Ухвала

від 14.12.2022 по справі 906/539/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"14" грудня 2022 р. Справа № 906/539/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Саврій В.А.

судді Миханюк М.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Павелко Алли Євгенівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2022 року (повний текст складено 09.09.2022) у справі №906/539/22 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Стремигород"

до Фізичної особи-підприємця Павелко Алли Євгенівни

про стягнення 180275,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2022 року у справі №906/539/22 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Павелко Алли Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Стремигород" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с. Стремигород, вул. Центральна, 29; код 38718299) - 160910,91 грн в повернення сплаченого авансу, 17 788,92 грн інфляційних, 1575,79 грн 3% річних та 2 704,13 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Павелко Алла Євгенівна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Як вбачається, оскаржуване рішення Житомирської області винесено 09.09.2022 (повний текст складено та підписано 09.09.2022), отже відповідно до вимог ст.256 ГПК України початок перебігу строку на апеляційне оскарження починається 09.09.2022, останнім днем оскарження даного рішення є 28.09.2020.

Натомість, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду лише 19.11.2022 (згідно відбитку штампу відділення поштового зв`язку на конверті), тобто, поза межами строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, в якому останній просить визнати поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2022 року у справі №906/539/22 та поновити пропущений строк.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Тобто, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів зазначає, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що з повним текстом оскаржуваного рішення ознайомився лише 27 жовтня 2022 року під час ознайомлення адвокатом Шевчук О.С. з матеріалами справи №906/539/22. Крім того, представник апелянта посилається на введення на території України воєнного стану та відсутність світла в м. Коростень.

Однак, вказані обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилається скаржник, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як поважні, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, згідно ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Положеннями частин 3, 6, 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, у розумінні статті 242 Господарського процесуального кодексу України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Слід зазначити, що матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відпралення (вх.№15168 від 18.10.2022), з якого вбачається, що копію оскаржуваного рішення отримано Павелко А.Є. - 14.10.2022, що в свою чергу свідчить про обізнанність відповідача - ФОП Павелко А.Є. (апелянта) з оскаржуваним рішенням ще з 14 жовтня 2022 року і не може ставитися в залежність від обізнаності конкертного представника відповідача, в тому числі шляхом ознайомлення останнім з матеріалами справи (а.с.25).

А тому, кінцевим строком права звернення відповідача (апелянта) на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, з урахуванням положень ч.2 ст.256 Господарського процесуального кодексу України, є 02.11.2022. Разом з тим, як вже зазначалося вище, представник апелянта звернувся до апеляційного господарського суду лише 19.11.2022.

Разом з цим, апеляційний суд бере до уваги, що на початку повномасштабного вторгнення Верховний Суд у своїх повідомленнях на сайті Судової влади України зауважував, що запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Однак, суд звертає увагу на те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на цей факт не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі.

Так, Верховний Суд, висновки якого є обов`язковими для врахування загальними судами в силу вимог ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц).

Водночас, сторона повинна надати докази того, що обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, існували безперервно до моменту оскарження рішення.

Апеляційна колегія суддів вважає, що скаржником не доведено неможливість з боку останнього оскаржити рішення Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2022 року у справі №906/539/22 у визначений законодавством строк.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2022 року у справі №906/539/22 не можна вважати поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об`єктивними і непереборними, так як залежали виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мали суб`єктивний характер, і не перешкоджали останньому в рамках строку на апеляційне оскарження звернутись до суду з апеляційною скаргою.

Положеннями ч.3 ст.260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.174 ГПК України).

Враховуючи те, що наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше пяти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.3 ст.261 ГПК України).

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павелко Алли Євгенівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2022 року у справі №906/539/22 залишити без руху.

2. Фізичній особі-підприємцю Павелко Аллі Євгенівні протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку.

3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.