Постанова

від 25.01.2023 по справі 911/738/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. Справа№ 911/738/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС

на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022

у справі №911/738/22 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 104 477,64 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС (далі, відповідач) про стягнення 94 473,60 грн основної заборгованості, 2 070,64 грн пені, 621,19 грн 3% річних, 7 312,21 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за товар згідно з Договором №13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021, укладеним між ТОВ «Київ АСМ-Авто» та ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» 94 473 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. основної заборгованості, 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн 64 (шістдесят чотири) коп. пені, 7 312 (сім тисяч триста дванадцять) грн 21 (двадцять одна) коп. інфляційних збитків, 621 (шістсот двадцять одна) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. 3% річних та судові витрати 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 (нуль) коп. судового збору, 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, а відповідачем не спростовано факту порушення умов Договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Місцевий господарський суд відхилив заперечення відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, вказавши, що матеріали справи не містять сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором №13/30 про закупівлю (поставку) товарів від 28.12.2021.

Також суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, факт понесення яких позивачем підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 29.09.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС звернулося до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 в частині стягнення штрафних санкцій та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто», зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення, не врахував обставини непереборної сили (введення воєнного стану на території України), що є згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

При цьому, скаржник наголошує, що Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин, розмістивши на офіційному сайті ТПП України загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, адресований «Всім, кого це стосується». Даний лист не звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору, а тому відповідач у відзиві на позовну заяву доводив, що зобов`язання не виконане саме у зв`язку з воєнними діями, запровадженням дистанційного режиму роботи підприємства, надав підтвердження здійснених руйнувань на підприємстві, спричинених воєнними діями (на Трипільській ТЕС та Вуглегірській ТЕС, Зміївській ТЕС). Однак у рішенні зазначено, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення або переривання господарської діяльності.

Також скаржник просить суд зменшити суму присуджених до стягнення з нього витрат на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність виконаних робіт по наданню правничої допомоги заявленим вимогам до їх розміру.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем також подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22, яке мотивоване тим, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскаржуване судове рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено 08.09.2022, на адресу скаржника не надходило.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 17.11.2022, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у її задоволенні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

- позивач не отримував відзиву відповідача на позовну заяву, а тому суд, за відсутності доказів його направлення позивачу, не мав брати до уваги викладені в ньому доводи;

- позивач, із розумінням ставлячись до того, що у лютому-березні 2022 року на території Київської області велися активні бойові дії, не вимагав від відповідача здійснення оплати в цей період, але починаючи з кінця березня 2022 року місто Київ та Київська область почали повертатися до більш/менш нормального життя, але оплата так і не була здійснена, в зв`язку з чим позивач у кінці травня 2022 року звернувся до суду про стягнення заборгованості за договором;

- конструкція статей 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України побудована так, що загального посилання на форс-мажорні обставини недостатньо для звільнення відповідача від відповідальності. Сторона, яка посилається на таку обставину, повинна довести, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Однак, відповідачем не надано суду сертифікату ТПП України про засвідчення форс-мажорних обставин по даному договору, а сам лист ТПП України, опублікований на сайті, не є нормативним актом, а носить лише загальний інформаційний характер;

- відповідач зазначає в апеляційній скарзі, що надав підтвердження здійснених руйнувань на підприємстві, спричинених воєнними діями (витяги з інформаційних видань «Новини України» (24 канал) від 24.02.2022 16:57 та «Pravda.com.ua» від 12.06.2022, однак позивачу не зрозуміло, яких саме руйнувань зазнав відповідач, що призвело до неможливості проведення платежу протягом близько 10 місяців, хоча основна сума боргу відповідачем визнається. Позивач наголошує, що руйнування не можуть підтверджуватися витягами з інформаційних видань, а такі обставини мають бути підтверджені актами обстеження спеціальних комісій, актами ДСНС, порушеними кримінальними провадженнями, тощо. Більш того, як уже наголошувалось, позивач не отримував відзиву відповідача на позовну заяву із зазначеними доказами;

- позивач погоджується з тим фактом, що відповідач має стратегічне значення для економіки країни, відіграє вагому роль в постачанні електричної та теплової енергії. Однак, кожен суб`єкт господарювання має певну важливу роль в економіці України, в тому числі і позивач;

- відповідачем необґрунтовано заперечується вимога про стягнення судових витрат в частині стягнення вартості послуг на правову допомогу, а також у відповідності до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надано суду та позивачеві належних доказів таких заперечень.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 4 000,00 грн, надаючи докази на підтвердження їх понесення.

05.12.2022 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій відповідач наголосив на тому, що копія відзиву на позовну заяву направлялася відповідачем на адресу позивача, докази чого були надані суду першої інстанції; із введенням на території України воєнного стану на підприємствах відповідача було введено дистанційний режим роботи для працівників, не задіяних у виробничих процесах до особливого розпорядження, який на даний час не відмінений; воєнний стан впливає на здійснення розрахунків, оскільки кошти в першу чергу спрямовуються на відновлення роботи енергосистеми, яка зазнала руйнувань; вартість адвокатських послуг не є співмірною зі складністю справи та наданими послугами, витраченим часом на їх надання та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Разом із відповіддю на відзив на апеляційну скаргу відповідачем було подано клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що у зв`язку з введенням воєнного стану на підприємствах Публічного акціонерного товариства «Центренерго» запроваджено режим дистанційної роботи для працівників, не задіяних у виробничих процесах до особливого розпорядження, про що надано відповідні докази. Крім того, апелянтом зазначено, що відзив на апеляційну скаргу було ним отримано лише 22.11.2022, тому з незалежних від нього причин направити до суду відповідь на відзив у визначений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 строк не вбачалося за можливе. У зв`язку з цим, Публічне акціонерне товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС просило продовжити строк на подання відповіді на відзив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

27.10.2022 матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 та матеріали справи №911/738/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 поновлено Публічному акціонерному товариству «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 на час апеляційного провадження, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 104 477,64 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 продовжено Публічному акціонерному товариству «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку ухвали в електронному вигляді до електронних кабінетів представника позивача та до відповідача у системі «Електронний суд» та роздруківки електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.12.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем в особі відокремленого підрозділу Трипільська теплова електрична станція (покупець) було укладено Договір №13/30 про закупівлю (поставку) товарів (далі, Договір), згідно умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору.

Згідно пункту 1.5. Договору умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним Договором.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що ціни на продукцію визначаються в Додатку до Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком до договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору.

Згідно з пунктом 5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передач продукції не співпадають до підписання Акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю),продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Пунктом 9.7. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували від час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до пункту 11.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно з пунктом 11.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Пунктом 11.4. Договору визначено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір. У разі попередньої оплати постачальник повертає замовнику кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього Договору.

Відповідно до пункту 13.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

Одночасно з укладенням Договору між позивачем та відповідачем було підписано та узгоджено Додаток №1 до нього, пунктом 2 якого визначено, що загальна вартість продукції без ПДВ складає 78 728,00 грн (сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім гривень 00 коп.), крім того ПДВ 15 745, 60 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять грн 60 коп.), всього з ПДВ 94 473, 60 грн (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три грн 60 коп).

Пунктом 3 Додатку №1 встановлено наступні умови розрахунків: протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції, за умови своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4 Додатку №1 постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (Трипільська ТЕС) відповідно до правил «Інкотермс 2010» за такими реквізитами вантажоотримувача: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський р-н, Київська обл., 08720.

Пунктом 5 Додатку №1 передбачено строк поставки протягом 10 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.

Пунктом 6 Додатку №1 визначено документи, що надаються при поставці (окрім передбачених пунктом 5.8. Договору):

- оригінали або копії, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника, сертифікатів якості (відповідності) та/або технічних паспортів на Продукцію;

- акт приймання-передачі Продукції (два примірники);

- товарно-транспортна накладна.

Відповідно до пункту 9 Додатку №1 строк дії Договору з моменту укладання по 31.01.2022.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивачем у січні 2022 року було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 94 473,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №К-00000007 від 18.01.2022 на суму 94 473,60 грн, актом приймання-передачі від 18.01.2022 на суму 94 473,60 грн, товарно-транспортною накладною №18 від 18.01.2022, податковою накладною №13 від 18.01.2022 та доданою до неї квитанцією про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявними у матеріалах справи.

Тому, як стверджує позивач, враховуючи приписи пункту 2.5. Договору та пункту 3 Додатку №1 до Договору, покупець повинен був оплатити продукцію в строк до 04.03.2022 включно, чого не зробив.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 94 473,60 грн основної заборгованості за Договором, 2 070,64 грн пені на підставі пункту 9.7. Договору, 621,19 грн 3% річних та 7 312,21 грн інфляційних збитків на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення місцевого господарського суду оскаржується відповідачем в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» 2 070,64 грн пені, 621,19 грн 3% річних, 7 312,21 грн інфляційних збитків та витрат на правничу допомогу в сумі 9 000,000 грн, а відтак, з огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 94 473,60 грн судом апеляційної інстанції не переглядається.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується відповідачем, сума основної заборгованості Публічного акціонерного товариства «Центренерго» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» за видатковою накладною №К-00000007 від 18.01.2022, актом приймання-передачі від 18.01.2022, підписаними у межах дії Договору поставки, становить 94 473,60 грн. Прострочення з оплати, виходячи з умов пункту 3 Додатку №1, настало з 05.03.2022.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.7. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення з 05.03.2022 виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором, у сумі 94 473,60 грн.

Позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, на підставі пункту 9.7. Договору просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 070,64 грн за період з 05.03.2022 по 23.05.2022, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 621,19 грн 3% річних та 7 312,21 грн інфляційних збитків за період з 05.03.2022 по 23.05.2022 за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі посилається на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов пункту 11.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 11.2. Договору).

Згідно пункту 11.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Із аналізу наведеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 19.02.2023.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

Місцевий господарський суд, відхиляючи посилання скаржника на наявність форс-мажорних обставин, наголосив на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за договором.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та за результатами дослідження матеріалів даної справи, доводів відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, доходить висновку, що відповідачем доведено неможливість своєчасного здійснення оплати товару за Договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили - введення воєнного стану на території України.

Трипільська ТЕС входить до складу ПАТ «Центренерго» разом із ще двома електростанціями, а саме Зміївською ТЕС (Харківська область) та Вуглегірською ТЕС (Донецька область).

Згідно умов пункту 3 Додатку №1 до Договору строк виконання зобов`язання з оплати товару Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС припав на 04.03.2022, тобто на період дії в Україні воєнного стану.

Із перших днів війни на території Київської області проходили активні бойові дії.

24.02.2022 Трипільська ТЕС зазнала обстрілів з боку російських військ. Дана обставина є загальновідомою та у відповідності до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

У зв`язку з зазначеним наказом директора ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС від 24.02.2022 №132 на підприємстві з 24.02.2022 до окремого розпорядження було запроваджено дистанційну роботу вдома персоналу Трипільської ТЕС, який безпосередньо не задіяний у виробничих процесах ТЕС.

Наразі, як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, дистанційна робота на підприємстві відповідача не відмінена.

Відповідно, колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника із приводу того, що внаслідок введення воєнного стану на території України, обстрілів з боку російських військ Трипільської ТЕС, запровадження дистанційної роботи працівників останньої, відповідач був позбавлений об`єктивної можливості здійснити оплату товару в строк до 04.03.2022 включно, як це передбачено умовами Договору.

При цьому, ПАТ «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови КМУ «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 №83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька.

Відповідно, внаслідок руйнувань ТЕС основним завданням для енергетиків є відновлення роботи підприємства, а тому цілком обґрунтованими є посилання скаржника на те, що грошові кошти підприємством у першу чергу направлялися на відновлення роботи та підтримання стабільності енергосистеми.

Отже, на переконання колегії суддів, існує причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а тому станом на дату подання позову в даній справі відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строків оплати поставленого позивачем товару відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості.

При цьому, питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим та нормативно врегульованим, а тому неповідомлення відповідачем позивача у відповідності до пункту 11.2. Договору про настання форс-мажорних обставин не впливає на вищенаведені висновки суду щодо їх існування у спірних правовідносинах.

Враховуючи зазначене в сукупності, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі 2 070,64 грн пені, 621,19 грн 3% річних та 7 312,21 грн інфляційних збитків. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Стосовно посилань позивача на те, що він не отримував відзиву відповідача на позовну заяву, а тому суд, за відсутності доказів його направлення позивачу, не повинен брати до уваги викладені в ньому доводи ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

24.06.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача у справі №911/738/22 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім були висловлені заперечення проти позову та доводи щодо існування форс-мажорних обставин.

До поданого відзиву відповідачем на виконання вимог пункту 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та на підтвердження направлення його копії на юридичну адресу позивача (03126, проспект Відрадний, буд. 52-б) долучені оригінали поштової квитанції, накладної та опису вкладення у цінний лист №0872002143140.

При цьому, норми Господарського процесуального кодексу України не вимагають від суду перевіряти, чи був відповідний лист із копією відзиву на позовну заяву вручено позивачу.

Таким чином, безпідставними є доводи позивача стосовно того, що копія відзиву на позовну заяву не направлялася йому як стороні у справі.

Стосовно доводів відповідача в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу під час вирішення спору судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у позовній заяві позивачем наведено попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат та зазначено, що позивач очікує понести орієнтовані витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Рижаков і Партнери» (виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги №30/110522/АСМ від 11.05.2022, предметом якого є надання виконавцем правової допомоги клієнту у вигляді стягнення в судовому порядку з ПАТ «Центренерго» заборгованості за Договором про закупівлю (поставку) товарів №13/30 від 21.12.2021 та санкцій (штрафів, пені, тощо), консультацій, досудової підготовки (збір доказів), складання заяв по суті справи і заяв з процесуальних питань (в разі необхідності), що подаються до суду, та подання таких заяв та доданих до них документів (доказів) до відповідного суду, а також направлення адвокатських запитів з метою збору інформації та доказів, необхідних для ведення справи, та подання документів до суду (за необхідності), представництво клієнта в судових засіданнях.

Відповідно до пункту 4.1. Договору про надання правової допомоги №30/110522/АСМ від 11.05.2022 за надання правової допомоги в суді першої інстанції клієнт сплачує виконавцю гонорар у фіксованій сумі за надання комплексної послуги у розмірі 9 000,00 грн.

Клієнт зобов`язується протягом двох банківських днів з моменту укладення Договору сплатити гонорар виконавцю у розмірі 9 000,00 грн. До моменту сплати клієнтом гонорару та витрат, визначених цим пунктом, виконавець має право не приступати до виконання доручення/надання послуг (пункт 8 Договору).

У матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Рижаковим А.В. серії ДН №5131 від 29.08.2018, видане Радою адвокатів Донецької області, та ордер серії АН №1070831 від 25.05.2022, виданий адвокату Рижакову А.В. на представництво інтересів ТОВ «Київ АСМ-Авто» на підставі Договору №30/110522/АСМ від 11.05.2022.

11.05.2022 Адвокатське бюро «Рижаков і Партнери» виставило позивачу рахунок-фактуру №30 від 11.05.2022 на оплату послуг по Договору про надання правової допомоги №30/110522/АСМ від 11.05.2022.

На підтвердження оплати вказаного рахунку до позовної заяви позивач долучив платіжне доручення №7 від 17.05.2022 на суму 9 000,00 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що у вказаному платіжному дорученні платником значиться АБ «Рижаков і Партнери», отримувачем Рижаков Анатолій Вікторович, призначення платежу: «Перерах на картковий рахунок № НОМЕР_1 Рижаков А.В. (ІПН НОМЕР_2 ) згідно Договору №30/091121/ФД про надання позики від 09.11.21, без ПДВ».

Тобто, вказане платіжне доручення не підтверджує факту здійснення оплати саме за Договором про надання правової допомоги №30/110522/АСМ від 11.05.2022.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Гонорар сторонами Договору про надання правової допомоги №30/110522/АСМ від 11.05.2022 було погоджено в фіксованому розмірі.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на неспівмірності виконаних робіт по наданню правничої допомоги заявленим вимогам до їх розміру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу докази, колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, відповідачем заяв про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду першої інстанції не подавалось.

Заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо їх неспівмірності з предметом спору, не підтвердженими жодними доказами.

Водночас, оскільки за результатами апеляційного перегляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, зокрема, витрати на правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, до відшкодування відповідачем позивачу підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 8 138,22 грн.

Водночас, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача в частині оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення 2 070,64 грн пені, 621,19 грн 3% річних та 7 312,21 грн інфляційних збитків, витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, заявлені до стягнення позивачем у відзиві на апеляційну скаргу у сумі 4 000,00 грн, не підлягають розподілу та покладаються на позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у даній справі таким, що підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 070,64 грн пені, 621,19 грн 3% річних та 7 312,21 грн інфляційних збитків з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Щодо прохання скаржника зменшити розмір витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність, то в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн 64 (шістдесят чотири) коп. пені, 7 312 (сім тисяч триста дванадцять) грн 21 (двадцять одна) коп. інфляційних збитків, 621 (шістсот двадцять одна) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. 3% річних.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн 64 (шістдесят чотири) коп. пені, 7 312 (сім тисяч триста дванадцять) грн 21 (двадцять одна) коп. інфляційних збитків, 621 (шістсот двадцять одна) грн 19 (дев`ятнадцять) коп. 3% річних відмовити.

У частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» 94 473 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. основної заборгованості рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2022 у справі №911/738/22 викласти у наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» (03680, проспект Відрадний, буд. 52-Б, м. Київ; ідентифікаційний код 38672397) 94 473 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. основної заборгованості, 8 138 (вісім тисяч сто тридцять вісім) грн 22 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн 90 коп судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ АСМ-Авто» (03680, проспект Відрадний, буд. 52-Б, м. Київ; ідентифікаційний код 38672397) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 22927045) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/738/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2023 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко