Ухвала

від 04.09.2022 по справі 916/3382/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/3382/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Багай Н.О., Волковицька Н.О.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр "Укрмаркетрекламсервіс"

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022

та рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022

у справі № 916/3382/21

за позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр "Укрмаркетрекламсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 247 267, 71 грн,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.08.2022 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю науково - дослідний центр "Укрмаркетрекламсервіс" (далі - ТОВ НДЦ "Укрмаркетрекламсервіс") на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі № 916/3382/21, подана до Суду 23.08.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Багай Н.О., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення 247 267, 71 грн, що є менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (1 135 000 грн).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

ТОВ НДЦ "Укрмаркетрекламсервіс" в якості підстави касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанції посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не є доводом, який у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

У п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відсутність будь - якого обґрунтування обставин, передбачених пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3382/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр "Укрмаркетрекламсервіс" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-дослідний центр "Укрмаркетрекламсервіс" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі № 916/3382/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Багай Н.О.

Волковицька Н.О.