Рішення

від 06.04.2010 по справі 31/20пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.10 р. Справа № 31/20пн

Господарський суд Донець кої області, у складі судді Уш енко Л.В., при секретарі судово го засідання Павловій Я.В., роз глянувши у відкритому судово му засіданні матеріали за по зовною заявою

Суб' єкта підприємниц ької діяльності ОСОБА_2, м . Маріуполь

до відповідача Суб' єкта підприємницької діяльнос ті ОСОБА_3, м. М аріуполь

третя особа без самостійни х вимог на предмет спору на ст ороні позивача ОСОБА_4, м. М аріуполь

про визнання недійсним уго ди про намір продажу відпові дачем приміщення магазину №8 1 на території ринку „Застава ”; стягнення з відповідача за подіяних збитків в подвійном у розмірі в сумі 29160грн. та мора льної шкоди в сумі 5000грн.

В присутності представник ів сторін:

Позивач: ОСОБА_2 - паспо рт

від позивача: ОСОБА_5 - д овіреність

від відповідача: ОСОБА_6 - довіреність

третя особа: не з' явилася

ВСТАНОВИВ:

Суб' єкт підприємниць кої діяльності ОСОБА_2, м. М аріуполь звернулась із позов ом до Суб' єкта підприєм ницької діяльності ОСОБА_3 , м. Маріуполь про визнання н едійсним угоди про намір про дажу відповідачем приміщенн я магазину №81 на території рин ку „Застава”; стягнення з від повідача заподіяних збитків в подвійному розмірі в сумі 29 160грн. та моральної шкоди в сум і 5000грн.

Ухвалою господарського су ду від 09 лютого 2010р. до участі у р озгляді справи в якості трет ьої особи без самостійних ви мог на предмет спору на сторо ні позивача залучено ОСОБА _4.

В обґрунтування вимог пози вачка посилається на те, що 24.01. 2008р., вона придбала у відповіда чки магазин №81, розташований н а території ринку „Застава” за 1800 доларів США (по курсу НБУ - 14580грн.), що підтверджується розпискою, наданої відповіда чкою. В подальшому позивачка від адміністрації ринка „За става” довідалася про те, що в ласником зазначеного магази на є Приватний підприємець ОСОБА_4, з якою позивачка в п одальшому вимушена була укла сти договір оренди зазначено го приміщення. Позивачка вва жає, що вона навмисно була вве дена відповідачкою в оману, я ка впевнила її, що після сплат и вартості приміщення магази ну вона зможе повністю розпо ряджатися їм на свій розсуд. В раховуючи зазначене, позивач ка вважає, що угода була здійс нена під впливом обману, в зв' язку з чим їй була нанесена ма теріальна шкода у розмірі 14580г рн., які вона сплатила відпові дачці за приміщення магазину . З посиланням на ст. 230 Цивільно го кодексу України відповідн о до якої сторона, яка застосу вала обман, зобов'язана відшк одувати другій стороні збитк и у подвійному розмірі та мор альну шкоду, що завдані у зв'яз ку з вчиненням цього правочи ну. Позивачка просить стягну ти з відповідачки нанесені з битки в подвійному розмірі в сумі 29160грн. та моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн. В обґрунтува ння правових підстав позову посилається на ст.ст. 229, 230 Цивіл ьного кодексу України, ст. 49, 128, ч .7, 216, 224, 226, 229 Господарського кодек су України.

Відповідачка проти позову заперечує та зазначає, що тве рдження позивачки про те, що в она 24.01.08р. придбала у неї приміщ ення магазину №81 на території ринку „Застава” не відповід ають дійсності, оскільки ні п опереднього договору, ні уго ди про наміри придбання зазн аченого приміщення між ними укладено не було, а документ (р озписка) від 24.01.08р., на який поси лається позивачка, свідчить лише про отримання відповіда чкою від неї грошових коштів за приміщення магазину №81 на території ринку „Застава”, я к компенсації понесених нею витрат, пов' язаних з орендо ю майна. Відповідачка стверд жує, що позивачка була обізна на про те, що зазначене приміщ ення належить не їй, а ОСОБА _4, оскільки в січні 2008р. зверт алася до адміністрації ринка „Застава” стосовно оренди т оргівельної точки і збиралас я укладати з власником догов ір оренди. Відповідачка усту пила позивачці оренду приміщ ення магазину №81, а грошові ко шти у сумі 1800 доларів США отрим ала від позивачки в якості ко мпенсації за понесені додатк ові витрати перед попереднім орендарем.

Третя особа в судові засіда ння не з' являлася, про час та день судового засідання бул а повідомлена належним чином , про що свідчать поштові пові домлення повернені до канцел ярії суду. До канцелярії суду від третьої особи надійшли п исьмові пояснення, в яких вон а зазначає, що приміщення маг азину №81 на території ринку „З аства” входить до складу чот ирьох приміщень, які належат ь їй на праві приватної власн ості, що підтверджується вит ягом з реєстру прав власност і на нерухоме майно №10148501 від 21.03. 06р. виданим Маріупольським БТ І. Третя особа пояснила, що від повідачка здійснювала підпр иємницьку діяльність у зазна ченому приміщенні на підстав і укладеного з нею договору о ренди від 01.12.2007р. тривалістю до 31.12.07р. Після закінчення строку дії договору оренди з відпов ідачкою, 01.02.08р. третя особа укла ла новий договір оренди того ж самого приміщення з Позива чкою строком до 31.12.2008р. Третя ос оба зазначає, що вона ніколи н і з ким не укладала ніяких уго д, щодо відчуження цього прим іщення, а також нікого не наді ляла правом розпоряджатися ц им магазином без її згоди та в ід її імені. Подальший розгля д справи третя особа просила здійснювати без її участі.

Заявою від 01.04.10р. (зареєстров ана в канцелярії суду 02.04.10р. вх.№ 0241/14665) позивачка змінила позовн і вимоги та просить суд стягн ути з відповідачки збитки у п одвійному розмірі в сумі 28756,00 г рн. за усною угодою, здійснено ю під впливом обману та морал ьну шкоду в розмірі 5000,00грн. В об ґрунтування підстав позову п озивачка посилається на те, щ о між нею та відповідачкою бу ла досягнута усна домовленіс ть, відповідно до якої відпов ідачка зобов' язується офор мити з позивачкою договір ку півлі - продажу нежитлового приміщення магазину №81, розта шованого в м. Маріуполі на тер иторії ринку „Застава” по пр . Будівельників, 60, а позивачка сплачує грошові кошти у розм ірі, визначеному відповідачк ою. Позивачка зазначає, що між сторонами було досягнуто зг оди по всім істотним умовам, в ідносно усної угоди про офор млення договору купівлі-прод ажу приміщення після отриман ня правовстановлюючих докум ентів на приміщення, які зі сл ів відповідачки знаходилися на стадії оформлення. Відпов ідно до усної домовленості в ідповідачка за продаж приміщ ення магазину отримала 1800 дол арів США, про що свідчить розп иска від 24.01.08р. Позивачка вважа є, що дана угода була проведен а з недодержанням норм чинно го законодавства, в зв' язку з чим є нікчемною та укладено ю внаслідок обману. В якості п равових підстав позову посил ається на ст. ст. 215, 230, 533, 657, 658 Цивіль ного кодексу України.

Відповідно до ст. 22 ГПК Украї ни позивач вправі до прийнят тя рішення по справі змінити підставу або предмет позову , збільшити розмір позовних в имог за умови дотримання вст ановленого порядку досудово го врегулювання спору у випа дках, передбачених статтею 5 ц ього Кодексу, в цій частині, ві дмовитись від позову або зме ншити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначене, заяв а від 01.04.10р. про зміну позовних в имог не приймається судом до розгляду, оскільки позивачк а змінила одночасно як предм ет позову, так і його правові п ідстави, що є порушенням вимо г ст. 22 ГПК України.

З урахуванням зазначеного , господарський суд розгляда є первинно заявлені вимоги.

Технічна фіксація судовог о засідання не здійснювалась за узгодженим клопотанням с торін.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення по зивачки, представника позива чки та відповідачки, присутн іх в судовому засіданні, суд в становив наступне.

Рішенням Приморського рай онного суду м. Маріуполя від 04 листопада 2005р. ( з урахуванням ухвали від 27.02.06р. про внесення з мін до рішення від 04.11.2005р.) за О СОБА_4 визнано право власно сті на самочинне збудоване н ерухоме майно, у вигляді чоти рьох одноповерхових нежилих приміщень, а саме: торговий па вільйон 1/літ. Э-1 площею 105,0м2, тор говий павільйон 2/літ. Щ-1 площе ю 70,6м2, торговий павільйон 3/літ . Ю-1 площею 30,6м2, 4/ літ. А 1-1 площею 22,0 м2, розташованих на території ринку „Застава” по проспект у Будівельників, 60 в Приморськ ому районі м. Маріуполя.

На підставі рішення Примор ського районного суду м. Марі уполя від 04.11.2005р. та ухвали від 2 7.02.2006р. Комунальним підприємст вом „Маріупольське бюро техн ічної інвентаризації” за О СОБА_4 зареєстровано право власності на комплекс, розта шований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Буді вельників, 60.

01 грудня 2007 року між Приватни м підприємцем ОСОБА_4 (Оре ндодавець) та Приватним підп риємцем ОСОБА_3 (Орендар) у кладено договір №51 відповідн о до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в т имчасове користування торго вельне приміщення №81, розташо ване на території Торгового комплексу „Застава” за адрес ою: м. Маріуполь, пр. Будівельн иків, 60. Строк дії договору з 1 листопада 2007р. по 31 груд ня 2008р.

24 січня 2008р. відповідачкою бу ла надана розписка, про те, що вона отримала від ОСОБА_2 суму 1800 доларів США за магазин №81 на території ринку „Застав а”.

01 лютого 2008 року між Приватни м підприємцем ОСОБА_4 (Оре ндодавець) та Приватним підп риємцем ОСОБА_2 (Орендар) у кладено договір №31-08 відповід но до умов якого Орендодавец ь передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування торг овельне приміщення №81, розташ оване на території Торгового комплексу „Застава” за адре сою: м. Маріуполь, пр. Будівель ників, 60. Строк дії договору з 1 лютого 2008р. по 31 грудня 2008р.

На виконання умов зазначен ого договору між сторонами б ув підписаний акт приймання- передачі від 01 лютого 2008р.

27 липня 2009р. позивачкою на адр есу відповідачки був направл ений лист з вимогою повернут и грошові кошти у розмірі 1800 до ларів США, з посиланням на нео бґрунтованість отримання за значених коштів.

25 вересня 2009р. позивачка повт орно направила на адресу від повідачки лист з вимогою пов ернути зазначені кошти, з пос иланням на те, що зазначені ко шти були отримані нею обманн им шляхом.

26 вересня 2008р. третьою особою на адресу позивачки було нап равлено повідомлення про роз ірвання з 01.09.09р. договору оренд и №31-08 від 01.02.08р. та зобов' язано позивачку звільнити приміще ння на протязі 3-х денного стро ку з моменту отримання даног о повідомлення.

Господарський суд вважає, щ о вимоги позивачки не підляг ають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК Україн и кожна особа має право на зах ист свого цивільного права у разі його порушення, невизна ння або оспорювання .

Кожна сторона має право зве рнутися до суду за захистом с вого порушеного майнового пр ава, обравши спосіб захисту, п ередбачений п.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встано влений договором або законом .

Згідно ч.2 ст. 16 Цивільного ко дексу України, способами зах исту цивільних прав та інтер есів може бути

- визнання права

- визнання правочину недій сним

- припинення дії яка порушу є право

- відновлення становища, як е існувало до порушення

- примусове виконання обов 'язку в натурі

- зміна правовідношення

- припинення правовідношен ня

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

- відшкодування моральної шкоди

- визнання незаконним рішення дій, чи бездіяльніст ь органу державної влади, орг ану місцевого самоврядуванн я, їхніх посадових осіб.

За загальним правилом , у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи вин икає право на застосування к онкретного способу захисту, який залежить від виду поруш ення та від наявності між сто ронами зобов'язальних правов ідносин. Тобто, особа обирає с аме той спосіб захисту, який в ідповідає характеру порушен ня її права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 ЦК Україн и право на захист особа здійс нює на свій розсуд.

Позивачка просить визнати недійсним угоду про намір пр одажу відповідачем приміщен ня магазину №81 на території ри нку „Застава” та стягнути з в ідповідача заподіяні збитки в подвійному розмірі в сумі 29 160грн. та моральну шкоду в сумі 5000грн.

Відповідно до ст. 202 Цивільно го кодексу України правочино м є дія особи, спрямована на на буття, зміну або припинення ц ивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися ус но або в письмовій формі. Стор они мають право обирати форм у правочину, якщо інше не вста новлено законом. Правочин, дл я якого законом не встановле на обов'язкова письмова форм а, вважається вчиненим, якщо п оведінка сторін засвідчує їх ню волю до настання відповід них правових наслідків (ст. 205 Ц ивільного кодексу України).

В обґрунтування позовних в имог, позивачка зазначає, що в она придбала у відповідачки приміщення магазину №81, про що свідчить розписка від 24.01.08р.

Відповідно до ст. 180 Господар ського кодексу України зміст господарського договору ста новлять умови договору, визн ачені угодою його сторін, спр ямованою на встановлення, зм іну або припинення господарс ьких зобов'язань, як погоджен і сторонами, так і ті, що прийм аються ними як обов'язкові ум ови договору відповідно до з аконодавства.

Господарський договір вва жається укладеним, якщо між с торонами у передбачених зако ном порядку та формі досягну то згоди щодо усіх його істот них умов. Істотними є умови, ви знані такими за законом чи не обхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін по винна бути досягнута згода.

Зазначеною статтею також п ередбачені істотні умови дог овору, які повинні бути обумо влені сторонами.

Відповідно до ст.657 Цивільно го кодексу України договір к упівлі-продажу земельної діл янки, єдиного майнового комп лексу, житлового будинку (ква ртири) або іншого нерухомого майна укладається у письмов ій формі і підлягає нотаріал ьному посвідченню та державн ій реєстрації.

Відповідно до ст. 182 Господар ського кодексу України попер едній договір повинен містит и умови, що дозволяють визнач ити предмет, а також інші істо тні умови основного договору . До укладення попередніх дог оворів не застосовується заг альний порядок укладення гос подарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попе редній договір, одержавши пр оект договору від іншої стор они, ухиляється від укладенн я основного договору, друга с торона має право вимагати ук ладення такого договору в су довому порядку.

Угода сторін про наміри (про токол про наміри тощо) не визн ається попереднім договором і не породжує юридичних насл ідків.

В матеріалах справи наявна розписка від 24.01.08р., з якої вбач ається, що ОСОБА_3 отримал а від ОСОБА_2 суму 1800 доларі в США за магазин №81 на територ ії ринку „Застава”. При цьому в позовній заяві позивачка н е зазначила, що саме цей докум ент є по суті прав чином про на міри купівлі-продажу магазин у.

Розглянувши зазначений до кумент, господарський суд не приймає його як доказ того, що зазначені кошти були отрима ні відповідачкою саме за про даж приміщення магазину №81, ос кільки зазначена розписка не є договором купівлі - прода жу або угодою про наміри в роз умінні приписів ЦК України т а ГК України, а лише свідчить п ро факт отримання відповідач кою певної грошової суми від позивачки. Із даного докумен ту неможливо однозначно визн ачити фактичні наміри сторін , умови отримання коштів, прав ову природу правовідносин, щ о виникли між сторонами.

Позивачка вважає, що розпис ка є доказом укладення між ст оронами угоди про наміри про дажу нерухомого майна, однак така угода не визнається поп ереднім договором, не породж ує правових наслідків, пов' язаних з відшкодування в под війному розмірі збитків, щод о яких позивачкою заявлені в имоги у сумі 29160грн. та морально ї шкоди у сумі 5000грн.

Більш того, позивачка не за значила, в чому виражена мора льна шкода та її оцінка позив ачкою, наявність причинного зв' язку між діями відповіда ча та наслідками таких дій.

В матеріалах справи наявни й договір оренди, укладений м іж відповідачкою та ОСОБА _4, з якого вбачається, що при міщення магазину №81 на терито рії ринку „Застава” було пер едано відповідачці на умовах оренди. В подальшому відпові дачка уступила позивачці оре нду приміщення магазину №81, а грошові кошти у сумі 1800 доларі в США отримала, як стверджує в ідповідачка, в якості компен сації за понесені додаткові витрати перед попереднім оре ндарем.

Враховуючи зазначене, госп одарський суд вважає, що пози вачкою не доведений факт тог о, що відповідачкою грошові к ошти у розмірі 1800 доларів США б ули отримані саме за продаж п риміщення магазину №81 на тери торії ринку „Застава”, в зв' язку з чим вимоги про визнанн я недійсним угоди про намір п родажу відповідачем приміще ння магазину №81 на території р инку „Застава” та стягнення з відповідача заподіяних зби тків в подвійному розмірі в с умі 29160грн та моральної шкоди у сумі 5000 грн. не підлягають задо воленню.

Господарський суд вважає, щ о звертаючись до господарськ ого суду із позовом про визна ння недійсним угоди про намі р продажу відповідачем примі щення магазину №81 на територі ї ринку „Застава” позивач не вірно визначив спосіб захист у свого права.

Крім того позивачка просит ь стягнути з відповідачки мо ральну шкоду у розмірі 5000,00грн.

Господарський суд вважає, щ о дані вимоги також не підляг ають задоволенню, оскільки п озивачем не надано жодних до казів в обґрунтування зазнач ених вимог та підтвердження обставин, які б свідчили про, н анесення їй моральної шкоди.

В судовому засіданні за зго дою сторін оголошена вступна та резолютивна частини ріше ння.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача відп овідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу Укра їни.

На підставі викладено го, керуючись ст.22, 33, 49, 82-85 ГПК Укра їни, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Суб' єкта підприємницької діял ьності ОСОБА_2, м. Маріупол ь до Суб' єкта підприємн ицької діяльності ОСОБА_3 , м. Маріуполь про визн ання недійсним угоди про нам ір продажу відповідачем прим іщення магазину №81 на територ ії ринку „Застава”; стягненн я з відповідача заподіяних з битків в подвійному розмірі в сумі 29160грн. та моральної шкод и в сумі 5000грн. - відмовити.

Судові витрати по справі по класти на позивача.

Вступну та резолютивну час тини рішення долучити до мат еріалів справи.

Рішення може бути оскаржен е протягом 10 днів до Донецьког о апеляційного господарсько го суду з дня підписання повн ого тексту рішення.

Суддя

Повний текст рішення пі дписаний 12 квітня 2010р.