Ухвала

від 30.08.2022 по справі 2-1249/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1249/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Яцишин А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді заяву ОСОБА_1 (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом), в інтересах якого діє його представник адвокат Сочка Віталій Іванович, про роз`яснення резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2015 року у справі № 2-1249/11,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 31.08.2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.09.2022 року.

До суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник адвокат Сочка Віталій Іванович про роз`яснення судового рішення.

Заява мотивована тим, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала справа № 2-1249/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподіл земельної ділянки, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Судом вирішено:

Виділити Позивачу приміщення з домоволодіння в АДРЕСА_1 по другому варіанту розподілу висновку експерта № 70 від 29.09.2014 року, а саме:

Приміщення житлового будинку літ. А - коридор площею 4,9 м. кв.

Приміщення житлового будинку літ. А - житлова кімната площею 19,6 м. кв.

Приміщення житлового будинку літ. А - кухня площею 7,4 м. кв.

Приміщення житлового будинку літ. А - суміщений санвузол площею 5,1м. кв.

Приміщення житлового будинку літ. А - кладова площею 7,4 м. кв.

Приміщення літньої кухні (житловий будинок літ. В) площею 15,4 м. кв.

Приміщення літньої кухні (житловий будинок літ. В) площею 16,0 м.кв.

Приміщення літньої кухні (житловий будинок літ. В) площею 5.8 м.кв.

Колодязь - № 1, огорожа - № 2, вбиральня - Д, прибудова А1 залишити в спільну користуванні власників.

Земельну ділянку площею 0,16.73 га з кадастровим номером 2124886301:02:007:0006 розподілити в такому порядку, а саме: земельну ділянку під забудовою та двором площею 618,8 кв. м, залишити у спільну користуванні співвласників, земельну ділянку площею 1056,2 кв.м., розподілити по - 528,1 кв.м. згідно додатку VI висновку експерта № 70 від 29.09.2014 року.

Земельну ділянку площею 0,0874га з кадастровим номером 2124886301:02:007:0007 наданої для ведення особистого селянського господарства розташованої за адресою: АДРЕСА_1 розподілити відповідно до визначених ідеальних часток У та У по - 437 кв.м. кожному згідно додатку VIII висновку експерта № 70 від 29.09.2014 року .

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

У заяві вказано на те, що виходячи з наведеного вище, судом було розділено спільне майно подружжя на частки згідно із запропонованим експертом варіантом поділу. Водночас, одну з частин всього майна колишнього подружжя, а саме земельну ділянку під забудовою та двором площею 618,8 кв. м, було залишено у «спільному користуванні» колишнього подружжя без вирішення питання про право власності сторін на даний об`єкт.

Заявник зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, до моменту ухвалення рішення вказана земельна ділянка під забудовою та двором площею 618,8 кв. м. була частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2124886301:02:007:0006 загальною площею 0,0874 га, яка належала сторонам на праві спільної сумісної власності, але зареєстрована була за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №050497.

Як вказано у заяві після ухвалення рішення про поділ майна подружжя вказана земельна ділянка була поділена на окремі земельні ділянки, щодо однієї з яких судом зазначено, що вона залишається у спільному користуванні співвласників без зазначення порядку реєстрації права власності та визначення правового титулу володіння цією земельною ділянкою.

Заявник зазначає, що вказане неоднозначне формулювання резолютивної частини судового рішення унеможливлює його належне виконання саме у вказаній частині, в іншій частині рішення суду виконано у повному обсязі.

Заявник зазначає, що на підставі рішення суду сторонами проведено реєстрацію права власності у відповідній частині на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на дві окремі квартири та земельні ділянки (копії підтверджуючих документів додаються). Після поділу земельній ділянці під забудовою було присвоєно кадастровий номер 2124886300:11:017:0048.

Однак, як вказано у заяві, через невизначеність у рішенні суду правового режиму земельної ділянки під забудовою та двором площею 618,8 кв. м., реєстрація будь-яких прав сторін на вказану земельну ділянку є технічно неможливою. Вказане створює перешкоди для заявника у реалізації своїх прав як власника об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці.

При цьому заявник вказує на те, що норми Земельного кодексу України не передбачено можливості державної реєстрації «права спільного користування» кількох осіб на земельну ділянку на підставі рішення суду, при цьому обов`язковим є первинна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку, щодо якої рішення суду не містить однозначного формулювання.

При мотивуванні заяви ОСОБА_1 (інтересах якого діє адвокат Сочка В.І.) на 89,ч.2 ст.120 ЗК України, ч.1 ст. 4 , ч.1 ст. 258, ч.ч. 1,2, 271 ЦПК України, ст. 70 , ч.ч. 1,2, 71 СК України, ст.ст. 368,370, ч.ч.1,2 ст. 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Заявник зазначає що, як вбачається з рішення суду І інстанції, земельна ділянка під забудовою та двором площею 618,8 кв. м по суті не була поділена судом між сторонами в натурі, а отже, виходячи з вказаних вище приписів, вона була залишена судом у спільній частковій власності подружжя, що є підставою для визнання ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу.

Заявник просить суд: роз`яснити резолютивну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2015 року у справі № 2-1249/11, а саме у частині: земельну ділянку під забудову та двором площею 616,8 кв.м., залишити у спільному користуванні співвласників, наступним чином: земельна ділянка під забудовою та двором площею 616,8 кв.м. залишається у спільній частковій власності співласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1\2 кожному, що є підставою для проведення державної реєстрації права спільної часткової власності кожного співвласника на відповідну частку у встановленому законом порядку.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви про роз`яснення рішення за їх відсутності.

Інші сторони будучи повідомленими про дату та час розгляду заяви в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомляли, заяв не подавали.

Суд розглядає заяву на наявних у справі доказах, оскільки відповідно до ч.3ст.271 ЦПКнеявка осіб, які брали участь у справі не перешкоджає розгляду питання про роз`яснення рішення суду.

Дослідивши подану заяву про роз`яснення рішення суду, матеріали цивільної справи №2-1249/11 суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 лютого 2015 року, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Та виділено ОСОБА_2 приміщення з домоволодіння в АДРЕСА_1 по другому варіанту розподілу висновку експерта № 70 від 29 вересня 2014 року, а саме:

приміщення житловогобудинку літ.А - коридор площею 4,9 м.кв.

приміщення житловогобудинку літ.А - житловакімната площею19,6м.кв.

приміщення житловогобудинку літ.А - кухня площею 7,4 м.кв.

приміщення житловогобудинку літ.А - суміщений санвузол площею 5,1м.кв.

приміщення житловогобудинку літ.А - кладова площею 6,8 м.кв.

приміщення літньої кухні (житловий будинок літ. В) площею 15, 4 м.кв.

приміщення літньої кухні (житловий будинок літ. В) площею 16, 0 м.кв.

приміщення літньої кухні (житловий будинок літ. В) площею 5,8 м.кв.

Колодязь - № 1, огорожа - № 2, вбиральня - Д, прибудова А1 залишити в спільному користуванні власників.

Земельну ділянку площею 0,1673газ кадастровимномером 2124886301:02:007:0006розподілити втакому порядку,а саме:земельну ділянкупід забудовоюта дворомплощею 616,8кв.м,залишити вспільному користуванніспіввласників;земельну ділянкуплощею 1056,2кв.м.,розділити по 528,1кв.м.згідно додаткуVI висновку експерта № 70 від 29 вересня 2014 року.

Земельну ділянкуплощею 0,0874газ кадастровимномером 2124886301:02:007:0007 наданоїдля веденняособистого селянськогогосподарства розташованоїза адресою: АДРЕСА_1 розподілити відповіднодо визначенихідеальних часток?та ?по 437кв.м.кожному згідно додаткуVIІІ висновку експерта № 70 від 29 вересня 2014 року.

Також, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Зі змісту зазначеної процесуальної норми вбачається, що незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.

Частиною другою статті 271 ЦПК України передбачено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Виходячи із змісту положень зазначених норм, суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно дороз`яснень,викладених вп.21Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від18.12.2009року №14«Про судоверішення уцивільній справі»роз`ясненнярішення суду,а неухвали,можливе тоді,коли вононе міститьнедоліків,що можутьбути усуненілише ухваленнямдодаткового рішення,а єнезрозумілим,що ускладнюєйого реалізацію.Зазначене питаннярозглядається судом,що ухваливрішення,і вухвалі судвикладає більшповно таясно тічастини рішення,розуміння якихвикликає труднощі,не вносячизмін усуть рішенняі неторкаючись питань,які небули предметомсудового розгляду.Роз`ясненнярішення недопускається,якщо воновиконане абозакінчився установленийзаконом строк,протягом якогорішення можебути пред`явленедо виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Суд може роз`яснити рішення, лише коли необхідність у такому роз`ясненні зумовлена: нечіткістю судового рішення за змістом або коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання; роз`яснено може бути рішення суду, якщо без такого роз`яснення його реалізація є ускладнена, оскільки спостерігається значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто роз`яснення рішення судуце засіб виправлення формальних недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 18жовтня 2018р. у справі №823/867/16, від 21серпня 2018р. у справі №803/3805/15 тощо. Касаційний суд відмовив у задоволенні заяв про роз`яснення судового рішення, виходячи з того, що із зазначених заявниками мотивів звернення не вбачалося зв`язку між порушеними питаннями та змістом винесеного рішення. Тобто заявники не вказали, у чому саме полягає нечіткість, незрозумілість останнього та неточність формулювань, застосованих в рішенні суду, та що викликає труднощі у розумінні його змісту. Верховний Суд підкреслив необхідність чіткого визначення в заяві про роз`яснення судового рішення, у чому саме полягає незрозумілість його змісту; які формулювання викликають труднощі у його розумінні або виконанні.

У ухвалівід 01.08.2019у справі№ 667/7960/14-цВерховний Судзазначив,що зізмісту статті271ЦПК Українивбачається,що незрозумілимє рішеннясуду,в якомуприпускається декількаваріантів тлумачення. Касаційний цивільний суд вказав, що тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Окрім того, слід зазначити, що суд вирішуючи питання про роз`яснення рішення суду, не може змінювати суті рішення, а також порядок та спосіб його виконання.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2020 року у справі№22а-11177/08.

У справі№826/17518/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду нагадав, що згідно з ч. 2 ст. 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі№ 814/907/16.

Отже, суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що, в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим як для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Таким чином, є дві умови, за яких роз`яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов`язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.

Відтак, роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі, однак шляхом постановлення ухвали про роз`яснення суд не вправі змінювати суть самого рішення.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, так як існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

В свою чергу, чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року у справі№808/1298/15.

Так, звертаючись до суду із вказаною заявою, відповідач ( за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) по справі просив: роз`яснити резолютивну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2015 року у справі № 2-1249/11, а саме у частині: земельну ділянку під забудову та двором площею 616,8 кв.м., залишити у спільному користуванні співвласників, наступним чином: земельна ділянка під забудовою та двором площею 616,8 кв.м. залишається у спільній частковій власності співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по Ѕ кожному, що є підставою для проведення державної реєстрації права спільної часткової власності кожного співвласника на відповідну частку у встановленому законом порядку.

Зі змісту резолютивної частини рішення суду, вбачається, що суд вирішив: «Земельну ділянку площею 0,1673га зкадастровим номером2124886301:02:007:0006розподілити втакому порядку,а саме:земельну ділянкупід забудовоюта дворомплощею 616,8кв.м,залишити вспільному користуванніспіввласників;земельну ділянкуплощею 1056,2кв.м.,розділити по 528,1кв.м.згідно додаткуVI висновку експерта № 70 від 29 вересня 2014 року.»

При цьому, як вбачається із мотивувальної частини вказаного рішення, вирішуючи даний спір, виходив із того, що при другому варіанті розподілу домоволодіння (що був запропонований експертом за результатами проведеної судової експертизи) беруться до уваги інтереси обох співвласників, оскільки, прибудова А1 в якій міститься котельня та комунікації до будинку, про що не заперечувалось сторонами, залишається в спільному користуванні сторін і в такому разі не потрібно влаштовувати додаткового перепланування для другої котельні та приміщення з комунікаціями.

У рішенні суд, вирішив земельну ділянку площею 0,1673газ кадастровимномером 2124886301:02:007:0006розподілити втакому порядку,а саме:земельну ділянкупід забудовоюта дворомплощею 616,8кв.м,залишити вспільному користуванніспіввласників;земельну ділянкуплощею 1056,2кв.м.,розділити по 528,1кв.м.згідно додаткуVI висновку експерта № 70 від 29 вересня 2014 року.

За твердженням заявника, через невизначеність у рішенні суду правового режиму земельної ділянки під забудовою та двором площею 618,8 кв. м., реєстрація будь-яких прав сторін на вказану земельну ділянку є технічно неможливою. Вказане створює перешкоди для заявника у реалізації своїх прав як власника об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Так, заявник звернувшись до суду із заявою про роз`яснення рішення просить фактично змінити резолютивну частину рішення що стосується частини земельної ділянки площею 0,1673га з кадастровим номером 2124886301:02:007:0006, зазначивши «земельну ділянку під забудову та двором площею 616,8 кв.м., залишити у спільному користуванні співвласників, наступним чином: земельна ділянка під забудовою та двором площею 616,8 кв.м. залишається у спільній частковій власності співласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1\2 кожному, що є підставою для проведення державної реєстрації права спільної часткової власності кожного співвласника на відповідну частку у встановленому законом порядку».

При цьому сам заявник вказує на те, що земельна ділянка під забудовою та двором площею 618,8 кв.м по суті не була поділена судом між сторонами в натурі.

Зі змісту рішення вбачається, що частина земельної ділянки, дійсно була залишена у спільному користуванні колишнього подружжя.

З поданої заяви вбачається, що єдиною підставою для звернення до суду з відповідним документом про роз`яснення судового рішення стало не його незрозумілість, а неможливість здійснення реєстрації права власності. Ця обставина не може слугувати підставною для роз`яснення судового рішення.

Суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення. Рішення суду є доступним, зрозумілим, таким, що не припускає іншого тлумачення, рішенням вирішені всі позовні вимоги та всі питання, пов`язані із розглядом спору, в мотивувальній частині рішення чітко вказано, чому суд прийшов до відповідного висновкустосовно заявлених позовних вимог.

Заявник, в даному випадку, просить суд фактично не роз`яснити , а змінити рішення суду у вказаній частині, змінити спосіб виконання рішення, що згідно з викладеним вище є неприпустимим, при вирішенні питання про роз`яснення рішення суду. Так, суд роз`яснюючи рішення не може вирішувати ті питання, що не були вирішені судом при ухваленні рішення, не може змінювати його, та не може змінювати порядок та спосіб його виконання.

Крім того, вимоги щодо державної реєстрації права власності також не заявлялися у суді першої інстанції та не були предметом розгляду даної цивільної справи, а якщо заявник не згоден з рішенням чи діями державного реєстратора він не позбавлений можливості оскаржити їх в судовому порядку.

З огляду на викладене суд вважає, що заява про роз`яснення рішення не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 271 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом), в інтересах якого діє його представник адвокат Сочка Віталій Іванович, про роз`яснення резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2015 року у справі № 2-1249/11 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК Українив редакціїЗакону України від 03.10.2017 року № 2147-VIIIдо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.