Постанова

від 28.08.2022 по справі 450/4001/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/4001/19 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 22-ц/811/541/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Колич Х.Б.

з участю: представника Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Борщевського О.А., представника Автогаражного кооперативу «Сокільники» - Іванова О.О.,

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2019 року Автогаражний кооператив «Сокільники» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, провизнання недійсним рішення та скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 08 квітня 1986 року №180 йому виділено земельну ділянку в розмірах, встановлених рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 31 березня 1986 року, гаражному кооперативу надано в користування земельну ділянку, площею 5.0 га для будівництва гаражів та площею 2.0 га для будівництва гаражів та під`їзної дороги до них. Законність користування підтверджується державними актами на право користування землею, зареєстрованими за № 268 від 1986 року та № 313 від 1987 року в Радянській районній раді міста Львова. Зазначає, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні кооперативу, включена в межі села Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Рішенням сесії Сокільницької сільської ради № 764 від 06 серпня 2019 року, земельну ділянку, площею 0.0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1031, яка знаходиться у користуванні АГК «Сокільники» передано у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 17 вересня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку, незважаючи на те, що право користування АГК «Сокільники» спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, не припинялося. Вважає, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З наведених підстав просить:

-визнати недійсним рішення Сокільницької сільської ради № 764 від 06 серпня 2019 року в частині передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 4623686400:01:001:1031) громадянину ОСОБА_1 ;

-скасувати запис № 33294561 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4623686400:01:001:1031) за громадянином ОСОБА_1 .

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2022 року позов Автогаражного кооперативу «Сокільники» задоволено.

Визнано недійсним рішення Сокільницької сільської ради № 764 від 06.08.2019 року в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Скасовано запис №33294561 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1031.

Скасовано арешт земельної ділянки площею 0,0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1031, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.03.2020 року

Стягнуто з відповідачів на користь Автогаражного кооперативу «Сокільники» судові витрати розміром 13 893,00 грн., а саме по 6 946,50 з ОСОБА_1 та Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області.

Рішення суду оскаржила Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції невиправдано порушив право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, не встановивши при цьому обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідача, а добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку з допущеними порушеннями інших осіб. Зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу, має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, відтак намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку не може мати наслідком непропорційне втручання в право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої помилки. Вказує, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права, а вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння є ефективним способом захисту права, відтак позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржуваним рішенням суду фактично оформлено право позивача на користування земельною ділянкою всупереч процедурі, передбаченій законодавством, чим порушено право комунальної власності територіальної громади Сокільницької сільської ради Львівської області. Судом не враховано те, що позивачем не надано державних актів на право користування землею, виданих саме АГК «Сокільники», а надано лише акти про надання землі в користування Товариству «Автолюбитель УРСР», яке припинило свою діяльність 26 вересня 1990 року. На думку апелянта наявний в матеріалах справи висновок експерта не може бути бути належним та допустимим доказом, оскільки такий надано без топографо-геодезичних робіт, які судовий експерт самостійно не виконував, а профільного спеціаліста не залучав. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Борщевського О.А., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника АГК «Сокільники» Іванова О.О. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвафлене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яка оспорюваним рішенням Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області передана у власність ОСОБА_1 з порушенням чинного земельного законодавства, оскільки була передана без попереднього вилучення цієї земельної ділянки у законного користувача, яким є АГК «Сокільники».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львові від 08.04.1986 року №180, створено «Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автолюбитель УРСР Радянського району м. Львова» та затверджено його Статут, у пункті 5 рішення зазначено, що гаражному кооперативу виділена земельна ділянка в розмірах, встановлених рішенням виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів від 31.031986 року № 160 п.32 ( т.1 а.с.17).

У відповідності з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 31.03.1986 року № 160 і Додатком № 1 до нього, Товариству «Автолюбитель УРСР» Радянського району м. Львова надано на території радгоспу «Львівський» у постійне користування 5,0 га землі під будівництво гаражів ( т.1 а.с.13).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львові від 13.11.1990 року №671, Гаражному кооперативу металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» для будівництва гаражів та під`їзної дороги до них виділено додатково земельну ділянку в розмірах, встановлених рішенням виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів від 30.09.1987 року №404 п.12 ( т.1 а.с.14).

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 30.09.1987 року №404 і Додатком №2 до нього, Товариству «Автолюбитель УРСР» Радянського району м. Львова надано на території радгоспу «Львівський» у постійне користування 2,2 га землі під будівництво кооперативних гаражів та під`їзної дороги до них ( т.1 а.с.12- зворотна сторона).

Факт передачі в користування даних земельних ділянок підтверджується також : актом вибору земельної ділянки під розміщення від 22.06.1984 р.; Актами приймання проектної продукції від 19.05.1986р. та від 30.11.1987р. (т.1 а.с.118-122).

Як слідує з Державного акту на право користування землею серії Б № 059706, виданого у 1986 році, Радянській районній раді м.Львова «Автолюбитель УРСР» на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району в районі с. Сокільники передано у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 5,0 га в межах згідно з планом землекористування, для будівництва гаражів . Даний Акт виданий виконкомом Пустомитівської районної ради народних депутатів, на якому підписи посадових осіб завірені печаткою, Акт зареєстрований за №268, в Акті наявні План землекористування ділянки та опис меж ( т.1 а.с.10-11).

Рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів №481 від 15.10.1987р., затверджено встановлені межі і розміри землекористування та прийнято рішення видати Радянській районній раді «Автолюбитель УРСР» м. Львова державний акт на право користування землею площею 2,0 га ( т.1 а.с.123).

Згідно Державного акту на право користування землею серії В № 041302, виданого у 1987 році, Радянській районній раді «Автолюбитель УРСР» м. Львова передано у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 2,0 га для будівництва металевих гаражів і під`їзної дороги до них, яка знаходиться на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району. Даний Акт виданий виконкомом Пустомитівської районної ради народних депутатів, на якому підписи посадових осіб завірені печаткою, Акт зареєстрований за №313, в Акті наявні План земельної ділянки та опис меж ( т.1 а.с.8-9).

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано «Схему розширення автогаражного кооперативу «Сокільники» на землях Пустомитівського району», яка погоджена, в тому числі, головою Сокільницької селищної ради народних депутатів, в якій зафіксовано погодження вибору спірної земельної ділянки. Зокрема, на Схемі позначено місце знаходження земельної ділянки як: «кооп.гаражів 6.0 », визначено межі даної земельної ділянки та вказана під`їзна дорога, а на доданому «Плані земельної ділянки» визначені площа, межі та наявні геодезичні відмітки ( т.1 а.с.15-16).

Як слідує з повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.05.2020р., скерованого голові АГК «Сокільники», Управлінням з контролю за використанням та охороною земель на підставі наказу №158 від 13.03.2019 р. проведено захід державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства та встановлено, що земельна ділянка загальною площею 7,0 га, яка перебуває в користуванні АГК «Сокільники», відповідно до проекту землеустрою щодо зміни межі с. Сокільники, затвердженого рішенням Пустомитівської районної ради №81 від 22.04.2016 р., була включена в межі с. Сокільники.

Слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 173 ЗК України, включення земельних ділянок у межі села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Однак судом першої інстанції встановлено, що оспорюваним позивачем рішенням сесії Сокільницької сільської ради №410 від 21.12.2017р., затверджено детальний план території індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_1 , та сформовано 7 земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка площею 0,0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1031 для будівництва та обслуговування житлового будинку, речове право власності на яку зареєстроване 17.09.2019р.

З листа Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.04.2020 року №19-1779/0/1-20 вбачається, що під час проведення контролю встановлено, що Сокільницькою сільською радою при прийнятті рішень про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність не враховано, що частина даних земельних ділянок знаходиться у постійному користуванні іншого землекористувача, чим порушено вимоги пункту 6 ст.118 ЗК України ( т.1 а.с.198-201).

Висновком експерта №030/20 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, складеного 02.11.2020 р., та підтвердженого експертом Табунщик Т.Я. в судовому засіданні суду першої інстанції, земельна ділянка кадастровий номер 4623686400:01:001:1031, яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні АГК «Сокільники» на підставі державного акту на право користування землею В №059708, зареєстрованого за №268 від 1986 року( т.2 а.с.82-91).

Колегія суддів звертає увагу на те, що заперечуючи щодо вищезгаданого висновку експерта, відповідачі на його спростування та на спростування висновків експерта ОСОБА_3 , не надали іншого висновку, проведеного іншою експертною установою чи іншим експертом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги те, згідно платіжних доручень №17 від 08.07.1997р.; №31 від 16.10.1997р.; №35 від 21.12.1998 р. , АГК «Сокільники», ЄДРПОУ 20834517, здійснював у місцевий бюджет Сокільницької сільської ради, ЄДРПОУ 04369682, плату за землю за 1996-1998 роки ( т.1 а.с.132-133), те, що АГК «Сокільники» регулярно сплачує у місцевий бюджет Сокільницької сільської ради земельний податок за 7,0 га, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень, в том числі такі оплати здійснені поквартально за період з січня 2016р. по вересень 2019 року (15 оплат) ( т.1 а.с.60-74), факт регулярної сплати АГК «Сокільники» земельного податку за земельні ділянку загальною площею 7,0 га, також підтверджується «Розрахунками земельного податку», «Звітами про пільги на земельний податок», «Відомостями про наявні земельні ділянки» за період з 1998р. по 2018 роки ( т.2 а.с.7-74).

Тобто, АГК «Сокільники» сплачував податок за землю в місцевий бюджет Сокільницької сільської ради, яка не заперечувала щодо сплати податку АГК «Сокільники», протягом тривалого часу не мала жодних заперечень щодо користування АГК «Сокільники» земельною ділянкою.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, апелянт покликається на те, що АГК «Сокільники» є неналежним позивачем, оскільки спірна земельна ділянка у його користування не передавалася, а відтак права автогаражного кооперативу не є порушеними.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на таке,

Як вище зазначено, рішенням від 08.04.1986 року №180, створено «Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» Радянського району м. Львова , та затверджено його Статут ( т.1 а.с.17, 237-241).

Розпорядженням виконкому Франківської районної ради м.Львова №1176 від 24.11.1994р., зареєстровано нову редакцію Статуту Автогаражного кооперативу «Сокільники», зареєстрованого рішенням виконкому від 08.04.1986 року №180 ( т.1 а.с.40).

Розпорядженням голови Пустомитівської РДА №1600 від 17.07.1998р., зареєстровано Статут Автогаражного кооперативу «Сокільники» (нова редакція), зареєстрованого розпорядженням голови виконкому Франківської районної ради м.Львова №1176 від 24.11.1994р., у статті 1.1 якого, в тому числі, значиться: « Автогаражний кооператив «Сокільники» розміщений на земельній ділянці, створеній рішенням Радянського району м.Львова від 08.04.1986 р. за №180 , юридична адреса: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.41-46).

17.06.2009 р. проведено державну реєстрацію Статуту «Автогаражного кооперативу «Сокільники» ( нова редакція з уточненнями), в статті 1.1 якого зазначено, в тому числі:

«Автогражний кооператив «Сокільники» . створений рішенням виконкому Радянської ради депутатів трудящих м. Львова і розміщений на земельній ділянці Пустомитівського району площею 7,0 га ( Державні акти на право користування землею 1986 року №Б 059708 ( реєстр. №268) та 1987 року № Б 041302 ( реєстр.№313), видані виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради Львівської області. Юридична адреса кооперативу зазначена як АДРЕСА_2 , а також на відтиску печатки зазначено ЄДРПОУ 20834517 ( т.1 а.с.52-59).

Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що АГК «Сокільники» є незаконним користувачем спірної земельної ділянки.

Також судом враховано і те, що з дослідженого викопіювання з Генерального плану с. Сокільники 1990 р /незатверджений/, розробленого ДІПМ «Містопроект» у 1990 році, а також Експлікації слідує, що на такому під №39 значиться «Гаражний кооператив Радянського району м. Львова» та позначено його місце розміщення, та на якому значиться підписи посадових осіб про його погодження, в тому числі наявний підпис голови виконкому Сокільницької сільської ради ( т.1 а.с.33-34).

Крім того, як слідує з наданих позивачем висновків щодо відведення земельних ділянок площами 5,0 та 2,0 га, виданих різними державними установами, починаючи з червня 1984р., в більшості з них значиться товариство «Автолюбитель УРСР Радянського району м.Львова», ( т.1 а.с.134-140). Однак уже в листі голови виконкому №3/19-629 від 4.10.1986р., адресованому директору Львівського філіалу « Укргипродор», значиться як «гаражний кооператив «Сокільники» ( т.1 а.с.141).

Судом також враховано, що рішеннями сесії та виконкому Сокільницької сільської ради №605 від 11.09.2009 р. та №462 від 06.10.2009 р. дорозі, що пролягає від траси Львів-Пустомити до АГК «Сокільники», присвоєно назву «вулиця Польова» та присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_3 ( т.1 а.с.29,30).

За вищенаведених обставин, колегія суддів вважає, що створений у 1986 р. «Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автолюбитель УРСР Радянського району м. Львова», який в подальшому змінив назву на Автогаражний кооператив «Сокільники», є законним користувачем спірної земельної ділянки, а відтак передача Сокільницькою сільською радою цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 порушує права АГК «Сокільники», що спростовує доводи апелянта про те, що АГК «Сокільники» не є належним позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 10 ст.28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

У відповідності до п. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні земельні ділянки площею 5,0 га та 2,0 га, загальною площею 7,0 га, були передані у користування АГК «Сокільники» за рішенням органів виконавчої влади, право користування якими позивача у визначеному законом порядку не припинялося, та дані земельні ділянки у законного користувача не вилучалися.

Крім того, згідно з чинним земельним законодавством передача у власність громадянам земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, проводиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у встановленому порядку.

Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист цих прав здійснюється шляхом, в тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області, приймаючи 06.08.2019р. рішення №764 в частині передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 0,0385 га, діяла не на підставі вище зазначених норм права та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, тому рішення в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню.

У зв`язку зі скасуванням рішення №764, підлягає також скасуванню запис №33294561 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1031.

Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у користуванні, а не у власності АГК «Сокільники», і автогаражний кооператив нею фактично користується, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права обраний вірно, і доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані..

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Сокільницької сільськоїради Львівськогорайону Львівськоїобласті залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05.09.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк