Постанова

від 30.08.2022 по справі 296/3911/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 296/3911/19

провадження № 61-501св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року у складі судді Маслак В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» (далі - ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що наказом директора Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» (далі - ДП «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці») від 22 лютого 2010 року № 19 ОСОБА_1 прийнято на посаду секретаря канцелярії.

У червні 2015 року ДП «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» перейменовано на ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці».

Наказом ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 30 вересня 2015 року № 134-к ОСОБА_1 переведено на посаду менеджера з адміністративної діяльності.

У січні 2019 року для ознайомлення їй була надана посадова інструкція менеджера з адміністративної діяльності в новій редакції, текст якої був затверджений ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці». Відповідно до цієї посадової інструкції були передбачені певні завдання та обов`язки, але їх суть полягала у кратному зменшенні від тих, які були передбачені інструкцією, затвердженою 01 жовтня 2015 року ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці». Жодних нових обов`язків для неї, як менеджера з адміністративної діяльності, ця інструкція не передбачала, крім обов`язку щомісячно до 10 числа звітувати керівнику про виконання завдань, обов`язків та про проведену роботу.

Наказом ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 20 березня 2019 року № 24-к її звільнено з посади менеджера з адміністративної діяльності, у зв`язку із відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ОСОБА_1 вважає, що фактично змін в організації роботи підприємства не було, тому наказ про її звільнення є незаконним, оскільки її звільнили з роботи без будь-яких на те підстав. До роботи вона ставилася добросовісно, не допускала жодного порушення, доказом чого є відсутність будь-яких зауважень чи претензій до неї з боку керівництва ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці». Під час роботи на підприємстві її заохочували преміями, посадовими надбавками за високі досягнення у праці.

Також ОСОБА_1 вважає, що неправомірними діями ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних переживаннях.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 20 березня 2019 року № 24-к про звільнення її з посади менеджера з адміністративної діяльності;

- поновити її на посаді менеджера з адміністративної діяльності ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці»;

- стягнути з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 березня 2019 року до дня ухвалення рішення;

- стягнути з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 20 березня 2019 року № 24-к про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з адміністративної діяльності ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» з 21 березня 2019 року.

Стягнуто з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» в дохід Державного бюджету України 768,40 грн судового збору за вимогою про поновлення на роботі.

Стягнуто з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору за вимогою про стягнення моральної шкоди.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Суд першої інстанції виходив з того, що в ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» не мали місце зміни істотних умов праці працівника на посаді, яку обіймала позивач, у зв`язку з чим звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України є незаконним, тому порушені трудові права позивача підлягають захисту шляхом її поновлення на роботі відповідно до статей 234, 235 КЗпП України.

Вимоги про стягнення середнього заробітку суд першої інстанції визнав законними, однак відмовив у їх стягненні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких підлягає обрахуванню середній заробіток.

Також, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції вважає можливим задовольнити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди частково.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги.

Стягнуто з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 березня 2019 року до 18 вересня 2020 року в розмірі 116 062,50 грн (без урахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 152,60 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що звільнення позивача є незаконним, оскільки на підприємстві не відбулася зміна істотних умов праці на посаді, яку займала позивач. Внесення змін до посадової інструкції, розподіл функціональних обов`язків між працівниками, якщо такі зміни не викликані встановленням іншого режиму праці, зміною найменувань посади, категорії, суміщення професій і т.д., не може розглядатися як зміна істотних умов праці. Посадові інструкції складаються на посаду (професію), а не на окремого працівника.

Разом з тим судом першої інстанції безпідставно не визначено суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням довідки від 27 березня 2019 року, долученої до апеляційної скарги, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 березня 2019 року до 18 вересня 2020 року, який становить 375 робочих днів, складає 116 062,50 грн (375 днів х 309,50 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 265/7395/14-ц (провадження № 61-797св17), від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17 (провадження № 61-64818св18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у даному випадку мали місце зміни істотних умов праці, а припинення трудового договору здійснено на підставі відмови позивача від подальшої роботи в нових умовах. Тобто розірвання трудового договору відбулося не з ініціативи роботодавця, тому звільнення позивача відповідає вимогам статей 32, 36 КЗпП України.

Також суд апеляційної інстанції, приймаючи новий доказ на стадії апеляційного розгляду, не врахував, що позивач не довела неможливості подання усіх доказів до суду першої інстанції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» не підлягає задоволенню, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного та послідовного висновку, який узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), про те, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці; якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року і витребувано із Корольовського районного суду м. Житомира цивільну справу № 296/3911/19.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Наказом ДП «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» від 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 прийнято на посаду секретаря канцелярії ДП «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці».

У червні 2015 року ДП «Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» перейменовано в ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці».

Наказом ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 30 вересня 2015 року № 134-к ОСОБА_1 переведено на посаду менеджера з адміністративної діяльності ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці».

Функціональні обов`язки ОСОБА_1 на посаді менеджера адміністративної діяльності, зокрема, ведення діловодства, реєстрація та видача висновків експертизи замовникам, встановлені посадовою інструкцією, затвердженою 01 жовтня 2015 року виконуючим обов`язки директора ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» Арнаутом І. С. (т. 1, а. с. 13-16).

23 липня 2018 року на підприємстві було проведено перевірку висновків експертизи, затверджених директором у період з 04 червня 2018 року до 10 липня 2018 року, за результатами якої функції з організації роботи із вхідною та вихідною кореспонденцією (ті, які входили до посадових обов`язків ОСОБА_1 ) були тимчасово покладені на працівників сектору юридичної роботи.

Відповідно до наказу ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 17 вересня 2018 року № 193 з метою оптимізації та раціонального розподілу обов`язків працівників підприємства, менеджеру з адміністративної діяльності ОСОБА_1 встановлено робоче місце у Відділі технічних експертиз, в офісі 522 на майдані Путятинському, 2 в м. Житомирі.

Наказом ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 14 січня 2019 року № 12 про зміну істотних умов праці введено в дію з 21 березня 2019 року посадові інструкції менеджера з адміністративної діяльності та фахівця із стандартизації, сертифікації та якості випробувальної лабораторії ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» в новій редакції.

Попереджено працівників, які обіймають вказані посади, про те, що в разі незгоди на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір буде припинено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України(т. 1 а. с. 54).

Відповідно до наказу ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 15 січня 2019 року № 13 про введення в дію посадової інструкції менеджера з адміністративної діяльності з 21 березня 2019 року введено в дію посадову інструкцію менеджера з адміністративної діяльності ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» в новій редакції.

Згідно з повідомленням ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 18 січня 2019 року № 745/07-15/19 ОСОБА_1 поінформовано про введення в дію з 21 березня 2019 року посадової інструкції менеджера з адміністративної діяльності ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» в новій редакції (т. 1, а. с. 63).

Відповідно до доповідних записок від 16 січня 2019 року, від 19 березня 2019 року на ім`я директора ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» ОСОБА_1 відмовилася від підпису запропонованої нової посадової інструкції (т. 1, а. с. 64, 65).

Наказом ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 20 березня 2019 року № 24-к ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера з адміністративної діяльності у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України(т. 1, а. с. 8).

Підставою для звільнення зазначено: наказ ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 15 січня 2019 року № 13 «Про введення в дію посадової інструкції менеджера з адміністративної діяльності»; повідомлення ОСОБА_1 від 18 січня 2019 року № 745/07-15/19; доповідна записка ОСОБА_1 від 19 березня 2019 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що в ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» не мали місце зміни істотних умов праці працівника на посаді, яку обіймала позивач, у зв`язку з чим звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України є незаконним та порушені трудові права позивача підлягають захисту шляхом її поновлення на роботі відповідно до статей 234, 235 КЗпП України.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15 та неодноразово підтримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду - зокрема, у постановах від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20 (провадження № 61-12418св21), від 26 січня 2022 року у справі № 309/3389/18 (провадження № 61-9471св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 607/4090/21 (провадження № 61-15138св21), від 11 травня 2022 року у справі № 317/161/19 (провадження № 61-5423св21), від 13 липня 2022 року у справі № 229/4863/15-ц (провадження № 61-13577св19).

Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, оскільки в ньому відсутній їх вичерпний перелік. Тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці, наведено, зокрема в пунктах 10, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», згідно з якими припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20 (провадження № 61-12418св21), «серед інших «змін істотних умов праці» можна навести, як приклад, зміни посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді. У свою чергу, посадові обов`язки працівників мають бути відображені в посадових інструкціях, які згідно з пунктом 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - ДКХП), які були затверджені разом з Випуском 1 «Професії, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, мають складатися для працівників усіх посад, що зазначені у штатному розписі. При цьому до посадових інструкцій може бути внесено зміни та/або доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства та тільки за згодою працівника. Із зазначеного можна зробити висновок, що посадові обов`язки працівника є фактично також істотними умовами його праці (трудового договору). Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх це має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур згідно із законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну у встановленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за колишньою посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 542/1276/16-ц (провадження № 61-11864св18), від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), від 03 липня 2019 року у справі № 758/4116/15-ц (провадження № 61-18898св18), від 08 липня 2020 року у справі № 501/3407/18 (провадження № 61-15070св19), від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20 (провадження № 61-12418св21) містяться висновки, що зміни істотних умов праці та зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників у трудових відносинах з працівником мають різні правові наслідки та не можуть ототожнюватися. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок про те, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України через його відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.

Відповідно до наказу ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» від 14 січня 2019 року № 12 про зміну істотних умов праці, введено в дію з 21 березня 2019 року посадові інструкції менеджера з адміністративної діяльності та фахівця із стандартизації, сертифікації та якості випробувальної лабораторії ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» в новій редакції.

Попереджено працівників, які обіймають вказані посади, про те, що в разі незгоди на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір буде припинено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України(т. 1, а. с. 54).

У цьому наказі також зазначено, що у зв`язку із оптимізацією, раціоналізацією робочих місць ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці», за результатами проведених перевірок, підвищення рентабельності підприємства та залучення нових замовників, у зв`язку із необхідністю внесення змін в організацію виробництва і праці та введення нових форм організації праці, зміною істотних умов праці, керуючись частиною третьою статті 32 КЗпП України вводить в дію посадову інструкцію менеджера з адміністративної діяльності в новій редакції.

Таким чином, зміни істотних умов праці на ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» були необхідні для внесення змін в організацію виробництва і праці та введення нових форм організації праці.

Отже, такі дії роботодавця були обґрунтованими та документально підтвердженими. Роботодавець дотримав установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, роботодавець належним чином повідомив позивача про зміну істотних умов праці, проте позивач була незгодна з наказом про зміну істотних умов праці та повідомленням про зміну істотних умов праці, що підтверджується її доповідними записками від 16 січня 2019 року, від 19 березня 2019 року (т. 1, а. с. 64, 65).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення в справі, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, тому оскаржувані рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зважаючи на те, що позовну заяву у цій справі пред`явлено у квітні 2019 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом України станом на 01 січня 2019 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921,00 грн.

Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн (редакція закону на момент пред`явлення позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг незалежно від вирішення спору по суті.

Розмір ставки судового збору за подання до суду апеляційної скарги становив 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, окремо за кожну вимогу майнового та немайнового характеру.

Також розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становив 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, окремо за кожну вимогу майнового та немайнового характеру.

Отже, подаючи апеляційну скаргу ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» сплатило судовий збір за вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди) у розмірі 1 152,60 грн та немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу про звільнення) у розмірі 1 152,60 грн, всього було сплачено 2 305,20 грн, а за подання касаційної скарги сплатило судовий збір за вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди) у розмірі 3 073,60 грн, а за вимогу немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу про звільнення) у розмірі 1 536,80 грн, всього було сплачено 4 610,40 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимогу немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу про звільнення), то судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн належить компенсувати ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим із ОСОБА_1 на користь ДП «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 (шістдесят) копійок та за подання касаційної скарги у розмірі 3 073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Судові витрати, понесені Державним підприємством «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 (шістдесят) копійок та за подання касаційної скарги у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк