Ухвала

від 29.08.2022 по справі 420/244/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 420/244/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Воронкова В. О. (адвокат),

відповідача - Суботи О. В. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - Аветяна А. Г. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 (судді: Коротун О. М. - головуючий, Сулім В. В., Майданевич А. Г.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Бугенвіл"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування наказу.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Приватне підприємство "Бугенвіл" (далі - ПП "Бугенвіл") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 08.01.2019 № 34/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 420/244/19 у задоволенні позову ПП "Бугенвіл" відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ПП "Бугенвіл" задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Мін`юсту від 08.01.2019 № 34/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Постановою Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 420/244/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено ПП "Бугенвіл" право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 за заявою ПП "Бугенвіл" справу № 420/244/19 передано до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2021 прийнято справу № 420/244/19 до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 справу № 420/244/19 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

15.03.2021 позивач до Господарського суду Одеської області подав заяву про зміну предмета позову, в якій заявив такі вимоги до відповідача: визнати незаконним та скасувати наказ Мін`юсту від 08.01.2019 № 34/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний наказ виданий з порушенням порядку розгляду скарги ОСОБА_1 , зокрема пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, оскільки Мін`юстом проігноровано факт існування судових спорів (провадження у справах: № 522/22020/18, № 1522/27732/12, № 522/20404/14-ц) щодо спірного об`єкта нерухомого майна, про що позивач повідомляв у поданих запереченнях та безпосередньо на засіданні комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 03.01.2019, що мало бути підставою для відмови у задоволенні скарги відповідно до вимог закону.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2021, залишеним без зміни постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022, позов задоволено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір, то така обставина виключає можливість розгляду Мін`юстом скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна. Спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку.

У касаційній скарзі Мін`юст просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини 2 та пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

ПП "Бугенвіл" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відзиву на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надійшло.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мін`юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №420/244/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.08.2022.

Суди встановили такі фактичні обставини

10.01.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"; кредитор) та громадянином України - ОСОБА_2 (позичальник) укладено генеральний договір про здійснення кредитування № 665/071 (далі - кредитний договір № 665/071), за умовами якого кредитором надано позичальнику грошові кошти (кредит) в межах загального ліміту кредитування на умовах повернення, сплати процентів, комісії у визначеному розмірі.

10.01.2008 між АКБСР "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в особі представника ОСОБА_5 ), ОСОБА_2 (іпотекодавці), в забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 665/071, було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А. Е. 10.01.2008, реєстровий № 9, за умовами якого предмет іпотеки (нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 200,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності.

15.08.2018 на підставі укладених між Публічним акціонерним банком "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", яке є правонаступником АКБСР "Укрсоцбанк") та ФК "Інвест-Кредо" договору факторингу № 010-F/18-USB та договору відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським О. Е. 10.01.2008 та зареєстрованим у реєстрі за № 9, ПАТ "Укрсоцбанк" передано ТОВ "Інвест-Кредо" право вимоги до позичальника за кредитним договором № 665/071 та усі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 10.01.2008 щодо предмета іпотеки: нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 200,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

15.08.2018 між ТОВ "Інвест-Кредо" (цедент) та ПП "Бугенвіл" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги (цесія), в поряду та на умовах якого цедент передав (відступив) цесіонарію, а цесіонарій набув належні цедентові права вимоги за кредитним договором № 665/071, укладеним між АКБСР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого став ПАТ "Укрсоцбанк") та громадянином ОСОБА_2 , у т.ч. права, що виникають з іпотечного договору (з майновим поручителем) б/н від 10.01.2008, укладеного між АКБСР "Укрсоцбанк", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2

15.08.2018 між ТОВ "Інвест-Кредо" (первісний іпотекодержатель) та ПП "Бугенвіл" (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення (передачі) прав за іпотечним договором (посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 10.01.2008, за реєстровим № 9), за умовами якого первісний іпотекодержатель передав новому іпотекодержателю всі права, що належать первісному іпотекодержателю за іпотечним договором від 10.01.2008.

22.08.2018 ПП "Бугенвіл" звернулося із вимогами № 01, № 02, № 03 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення порушень за кредитним договором № 665/071, в яких повідомило про набуття права вимоги щодо виконання ними кредитного договору № 665/071 та іпотечного договору від 10.01.2008 щодо сплати за кредитним договором № 665/071 з усіма додатковими угодами до нього грошових коштів у сумі 56 412 401,72 грн протягом 30 календарних днів з моменту отримання цього листа-вимоги та попередило про право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору купівлі-продажу або реєстрації права власності на предмет іпотеки, яким є нежитлові приміщення загальною площею 200,4 м2, на підставі статей 35 - 38 Закону України "Про іпотеку" відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України. Згідно з доданими до позову повідомленнями про вручення поштових відправлень зазначені вимоги отримані адресатами 28.08.2018.

У зв`язку із невиконанням зазначених письмових вимог, ПП "Бугенвіл" подало заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2018 № 30422041, до якої було додано: іпотечний договір від 10.01.2008 № 9, договір про внесення змін від 13.02.2008 № 608, договір відступлення (передачі) прав за іпотечним договором від 15.08.2018 № 1535, вимоги від 22.08.2018 № 01-03, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень: № 6503800730680, № 6503800730671, № 6503800730698.

04.10.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравцем Олександром Володимировичем за заявою ПП "Бугенвіл" прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43354724 та проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: право приватної спільної часткової власності на 72/100 нежитлового приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17182351101), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору відступлення (передачі) прав за іпотечним договором від 10.01.2008 № 9, договору про внесення змін від 13.02.2008 № 608, договору відступлення (передачі) прав за іпотечним договором від 15.08.2018 № 1535, вимоги від 22.08.2018 № 01-03, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень: № 6503800730680, № 6503800730671, № 6503800730698.

Не погоджуючись із вчиненою 04.10.2018 реєстраційною дією щодо нерухомого майна, 11.12.2018 ОСОБА_1 (через представника - адвоката Байдеріна О. А.) звернулася до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріаті Мін`юсту зі скаргою від 07.12.2018 № 07/12/2018 про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравця О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.10.2018 № 43354724.

Скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що рішенням державного реєстратора комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравця О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.10.2018 № 43354724 на користь ПП "Бугенвіл" відчужено частку об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 72/100, яка належить їй ( ОСОБА_1 ) на праві власності відповідно до свідоцтво про право власності від 05.03.2013 № 967606 (на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 19.02.2013 шляхом об`єднання в одне приміщення: н.п. № 101 (загальною площею 79,0 м2) та 42/100 частин загальною площею 200,4 м2), на підставі якого вона отримала право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 279,4 м2; вона ( ОСОБА_1 ) ніколи не отримувала вимоги про порушення кредитного чи іпотечного договору, не укладала та не набувала статусу сторони угоди; не передавала нежитлове приміщення АДРЕСА_3 в іпотеку ПП "Бугенвіл".

ПП "Бугенвіл" до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації надавались письмові заперечення проти скарги ОСОБА_1 від 07.12.2018 № 07/12/2018, у яких було наголошено на наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмету та з тих же підстав, а також надавалась копія ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2018 про відкриття провадження у справі № 522/22020/18 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Новотех", ПП "Бугенвіл" до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки. Крім того, зазначалося, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2018 у справі № 522/22020/18 задоволення клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Новотех", ПП "Бугенвіл", накладено арешт та заборонено відчуження частки розміром 72/100 нежитлового приміщення, площею 200,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 279,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17182351101), яке належить на праві приватної власності ПП "Бугенвіл"; накладено арешт та заборонено відчуження частки розміром 28/100 нежитлового приміщення, площею 79,0 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 279,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17182351101), яка належить на праві приватної власності ТОВ "Фінансова компанія "Новотех"; заборонено вчиняти реєстраційні дії Мін`юсту та його територіальним органам суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 279,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17182351101). Також, позивач наголошує, що Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було повідомлено про наявність інших спорів, а саме: цивільних справ № 1522/27732/12, № 522/20404/14-ц, кримінального провадження № 12014160500003588, яке з 29.04.2014 розслідується Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 03.01.2019 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації надала висновок, в якому рекомендувала задовольнити скаргу адвоката Байдеріна О. А. в інтересах ОСОБА_1 від 07.12.2018 № 07/12/2018 у повному обсязі.

08.01.2019 Мін`юстом видано наказ № 34/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким задоволено скаргу адвоката Байдеріна О. А. в інтересах ОСОБА_1 від 07.12.2018 № 07/12/2018 у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.10.2018 № 43354724, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравцем О. В., та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цього рішення; тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Кравцю О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці.

За поясненням позивача, оспорюваним наказом Мін`юсту від 08.01.2019 № 34/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" фактично скасовано право власності ПП "Бугенвіл" на об`єкт нерухомості, яке підлягало обов`язковій державній реєстрації, чим було протиправно порушено гарантоване статтею 41 Конституції України право власності.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 420/244/19 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник як на обґрунтування підстави касаційного оскарження, Мін`юст розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

За змістом пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України" Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої в подібних правовідносинах посилається скаржник як на обґрунтування підстави касаційного оскарження, Мін`юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме положень пункту 1 частини 2 та пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20 за позовом Компанії про скасування наказу Мін`юсту від 25.09.2020 № 3340/5, яким задоволено скаргу Товариства, зазначено таке:

"4.17. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 1 частини 2 статті 37) передбачені повноваження Міністерства юстиції України на розгляд скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, крім випадків, зокрема, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Отже, зі змісту пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що у разі наявності судового спору щодо нерухомого майна у Міністерства юстиції України не має повноважень здійснювати розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на таке нерухоме майно.

Такий спір про право підлягає вирішенню у судовому порядку."

У пункті 6.1 постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20 зроблено висновок про застосування норми права та зазначено, що із системного аналізу змісту частин 2, 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, вбачається, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: у випадку коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір ця обставина виключає можливість розгляду Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.

Зазначене свідчить про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права та необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Мін`юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 420/244/19, відкритого з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Ураховуючи висновки щодо застосування положень пункту 1 частини 2 та пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20, з огляду на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій та не спростовані скаржником обставини того, що відповідач був обізнаний про судове провадження № 522/22020/18, відкрите ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2018 та забезпечення позову за ухвалою суду від 22.12.2018 у цій справі, в якій зазначено характеристики саме того ж об`єкта нерухомого майна, що було предметом розгляду скарги ОСОБА_1 до відповідача, і реєстрацію на яке за позивачем скасовано оскаржуваним наказом Мін`юсту, однак не надав факту наявності спору між сторонами щодо об`єкта нерухомого майна належного правового значення, касаційна інстанція погоджується з висновком судів щодо задоволення позову.

Адже з наведеною правовою позицією Верховного Суду повністю узгоджуються покладені в основу оскаржуваних рішення та постанови аргументи судів про те, що висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 03.01.2019, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ Мін`юсту від 08.01.2019 № 34/5, суперечить положенням статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чим також спростовується твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах.

Отже, зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування норм права (статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/16115/20, що в розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 420/244/19.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Мін`юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 420/244/19.

Оскільки підстав для задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 420/244/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай