Рішення

від 28.08.2022 по справі 916/1196/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1196/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Кушнірук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Железко Л.Ж., Шавров І.І.;

від відповідача: Фірсов С.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця Ревуцької Флоріанни Лазаріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача: Приватного підприємства «АВАНГАРД-ЛЕКС» (65012, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Канатна, 81, кв. 12, код ЄДРПОУ 39138452);

про стягнення 136117,65 грн.

1. Суть спору.

Позивач - ФОП Ревуцька Ф.Л. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№1245/22 від 15.06.2022) до відповідача - ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС», в якій просить суд (з урахуванням заяви (вх.№13758/22) про збільшення позовних вимог) стягнути з останнього 129850,00 грн. заборгованості, 3204,24 інфляційне збільшення, 3063,40 штрафні санкції та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів .

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.06.2022 за результатами розгляду матеріалів позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України, позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

23.06.2022 до суду від ФОП Ревуцької Ф.Л. надійшла заява про усунення недоліків (вх. ГСОО №11236/22), відповідно до якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2022 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 20.07.2022.

19.07.2022 до суду від ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» надійшло клопотання (вх.№13557/22) про залишення позовної заяви без розгляду.

20.07.2022 судом отримано від ФОП Ревуцької Ф.Л. заяву (вх№13758/22) про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 20.07.2020 судом було прийнято заяву про збільшення позовних вимог, а також суд, за результатами розгляду клопотання (вх.№13557/22) про залишення позовної заяви без розгляду, оголосив протокольну ухвалу про залишення даного клопотання без розгляду, а також у даному засіданні суд оголосив ухвалу в протокольній формі про перерву у розгляді справи до 29.08.2022, при цьому судом було встановлено строк для подання відзиву до 03.08.2022.

29.07.2022 судом отримано від ФОП Ревуцької Ф.Л. клопотання (вх.№14830/22) про долучення доказів до матеріалів справи.

15.08.2022 до суду від ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» надійшов відзив (вх.№16172/22) та клопотання (вх.№16181/22) про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначені процесуальні документи було подано до суду електронною поштою та зауважує, що вони не підписані кваліфікаційним електронним підписом особи, яка подала такі документи, про що свідчать акти канцелярії суду №01-11/508/2022 та №01-11/509/2022 від 15.08.2022, отже дані документи не розглядались судом.

В судове засідання, призначене на 29.08.2022 з`явилися представники позивача, які підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, а також з`явився представник відповідача, який заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 29.08.2022 суд ухвалою у протокольній формі ухвалив не враховувати відзив та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, оскільки такі документи не містять кваліфікованого електронного підпису, між тим судом було враховано позицію представника відповідача, висловлену під час усних промов.

У даному судового засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомив, що повний текст буде складено 05.09.2022.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ФОП Ревуцька Ф.Л..

Позивач повідомив, що 01.08.2020 між ФОП Ревуцька Ф.Л. та ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар отримав у користування нежитлове приміщення за адресою м. Одеса, вул. Новосельського, 91 загальною площею 55 кв. м.

Як зазначив позивач, протягом тривалого часу Сторони належним чином виконували свої зобов`язання за договором, проте, на даний час у ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» утворилася заборгованість у розмірі 129850,00 грн.

За твердженням позивача, за березень 2022 року ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» орендна плата була сплачена частково у розмірі 15150,00 грн., у зв`язку із чим утворилася заборгованість за вказаний місяць у розмірі 13850,00 грн, також останнім не було сплачено орендну плату за період квітень - липень 2022 року, що загалом становить 129850,00 грн.

Позивач вказує, що 11.05.2022 на адресу ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» було направлено претензію, відповідно до якої представник позивача просив погасити заборгованість, що виникла. Проте 21.05.2022 було отримано відповідь, суть якої зводилася до неможливості відповідачем перевірити повноваження представника та сумнівів щодо укладання договору на правову допомогу між представником та позивачем, а також щодо необізнаності відповідача в реквізитах для сплати заборгованості.

При цьому позивач зазначає, що відповідач не повідомляв про настання обставин непереборної сили, його підприємство продовжувало працювати в приміщенні позивача. Таким чином будь-які посилання на дію обставин непереборної сили не можна брати до уваги, адже відсутні будь-які об`єктивні обставини, які б свідчили, що позивач не може виконувати свої зобов`язання в наслідок форс-мажорних обставин. Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист №2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Однак, на думку позивача, відповідач не є звільненим від штрафних санкцій за невиконання зобов`язань, у зв`язку із чим позивачем було нараховано 3204,25 грн. інфляційних втрат та 3063,40 грн. пені.

3.2. Доводи ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС».

Представник відповідача у судовому засіданні 29.08.2022 заперечував проти позовних вимог та зазначив що до договору оренди від 01.08.2020 ФОП Ревуцька Ф.Л. не надала документу, що посвідчує право власності Орендодавця на нежитлове приміщення та підвал, тобто Орендар був введений в оману щодо умов договору.

Також представник відповідача повідомив, що передане позивачем в оренду майно не відповідає ні пожежним вимогам, а також за санітарними нормами передане майно не можливо використовувати за призначенням. На підставі чого, позивач поставив під загрозу та комерційну доцільність використання відповідачем вказаного майна за призначенням, внаслідок чого відповідач за власні кошти здійснював упорядкування нерухомого майна до стану, придатного для використання.

Крім цього, відповідач стверджує, що звертався до ТТП України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин під час не виконання договору оренди майна від 01.08.2020 між ФОП Ревуцька Ф.Л. і ПП «Авангард-Лекс».

На думку відповідача, збройна агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною, за якої орендар повинен бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за спірним договором оренди.

4. Обставини справи, встановлені судом.

01.08.2020 між ФОП Ревуцька Ф.Л. (Орендодавець) та ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, Орендодавець передає Орендарю в користування та володіння належне йому нежитлове приміщення загальною площею 76.2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 91.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що строк оренди складає 2 роки та 11 місяців та визначається з 01.08.2020.

При цьому, як перебачено п.1.3 договору, Орендодавець передає у користування Орендаря підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 91, загальною площею 55 кв.м.

Згідно п. п. 2.5, 2.6 договору, Орендар зобов`язується щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщеннями у розмірі 27000,00 грн., розмір орендної плати за користування підвальним приміщенням складає 2000,00 грн.

Як передбачено п. 4.1 договору, у випадку порушення свої зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 договору, жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої скались форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону.

Згідно п. 5.2 договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускаються. Договір може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи меморіального ордеру №@2PL197546 від 08.03.2022, ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» сплатило на користь ФОП Ревуцька Ф.Л. 15150,00 грн. згідно договору б/н від 01.08.2020.

Претензією від 10.05.2022 представник позивача просив відповідача сплатити заборгованість по оренді на той час у розмірі 71850,00 грн. у строк до 20.05.2022.

У відповідь на вказану претензію ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» повідомив, що претензія не відповідає вимогам ст. 222 ГК України та не підтверджено належним чином повноваження представника, у зв`язку із чим претензія не може бути розглянута по суті.

Згідно довідки взаєморозрахунків станом на 10.07.2022, підписаної ФОП Ревуцькою Ф.Л. в односторонньому порядку, заборгованість ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» по орендним платежам складає 129850 грн.

Відповідно до наданої позивачем банківської виписки ФОП Ревуцької Ф.Л. з 01.03.20202 по 28.07.2022 ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» здійснювало оплати рахунків на користь позивача виключно за комунальні послуги, крім оплати 08.03.2022 оренди у розмірі 15150,00, що було встановлено судом та зазначено вище.

За таких обставин, нездійснення відповідачем орендних платежів стало підставою для звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення із ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» 129850,00 грн. заборгованості, 3204,24 грн. інфляційних втрат та 3063,40 грн. пені.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу вимог ч.1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

У відповідності ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати оренди за договором від 01.08.2020 за березень-липень 2022 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» основного боргу в розмірі 129850,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 3204,24 грн. за березень-червень 2022 року, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

28.02.2022 офіційним листом №2024/02.0-7.1, розміщеному на офіційному веб-сайті ТПП України, Торгово-промислова палата України повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

З огляду на засвідчення ТПП України факту того, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, суд приймає до уваги зазначене при вирішенні спору у даних правовідносинах та, з огляду на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування п.4.3 договору оренди, в зв`язку із чим відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені з відповідача за несвоєчасну оплату оренди за договором від 01.08.2020.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, суд зауважує, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявність заборгованості по орендній платі за договором оренди від 01.08.2020, при цьому, судом не враховуються доводи представника відповідача, наведені в усних поясненнях, щодо недоведеності позивачем права власності на об`єкти оренди та невідповідності об`єктів оренди пожежним та санітарним нормам, оскільки договір оренди від 01.08.2020 є дійсним, у встановленому законом порядку не розірваний, не визнаний судом недійсним, об`єкти оренди використовуються відповідачем в своїй господарській діяльності про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки про споживання комунальних послуг.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення позову ФОП Ревуцької Ф.Л. про стягнення з ПП «АВАНГАРД-ЛЕКС» основного боргу у розмірі 129850,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3204,25 грн.

При розподілі судових витрат, суд виходить з положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВАНГАРД-ЛЕКС» (65012, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Канатна, 81, кв. 12, код ЄДРПОУ 39138452) на користь фізичної особи-підприємця Ревуцької Флоріанни Лазаріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 129850/сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят/грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3204/три тисячі двісті чотири/грн. 25 коп., а також 2425/дві тисячі чотириста двадцять п`ять/грн.16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 вересня 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська