Ухвала

від 07.09.2022 по справі 178/115/21

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/115/21

У Х В А Л А

07 вересня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Кринички за участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 обвинувальний акт кримінальногопровадження № 42018040000001441 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Донецьк, громадянина України, не працюючого, на час вчинення кримінального правопорушення працюючого на посаді заступника директора тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «ДГ Руно» НААН України, раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2021 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42018040000001441 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинуваченим заявлено підтримане захисником клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор, представник потерпілого проти задоволення клопотання не заперечили.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд не вбачає можливості задоволення клопотання, оскільки вважає за необхідне повернути обвинувальний акт через його невідповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України через невикладення фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим та відсутність чіткого формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт,

в тому числі і щодо анкетних відомостей обвинуваченого, і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Вказані вимоги органом досудового розслідування в повній мірі дотримані не були, тому суд, не виходячи за межі ст. 314 КПК України, не вдаючись до дослідження питання про обґрунтованість пред`явлення обвинувачення, оцінки доказів з точки зору їх допустимості та достатності, прийшов до висновку про те, що обвинувальний акт складений в порушення вимог ст. 291 КПК України.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації; 3) формулювання обвинувачення.

Суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред`явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції, Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (справа «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов`язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однак, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не було дотримано у повному обсязі, оскільки у наданому суду обвинувальному акті відсутнє посилання на належне формулювання пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, вказаний обвинувальний акт хоча й формально має розділ «формулювання обвинувачення та правова кваліфікація», з аналізу наданого обвинувального акта вбачається, що у вказаному розділі повторно зазначено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_6 , із посиланням на відповідну частину статті кримінального закону, що не відповідає вищевказаним положенням кримінального процесуального закону, а також нормам міжнародних актів і судової практики. Так в частині обвинувального акту, де мова йде про складання завідомо неправдивого документа, вказано на статус обвинуваченого як службової особи та на умисел і мету такого складання, а в частині складання на видачі завідомо неправдивого документа посилання на статус службової особи та форму вини обвинуваченого відсутні, тобто не описаний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, в обвинувальному акту вказані різні дати начебто мавших місце зборів трудового колективу ДП «ДГ Руно» НААН України - 03 грудня 2018 року і 03 грудня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неможливим задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки обвинувальний акт в такому вигляді не є достатньою підставою для судового розгляду не з причини сплину строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тому обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, необхідно повернути прокурору відділу Дніпропетровської обласної прокуратури для його належного оформлення відповідно до вимог КПК України, що не позбавляє обвинуваченого права повторного заявлення клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності .

На підставівикладеного,керуючись ст.62Конституції України,ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,ст.ст.8,9,17,291,314,372КПК України,суд

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - залишити без задоволення через невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018040000001441 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України повернути прокурору відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 для його належного оформлення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

На ухвалу протягом 7 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1