська винагорода, сума якої обчислювалася з урахуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що підтверджуються розрахунковими листами за квітень-серпень 2020 року та довідкою про нараховану та виплачену суддівську винагороду позивачу № 08-02/447 від 04.03.2022 (а.с. 10-11, 31).

Крім того, відповідно до Довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з квітня 2020 року по серпень 2020 рік судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 (№ 08-02/447 від 04.03.2022) сума обмеження відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за вказаний період становить 190648,51 грн. Сума обмеження за період з 28.08.2020 по 31.08.2020 відновленню не підлягала через відсутність в періоді відпрацьованого часу (а.с.31).

23.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою № 6/12/2021 про надання довідки щодо заборгованості по виплаті йому суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, на що відповідач листом № К-35/08-04/1693 від 02.04.2021 повідомив про те, що у вказаний період положення частин 1 та 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ХІ (зі змінами) були чинними та підлягали застосуванню, у зв`язку з чим заборгованість по виплаті позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 відсутня, а тому відсутні підстави для видачі такої довідки (а.с. 14-15).

Вважаючи дії відповідача, щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за періоди з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ (далі Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX (далі Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

Отже, з 18.04.2020 та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, встановлювалося нарахування заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Як встановлено із наданих позивачем розрахункових листів за квітень-серпень 2020 року та наданою відповідачем довідкою № 08-02/447 від 04.03.2022, у період з квітня по серпень 2020 року позивачу була нарахована та виплачена суддівська винагорода з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ (а.с. 10-11, 31).

В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин 1, 3 статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу 9 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 553-IX.

У даному рішенні Конституційний Суду України дійшов висновку про те, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу. Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів. Таким чином, положення частин 1, 3 статті 29 Закону № 294 суперечать статтям 1, 6, частинам 1, 2 статті 8, частині 2 статті 19, частинам 1, 2 статті 55, частинам 1, 2 статті 126, статті 130 Конституції України.

До того ж суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 по справі № 340/1916/20 висловив правову позицію з приводу застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виплаті суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020, усуваючи таким чином правову колізію, яка виникла у зв`язку із набранням чинності положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким цей Закон доповнено статтею 29.

Зокрема, вказаною постановою врегульовано питання який нормативно-правовий акт підлягає застосуванню при визначенні розміру суддівської винагороди, а саме зазначив, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Крім того, суд вважає за належне зазначити, що стаття 130 Конституції України співвідноситься з частиною 1 статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Щодо тверджень відповідачів про те, що при здійсненні нарахування та виплати суддівської винагороди, у період з 18.04.2020 по 27.08.2020, окрім статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, слід застосовувати положення, визначенні Законом № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ), то суд вважає за належне зазначити наступне.

Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ), у розрізі наведених вище міркувань та правового регулювання спірних відносин не може встановлювати розмір винагороди судді, позаяк не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди). Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).

Таким чином, обмеження розміру суддівської винагороди у зв`язку із прийняттям Закону № 553-ІХ щодо обмеження виплати суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати протягом спірного періоду було неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20, від 08.02.2022 у справі № 160/13316/20, від 05.05.2022 у справі № 160/16362/20.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020 є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо способу захисту порушених прав позивача суд враховує правові висновки зазначені Верховним Судом у постановах від 10.02.2022 у справі № 160/10554/20, від 18.04.2022 у справі № 260/4417/20, від 05.05.2022 у справі № 160/16362/20, від 02.06.2022 у справі № 640/20133/20 та вважає за необхідне зазначити таке.

Нормами частини 1 статті 148 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 148 Закону № 1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Згідно статті 151 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (далі Положення № 141/0/15-19).

Так, відповідно до пункту 6 вищезазначеного положення, Державна судова адміністрація України відповідно до визначених завдань у сфері фінансування судів в аспекті спірних правовідносин виконує наступні функції:

1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом;

2) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь;

3) готує бюджетний запит;

4) подає на затвердження до Кабінету Міністрів України схему посадових окладів з визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя;

5) здійснює методичне керівництво дотримання вимог законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку, складення фінансової та бюджетної звітності в судах (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), територіальних управліннях, державних підприємствах, установах і організаціях, що належать до сфери управління ДСА України.

Отже, Державна судова адміністрація України в контексті спірних правовідносин є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів, функції якого полягають в участі у бюджетному процесі шляхом розроблення бюджетних запитів із зазначенням обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій; отриманні бюджетних призначень та їх подальшого розподілу між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

В свою чергу, функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина 4 стаття 148 Закону № 1402-VIII).

Нормами частини 1 статті 149 Закону № 1402-VIII передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Як вже зазначалося судом вище, з метою з`ясування вказаної обставини судом ухвалою від 05.08.2022 було витребувано від Державної судової адміністрації України відповідні докази по справі.

На виконання зазначеної вимоги суду Державною судовою адміністрацією України було повідомлено, що відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду, у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» та зміни до кошторису Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» у 2020 році не вносились та були відкриті у повному обсязі, на підтвердження чого відповідачем-2 було долучено копію кошторису Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на 2020 рік (а.с. 162-163).

Крім того, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області було долучено до матеріалів справи копії довідок про зміни до кошторису на 2020 рік, з яких можна встановити, що у період з січня по грудень 2020 рік Державною судовою адміністрацією України збільшувалися бюджетні асигнування відповідача-1 за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що твердження відповідача-1 про те, що кошторисних призначень, затверджених у кошторисі на 2020 рік, було недостатньо для виплати суддівської винагороди не знайшло свого підтвердження в наявних матеріалах справи доказах, оскільки як встановлено судом вище Державною судовою адміністрацією України протягом року виділялись додаткові кошти Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата».

Більше того, суд враховує також приписи частини 7 статті 148 Закону № 1402-VIII, відповідно до яких видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

На підставі чого суд вважає, що виплата суддівської винагороди відповідачем-1 із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) обумовлена саме протиправними діями Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, оскільки як встановлено судом вище Державною судовою адміністрацією України зміни до кошторису відповідача-1 стосовно зменшення бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» у 2020 році не вносились, а навпаки протягом року збільшувалися.

Водночас, незважаючи на викладене, Верховний Суд в аналогічних правовідносинах вказував на те, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є Державна судова адміністрація України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме вона, як суб`єкт владних повноважень, мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди (постанова Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 280/136/21).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Визначаючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 280/7420/20, від 09.06.2022 у справі № 280/136/21, від 22.07.2021 у справі № 260/3598/20, від 04.08.2022 у справі № 160/12088/20, в якому звернуто увагу на те, що у віданні Державної судової адміністрації України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. Наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.

Абзацом 10 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, визначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Отже, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, а тому оскільки спір щодо розміру нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди між сторонами відсутній, то суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення на користь позивача вказаної суми.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві визначає суму невиплаченої йому суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 153472,86 грн., однак дана сума не відповідає сумі нарахованої суддівської винагороди позивачу відповідно до наданої відповідачем-1 довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.04.2020 по 31.08.2020 судді Веселівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 № 08-02/447 від 04.03.2022, з якої судом встановлено, що позивачу за вказаний період нараховано, але не виплачено суддівську винагороду у розмірі 190648,51 грн., що зумовлює висновок суду про те, що саме дана сума підлягає стягненню (а.с. 31).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача-2 на користь позивача невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 190648,51 грн. (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів), шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Щодо вимог допустити рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

За відсутності унормування порядку визначення суми стягнення за один місяць у подібних правовідносинах, суд вважає, що сума стягнення за один місяць може бути визначена шляхом ділення загальної суми недоплаченої суддівської винагороди в розмірі 190648,51 грн., на кількість повних місяців, протягом яких позивачу протиправно виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно (що становить повних п`ять місяців), а тому сума стягнення за один місяць складає 38129,70 грн.(190648,51/5).

Відтак, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 38129,70 грн. рішення підлягає негайному виконанню.

Щодо заявлених вимог встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, якою врегульовано питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості побоювань позивача щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, зокрема, не зазначення конкретних випадків невиконання відповідачем рішень судів в аналогічних спорах, суд вважає, що підстави встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі відсутні.

Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168, код ЄДРПОУ 26316700), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Веселівський районний суд Запорізької області (72202, Запорізька область, Мелітопольський район, селище міського типу Веселе, вул. Центральна, буд. 135, код ЄДРПОУ 36943878) про визнання протиправних дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 190648,51 грн. (сто дев`яносто тисяч шістсот сорок вісім гривень 51 копійок) (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів), шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь судді ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 38129,70 грн. (тридцять вісім тисяч сто двадцять дев`ять гривень 70 копійок).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02.09.2022.

СуддяО.С. Духневич