Рішення

від 08.09.2022 по справі 906/539/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/539/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Стремигород"

до Фізичної особи-підприємця Павелко Алли Євгенівни

про стягнення 180275,62 грн.

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 180275,62грн., з яких: 160910,91грн. в повернення сплаченого авансу; 17788,92грн. інфляційних; 1575,79грн. 3% річних.

Рух справи.

27.07.2022 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 29.07.22 суд відкрив провадження у справі №906/539/22 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Ухвала, яка направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:" адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: місто Коростень, вул.Маяковського,12, кв.3. Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд даної справи, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, надати свої заперечення по суті позову.

Встановлені судом обставини.

У позовній заяві зазначено, що у червні 2021 року позивач та відповідач мали укласти договір про надання послуг, згідно якого фізична особа-підприємець Павелко Алла Євгенівна (відповідач) зобов`язалася здійснити роботи по викорчовуванню дерев і кущів на земельних ділянках, які знаходяться у користуванні Позивача з метою приведення їх у стан, придатний для вирощування сільськогосподарських культур.

Позивач зазначає, що сторони вели переговори щодо укладення договору у письмовій формі з приводу їх взаємовідносин, однак письмовий договір так і не був укладений.

Разом з тим, позивач перерахував відповідачу аванс на виконання робіт на загальну суму 160 910,91 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями №1020 від 08.06.21 на суму 118363,41 грн.; №1027 від 16.06.21 на суму 22072,50 грн.; №1055 від 22.06.21 на суму 20475,00грн. (а.с.5-7).

У вказаних платіжних дорученнях, в розділі "призначення платежу" зазначено : за виконану роботу згідно договору від 03.06.21.

15.02.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією щодо повернення коштів в розмірі 160910,91грн. у семиденний строк, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.9).

Посилаючись на те, що договір з відповідачем укладений не був, відповідач послуги не надав, одержані кошти не повернув, позивач на підставі ст. 1212 ЦК України просить задовольнити позов, стягнувши з останнього на свою користь 160910,91 грн. безпідставно набутих коштів.

Висновки суду та норми права.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Укладеного між сторонами договору про надання послуг не надано, вказані вище платіжні доручення свідчать про отримання коштів відповідачем, однак документів на підставі яких позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 160910,91грн. до суду не надано, доказів виконання відповідачем робіт чи повернення вказаних коштів до суду також не було надано.

Таким чином, кошти у розмірі 160910,91 грн. одержані відповідачем безпідставно.

У лютому 2022 року позивач заявив відповідачу про повернення перерахованих йому грошових коштів.

За таких обставин з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, підлягає стягненню 160910,91 грн. безпідставно набутих коштів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 17788,92грн. інфляційних та 1575,79грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми,

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо боржник не повернув коштів , кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір плати за користування чужими грошовими коштами встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України та дорівнює трьом процентам річних від безпідставно збереженої суми. Також, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати як компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів за весь період необгрунтованого зберігання та утримання грошей позивача.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з повернення коштів, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 17788,92грн. інфляційних та 1575,79грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павелко Алли Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Стремигород" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с.Стремигород, вул.Центральна,29; код 38718299) - 160910,91грн. в повернення сплаченого авансу; 17788,92грн. інфляційних; 1575,79грн. 3% річних; 2704,13 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.09.22

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повідом.)