Рішення

від 13.06.2022 по справі 359/2498/20

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2498/20

Провадження № 2/359/151/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Яковлєвої Л.В. ,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль Київської області цивільну справу за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : державний реєстратор Святопетрівської сільської ради Києво Святошинського району Київської області Тютюн Дмитро Сергійович, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Служба автомобільних доріг у Київській області про визнання недійсним наказу та рішення державного реєстратора,-

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2020 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Головка Л. (далі по тексту - прокуратура), який діє в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подав позов до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, яким просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» за № 10-1751/15-17-сг від 03 лютого 2017 року та визнати недійсним рішення державного реєстратора Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Тютюна Д.С. за № 34178181 від 07 березня 2017 року та вирішити питання щодо понесених судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-1751/15-17-сг від 03 лютого 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220886700:07:002:0637 площею 0,14 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на територіїї Сеньківської сільської ради Бориспільського району. На підставі вказаного наказу державний реєстратор Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_2 вніс відомості про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 34178181 від 07.03.2017), у зв`язку з чим ОСОБА_1 стала її власником.

Однак,на думкупрокурора,даний наказта рішеннядержавного реєстратора,щодо передачі ОСОБА_1 у приватнувласність земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0637, підлягають визнанню незаконним та скасуванню згідно норм ст. 16, 21, 328, 373, 393, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 152, 155 Земельного кодексу України з наступних підстав.

Відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р від 22 лютого 2008 року «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» схвалено погоджений протоколом Київської облдержадміністрації від 17 липня 2007 року генеральний напрямок проходження великої кільцевої дороги навколо м. Києва. Згідно п. 2 вказаного Розпорядження, Київській облдержадміністрації, Державному комітетові із земельних ресурсів, Держкомлісгоспу заборонено вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги.

Проте, згідно інформації, наданої Службою автомобільних доріг у Київській області у листі за № 08c/1399 від 12 квітня 2019 року, земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 , безпосередньо знаходиться у коридорі генерального напрямку та майже повністю потрапляє у смугу відводу під саму автодорогу. Більше того, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області за № 10-1751/15-17-сг прийнято 03 лютого 2017 року, тобто після прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України за № 326-р від 22 лютого 2008 року. Зважаючи на вказане прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.

08 травня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

15 червня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало відзив на позов, яким просило відмовити у задоволенні позову зважаючи на наступне. Відповідно п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самовряду-вання, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповід-ність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте таких перешкод не існувало на момент видачі оскаржуванго наказа та, крім іншого, до Державного земельного кадастру дані про земельну ділянку для будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва відсутні, а також відсутня затверджена містобудівна документація із зазначенням коридору її проходження.

Крім того відповідач зазначив, що позовна вимога в частині визнання недійсним наказу Головного управління щодо надання земельної ділянки ОСОБА_1 , не може бути задоволеною, оскільки цей наказ є ненормативним актом, який вичерпав свою дію шляхом виконання і безпосередньої реалізації зацікавленою особою.

Інші учасники справи своїми процесуальними правами щодо подачі до суду відзиву на позов, пояснень чи заперечень, клопотань чи заяв, не скристались.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року у справі закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

25 січня 2022 року Головне управління Державногогеокадастру у Київській області подало до суду письмові пояснення, якими наголосило на тому, що прокурором обрано невірний спосіб захисту і не в інтересах відповідної територіальної громади, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили. Від представника Головного управління Державногогеокадастру у Київській області надійшла заява, якою розгляд справи просив здійснити у його відсутність за наявними в матеріалах справи доказами та з урахуванням поданого ним відзиву і пояснень по суті позову.

Суд, повно і всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 03 лютого 2017 року Голове управління Держгеокадастру у Київській області постановило наказ № 10-17581/15-17-сг, яким надало ОСОБА_1 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3220886700:07:002:0637 площею 0,14 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на територіїї Сеньківської сільської ради Бориспільського району (а.с. 28).

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєсту Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 204719415 сформованої 19 березня 2020 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220886700:07:002:0637 (а.с. 25-27).

07 березня 2017 року державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво Святошинського району Київської області до реєстру внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку, індексний номер рішення 34178181.

В листі від 09 жовтня 2019 року за № 10-28-0.19-8279/2-19 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомило прокурора про те, що у державному земельному кадастрі дані про земельну ділянку для будівництва великої кільцевої дороги навколо м. Києва відсутні, а також відсутня затверджена містобудівна документація із зазначенням коридору її проходження. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року за № 326-р «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва» схвалено погоджений протоколом Київської обласної адміністрації від 17 липня 2007 року із змінами від 16 липня 2009 року генеральний напрямок проходження великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва. Проте земельні ділянки щодо проходження коридору великої кільцевої дороги навколо м. Києва відповідно вимог ст. 79? Земельного кодексу України не сформовані (а.с. 41-42).

Відповідно вимог ст.56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку , що визначені законом, яким є Закон України « Про прокуратуру».

За змістом ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У рішенні Конституційного суду України у справі за №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Прокурор, обгрунтовуючи правомірність представництва інтересів держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру послався на те, що звертаючись до суду з позовною заявою, він реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді та на чисельну судову практику щодо законності такого представництва. Інших доводів і доказів в обгрунтування даної дії, прокурором не наведено.

В свою чергу суд звертає увагу на той факт, що листі від 09 жовтня 2019 року за № 10-28-0.19-8279/2-19 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в інтересах якої прокурор подав позов до суду, не повідомила про наміри претензійної роботи щодо скасування правовстановлюючих документів, виданих на ім`я ОСОБА_1 , про наявність перешкод для цього (недостатнє матеріальне становище) чи про відсутність заперечень щодо представництва інтересів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в суді прокуратурою, як і не зазначило про порушення прав і законних інтересів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, які слід захистити в суді.

Відтак, суд приходить висновку, що прокуратура, пославшись на загальні підстави представництва інтересів держави, неналежно обгрунтувала необхідність звернення до суду з даним позовом.

Оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно описової частини позову, прийнято під час дії розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р від 22 лютого 2008 року «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва», яким схвалено погоджений протоколом Київської обласної державної адміністрації від 17 липня 2007 року генеральний напрямок проходження великої кільцевої автомобільної дороги навколо міста Києва, зокрема, її проходження околицями Іванківської, Великоолександрівської, Сеньківської та Дударківської сільських рад Бориспіль-ського району на ділянці «Реконструкція Північно-східного обходу м. Києва» (Безгулівка-Іванків).

Зазначеним розпорядженням та постановою Кабінету Міністрів України за № 1221 від 06 серпня 2003 року Службі автомобільних доріг у Київській області доручено здійснювати функції замовника у проектуванні великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, яке здійснюється відповідно до розпорядження Київської обласної державної адміністрації за № 1308 від 28 листопада 2007 року та розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р від 22 лютого 2008 року. Службою автомобільних доріг у Київській області замовлено та отримано будівельний паспорт від 12 липня 2008 року на реконструкцію Північно- Східного обходу м. Києва на ділянці Іванків-Безуглівка.

Суд звертає увагу на те, що стороною позивача не надано до суду вказаних документів, у зв`язку з чим дослідити їх та пересвідчитись у дійсності обставин, на які посилається прокурор у позові, суд позбавлений можливості.

Тобто, прокурор не реалізував свої процесуальні права щодо подачі до суду додаткових доказів у справи, не заявив клопотання про надання для огляду, витребування чи приєднання до матеріаліс справи доказів, не поданих разом з позовом.

Наведене, в свою чергу, зумовлює неможливість встановити, зокрема, наступні обставини : чи дійсно за результатами роботи районних комісій по розгляду варіантів траси розроблено протокол погодження генерального напрямку проходження Великої окружної автомобільної дороги навколо м. Києва, підготовлено висновки щодо можливостей проходження її по території районів Київської області; чи покладено на голів районних державних адміністрацій спільно з районними радами обовязок по необхідності забезпечити накладення обмежень (сервітутів) на земельні ділянки уздовж напрямку проходження траси згідно генерального напрямку Великої окружної автомобільної дороги навколо м. Києва (тимчасові обмеження на період проектування) та чи реалізоване це документально; чи підписано такий протокол головами районних державних адміністрацій, зокрема головою Бориспільської райдержадміністрації; чи накладено заборону Київській облдержадміні-страції, Державному комітетові із земельних ресурсів та іншим органам, до компетенції яких віднесено вирішення земельних питань, вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги; чи взагалі сформована земельна ділянка, передбачена для даної автодороги.

Як і не надано до суду : висновок «Про можливість проходження траси генерального напрямку великої кільцевої автомобільної дороги м. Києва на території Бориспільського району»; розробленої та погодженої у встановленому законом порядку, технічної документації на земельну ділянку, яка передбачена для великої кільцевої дороги, та перенесення її в натурі із внесенням даних до Державного земельного кадастру; розробленого та погодженого Кабінетом Міністрів України техніко - економічного обґрунтування, проектів та титулів будов (за чергами) кільцевої дороги і їх місцерозташування, тощо.

Єдиний доказ,що приєднанопрокуратурою допозову вобгрунтування заявленихвимог єлист Служби автомобільних доріг у Київській області від 12 квітня 2019 року за № 08с/1399 разом з викопіюванням з кадастрової карти, за змістом яких земельна ділянка з кадастровим номером 3220886700:07:002:0637 безпосередньо знаходиться у коридорі генерального напрямку проходження великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва та майже повністю потрапляє у смугу відводу під саму автодорогу (а.с. 31-36).

Суд критично оцінює даний доказ, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження сформованості земельної ділянки під велику кільцеву дорогу, розроблення і затвердження технічної документації на неї, винесення її меж в натурі та внесення даних до державного земельного кадастру.

Більш того, викопіювання з кадастрової карти не є належним доказом у справі ще й тому, що для підтвердження накладення земельних ділянок є висновок судового експерта за наслідком проведення земельно технічної експертизи. Однак, таке експертне дослідження ні в позасудовому порядку, ні під час розгляду справи судом не проведено і відповідних клопотань прокурором до суду не подано.

Крім того, прокурор посилався на те, що Київською обласною державною адміністрацією 17 липня 2007 року затверджено розроблений за результатами роботи районних комісій по розгляду варіантів траси протокол погодження генерального напрямку проходження кільцевої дороги навколо м. Києва. Цей протокол підписано і головою Бориспільської райдержадміністрація. Протокол містить графічні матеріали, якими передбачено напрямок траси територією Київської області. В протоколі зазначено, що головам районних державних адміністрацій спільно з районнимирадами необхідно забезпечити накладення обмежень (сервітутів) на земельні ділянки уздовж напрямку проходження траси згідно генерального напрямку великої кільцевої дороги навколо Києва з розрахунку 250 метрів в обидві сторони.

Однак, вказаний Протокол не є нормативно-правовим актом виконання якого мала забезпечити Бориспільська райдержадміністрація, він має рекомендаційний характер і направлений на підготовку і організацію робіт щодо проектування і будівництва великої кільцевої дороги. Ним не встановлювались строки для накладення обмежень на земельні ділянки, не передбачений порядок накладення обмежень.

Також до матеріалів справи не надано доказів, що на момент передачі у власність ОСОБА_3 спірна земельна ділянка перебувала у напрямку проходження траси згідно генерального напрямку Великої окружної автомобільної дороги навколо м. Києва, з розрахунку 250 метрів в обидві сторони.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією; кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону (частини перша, друга статті 13 Конституції України).

Положеннямистатті 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користу-ватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч. 2 ст. 78 Земельного кодексуУкраїни право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістомст. 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ч.1ст.116 Земельного кодексу Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У статті 79-1Земельного кодексуУкраїни зазначено, щоформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно ч. 4ст. 122 Земельного кодексу Україницентральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, наділені повноваженням передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або користування для всіх потреб.

З абзацу 1 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України вбачається, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та не мав об`єктивних перешкод у видачі на ім`я ОСОБА_1 оскаржуваного наказу «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 ст. 328 ЦПК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакціїї станом на 01 січня 2017 року), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникало з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлялось відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним рішення державного реєстратора Святопетрів-ської сільської ради Києво Святошинського району Київської області від 07 березня 2017 року за № 34178181 є похідною від вимоги позивача про визнання недійсним наказу № 10-1751/15-17-сг від 03 лютого 2017 року, у задоволенні якої відмовлено, суд не вбачає підстав для задоволення і цієї вимоги позову.

Частиною 1 та п.1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом прокуратура Київської області сплатила судовий збір у розмірі 4204 грн. 00 коп. Наведене підтверджується платіжним дорученням за № 272 від 17 лютого 2020 року (а.с. 15).

Оскільки у задоволені позову відмовлено в повному обсязі, суд залишає понесені витрати по сплаті судового збору за стороною позивача та не вбачає підстав для їх стягнення з віповідачів.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. ст. 10-13, 56, 76-82, 133, 141, 263-365, 353-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : державний реєстратор Святопетрівської сільської ради Києво Святошинського району Київської області Тютюн Дмитро Сергійович, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Служба автомобільних доріг у Київській області про визнання недійсним наказу та рішення державного реєстратора, - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В.Яковлєва