Рішення

від 01.09.2022 по справі 911/738/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2022 р. Справа № 911/738/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто», (03680, проспект Відрадний, буд. 52-Б, м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський район, Київська область)

про стягнення 104 477, 64 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Київ АСМ-Авто» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПАТ «Центренерго» про стягнення 94 473, 60 грн основної заборгованості, 2 070, 64 грн пені, 621, 19 грн 3 % річних, 7 312, 21 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за товар згідно з договором № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р., укладеним між ТОВ «Київ АСМ-Авто» та ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 р. відкрито провадження у справі № 911/738/22 за позовом ТОВ «Київ АСМ-Авто» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 104 477, 64 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

24.06.2022 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 10-1767 від 16.06.2022 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних у зв`язку з неможливістю вчасного виконання своїх зобов`язань через обставини непереборної сили, а саме введенням воєнного стану в Україні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем в особі відокремленого підрозділу Трипільська теплова електрична станція (надалі Покупець) було укладено договір № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів, згідно умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку до Договору.

Згідно з п. 1.5. Договору умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціною Договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість), що поставляється за даним Договором.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що ціни на Продукцію визначаються в Додатку до Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком до договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку до Договору.

Згідно з п. 5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі Продукції. В разі якщо фактична передача Продукції і дата підписання Акту приймання-передач Продукції не співпадають до підписання Акту приймання-передачі Продукції ( в т.ч. в період приймання Продукції за кількістю та якістю), Продукція вважається переданою Покупцю на відповідальне зберігання.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували від час укладення Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п. 11.2. Договору Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 11.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Пунктом 11.4. Договору визначено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір. У раз попередньої оплати Постачальник повертає Замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього Договору.

Відповідно до п. 13.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

Одночасно з укладенням договору № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано та узгоджено Додаток № 1 до нього, пунктом 2 якого визначено, що загальна вартість Продукції без ПДВ складає 78 728, 00 грн (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім гривень 00 коп.), крім того ПДВ 15 745, 60 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять грн 60 коп.), всього з ПДВ 94 473, 60 грн (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три грн 60 коп).

Пунктом 3 Додатку № 1 встановлено наступні умови розрахунків протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Продукції, за умови своєчасної реєстрації Постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4 Додатку № 1 Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (Трипільська ТЕС) відповідно до правил «Інкотерм 2010» за такими реквізитами вантажоотримувача: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський р-н, Київська обл., 08720.

Пунктом 5 Додатку № 1 передбачено строк поставки протягом 10 робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки від Покупця.

Пунктом 6 Додатку № 1 визначено документи, що надаються при поставці (окрім передбачених п. 5.8. Договору):

- оригінали або копії, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника, сертифікатів якості (відповідності) та/або технічних паспортів на Продукцію;

- акт приймання-передачі Продукції (два примірники);

- товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 9 Додатку № 1 строк дії Договору з моменту укладання по 31.01.2022 року.

На виконання умов договору № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р. позивачем у січні 2022 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 94 473, 60 грн, що підтверджується видатковою накладною № К-00000007 від 18.01.2022 р. на суму 94 473, 60 грн, актом приймання-передачі від 18.01.2022 р. на суму 94 473, 60 грн, товарно-транспортною накладною № 18 від 18.01.2022 р., податковою накладною № 13 від 18.01.2022 р. та доданою до неї квитанцією про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором та додатком до нього строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 94 473, 60 грн, що підтверджується договором № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р. та Додатком № 1 від 28.12.2021 р. до нього, видатковою накладною № К-00000007 від 18.01.2022 р. на суму 94 473, 60 грн, актом приймання-передачі від 18.01.2022 р. на суму 94 473, 60 грн, товарно-транспортною накладною № 18 від 18.01.2022 р., податковою накладною № 13 від 18.01.2022 р. та доданою до неї квитанцією про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті товару за договором № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р.

Щодо заперечень відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ст. 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р.

Крім того, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт перебування позивача в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за договором.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 94 473, 60 грн за договором № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 05.03.2022 р. по 23.05.2022 р. всього на загальну суму 2 070, 64 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.7. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 2 070, 64 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 7 312, 21 грн інфляційних збитків та 621, 19 грн 3 % річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті товару з 05.03.2022 р. по 23.05.2022 р. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 05/03/2022 до 23/05/2022 94 473,60 грн. Всього:94 473,60 грн.

Останній період (05/03/2022 - 23/05/2022) Індекс інфляціїберезень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x = 1.10648467

Інфляційне збільшення:

94 473,60 x 1.10648467 - 94 473,60 = 10 059,99 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період становить 10 059, 99 грн.

Оскільки розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 312, 21 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 621, 19 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000, 00 грн.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9 000, 00 грн підтверджуються договором про надання правової допомоги № 30/110522/АСМ від 11.05.2022 р., укладеним між ТОВ «Київ АСМ-Авто» та Адвокатським бюро «Рижаков і Партнери», рахунком-фактурою № 30 від 11.05.2022 р. на суму 9 000, 00 грн, платіжним дорученням № 7 від 17.05.2022 р. на суму 9 000, 00 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5131 від 29.08.2018 р., виданим Радою адвокатів Донецької області, ордером серії АН № 1070831 від 25.05.2022 р., наявними у матеріалах справи.

Судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» (03680, проспект Відрадний, буд. 52-Б, м. Київ; ідентифікаційний код 38672397) 94 473 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. основної заборгованості, 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн 64 (шістдесят чотири) коп. пені, 7 312 (сім тисяч триста дванадцять) грн 21 (двадцять одна) коп. інфляційних збитків, 621 (шістсот двадцять одна) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 (нуль) коп. судового збору, 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца