Постанова

від 31.08.2022 по справі 910/15910/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2022 р. Справа№ 910/15910/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

без виклику представників сторін

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року

у справі №910/15910/21 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сентам»

до Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз»

про стягнення 156748,48 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю «Сентам» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» (далі- відповідач), за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі третя особа) про стягнення 156 748, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не виникло право вимоги до відповідача щодо виконання умов банківської гарантії від 06.11.2019 року № 21442/19-ТГ, а у відповідача не виникло обов`язку з перерахування гарантійних коштів та право на зворотню вимогу. Таким чином, грошові кошти перераховані на користь відповідача в сумі 156 748,48 грн є безпідставно набуті та підлягають стягненню з відповідача в порядку приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» на користь Товариства з обмежено відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сентам» заборгованість у розмірі 156 748, 48 грн та судовий збір у розмірі 2 351, 23 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Укртрансгаз», звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 2,11, 75, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 1, 24, 26 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, за твердженням скаржника, укладаючи договір, позивач та відповідач чітко реалізували свою волю, яка виражається у тому, що сам факт сплати Гарантом грошових коштів по гарантії на вимогу Бенефіціара, незалежно від того, чи така сплата відбулась згідно умов гарантії чи ні, а також отримана від Гаранта відповідна вимога щодо відшкодування Гаранту в повному обсязі всіх витрат - є єдиною передбаченою договором достатньою правовою підставою для виконання Принципалом (позивачем) обумовленого договором обов`язку з відшкодування Гаранту всіх витрат.

Таким чином, за твердженням скаржника наведене підтверджує, що договір є достатньою правовою підставою для перерахування позивачем відповідачу на виконання вимог договору грошових коштів у розмірі 156748,48 грн, та той факт, що така оплата здійснена у відповідній до умов договору та змісту визначеного ним обов`язку позивача.

При цьому, скаржник наголосив, що поведінка позивача у спірних правовідносинах не відповідає попередній його поведінці, зміст якої полягає у визнанні самим позивачем як наявності умов, за яких у позивача вникає обумовлений п. 3.4.1 обов`язок, так і визнання правомірності обумовленої п. 3.4.1 вимоги відповідача щодо відшкодування витрат банку.

Також, скаржник вказав, що оскільки позивачем у встановлений абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» не було надано документів, що підтверджують відсутність заборгованості із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно виник гарантійний випадок, як умова та правова підстава для виконання АТ «Банк інвестицій та заощаджень» свого обумовленого банківською гарантією №21442/19-ТГ від 06.11.2019 року обов`язку з оплати третій особі коштів у розмірі 156748,48 грн.

Водночас за твердженням скаржника, судом першої інстанції не досліджувались умови договору про надання банківської гарантії №21442/19-ТГ від 29.10.2019 року на предмет наявності у позивача правових підстав для повернення грошових коштів у розмірі 156748/2148 грн, сплачених позивачем на виконання зазначеного договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15910/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21 залишено без руху.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників (без проведення судового засідання) своєю ухвалою від 13.05.2022 року.

17.05.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21 задовольнити.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що позивачем у встановлений абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» не було надано документів, що підтверджують відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі), відповідно виник гарантійний випадок, як умова та правова підстава для виконання відповідачем свого обумовленого банківською гарантією №21442/19ТГ від 06.11.2019 року обов`язку з оплати Бенефіціару коштів у розмірі 156748,48 грн.

При цьому, представник відповідача зазначив, що у банківській гарантії, яка за своєю правовою природою є договором, наявна істотна умова щодо належного представлення та обґрунтування гарантійного випадку, а тому не здійснивши вказаного, є прямим порушенням умов банківської гарантії та постанови НБУ «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» №639 від 15.12.2004 року.

14.07.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що умовами банківської гарантії не передбачено такої умови, як неподання принципалом (позивачем) замовнику (АТ Укртрансгаз») документів, що підтверджують відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів, а тому в замовника (бенефіціара) (АТ Укртрансгаз) в силу відповідних приписів закону (п.п. 2,3,5,6,8 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі») та умов банківської гарантії №21442/19 -ТГ від 06.11.2019 року, не виникло право до гаранта (АТ «Банк інвестицій та заощаджень» щодо виконання умов банківської гарантії, як відповідно і у гаранта (АТ «Банк інвестицій та заощаджень») обов`язку щодо перерахування грошових коштів.

Водночас, представник позивача наголосив, що трактування скаржником умов ст. 563 Цивільного кодексу України на власний розсуд і інтерес, ніяк не впливає на реальний хід подій щодо виникнення у сторін відповідних прав і обов`язків.

Так, з моменту отримання відповідачем від позивача коштів їх перебування було безпідставним, відповідач не мав права на зворотну вимогу до позивача так як сплачені Банком АТ «Укртрансгаз» (відповідач) кошти, сплачені фактично не на виконання умов гарантії (гарантійного випадку не було) - порушення ч. 2 ст. 569 Цивільного кодексу України.

При цьому, представник позивача зазначив, що третя особа, звертаючись до відповідача з вимогою від 19.12.2019 року діяло не у відповідності до умов банківської гарантії від 06.11.2019 року. Обставина на яку у вимозі посилається третя особа (скаржник), існує поза межами умов, досягнутих банківською гарантією.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на веб-порталі "Prozorro" було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-10-04-001222-с відносно процедури закупівлі "Послуги з прибирання" код ДК 021:2015-90910000-9", замовником якого виступила Третя особа, в особі філії "Оператор газотранспортної системи України". Протоколом тендерного комітету філії "Оператор газотранспортної системи України" затверджено тендерну документацію відносно вказаної процедури закупівлі. За результатом торгів, позивача визнано переможцем зазначеної закупівлі.

На виконання вимог тендерної документації, відповідно до додатку VIII, позивачем, разом з пакетом документів, завантажено електронну банківську гарантію відповідача від 06.11.2019 № 21442/19-ТГ на суму 156748,48 грн (далі - Банківська гарантія), відповідно до умов якої, відповідач (гарант) зобов`язався протягом п`яти банківських днів сплатити суму гарантії в розмірі 156.748,48 грн після одержання паперового оригіналу оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара) першої письмової вимоги бенефіціара, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з тим, що настала одна з таких обставин:

- принципал відкликав свою тендерну пропозицію після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються чинними та/або принципал, який став переможцем процедури торгів, не підписав договір про закупівлю

- та/або принципал - переможець процедури торгів не надав у строк, визначений в абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених п.п. 2, 3, 5, 6 і 8 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі"

- та/або принципал-переможець процедури торгів не надав забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.

Банківською гарантією також передбачено, що вимога за нею повинна бути надана через третю особу, місцезнаходження: юридична адреса: Україна, 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, поштова адреса: Україна, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, SWIFT-код: UGASUAUK, іменованого надалі "Банк Бенефіціара", що підтвердить дійсність підписів на вимозі, і повноваження осіб, що підписали вимогу.

Строк дії банківської гарантії закінчується 20.04.2020 року, і будь-яка вимога за нею повинна бути отримана не пізніше 17:00 за Київським часом вказаної дати.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції умовами Банківської гарантії чітко визначено перелік підстав коли грошові кошти за банківською гарантією повинні бути сплачені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що банківською гарантією не передбачена така умова сплати грошових коштів, як ненадання принципалом документів, що підтверджують відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), передбачених ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

Рішенням тендерного комітету третьої особи від 11.12.2019 року, оформленого протоколом № 2R00/19/930-ск, відхилено тендерну пропозицію позивача в зв`язку з тим, що позивачем не дотримано п.п. "б" п. 2.2 розділу V тендерної документації, а саме надано довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, яка є нечинною на дату надання.

Третя особа звернулася з письмовою вимогою від 19.12.2019 року № 2001ВИХ-19-5426 до відповідача, в якій зазначив, що принципал (позивач) не надав у строк, визначений в абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" документів, що засвідчують обставини, передбачені ст. 17 вказаного Закону, а саме: не надано інформацію про наявність або відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, чинну на дату надання її позивачем, в результаті чого Третя особа вимагала від банка-гаранта - відповідача сплатити протягом п`яти банківських днів, після одержання письмової вимоги, грошові кошти в сумі 156748,48 грн за Банківською гарантією.

Листом від 27.12.2019 року за № 03-1/2-4/7750 відповідач повідомив позивача про отримання письмової вимоги бенефіціара по Банківській гарантії про сплату гарантійної суми.

Відповідачем в свою чергу 08.01.2020 року перераховано на користь третьої особи суму Банківської гарантії в розмірі 156748,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 249551 від 08.01.2020 року (наявне в матеріалах справи).

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем перераховано на користь відповідача сплачену суму грошових коштів за банківською гарантією в загальному розмірі 156748,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.01.2020 року № 1672 на суму 96000,00 грн та 15.01.2020 року за платіжним дорученням від 03.01.2020 року № 1673 на суму 60748,48 грн.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі", у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю, відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

Судова колегія наголошує, що підставою для сплати грошових коштів за банківською гарантією відповідно до її умов є вичерпний перелік, зокрема, ненадання документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених п.п. 2, 3, 5, 6 і 8 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто:

2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення;

5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що умовами Банківської гарантії не передбачено такої умови, як неподання принципалом замовнику документів, що підтверджують відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів, а тому в замовника (бенефіціара), в силу наведених приписів закону та умов Банківської гарантії, не виникло право вимоги до гаранта (банку) щодо виконання умов банківської гарантії, як відповідно і у гаранта обов`язку щодо перерахування грошових коштів.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що згідно зі ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань, шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане в ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише за письмовою вимогою управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії, в частині не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положенням ст. 563 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму, відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Частиною 2 ст. 564 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст. 565 Цивільного кодексу України).

Статтею 569 Цивільного кодексу України унормовано, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми Банківської гарантії в розмірі 156748,48 грн підлягає задоволенню повністю, оскільки права та законні інтереси принципала (позивача), яким було сплачено грошові кошти на зворотню вимогу гаранта, який перерахував суму Банківської гарантії без відповідної на те правової підстави бенефіціару, підлягають захисту саме шляхом подання позову про стягнення з банку-гаранта (відповідача) грошових коштів, які належать позивачу.

Вказана правова позиція відповідає судовій практиці сформованій, зокрема.ю у постановах Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 року у справі № 910/17573/20, від 12.07.2022 року у справі №910/15911/21, які до Верховного Суду оскаржені не були.

Щодо твердження скаржника, що судом першої інстанції не досліджувались умови договору про надання банківської гарантії №21442/19-ТГ від 29.10.2019 року на предмет наявності у позивача правових підстав для повернення грошових коштів у розмірі 156748/2148 грн, сплачених позивачем на виконання зазначеного договору колегія суддів зазначає про те, що умови вказаного договору встановлюють право відповідача на отримання від позивача фактично виплачених третій особі відповідно до умов Банківської гарантії коштів, в той час як у спірному випадку такі кошти були виплачені не у відповідності з умовами Банківської гарантії.

Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що саме на виконання умов спірного договору позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 156748,48, тобто відповідач є добросовісним набувачем спірних коштів, колегія суддів не приймає як належне, з огляду на наступне.

Так, добросовісним набувачем є особа яка не знала і не могла знати, про те, що вона придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати, тобто у спірному випадку для визнання відповідача добросовісним набувачем грошових коштів в сумі 156748,48 грн останній мав не знати та не мати можливість знати про те, що за умовами Банківської гарантії він не мав обов`язку виплатити третій особі суму гарантії, проте видавши Банківську гарантію відповідач в будь-якому випадку був обізнаний з її умовами та, відповідно, мав усвідомлювати відсутність у нього як обов`язку виплатити суму гарантії третій особі, так і права на отримання від позивача грошових коштів в сумі 156748,48 грн.

Крім того, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що поведінка позивача у спірних правовідносинах не відповідає попередній його поведінці, зміст якої полягає у визнання самим позивачем як наявності умов, за яких у позивача вникає обумовлений п. 3.4.1 обов`язок, так і визнання правомірності обумовленої п. 3.4.1 вимоги відповідача щодо відшкодування витрат банку, оскільки , той факт що позивач за вимогою відповідача сплатив йому грошові кошти в сумі 156748,48 грн не свідчить про наявність у відповідача правових підстав для отримання таких коштів та, відповідно, не може бути підставою для відмови у позові.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє твердження відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 року у справі №910/15910/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/15910/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун