Вирок

від 08.09.2022 по справі 755/14405/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14405/19

1-кп/755/518/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019000000000487 від 30 травня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Неславча Окницького району Республіки Молдова, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представників потерпілого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту, 31.08.2010 року Київською міською Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4100.

Наказом № 248/1-к від 01.06.2012 року ОСОБА_7 призначено на посаду головного юрисконсульта Апарату Правління та Спостережної ради ПАТ «Банк Національний Кредит» (ЄДРПОУ 20057663) (далі Банк та Заставодержатель).

15.06.2012 року між Банком в особі начальника Донецького відділення ОСОБА_17 та АТЗТ «Донецькпромелектромонтаж» (ЄДРПОУ 24155954) (далі Позичальник) в особі його директора ОСОБА_18 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 138ю/2012/05-1075/2-1 (далі Договір) у межах максимального ліміту кредитування до 10 000 000 гривень. Строк повернення заборгованості за відновлювальною кредитною лінією 14.04.2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором 18.06.2012 року між Банком та ОСОБА_19 (далі Заставодавець) укладено договір застави майна № 04-1076/1-1 (далі Договір Застави), згідно з яким остання передала в заставу транспортні засоби, які належали їй на праві приватної власності, а саме:

автомобіль LEXUS, модель LS 460, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

автомобіль JAGUAR, модель XF, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 2.1.1 Договору застави Заставодавець зобов`язався забезпечити цілісність предмета застави, створити належні умови для його збереження та утримувати предмет застави належним чином.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору застави Заставодавець зобов`язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних з переходом права власності на предмет застави.

19.06.2012 року між Банком та Позичальником укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року, згідно з яким внесено зміни до пп. 3.3.18, зокрема до наявного заставного майна додатково включено майно ОСОБА_19 , а саме автомобіль LEXUS та автомобіль JAGUAR.

У період з 24.05.2013 року до 29.08.2014 року шляхом укладення Договорів про внесення змін № 3 від 24.05.2013 року, № 4 від 18.03.2014 року, № 5 від 30.05.2014 року, № 6 від 29.08.2014 року до Договору збільшено ліміт кредитування до 18 527 000 грн., а кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом продовжено до 17.03.2015 року.

У цей період ОСОБА_7 , який працював на посаді головного юрисконсульта Апарату правління та Спостережної ради Банку, вирішив придбати автомобілі LEXUS та JAGUAR у ОСОБА_19 . Далі листами від 17.03.2014 року Банк надав згоду останній на продаж зазначених автомобілів, які перебували у заставі ПАТ «Банк Національний кредит» згідно Договору застави № 04-1076/1-1 від 18.06.2012 року, на користь ОСОБА_7

19.03.2014 року у денний час ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Броварського ВРЕР ДАІ в Київській області за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 4-а, здійснив перереєстрацію автомобілів JAGUAR та LEXUS із ОСОБА_19 на себе.

Після цього 24.03.2014 року ОСОБА_7 уповноважив довіреністю ОСОБА_20 передати в заставу Банку належні йому на праві приватної власності автомобілі JAGUAR та LEXUS та підписання Договору про внесення змін та доповнень до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 18.06.2012 року (далі Договір про внесення змін до Договору застави).

17.04.2014 року між Банком, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності від 24.03.2014 року, укладено Договір про внесення змін до Договору застави. Згідно із вказаним договором, у преамбулі змінено заставодавця по автомобілям LEXUS та JAGUAR з ОСОБА_19 на ОСОБА_7 .

За вказаним Договором про внесення змін до Договору застави, ОСОБА_20 на підставі довіреності, наданої ОСОБА_7 , передав, а Банк прийняв у заставу в якості забезпечення виконання Позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту таке майно:

автомобіль LEXUS, модель LS 460, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

автомобіль JAGUAR, модель XF, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

17.04.2014 року вказані зміни щодо заставодержателя за договором кредитної лінії з ОСОБА_19 на ОСОБА_7 внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (реєстрація змін).

Таким чином, після підписання Договору про внесення змін № 4 до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 17.04.2014 року ОСОБА_7 , як власник заставного майна, відповідно до пункту 2.1.6 договору застави зобов`язався без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних зі зміною права власності на предмет застави, тобто на автомобілі LEXUS та JAGUAR.

05.06.2015 року постановою Правління Національного банку України № 358 прийнято рішення про віднесення ПАТ «Банк Національний кредит» до категорії неплатоспроможних. Цього самого дня рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 114 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Національний кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 року № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національний кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 року № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_21 .

У кінці липня 2015 року (точну дату досудовим слідством не встановлено, однак до 29.07.2015 року) у ОСОБА_7 , якому Київською міською Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатів видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2010 року № 4100, виник умисел на відчуження заставного майна Банку.

Після цього, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про видану ним довіреність на ОСОБА_20 , якою він уповноважив останнього передати в заставу Банку належні йому на праві приватної власності автомобілі JAGUAR і LEXUS та підписати Договір про внесення змін до Договору застави, вчинив продаж зазначених автомобілів та порушуючи умови вказаного договору застави, незаконно реалізував заставне майно третім особам.

Так, 29.07.2015 року у денний час ОСОБА_7 , перебуваючи у ВРЕВ 7 УДАІ в м. Києві, за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 7, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у порушення п. 2.1.1 та 2.1.6 Договору застави, без згоди Банку, уклав Договір комісії з ТОВ «Глобал-Авто», через яке на підставі Довідки-рахунку серії № НОМЕР_5 від 29.07.2015 року здійснив незаконне відчуження заставного майна, а саме автомобіля JAGUAR, на нового власника ОСОБА_18 . Після цього ОСОБА_18 на підставі вказаної довідки, не усвідомлюючи злочинних дій ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні вказаного ВРЕВ 7 УДАІ в м. Києві, здійснив процедуру державної перереєстрації автомобіля JAGUAR на себе. Автомобілю присвоєно д.н.з. НОМЕР_6 .

Крім того, 01.08.2015 року, у денний час, ОСОБА_7 , перебуваючи у ВРЕВ 7 УДАІ в м. Києві за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Павла Усенка, 7, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи п. 2.1.1 та 2.1.6 Договору застави, без згоди Банку, уклав Договір комісії з ТОВ «Глобал-Авто», через яке на підставі Довідки-рахунка серії № ААЕ 287975 від 01.08.2015 року незаконно здійснив відчуження автомобіля LEXUS на ОСОБА_18 . Відразу після цього ОСОБА_7 у приміщенні вказаного ВРЕВ 7 УДАІ в м. Києві підписав заявку № 69494031 від 01.08.2015 року у графі про здійснення платежу, у графі «Реєстрація, перереєстрація автомобіля, автобуса іноземного виробництва з видачею свідоцтва про реєстрацію або його дубліката без номерного знака», тим самим виконавши всі дії щодо здійснення незаконного відчуження заставного майна, а саме автомобіля LEXUS, на нового власника ОСОБА_18 . Після цього ОСОБА_18 на підставі вказаної довідки, не усвідомлюючи злочинних дій ОСОБА_7 , перебуваючи разом з останнім у приміщенні вказаного ВРЕВ 7 УДАІ в м. Києві, здійснив процедуру державної перереєстрації автомобіля LEXUS на себе. У цей же день ОСОБА_18 , перебуваючи у ВРЕВ 7 УДАІ в м. Києві за адресою м. Київ, вул. Павла Усенка, 7, перереєстрував вказаний автомобіль на нового власника ОСОБА_22 Автомобілю присвоєно д.н.з. НОМЕР_7 .

Таким чином, ОСОБА_7 здійснив незаконне відчуження заставного майна ПАТ «Банк Національний Кредит», а саме автомобілів LEXUS та JAGUAR загальною вартістю 1 425 252,2 гривень.

Дії ОСОБА_7 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.388 КК України.

Допитаний всудовому засіданні, ОСОБА_7 вину увчиненні інкримінованогойому кримінальногоправопорушення невизнав тапоказав,що у 2014році працював вПАТ «БанкНаціональний Кредит»на посадіюрисконсульта.Йому сталовідомо,що ОСОБА_18 хочепродати автомобіліLexusта Jaguar,які належалийого матері ОСОБА_19 .Про те,що вказаніавтомобілі знаходилисьв заставіу банкувін ( ОСОБА_7 )не знав,оскільки немав доступудо реєструзаставного майна. ОСОБА_7 ,як фізичнаособа,придбав вказаніавтомобілі таперереєстрував насвоє ім`я.Пізніше,в березні2014року ОСОБА_7 була виданадовіреність на ОСОБА_20 ,відповідно доякої,останній маввнести змінидо договорузастави тавиключити вказаніавтомобілі ізпредмету застави.В періодз 2014року по2015рік,автомобілі Lexusта Jaguarзнаходились уволодінні ОСОБА_7 ,однак особистовін нимине користувався,вони перебуваливесь часу ОСОБА_18 .Грошових коштівза автомобілі ОСОБА_18 не перераховував, мав намір розрахуватися пізніше за рахунок кредитних коштів. Однак у 2015 році, коли ПАТ «Банк Національний Кредит» став неплатоспроможним, ОСОБА_7 було звільнено з посади, а тому, зрозумівши, що він не може виплатити кошти за автомобілі, запропонував ОСОБА_18 передати автомобілі у його власність, у зв`язку з чим були укладені відповідні договори та була здійснена перереєстрація транспортних засобів.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч.1 ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, сторона обвинувачення, посилається на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.

Так, допитана в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_13 показала, що на даний час, згідно довіреності, представляє інтереси ПАТ «Банк Національний кредит». Стосовно обставин справи пояснила, що в 2014 році не працювала в банку ПАТ «Банк Національний кредит», а тому про обставини події їй стало відомо під час дослідження матеріалів кримінальної справи. Вона безпосередньо не приймала участь в оформленні договорів, на підставі яких ОСОБА_7 став власником автомобілів Lexus та Jaguar, проте їй відомо, що відповідно договору вказані автомобілі знаходились в заставі у банку ПАТ «Банк Національний кредит», однак ОСОБА_7 продав їх іншій особі, внаслідок чого позбавив банк можливості реалізувати заставне майно, чим заподіяв банку матеріальні збитки. Цивільний позов поданий уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» ОСОБА_23 підтримала в повному обсязі.

Також в судовому засіданні були дослідженні наступні докази.

Так, із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.05.2016 року та додатків до нього вбачається, що в процесі перевірки операцій з клієнтами банку встановлено, що 15.06.2012 року між ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» та АТЗТ «Донецькпромелектромонтаж» був укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №138ю/2012/05-1075/2-1 зі сплатою 20 відсотків річних, в межах максимального ліміту кредитування до 18 527 000,00 гривень, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 17.03.2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором, 17.04.2014 року був укладений Договір про внесення змін № 4 до Договору застави майна № 04-1076/1-1 від 18 червня 2012 року між Банком та громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним Договором застави, ОСОБА_7 передав, а Банк прийняв в заставу у якості забезпечення виконання Позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту наступне майно:

автомобіль LEXUS, модель LS 460, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

автомобіль JAGUAR, модель XF, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Загальна заставна вартість предмета застави визначена за погодженням Сторін становить 794 206,00 грн.

Відповідно до статті 2 Договору застави Заставодавець зобов`язався забезпечити цілісність Предмета застави, створити належні умови для його збереження та утримувати Предмет застави належним чином, без письмової згоди Заставодержателя не здійснювати дій, пов`язаних з переходом права власності на предмет застави.

На підставі статті 4 Договору застави право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог відповідно до Договору, виникає у Заставодержателя у випадках, обумовлених положеннями Договору та нормами чинного законодавства України.

Проте, ОСОБА_7 порушуючи умови Договору застави, незаконно реалізував заставне майно третім особам та позбавив Банк можливості реалізувати своє право Заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, загальна вартість якого складає 794 206,00 гривень.

З протоколу огляду речей від 10.04.2018 року та додатків до нього вбачається, що був оглянутий автомобіль марки «LEXUS» модель «LS 460», колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_22 , в ході огляду встановлено, що видимих ознак пошкодження транспортного засобу не виявлено.

Також, з протоколу огляду речей від 27.06.2018 року та додатків до нього вбачається, що був оглянутий автомобіль марки «JAGUAR» модель «ХF», колір чорний, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_18 , в ході огляду встановлено, що видимих ознак пошкодження транспортного засобу не виявлено.

Відповідно до висновку експерта №12-2/1015 від 17.10.2017 року, ринкова вартість автомобіля марки «LEXUS» модель «LS 460», колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , 2007 року випуску станом на 01 серпня 2015 року, могла становити: 649 116,30 грн. (шістсот сорок дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 30 копійок.). Ринкова вартість автомобіля марки «JAGUAR» модель «ХF», колір чорний, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 станом на 29 липня 2015 року, могла становити: 776 135,90 грн. (сімсот сімдесят шість тисяч сто тридцять п`ять гривень 90 копійок).

Відповідно до висновку експерта №8-4/1981 від 14.11.2017 року, підписи від імені ОСОБА_7 у оригіналах наступних документів: заяві № 36988449 від 19.03.2014 на першій стороні документу в графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_7 » та у таблиці в графі «Отримав»; довідці-рахунку серії ВІА № 286862 в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційний номер) одержав___»; заяві № НОМЕР_11 від 19.03.2014 на першій стороні документу в графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_7 » та у таблиці в графі «Отримав», - виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою. Питання: «Ким, ОСОБА_7 чи іншою особою виконано підпис у довідці-рахунку серії ВІА № 286861, навпроти слів «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційний номер) одержав_____», не вирішувалося, у зв`язку з відсутністю підпису у вищезазначеній графі. Підписи від імені ОСОБА_18 у оригіналах наступних документів: заяві № 69274333 від 29.07.2015 на першій стороні документу у графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_18 » та у таблиці в графі «Здав» та «Отримав»; довідці-рахунку серії ААЕ № 287932 у графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційний номер) одержав___»; Акті технічного огляду ТЗ від 29.07.201 5 у графі «Власник (уповноважена особа)» та «З постановою № 600 ознайомлений»; заяві № 69494031 від 01.08.2015 на першій стороні документу у графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_18 » та у таблиці в графі «Здав» та «Отримав»; довідці-рахунку серії ААЕ № 287975 у графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційний номер) одержав____», - виконані ОСОБА_18 .

Відповідно до висновку експерта №8-4/2467 від 17.01.2018 року, підпис у оригіналі Заяви № 69494031 від 01.08.2015 року на першій стороні документу у правій частині таблички «Необхідні платежі» знизу слів «Дата» та «01.08.2015» ймовірно виконаний ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта №8-4/407 від 19.04.2017 року, підпис у заяві № 69494031 від 01.08.2015 року на першій стороні документу, у правій частині таблички «Необхідні платежі», знизу слів «Дата» та «01.08.2015», виконаний ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта № 19/17-3/1/171-СЕ/18 від 15.08.2018 року, підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний запис « ОСОБА_7 » в графі «Підпис:» довіреності серії ВТТ № 672125 від 24.03.2014 року від імені ОСОБА_7 на ОСОБА_20 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_24 та зареєстрованої в реєстрі за № 691, виконані ОСОБА_7 .

Крім цього, судом були дослідженні документи щодо відкриття, обслуговування та внесення змін до відновлювальної кредитної лінії №138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року, що заключений між ПАТ «Банк Національний Кредит» та АТЗТ «Донецькпромелектромонтаж», в особі директора ОСОБА_18 , а саме:

- Договір про внесення змін №6 від 29.08.2014 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії№138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №5 від 30.05.2014 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії №138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №4 від 18.03.2014 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінїї№138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №3 від 24.05.2013 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії№138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №2 від 12.11.2012 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії№138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №1 від 19.06.2012 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії№138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року;

- Договір застави товарів в обороті №04-1074/1-1 від 15.06.2012 року;

- Договір застави майна №04-1076/1-1 від 18.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №2 від 12.11.2012 року до Договору застави майна №04- 1076/1-1 від 18.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №3 від 24.05.2013 року до Договору застави майна №04-1076/1-1 від 18.06.2012 року;

- Договір про внесення змін №4 від 17.04.2014 року до Договору застави майна №04- 1076/1-1 від 18.06.2012 року;

- Лист №04-09/1103 від 17.03.2014 року;

- Довіреність від 24.03.2014 року;

- Витяг про реєстрацію в ДРОРМ (реєстрація змін) №43762880 від 20.03.2014 року;

- Витяг про реєстрацію в ДРОРМ (реєстрація змін) №44029744 від 17.04.2014 року;

- Акт перевірки транспортних засобів від 18.02.2015 року;

- Акт перевірки транспортних засобів від 17.02.2015 року;

- Заява про вчинення злочину №312 від 30.10.2014 року;

- Акти перевірки бабін з кабелем від 29.05.2016 року, 04.12.2014 року, 27.02.2014 року, 27.01.2014 року, 18.12.2013 року, 23.07.2013 року;

- Особова справа ОСОБА_7 ;

- Протокол № 79/1 засідання Головного кредитного комітету від 15.06.2012;

- Протокол № 34/3 засідання Головного кредитного комітету від 17.03.2014;

- Протокол № 164/2 засідання Головного кредитного комітету від 09.11.2012;

- Протокол № 34/1 засідання Головного кредитного комітету від 17.03.2014;

- Протокол № 34/4 засідання Головного кредитного комітету від 17.03.2014;

- Протокол № 35/16 засідання Головного кредитного комітету від 18.03.2014;

- Протокол № 71/3 засідання Головного кредитного комітету від 39.05.2014;

- Протокол № 125/1 засідання Головного кредитного комітету від 29.08.2014.

Крім цього,судом булидослідженні документищодо здійсненняперереєстрації автомобілівмарки Lexusта Jaguarіз ОСОБА_19 на ОСОБА_7 , а саме:

- Заява № 36978262 від 19.03.2014 року;

- Довідка - рахунок серії ВІА № 286861 від 18.03.2014 року;

- Лист начальнику центра надання послуг, пов`язаних з використанням А І З від 18.03.2014 року;

- Копія з Інформаційної системи ДАІ;

- Квитанція № КП2759/1 від 19.03.2014 року;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_4 ;

- Заява № 36988449 від 19.03.2014 року;

- Довідка-рахунок № 286862 від 19.03.2014 року;

- Лист начальнику центра надання послуг, пов`язаних з використанням А І З від 18.03.2014 року;

- Копія з Інформаційної системи ДАІ;

- Квитанція № КПЗ136/1 від 19.03.2014 року;

- Свідоцтво про реєстрацію та транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 .

Крім цього,судом булидослідженні документищодо здійсненняперереєстрації автомобілівмарки Lexusта Jaguarіз ОСОБА_7 на ОСОБА_18 , та із ОСОБА_18 на ОСОБА_22 , а саме:

- Заява № 69504193 від 01.08.2015 року;

- Довідка-рахунок № 287977 від 01.08.2015 року;

- Квитанція № ПН 394 від 01.08.2015 року;.

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_12 ;

- Заява № 69494031 від 01.08.2015 року;

- Довідка-рахунок № 287975 від 01.08.2015 року;

- Довідка щодо пошуку но базі «Посвідчення»;

- Квитанція ПН390 від 01.08.2015 року;

- Свідоцтво про реєстрацію та транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 ;

- Заява № 69274333 від 29.07.2015 року;

- Довідка-рахунок серії НОМЕР_5 від 29.07.2015 року;

- Акт технічного огляду ТЗ;

- Квитанція № ПНЗ125 від 30.07.2015 року;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Даний обов`язок закону стороною обвинувачення належним чином не був виконаний. Свідки неодноразово викликалися в судові засідання, неодноразово було застосовано примусові приводи, які не було виконано. З метою дотримання розумних строків розгляду, судом було встановлено стороні обвинувачення процесуальний строк для забезпечення свідків в судове засідання для їх безпосереднього допиту в суді. Між тим, сторона обвинувачення не забезпечила явку всіх свідків в судове засідання, про допит яких клопотала перед судом, та не повідомила суду про вжиття будь-яких заходів з указаною метою. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що сторона обвинувачення скористалась своїм правом надати суду докази.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Оцінюючи та аналізуючи докази в їх сукупності, суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених в ст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов`язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 1 ст. 388 КК України передбачає кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Ст. 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно з ст. ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

В диспозиціїчастини 1статті 388КК Українизазначено наступне:«Розтрата,відчуження,приховування,підміна,пошкодження,знищення майнаабо іншінезаконні діїз майном,на якенакладено арешт,із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.».

Суб`єкт злочину - спеціальний, яким може бути: а) приватна особа, якій майно ввірено на збереження після його опису чи арешту (це може бути як сама особа, якій належить майно, так і її родичі, опікуни тощо); б) службова особа, якій майно ввірене на відповідальне збереження у зв`язку з його описом, арештом чи конфіскацією (наприклад, представник органу місцевого самоврядування); в) представник банківської або іншої фінансової установи, на рахунках якої перебувають заарештовані чи конфісковані кошти (вклади).

Оскільки злочин, передбачений ст. 388 КК, за одних форм (способів) його вчинення визнається закінченим з моменту вчинення відповідних дій (наприклад, приховування майна або порушення обмежень на користування ним), а за інших - з моменту спричинення певних майнових наслідків (наприклад, знищення, пошкодження майна чи його розтрата), його склад можна визначити як формально-матеріальний.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується в відчуженні заставного майна, водночас в обвинувальному акті не зазначено, якою саме особою, зазначеною в диспозиції ч.1 ст.358 КК України, є ОСОБА_7 , яким було відчужено майно.

З метою усунення вказаних недоліків ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, обвинувальний акт та додані до нього документи відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, у кримінальному провадженні № 12019000000000487 від 30 травня 2019 року були повернуті прокурору, між тим, вказане рішення судом апеляційної інстанції 12 травня 2020 року було скасовано та направлено на новий судовий розгляд у зв`язку із передчасністю висновків суду першої інстанції щодо невідповідності сформульованого обвинувачення, викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, без проведення судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК України, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Однак, вказаним правом прокурор не скористався, зазначив про підтримання обвинувачення в обсязі, зазначеному в обвинувальному акті та направленому до суду.

Отже, формулювання обвинувачення, яке загалом є суперечливим, неконкретним та не чітким, стороною обвинувачення змінено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а суд, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 337 КПК України не може вийти за межі висунутого обвинувачення у бік погіршення становища обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскін проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії» №12969/94 п. 58, рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98 п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94 п. 52, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» №29082/95 п. 47).

Водночас, згідно обвинувального акту, 19.03.2014 року у денний час ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні Броварського ВРЕР ДАІ в Київській області за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 4-а, здійснив перереєстрацію автомобілів JAGUAR та LEXUS із ОСОБА_19 на себе.

У той же час, в судовому засіданні ОСОБА_7 зазначив, що 19.03.2014 року не перебував у приміщенні Броварського ВРЕР ДАІ в Київській області за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 4-а, та не здійснював перереєстрацію автомобілів JAGUAR та LEXUS із ОСОБА_19 на себе.

Згідно висновку експерта №8-4/1981 від 14.11.2017 року, підписи від імені ОСОБА_7 у оригіналах наступних документів: заяві № 36988449 від 19.03.2014 на першій стороні документу в графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_7 » та у таблиці в графі «Отримав»; довідці-рахунку серії ВІА № 286862 в графі «Зазначений транспортний засіб (складову частину, що має ідентифікаційний номер) одержав___»; заяві № НОМЕР_11 від 19.03.2014 на першій стороні документу в графі «Зміст заяви перевірив (ла) ОСОБА_7 » та у таблиці в графі «Отримав», - виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою, відповідно до висновку експерта №8-4/2467 від 17.01.2018 року, підпис у оригіналі Заяви № 69494031 від 01.08.2015 року на першій стороні документу у правій частині таблички «Необхідні платежі» знизу слів «Дата» та «01.08.2015» ймовірно виконаний ОСОБА_7 .

Отже, висновки експерта підтверджують показання обвинуваченого, водночас будь-яких доказів, які б ставили під сумнів показання обвинуваченого в цій частині, стороною обвинувачення надано не було.

Крім того, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 незаконно реалізував заставне майно третім особам без згоди банку.

Між тим, суд вважає обґрунтованим доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено відсутність згоди банку на реалізацію заставленого майна, адже попередньо банк надавав згоду власникам цих же автомобілів на їх реалізацію, в той час, як вони знаходились під заставою банку.

Отже, стороною обвинувачення не було спростовано доводи сторони захисту про наявність дозволу банку на реалізацію транспортних засобів.

Також суд вважає слушними доводи сторони захисту про те, що у той час як диспозиція частини 1 статті 388 КК України передбачає розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у відчуженні заставного майна, здійснюючи підміну правових норм Кримінального кодексу України, що у поєднанні з низкою порушень, зазначених вище, свідчить про істотні порушення вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, допущених стороною обвинувачення.

Відповідно дост.373КПК України,виправдувальний вирокухвалюється уразі,якщо недоведено,що: вчиненокримінальне правопорушення,в якомуобвинувачується особа; кримінальнеправопорушення вчиненеобвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до переконання про недоведеність того, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Отже, ОСОБА_7 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим та виправдати.

В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку про те, що цивільний позов необхідно залишити без розгляду.

Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 388 КК України та виправдати його.

Речові докази у справі, а саме:

- оглянуті 08.08.2019 року документи, які вилучені на підставі тимчасового доступу до речей і документів від 28.09.2016 року у ПАТ «Банк Національний Кредит»; оглянуті 08.08.2019 року документи, які вилучені на підставі тимчасового доступу до речей і документів від 07.10.2016 року у Центрі надання послуг; оглянуті 08.08.2019 року документи, які вилучені на підставі тимчасового доступу до речей і документів від 11.10.2016 року у Територіальному сервісному центрі № 8045 Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «LEXUS» модель «LS 460», колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , - повернути власнику;

- автомобіль марки «JAGUAR» модель «ХF», колір чорний, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_10 , який перебуває на штраф майданчику Київської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20б, - повернути власнику.

Цивільний позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» ОСОБА_23 , - залишити без розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя: