Постанова

від 06.09.2022 по справі 127/12653/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/12653/20

Провадження № 22-ц/801/1520/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 рокуСправа № 127/12653/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Денишенко Т.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського В.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Огородника В.В., розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство «Центр нерухомості «Альянс Інвест», про стягнення авансу,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.06.2017між ОСОБА_2 ,як продавцемта ОСОБА_1 ,як покупцем,укладено Договірпро наміри№ 2 Т/4від 26.06.2017,відповідно доумов якогопродавець тапокупець зобов`язуютьсяв майбутньому,укласти договіркупівлі продажу (основнийдоговір)блокованого житловогобудинку таземельної ділянки,які знаходятьсяза адресою АДРЕСА_1 ,у нотаріальнійформі,на умовах,визначених цимДоговором.(п.1.1.Договору).Нерухомим майномза цимдоговором,та відповідно,за Основнимдоговором є:житловий будинок АДРЕСА_2 ,та земельнаділянка розміром0,0207га,кадастровий номер0510100000:02:106:0095.(п.1.3.Договору).На виконаннявзятих насебе заДоговором грошовихзобов`язань щодопершого платежувизначеного уп.2.2.розділу 2Договору,позивач здотриманням визначенихстроків сплатив ОСОБА_2 10000доларів США,про щосвідчить актприйому передачі коштіввід 23.06.2017.Станом на01.06.2020відповідач своїзобов`язання заДоговором невиконала.Натомість вищевказаніоб`єкти нерухомогомайна відчужені ОСОБА_2 на користьтретьої особи,на щовказує витягз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.Оскільки наведененерухоме майновідчужене відповідачемна користьтретіх осіб,та зогляду наподальшу неможливістьвиконання відповідачемукладеного зпозивачем Договору,позивач направиввідповідачу письмовувимогу,в якійвимагав поверненнявідповідачем отриманоїна виконаннявимог Договорукоштів всумі 10000доларів США.Проте вимогабула проігнорована,що ізумовило зверненняпозивача досуду зцим позовом.З оглядуна викладенепросить стягнутиз відповідачана своюкористь сумуавансу урозмірі 265999грн,що еквівалентнона часзвернення зпозовом 10тис.доларів США.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 26.06.2017 між відповідачем ОСОБА_2 , як продавцем та позивачем ОСОБА_1 як покупцем, укладено Договір про наміри № 2 Т/4, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються в майбутньому укласти договори купівлі продажу блокованого житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , у нотаріальній формі на умовах, визначених цим Договором (а.с. 91 94).

Обставина підписання цього договору відповідачем ОСОБА_2 , доводиться висновком судової почеркознавчої експертизи від 15.07.2021 № СЕ-19/102-21/8820-ПЧ (Вінницького НДЕКЦ МВС України) та висновком повторної почеркознавчої експертизи від 12.05.2022 № 875/876/22-21 (Вінницького відділення КНДІ судових експертиз Міністерства юстиції України).

Відповідно до вказаних висновків експертиз підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_2 , який розміщений в Договору про наміри № 2 Т/4 від 26.06.2017 на останній сторінці цього Договору в лівому нижньому куті після цифр та слів «6». Підписи сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 » над рискою «____», - виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 94) (а.с. 134 138 т. 1, а.с. 2 9 т. 2)

Нерухомим майном за цим договором та, відповідно, за Основним договором є: житловий будинок АДРЕСА_2 , та земельна ділянка розміром 0,0207 га, кадастровий номер 0510100000:02:106:0095. Основний договір буде укладено Сторонами у письмовій формі, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. (п.п. 1.3, 1.4. Договору).

В оплату за нерухоме майно, що купується, до оформлення Основного договору, Покупець сплачує Продавцю загальну суму (вартість) в розмірі 1561800,00 грн, що еквівалентно 60000 доларів США, на дату підписання цього договору (станом на 26.06.2017). (п. 2.1. Договору).

Оплата суми, визначеної у п. 2.1. цього Договору здійснюється Покупцем у наступному порядку: червень 2017 10000 доларів США; грудень 2017 50000 доларів США. (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.4. Договору передана сума авансу за домовленістю сторін зберігається в ПП «Центр нерухомості «Альянс Інвест» (м. Вінниця, вул. Соборна буд. 59 оф. 8) (п. 2.4. Договору).

Умови наведеного договору не містять положень щодо часу (дати, періоду, проміжку часу) укладення Основного договору, Договір містить лише положення, щодо зобов`язання продавця здати об`єкт нерухомості в експлуатацію не пізніше кінця ІІ кварталу 2017 року (п. 4.1.4. Договору); та зобов`язання покупця з`явитися у зазначене продавцем місце, день та час для укладення Основного договору (п. 4.2.2. Договору); місце нотаріального посвідчення Основного договору визначається продавцем (п. 5.1. Договору).

Окрім наведеного, відповідно до п. 5.8. Договору, у разі, якщо Основний договір не укладено з вини Продавця, Продавець повертає всі фактично отримані від Покупця кошти, за письмовою вимогою Покупця, впродовж трьох місяців, з дня отримання такої вимоги.

Відповідно до акту прийому передачі коштів від 23.06.2017 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 260300 грн, що еквівалентно 10000 доларів США. Передана сума авансу та щомісячні платежі за домовленістю сторін зберігаються в ПП «Центр нерухомості «Альянс Інвест». Вказаний акт місить підписи виконані від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (який діяв від імені ПП «Центр нерухомості «Альянс Інвест» (а.с. 95).

Обставина підписання цього Акту відповідачем ОСОБА_2 , доводиться висновком судової почеркознавчої експертизи від 15.07.2021 № СЕ-19/102-21/8820-ПЧ (Вінницького НДЕКЦ МВС України) та висновком повторної почеркознавчої експертизи від 12.05.2022 № 875/876/22-21 (Вінницького відділення КНДІ судових експертиз Міністерства юстиції України).

Відповідно до вказаних висновків експертиз підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_2 , який розміщений в Акті прийому передачі коштів від 23.06.2017 в лівому нижньому куті цього Акту після надрукованих слів « ОСОБА_2 » на рискою «

---

», - виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 95) (а.с. 134 138 т. 1, а.с. 2 9 т. 2).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилаючись на ст. 1212 ЦК України, виходив з того, що у відповідача ОСОБА_2 (станом на час укладення Договору про наміри № 2-Т/4 від 26.06.2017) був відсутній юридичний статус власника нерухомого майна, яке мав намір придбати позивач, що вказує на відсутність правових підстав для набуття нею у власність коштів позивача ОСОБА_1 , як авансу за майбутнє відчуження на його користь житлового будинку та земельної ділянки, відповідно до Договору про наміри № 2 Т/4 від 26.06.2017. Обумовлена Актом прийому передачі коштів від 23.06.2017 сума коштів, на переконання суду не має правового статусу авансу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18, аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. У разі невиконання зобов`язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 лютого 2013 року (справа № 6-176цс12), який вказав, що внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2017 між відповідачем ОСОБА_2 , як продавцем та позивачем ОСОБА_1 як покупцем, укладено Договір про наміри № 2 Т/4, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються в майбутньому укласти договори купівлі продажу блокованого житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , у нотаріальній формі на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до акту прийому передачі коштів від 23.06.2017 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 260300 грн, що еквівалентно 10000 доларів США. Передана сума авансу та щомісячні платежі за домовленістю сторін зберігаються в ПП «Центр нерухомості «Альянс Інвест». Вказаний акт місить підписи виконані від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (який діяв від імені ПП «Центр нерухомості «Альянс Інвест».

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної в ухвалах Судової палати з цивільних справ від 26.02.2004, від 13.10.2005, а також від 21.06.2006 року, залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін. Якщо ж сторони домовилися укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що між сторонами виникли не договірні правовідносини, а правовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави, що регулюється ст. 1212 ЦК України.

Проте колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду хибним з огляду на таке.

Виходячи із норм статті 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11,частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільніправа та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунено за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14.

Суд першої інстанції не правильно встановив правову природу укладеного між сторонами договору про наміри, який свідчить про наявність між сторонами зобов`язальних (договірних правовідносин), що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України.

При цьому в разі неукладення основного договору купівлі-продажу, задля чого укладалася договір про наміри, норми ЦК Україниспеціально передбачають правові наслідки цього, відмінні відстатті 1212 ЦК України.

Частиною першою статті 546 ЦК Українивизначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зістаттею 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Таким чином,внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана ОСОБА_1 грошова сума ОСОБА_2 є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, і є незмінним.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Еквівалент грошових коштів повинен обраховуватися згідно курсу валюти на день ухвалення судового рішення.

Станом на день ухвалення судового рішення, а саме 07 вересня 2022 року офіційний курс долара США до гривні складає 36,56 грн за 1 долар США.

Так, оскільки позивач передав ОСОБА_2 аванс у розмірі 260300,00 грн, що еквівалентно 10 тис. доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, так як грошове зобов`язання ОСОБА_2 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на момент ухвалення рішення, а саме 07 вересня 2022 року, еквівалентна 10 тис. доларів США, становить 360560,00 грн.

Відтак судом достеменно встановлено, що між сторонами було укладено Договір про наміри, відповідно до якого продавець зобов`язується у майбутньому укласти договір купівлі-продажу (Основного договору) блокованого житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

Також вказаним договором встановлено, що у разі якщо Основний договір не укладено з вини Продавця, Продавець повертає всі фактично отримані від Покупця кошти, за письмовою вимогою Покупця впродовж 3-х місяців, з дня отримання такої вимоги.

На виконання договору про наміри ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 грошові кошти в якості авансу в розмірі 260300,00 грн, що еквівалентно 10000 доларів США. Вказане підтверджується актом прийому передачі коштів, який підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обставина підписання цього Акту відповідачем ОСОБА_2 , доводиться висновком судової почеркознавчої експертизи від 15.07.2021 № СЕ-19/102-21/8820-ПЧ (Вінницького НДЕКЦ МВС України) та висновком повторної почеркознавчої експертизи від 12.05.2022 № 875/876/22-21 (Вінницького відділення КНДІ судових експертиз Міністерства юстиції України), відповідно до яких підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_2 , який розміщений в Акті прийому передачі коштів від 23.06.2017 в лівому нижньому куті цього Акту після надрукованих слів « ОСОБА_2 » на рискою «

---

», - виконаний ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 95) (а.с. 134 138 т. 1, а.с. 2 9 т. 2).

Відтак, враховуючи те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу блокованого житлового будинку та земельної ділянки, останньою були отримані від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 260300,00 грн, що еквівалентно 10000 доларів США, в якості авансу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 360560,00 грн, що на час постановлення рішення у справі відповідно до офіційного курсу валют еквівалентно 10000 доларів США.

Відповідно до положеньстатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6649,98 грн, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від07липня 2022року скасуватита ухвалитинове рішення,яким позовнівимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача приватнепідприємство «Центрнерухомості «Альянс Інвест»,про стягненняавансу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 аванс в розмірі 360560(тристашістдесят тисячп`ятсот шістдесят)гривень, що еквівалентно 10 000,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6649,98 гривень за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2022 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Т.О. Денишенко

В.В. Оніщук