Рішення

від 06.09.2022 по справі 916/508/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/508/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Володимира Князя, 107, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області (66513, Одеська обл., Подільській р-н, смт Зеленогірське, просп. Миру, 12, код ЄДРПОУ 04527135) до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт Зеленогірське, вул. Шкільна, 5, код ЄДРПОУ 26470200), Фермерського господарства «БММ АГРО-27» (66250, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2, вул. Нова, 2, код ЄДРПОУ 42024102)

про визнання недійсним Договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 та про зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники:

Прокурор Уліцька А.В.;

Від позивача не з`явився;

Від відповідача - Зеленогірського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради - Висіцька І.В. (ордер від 16.06.2022 серія АА № 1215658);

Від відповідача - ФГ «БММ АГРО-27» - Висіцька І.В. (ордер від 16.04.2022 серія АА № 1208299).

Суть спору:

Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області (далі Позивач, Зеленогірська селищна рада) до Господарського суду Одеської області із позовом до Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради (далі Відповідач1, Зеленогірський ОЗЗСО) та Фермерського господарства «БММ АГРО-27» (далі Відповідач2, ФГ «БММ АГРО-27») з вимогами про:

- визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, укладеного між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та ФГ «БММ АГРО-27»;

- зобов`язання фермерського господарства «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060,47 грн., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.04.2022.

Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 27.04.2022 на 16.05.2022, від 16.05.2022 на 03.06.2022.

Протокольною ухвалою від 03.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2022.

У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 24.06.2022 до 27.07.2022, від 27.07.2022 до 02.08.2022, від 02.08.2022 до 07.09.2022.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх.

Позивач - Зеленогірська селищна рада Подільського району Одеської області не забезпечила явку свого повноваженого представника до судового засідання, надала Заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі від 02.06.2022 (вхід. № 9513/22), у якій також зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 19, 14, 142 Конституції України, статті 15, 16, частини першу, другу статті 203, частину першу статті 215, частини першу, другу статті 235, статті 324, 792, 1130, 1131, 1132, 1134 Цивільного кодексу України, статтю 3 Господарського кодексу України, статті 1, 15, 92, 93, частину першу статті 95, статті 122, 123, частини другу, третю статті 134, статтю 152 Земельного кодексу України, статті 4, 5, 6, 13, частини першу, другу статті 15, статті 17, 19 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, частину першу статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, частини першу, четверту, шосту статті 80, частини першу, другу, шосту статті 81 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 є удаваним правочином, який сторони уклали для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки, зміст якого суперечить законодавству.

Прокурор зазначає, що умови розділу 2 та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору від 10.08.2018 щодо внеску Зеленогірського ОЗЗСО в вигляді новітніх технологій, теоретичних знань, необхідних ресурсів для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільськогосподарської продукції, а також щодо направлення учнів до ФГ «БММ АГРО-27» для отримання практичних навичок та теоретичних знань у сфері сільського господарства, носять суто формальний характер.

При цьому, вказує на те, що, як вбачається з листа Зеленогірського ОЗЗСО від 25.11.2021 № 430, земельна ділянка площею 48,9 га, яка є предметом оспорюваного договору, у 2018 - 2020 роках засівалась зерновими та олійними культурами. З вересня 2018 року по 25.11.2021 практичні заняття на зазначеній земельній ділянці з учнями Зеленогірського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів не проводились, а їх проведення заплановано на 2022 рік.

А відсутність в Зеленогірському ОЗЗСО документів, підтверджуючих проведення практичних занять з учнями на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні навчального закладу, за твердженням прокурора, свідчить про укладення удаваного правочину.

Також, прокурор наголошує, що з аналізу умов Договору від 10.08.2018 вбачається, що єдиним внеском Зеленогірського ОЗЗСО (Сторона1) у спільну діяльність є надання ФГ «БММ АГРО-27» (Сторона2) земельної ділянки у платне користування для вирощування сільськогосподарської продукції, а Сторона2 має право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, передбаченим державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, звертає увагу, що Угодою про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, яка є невід`ємною частиною Договору від 10.08.2018, визначено, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме Зеленогірське ОЗЗСО за договором має становити суму, що дорівнює 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 48,9 га кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, збільшену на суму земельного податку, яку Сторона1 має сплатити (сплатила) цього року за вказану земельну ділянку. А такий розрахунок плати від суми нормативно-грошової оцінки землі характерний саме для визначення орендної плати відповідно до норм статті 288 Податкового кодексу України. Крім того, згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Вказані обставини, за твердженням прокурора, вказують на фактичну передачу земельної ділянки у платне користування, а не спільне її використання, оскільки має місце встановлення плати за користування земельною ділянкою та порядок і строки її оплати. А відтак, за Договором про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 Зеленогірський ОЗЗСО надав ФГ «БММ АГРО-27» земельну ділянку площею 48,9 га у платне користування на строк до 01.09.2042, фактично уклавши договір оренди земельної ділянки.

Прокурор, із посиланням на частини першу, четверту, шосту статті 80, частини першу, другу, шосту статті 81 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, наголошує, на тому, що передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

Окрім того, прокурор, із посиланням на статтю 3 Господарського кодексу України, положення глави 77 Цивільного кодексу України, зазначає, що сторонами договору про спільну діяльність можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо така діяльність не суперечить її статутній меті. При цьому зазначає, що ФГ «БММ АГРО-27» є різновидом підприємницької діяльності громадян. А Зеленогірський ОЗЗСО є неприбутковою установою, а відповідно до пункту 1.14 його Статуту головною метою діяльності опорного закладу є забезпечення права громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти, формування особистості здобувача освіти тощо. А відтак, за твердженням прокурора, мета, яку переслідують сторони оспорюваного договору, є різною, що є неприпустимим для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність.

Також прокурор зазначає, що відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України загальноосвітній навчальний заклад не є платником податків, оскільки є неприбутковим. Отже, за твердженням прокурора, укладення договору про спільну діяльність з приховуванням фактично укладеного договору оренди землі надає можливість Стороні 2 за договором (ФГ «БММ АГРО-27») не сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному законом за користування землею та відповідні податки за договором оренди землі.

Прокурор також обґрунтовує позов тим, що Договір від 10.08.2018 суперечить нормам частини першої статті 92, частини п`ятої статті 95 Земельного кодексу України, якими визначено права для землекористувачів на титулі права постійного користування, які не передбачають можливість права господарювання іншою особою, або передачі такого права, і підкреслює що таке господарювання має відбуватися самостійно.

При цьому, прокурор зазначає, що взявши на себе зобов`язання надати ФГ «БММ АГРО-27» земельну ділянку для спільного обробітку за Договором від 10.08.2018 Зеленогірський ОЗЗСО фактично самоусунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав це право фермерському господарству.

Також прокурор зазначає, що передбачене у Договорі від 10.08.2018 право на обробку землі та збір врожаю, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які складають титул права постійного користування. А відтак, за умовами оспорюваного договору, право володіння та користування, що належать землекористувачеві - Зеленогірському ОЗЗСО, реалізується не ним, а ФГ «БММ АГРО-27».

Окрім того, прокурор, із посиланням на частину першу статті 19 Конституції України, статтю 95, статті 122, 123, частини другу, третю статті 134 Земельного кодексу України, частину першу статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, зазначає, що Зеленогірський ОЗЗСО не мав повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться у комунальній власності. А відтак, Договір від 10.08.2018 не відповідає нормам частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, що також є підставою для його визнання недійсним відповідно до частини першої статті 215 цього кодексу.

Прокурор також зазначає, що внаслідок укладення спірного Договору від 10.08.2018 фактично змінено цільове призначення земель, що не належить до повноважень навчального закладу.

При цьому, зазначає, що згідно із Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, спірна земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 09 - для дослідних і навчальних цілей), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На думку прокурора, ФГ «БММ АГРО-27», за змістом положень статті 22 Земельного кодексу України та згідно визначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів економічної діяльності, не може використовувати землю, призначену для дослідних і навчальних цілей, оскільки для таких цілей земля може використовуватись тільки сільськогосподарськими науково-дослідними установами та навчальними закладами. А за змістом Договору від 10.08.2018 земельна ділянка використовується ФГ «БММ АГРО-27» для комерційної діяльності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції).

Позовна вимога про зобов`язання ФГ «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО за актом прийому-передачі, із посланням на статті 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, обґрунтована правом власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У Відповіді на відзив від 28.04.2022 (вхід. від 04.05.2022 № 7404/22) прокурор, заперечуючи проти доводів Відповідача1, зазначає, що Зеленогірським ОЗЗСО не надано належного обґрунтування поважності причин не проведення теоретичних та практичних занять, навчальних дослідів з використанням наданої йому у постійне користування земельної ділянки, яка протягом останніх трьох років фактично перебувала у платному користуванні ФГ «БММ АГРО-27».

При цьому, прокурор вказує на те, що Відповідачем1 ані в ході листування з окружною прокуратурою, ані до відзиву на позовну заяву, не надано жодного письмового підтвердження проведення узгодження графіків теоретичних занять та практикумів (навчань) протягом майже 2 років (з 10.08.2018 по 12.03.2020) між сторонами Договору від 10.08.2018.

Окрім того, прокурор зазначає, що дійсно з 12.03.2020 в Україні введено карантин через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, який триває і до цього часу, однак освітній процес у навчальних закладах за дистанційною формою навчання не був організований безперервно. Однак і в періоди здійснення очного навчання у Зеленогірському ОЗЗСО теоретичні та практичні заняття на відповідній земельній ділянці з учнями навчального закладу організовані не були.

Також прокурор додатково посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), у пункті 5.6 мотивувальної частини якого зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг.

У зв`язку з чим, прокурор зазначає, що Зеленогірський ОЗЗСО набув право постійного користування земельною ділянкою як державний заклад освіти і повинен використовувати її особисто та відповідно до цілі з якою земельну ділянку надано. При цьому вказує, що Законом України «Про оренду землі» не віднесено до орендодавців землекористувачів, яким земельні ділянки надані в постійне користування. А також, цей закон не надає права землекористувачу, якому земельна ділянка надана в постійне користування, ані передавати земельну ділянку в користування (оренду тощо), ані стягувати плату за її використання, якщо вона не надавалася в оренду у порядку, визначеному законом.

А відтак, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, що була передана у користування ФГ «БММ АГРО-27» за оспорюваним договором, належать Зеленогірський селищній раді Подільського району Одеської області, яка є її власником згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

У Відзиві від 15.04.2022 (вхід. від 19.04.2022 № 6649/22) Відповідач1 заперечує проти доводу прокурора про те, що умови розділу 2 та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору від 10.08.2018 щодо внеску Зеленогірського ОЗЗСО мають суто формальний характер.

При цьому, Зеленогірський ОЗЗСО зазначає, що практичні заняття на земельній ділянці з учнями не проводилися, оскільки у 2018 та 2019 роках між відповідачами тривав процес узгодження графіків проведення теоретичних занять та практикумів. А з 12.03.2020 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Окрім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який також неодноразово продовжувався. Для убезпечення всіх учасників освітнього процесу під час правового режиму воєнного стану Міністерство освіти і науки України 25.02.2022 рекомендувало в усіх закладах освіти оголосити канікули щонайменше на два тижні. У подальшому МОН вважає за можливе: тимчасово призупинити освітній процес (виконання працівниками закладів освіти заходів та завдань, що визначені військово-цивільною адміністрацією); організувати освітній процес за дистанційною формою навчання.

Тож з 12.03.2020 навчання у Зеленогірському ОЗЗСО майже весь час проводилося дистанційно.

Наведене, за твердженням Відповідача1 свідчить про неможливість реалізації ним протягом 2020 - 2022 років з незалежних від нього обставин своїх прав, передбачених підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору. Водночас, Зеленогірський ОЗЗСО наголошує, що неможливість реалізації прав не означає, що вони мають суто формальний характер.

Відповідач1 заперечує проти доводів прокурора про фактичну передачу земельної ділянки у платне користування ФГ «БММ АГРО-27» та самостійне господарювання ним на ній.

Зеленогірський ОЗЗСО наголошує, що ані земельна ділянка з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, ані право користування нею не передавалось за Договором від 10.08.2018, про що прямо вказано в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 та пункті 5.2 цього договору. А відтак, ФГ «БММ АГРО-27» не може самостійно господарювати на вказаній земельній ділянці. Більш того, предметом Договору від 10.08.2018 є спільний обробіток земельної ділянки сторонами.

При цьому, Відповідач1 зазначає, що речове право (право постійного користування) на земельну ділянку з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 залишилось в нього, а земельна ділянка знаходиться на балансі Зеленогірського ОЗЗСО.

Зеленогірський ОЗЗСО заперечує проти доводу прокурора про те, що плата за користування земельною ділянкою є фіксованою у розмірі 15 % від її нормативної грошової оцінки, і зазначає, що відповідно до пункту 2.3 Договору від 10.08.2018, в редакції додаткової угоди від 23.08.2018, сторони домовились, що частки в спільній власності, яка буде створюватися при виконанні договору, розподіляються таким чином: Відповідачу1 належить 20% в спільній власності; Відповідачу2 належить 80% в спільній власності. А згідно із пунктами 5.4, 5.6 Договору від 10.08.2018 підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між сторонами здійснюється ними щорічно до 31 грудня поточного року. Частку Відповідача1 у розподіленому прибутку Відповідач2 перераховує на рахунок Відповідача1 або за окремою письмовою домовленістю сторін передає Відповідачу1 у натуральній формі щорічно до 20 лютого року, наступного за звітним (тим, за який здійснюється розподіл результатів спільної діяльності).

Відповідач1 вказує, що на підставі наведених умов Договору від 10.08.2018 його сторонами у грудні 2019, 2020, 2021 років підписано протоколи розподілу результатів спільної діяльності № 1, № 2 та № 3 відповідно. В цих протоколах зафіксовано, що у 2019 та 2021 роках на підставі договору була вирощена озима пшениця, а у 2020 році соняшник, зазначено їх кількість (врожайність), вартість та частку кожної із сторін. А кошти на виконання пункту 5.6 Договору від 10.08.2018 перераховувались Відповідачем2 на прохання Відповідача1 по мірі необхідності в його господарській діяльності (на будівельні та оздоблювальні матеріали, шкільні меблі та обладнання тощо). Всі кошти, що надійшли за Договором, використані Зеленогірським ОЗЗСО за призначенням.

Зазначені обставини, за твердженням Зеленогірського ОЗЗСО, доводять, що перерахування коштів за Договором від 10.08.2018 здійснювалась не у фіксованому розмірі, а залежно від результатів спільної діяльності (обсягу вирощеної сільгосппродукції). А відтак, вказані кошти не є та не можуть бути кваліфіковані як орендна плата за землю, оскільки їх правова природа та підстава для перерахування є відмінними від оренди землі. Натомість наведене свідчить про те, що сторони домовились саме про спільну діяльність, уклали згідно зі статтями 1130 - 1143 Цивільного кодексу України відповідний договір, неухильно виконували його та дотримувались його положень.

Відповідач1 заперечує проти доводу прокурора про відсутність спільної мети у сторін Договору від 10.08.2018 через те, що ФГ «БММ АГРО-27» є суб`єктом підприємництва, а Зеленогірський ОЗЗСО - неприбутковою установою, головною метою діяльності якої є забезпечення права громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти.

Зеленогірський ОЗЗСО зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Договору від 10.08.2018 спільними господарськими цілями сторін також є: досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії; підвищення врожайності на цій земельні ділянці.

При цьому, Відповідач1 наголошує, що у нього, як землекористувача, наявний обов`язок підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі відповідно до пункту «ґ» частини першої статті 96 Земельного кодексу України. Отже, використання земельної ділянки для вирощування сільгосппродукції, підвищення родючості її ґрунтів, запобігання її забур`яненню, деградації та ерозії є метою Зеленогірського ОЗЗСО, яка цілком співпадає із головною ціллю діяльності ФГ «БММ АГРО-27» - вирощування сільськогосподарської продукції. Тобто у сторін Договору від 10.08.2018 наявна спільна мета для спільної діяльності.

Окрім того, Відповідач1 вказує на те, що відповідно до пунктів 1.16, 1.17, 4.5, пункту 1 розділу VI, пунктів 2, 5 розділу VII статуту Зеленогірського ОЗЗСО, автономія опорного закладу визначається, зокрема, його можливістю на правах оперативного управління розпоряджатися рухомим і нерухомим майном згідно із законодавством України та статутом. При цьому він зобов`язаний створювати власну науково-методичну і матеріально-технічну базу, додержуватись фінансової дисципліни. А також зберігати матеріальну базу, яка включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів. Джерелами фінансування опорного закладу є кошти з будь-яких джерел, не заборонених чинним законодавством. Доходи (прибутки) Відповідача1 використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом.

Також, заперечуючи проти доводу прокурора про зміну цільового призначення земель внаслідок укладення Договору від 10.08.2018, Зеленогірський ОЗЗСО, із посиланням на статті 22, 23, 207 Земельного кодексу України, вказує на закріплений в них принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення, згідно із яким, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарських цілей (виробництва сільгосппродукції), а для несільськогосподарських потреб повинні надаватися землі несільськогосподарського призначення, не придатні для ведення сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

При цьому, Зеленогірський ОЗЗСО зазначає, що виробництво сільськогосподарської продукції не є визначальною ознакою виключно земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» - код 01.01 за Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ). А сільгосппродукція може вирощуватися й на інших землях сільськогосподарського призначення, у тому числі з цільовим призначенням «для дослідних і навчальних цілей» (код 01.09 за КВЦПЗ), якщо за своїми характеристиками, зокрема, за складом угідь, вони придатні для ведення сільського господарства.

А відтак, за твердженням Відповідача1, з огляду на те, що склад угідь всієї площі земельної ділянки (48,9 га) з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 становить рілля, тобто вона як найбільше придатна для потреб сільського господарства, її використання для вирощування (виробництва) сільгосппродукції не суперечить її цільовому призначенню.

Також, Зеленогірський ОЗЗСО вважає, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту, оскільки, на його думку, зобов`язання Відповідача2 повернути земельну ділянку Відповідачу1 є неможливим, адже не можна за актом приймання-передачі повернути те, чого перед цим не отримував.

У Запереченнях на відповідь на відзив від 11.05.2022 (вхід. від 16.05.2022) Зеленогірський ОЗЗСО, не погоджується з доводом прокурора про відсутність спільної мети у сторін оспорюваного договору, і додатково зазначає, що основний вид діяльності за КВЕД не є визначальним для встановлення спільної мети діяльності за договором простого товариства, адже такої вимоги законодавство не висуває. Тим більше чинним законодавством не ототожнюються такі поняття, як «основна мета діяльності суб`єкта господарювання» та «мета спільної діяльності за договором простого товариства». Тому Відповідач1 вважає, що ототожнення прокурором основного виду діяльності відповідачів за КВЕД та мети спільної діяльності за договором є необґрунтованим та неправомірним.

Окрім того, Зеленогірський ОЗЗСО наголошує, що чинне законодавство не передбачає, що договір про спільну діяльність не може укладатися між суб`єктом підприємницької діяльності та неприбутковою організацією. А навпаки, Цивільний кодекс України та інші законодавчі акти не встановлюють обмежень ані щодо складу, ані щодо будь-яких спеціальних вимог до осіб, які можуть укласти договір про спільну діяльність. Отже, відповідачі не були позбавлені можливості (як фактичної, так і юридичної) для укладення договору, що не суперечить чинному законодавству. А відтак, за твердженням Відповідача1, Договір від 10.08.2018 є правомірним.

У Відзиві від 16.04.2022 (вхід. від 21.04.2022 № 6742/22) ФГ «БММ АГРО-27» зазначає що довід прокурора про те, що плата за користування земельною ділянкою є фіксованою у розмірі 15 % від її нормативної грошової оцінки, не відповідає фактичним обставинам справи. Адже у 2018-2021 роках Відповідачем2 було перераховано Відповідачу1 20 % від результату спільної діяльності, як того вимагають пункти 2.3, 5.4, 5.6 Договору від 10.08.2018, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 23.08.2018, а саме: у 2018 році - 76 220,00 грн; у 2019 році - 209 605,00 грн; у 2020 році - 58 110,00 грн: у 2021 році - 193 000,00 грн.

Відповідач2 заперечує проти доводу прокурора про відсутність спільної мети у сторін Договору від 10.08.2018. ФГ «БММ АГРО-27» зазначає, що є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11). Свою діяльність ФГ здійснює на власних та отриманих від інших осіб земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

У 2018 році із Зеленогірським ОЗЗСО була досягнута домовленість про спільний обробіток земельної ділянки площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, оскільки у фермерського господарства для цього була робоча сила, посівний матеріал, обладнання, паливно-мастильні матеріали та інше, а опорний заклад був зацікавлений в отриманні учнями теоретичних знань та практичних навичок у сфері сільськогосподарського виробництва, а також отриманні доходу від вирощеної сільгосппродукції для проведення ремонтних робіт та поповнення своєї матеріально-технічної бази, необхідної для забезпечення освітнього процесу.

Протягом 2018-2019 років сторони погоджували графік занять учнів із фахівцями ФГ «БММ АГРО-27» щодо отримання теоретичних знань та практичних навичок у сфері сільськогосподарського виробництва, однак через карантин, введений внаслідок поширення в Україні COVID-19, а також військової агресії рф, ці заняття у 2020-2022 роках так і не були проведені.

У той же час, сторонами Договору від 10.08.2018 протягом 2018 - 2022 років досягались і в подальшому досягатимуться інші передбачені в пункті 1.1 договору спільні цілі (мета спільної діяльності), а саме: вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії; підвищення врожайності на цій земельні ділянці. Тобто у сторін Договору від 10.08.2018 наявна спільна мета для спільної діяльності.

Також, Відповідач2 вказує на відсутність підстав для визнання недійсним Договору від 10.08.2018 відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України у зв`язку із порушенням статей 92, 93 Земельного кодексу України.

При цьому зазначає, що у підпункті 2.1.1 пункту 2.1, пункті 5.2 Договору від 10.08.2018 сторони чітко та однозначно прописали, що земельна ділянка площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, а земельна ділянка залишається у постійному користуванні Зеленогірського ОЗЗСО. При цьому статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії договору, і земельна ділянка, а також право постійного користування нею не є спільним майном сторін.

Тож Відповідачу2 вказана ділянка не передавалась (у тому числі і за актом приймання-передачі), а право постійного користування нею залишилось у Відповідача1. А відтак, за відсутності факту передачі земельної ділянки та/або прав користування нею, немає підґрунтя для тверджень про розпорядження земельною ділянкою Зеленогірським ОЗЗСО.

Заперечуючи проти доводу прокурора про зміну цільового призначення земель внаслідок укладення Договору від 10.08.2018, ФГ «БММ АГРО-27», із посиланням на статті 22, 23, 207 Земельного кодексу України, вказує на закріплений в них принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення, згідно із яким, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарських цілей (виробництва сільгосппродукції), а для несільськогосподарських потреб повинні надаватися землі несільськогосподарського призначення, не придатні для ведення сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

При цьому, ФГ «БММ АГРО-27» зазначає, що виробництво сільськогосподарської продукції не є визначальною ознакою виключно земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01 за КВЦПЗ). Сільгосппродукція може вироблятися і на земельних ділянках для ведення фермерського господарства (код 01.02 за КВЦПЗ), для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 за КВЦПЗ), для ведення підсобного сільського господарства (код 01.04 за КВЦПЗ), для городництва (код 01.07 за КВЦПЗ) та інших ), якщо за своїми характеристиками, зокрема, за складом угідь, вони придатні для ведення сільського господарства.

Отже, за твердженням Відповідача2, з огляду на те, що склад угідь всієї площі земельної ділянки (48,9 га) з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 становить рілля, тобто вона як найбільше придатна для потреб сільського господарства, виробництво сільгосппродукції на вказаній земельній ділянці з цільовим призначенням «для дослідних і навчальних цілей» не лише не суперечить такому цільовому призначенню, а навіть якнайповніше відповідає йому.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора і представника відповідачів, суд

в с т а н о в и в :

21.03.2012 Зеленогірський загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на підставі розпорядження Любашівської районної державної адміністрації Одеської області від 09.08.2011 № 386/Ад-2011 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 206329 на земельну ділянку площею 48,9000 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, розташовану за адресою: Одеська область, Любашівський район, Гвоздавська сільська рада (за межами населеного пункту). Цільове використання (призначення) земельної ділянки для ведення дослідних і навчальних цілей. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 512330003000001. /т. І а.с. 175/.

Відповідно до рішення Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 23.11.2018 № 222-VII вирішено об`єднатися територіальним громадам Зеленогірської селищної ради - селища міського типу Зеленогірське, Гвоздавської сільської ради сіл Гвоздавка Друга, Василівка, Володимирівка, Гвоздавка Перша, Солтанівка, Чабанівка, Шликареве, Познанської сільської ради сіл Познанка Перша, Познанка Друга, Ясенівської сільської ради сіл Ясенове Перше, Ясенове Друге, у Зеленогірську селищну об`єднану територіальну громаду Любашівського району Одеської області з адміністративним центром у смт Зеленогірське. Затверджено План організаційних заходів щодо добровільного об`єднання територіальних громад, що додається. /т. І а.с. 154/.

Згідно із пунктами 1, 2 рішення Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області від 18.07.2019 № 11-VII розпочато процедуру реорганізації Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області (ЄДРПОУ 04380086) шляхом приєднання до Зеленогірської селищної ради (ЄДРПОУ 04527135). Зеленогірська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Гвоздавської сільської ради. /т. І а.с. 156-159/.

Рішенням Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області від 22.08.2019 №15-VІІ на її території утворено три старостинських округи, зокрема, Гвоздавський старостинський округ № 1 з центром в с. Гвозавка Друга, що складається із сіл Шликареве, Володимирівка, Чабанівка, Василівка, Солтанівка, Гвоздавка Перша, Гвоздавка Друга. Затверджено Положення про в.о. старости Зеленогірської селищної ради. /т. І а.с. 160/.

Відповідно до підпункту 15 пункту 1, підпункту 15 пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, в Одеський області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) до складу якого, зокрема, увійшла територія Зеленогірської селищної територіальної громади, а також ліквідовано Любашівський район.

Згідно із підпунктом 58 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, було доповнено пунктом 24 розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом.

Отже, земельна ділянка площею 48,9 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, розташована на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області (колишньої Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області) за межами населеного пункту відноситься до земель комунальної власності Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області.

10.08.2018 між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Сторона1) і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» (Сторона2) укладено Договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) (далі - Договір від 10.08.2018). /т. І а.с. 65-70/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 10.08.2018 сторони за цим договором зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, у рамках чинного законодавства України спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей:

- надання теоретичних знань та практичних навиків учням у сфері сільського чи підсобного господарства;

- досягнення дослідних цілей;

- досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі;

- збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області та належить Стороні1 на праві постійного користування на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії ЯЯ № 206329 від 21 березня 2012 року, запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії;

- підвищення врожайності на цій земельні ділянці.

Згідно із підпунктами 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 Договору від 10.08.2018 для досягнення спільної господарської мети, вказаної в пункті 1.1 договору, сторони здійснюють наступні внески:

Сторона1:

1) новітні технології, теоретичні знання, необхідні ресурси для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільсьгосподарської продукції;

2) право доступу Сторони2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, цільовим призначенням «для ведення дослідних і навчальних цілей», що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, з метою її спільного обробітку.

При цьому зазначена земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, і вона залишається у постійному користуванні Сторони1.

Сторона 2:

1) добрива та посівний матеріал, необхідні для досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі

2) особиста трудова участь відповідно до обов`язків, викладених у Договорі;

3) ділові зв`язки, необхідні для отримання відповідних дозволів, погоджень та документації для здійснення видів діяльності, вказаних у п. 1.1 Договору;

4) новітні технології, навички та вміння з обробітку землі, посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції.

У пункті 2.3 Договору від 10.08.2018 сторони домовились, що частки в спільній власності, яка буде створюватися при виконанні Договору, розподіляються таким чином: Стороні1 належить 20% в спільній власності; Стороні2 належить 80% в спільній власності.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Договору від 10.08.2018 Сторона2 відповідно до вимог пп. 14.1.139 Податкового кодексу України здійснює облік результатів спільної діяльності окремо від обліку господарських результатів Сторони2. Керівництво спільною діяльністю за договором здійснюється Стороною2 на підставі цього договору. У відносинах із третіми особами повноваження Сторони2 вчиняти правочини від імені обох учасників посвідчується цим договором та окремої довіреності від Сторони1 не потребує.

У підпункті 4.1.1 пункту 4.1.1 Договору від 10.08.2018 передбачено, що Сторона1 має право:

- у весняний та осінній періоди направляти учнів до Сторони2 для отримання практичних навиків у сфері сільського та підсобного господарства за погодженим Сторонами графіком, що є додатком до цього Договору;

- у зимовий період направляти учнів до Сторони2 для отримання теоретичних знань у сфері сільського та підсобного господарства за погодженим сторонами графіком, що є додатком до цього договору;

- по мірі необхідності та/або за окремою домовленістю сторін організовувати весь комплекс заходів для досягнення дослідних цілей;

- не частіше, ніж один раз в календарний квартал направляти Стороні2 письмові запити з метою отримання інформації щодо стану спільного обробітку землі, ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Договору від 10.08.2018 передбачено, що Сторона1 зобов`язана:

- передати в якості внеску у спільну діяльність право доступу Сторони2 до земельної ділянки площею 48,9 га, у тому числі 48,9 га сільськогосподарських угідь, з них 48,9 га ріллі, з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, з метою її спільного обробітку;

- використовувати при здійсненні спільної діяльності теоретичні знання, необхідні ресурси для дослідних цілей у сфері обробітку землі, закладення посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції.

У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 Договору від 10.08.2018 визначено, що Сторона2 зобов`язана:

- передати внесок у спільну діяльність, передбачений п. 2.1.2 цього договору;

- використовувати при здійсненні спільної діяльності новітні технології, навички та вміння з обробітку землі, посівів, збору врожаю, переробки сільгосппродукції, брати особисту трудову участь у спільній діяльності відповідно до обов`язків, викладених у Договорі;

- у весняний та осінній періоди забезпечувати отримання учнями Сторони1 практичних навиків, а у зимовий період теоретичних знань у сфері сільського та підсобного господарства за погодженими сторонами графіками, що є додатками до цього Договору;

- по мірі необхідності та/або за окремою домовленістю сторін реалізовувати визначений Стороною1 комплекс заходів для досягнення дослідних цілей;

- надавати письмову відповідь на письмові запити Сторони1 щодо стану здійснення спільного обробітку землі, ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності протягом п`яти робочих днів з моменту отримання таких запитів;

- забезпечити укладання угод (договорів) з третіми особами - підрядними організаціями, іншими виконавцями робіт, постачальниками необхідних матеріалів для здійснення сільськогосподарської діяльності;

- якщо це буде вимагатися чинним законодавством України, здійснити облік цього договору в податкових органах,

- вирішувати питання фінансування обробітку, виробництва, транспортування, переробки, зберігання та реалізації продукції, отриманої від виконання умов даного договору.

У пункті 5.2 Договору від 10.08.2018 зазначено, що земельна ділянка, на якій проводиться спільна діяльність, знаходиться на праві постійного користування Сторони1 і підлягає обробітку Стороною2 згідно із призначенням, передбаченим Державним актом на право постійного користування та чинним законодавством України. Статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії цього Договору, при цьому земельна ділянка, а також право постійного користування нею не є спільним майном сторін.

Відповідно до пункту 5.3 Договору від 10.08.2018 всі кошти, одержані від спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат; у другу чергу - для придбання матеріальних ресурсів для подальшого виконання Договору на наступний фінансовий рік. Прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, розподіляється між сторонами відповідно до частки кожної, визначеної у п. 2.3 цього договору.

Згідно із пунктами 5.4, 5.6 Договору від 10.08.2018 підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між сторонами здійснюється сторонами щорічно два рази на рік - станом на 01 липня та 01 жовтня. Розподілений прибуток перераховується на рахунок кожної сторони або за домовленістю сторін передається у натуральній формі щорічно два рази на рік - до 10 липня та 10 жовтня.

Пунктом 8.1 Договору від 10.08.2018 передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.09.2042.

23.08.2018 між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Сторона1) і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» (Сторона2) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10 серпня 2018 року. /т. ІІ а.с. 70/.

Згідно із пунктами 1, 2 вказаної Додаткової угоди від 23.08.2018 № 1 сторони домовились викласти в новій редакції пункти 5.4 і 5.6 Договору від 10.08.2018, а саме: « 5.4. Підбиття підсумків діяльності і розподіл результатів спільної діяльності між Сторонами здійснюється ними щорічно до 31 грудня поточного року. 5.6. Частка Сторони1 у розподіленому прибутку перераховується Стороною2 на рахунок Сторони1 або за окремою письмовою домовленістю Сторін передається Стороною2 Стороні1 у натуральній формі щорічно до 20 лютого року, наступного за звітним (тим, за який здійснюється розподіл результатів спільної діяльності)».

01.08.2019 між Опорним закладом Зеленогірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Любашівського району Одеської області і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10 серпня 2018 року, якою, у зв`язку із зміною найменування Сторони1, викладено у новій редакції преамбулу договору. /т. ІІ а.с. 71/.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 09.07.2021 № 265175256 на підставі Договору від 10.08.2018 до цього реєстру 06.07.2021 внесено запис № 4290918 про реєстрацію іншого речового права про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників. /т. І а.с. 72-73/.

24.12.2019 Зеленогірським ОЗЗСО і ФГ «БММ АГРО-27» складено Протокол № 1 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018 у якому зазначено про підтвердження сторонами збору у 2019 році на земельній ділянці площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 врожаю за такими характеристиками: озима пшениця у кількості 176 т з погодженою сторонами вартістю 696 801,53 грн. У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують, що відповідно до пункту 2.3 Договору частки в спільній власності, яка створена при виконанні Договору у 2019 році, розподіляються таким чином: Стороні1 належить 20 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 139 360,31 грн.; Стороні2 належить 80 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 557 441,22 грн. /т. ІІ а.с. 73/.

22.12.2020 Зеленогірським ОЗЗСО і ФГ «БММ АГРО-27» складено Протокол № 2 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018 у якому зазначено про підтвердження сторонами збору на земельній ділянці площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 врожаю за такими характеристиками: соняшник у кількості 67,5 т з погодженою сторонами вартістю 989 099,88 грн. У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують, що відповідно до пункту 2.3 Договору частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору, розподіляються таким чином: Стороні1 належить 20 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 197 819,98 грн.; Стороні2 належить 80 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 791 279,90 грн. /т. ІІ а.с. 74/.

17.12.2021 Зеленогірським ОЗЗСО і ФГ «БММ АГРО-27» складено Протокол № 3 розподілу результатів спільної діяльності за договором від 10.08.2018 у якому зазначено про підтвердження сторонами збору на земельній ділянці площею 48,9 га з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 врожаю за такими характеристиками: озима пшениця у кількості 166,26 т з погодженою сторонами вартістю 885 553,96 грн. У пункті 2 цього протоколу вказано, що його підписанням сторони підтверджують, що відповідно до пункту 2.3 Договору частки в спільній власності, яка створена при виконанні договору, розподіляються таким чином: Стороні1 належить 20 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 177 110,79 грн.; Стороні2 належить 80 % у спільній власності вказаної у пункті 1 протоколу вирощеної сільськогосподарської продукції, що складає 708 442,69 грн. /т. ІІ а.с. 75/.

ФГ «БММ АГРО-27» було сплачено на рахунок Відділу освіти, молоді і спорту із зазначенням призначення платежу «Оплата 20% внеску у спільну діяльність згідно із договором від 10.08.2018р. Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів» наступні суми:

57 165,00 грн. - за платіжним дорученням від 06.11.2018 № 11;

19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 13.12.2018 № 1;

19 055,00 грн. за платіжним дорученням від 25.01.2019 № 6;

19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 26.02.2019 № 16;

19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 03.04.2019 № 17;

19 055,00 грн. - за платіжним дорученням від 28.05.2019 № 37;

38 110,00 грн. - за платіжним дорученням від 13.08.2019 № 70;

57 165,00 грн. - за платіжним дорученням від 20.10.2019 № 104;

38 110,00 грн. - за платіжним дорученням від 20.12.2019 № 136;

38 110,00 грн. - за платіжним дорученням від 07.02.2020 № 151;

20 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 20.08.2020 № 254;

25 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 19.05.2021 № 22;

33 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 21.10.2021 № 87;

135 000,00 грн. - за платіжним дорученням від 29.10.2021 № 103. /т. ІІ а.с. 76-89/.

Також, 10.08.2018 між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Сторона1) і Фермерським господарством «БММ АГРО-27» (Сторона2) укладено Угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство). /т. І а.с. 71/.

Відповідно до пункту 1 вказаної Угоди від 10.08.2018 сторони дійшли згоди, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме Сторона1 за Договором про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від « 10» серпня 2018 року (надалі - Договір), має становити суму, що дорівнює 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 48,9 га, кадастровий номер 5123381400:01:005:0344, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, збільшену на суму земельного податку, яку Сторона 1 має сплатити (сплатила) цього року за вказану земельну ділянку.

У пунктах 2, 3 Угоди від 10.08.2018 визначено, що для обрахування частки прибутку Сторони1 за Договором (із врахуванням умов цієї Угоди), Сторона1 зобов`язується надавати Стороні2 актуальні на дату такого обрахування дані щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та суми сплаченого/необхідного для сплати земельного податку за неї. На день підписання цієї Угоди нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1 524 098,60 грн.

Пунктом 4 Угоди від 10.08.2018 передбачено, що у разі зміни нормативної грошової оцінки зазначеної у п. 1 цієї Угоди земельної ділянки, Сторона1 зобов`язується надати Стороні2 відповідний Витяг із новими даними нормативної грошової оцінки, а Сторона2 зобов`язується обрахувати та сплатити Стороні1 її частку прибутку за Договором, виходячи із даних такого витягу.

03.06.2022 між Зеленогірським ОЗЗСО і ФГ «БММ АГРО-27» укладено Угоду про визнання нечинною (недійсною) Угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство). У пункті 1 якої вказано, що сторони підписанням цієї Угоди визнають нечинною (недійсною) Угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року (надалі Угода), оскільки при підписанні вказаної Угоди Сторони помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, - правової природи Угоди, а також прав та обов`язків Сторін за нею. Суть помилки Сторін при підписанні Угоди полягала в тому, що визначений в ній розмір частки прибутку Сторони1 не узгоджується із правовою природою та умовами Договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року (наділі Договір) щодо частки прибутку, яку щороку отримуватиме Сторона1 у результаті спільної діяльності.

В пункті 2 Угоди від 03.06.2022 сторони її підписанням підтверджують, що Угода про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року ніколи ними не виконувалась і не виконуватиметься надалі. Натомість Сторони визнають, що єдиною чинною та діючою наразі підставою їхньої спільної діяльності був, залишається та залишатиметься до його припинення (розірвання) Договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року, який Сторони неухильно виконували та дотримувались його положень з дати підписання і до цього часу.

Відповідно до пункту 3 Угоди від 03.06.2022 сторони домовились, що Угода про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) б/н від 10 серпня 2018 року є нечинною (недійсною) з моменту її вчинення, а саме з 10 серпня 2018 року. З огляду на це Угода не породжує жодних прав та обов`язків Сторін, а також не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її нечинністю (недійсністю). /т. ІІ а.с. 186/.

Оцінка аргументів учасників справи.

Суд не приймає довід прокурора про те, що Договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 є удаваним правочином, який сторони уклали для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція є усталеною та неодноразово висловлювалася Верховним Судом у численних постановах, зокрема, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постановах Касаційного господарського суду від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18.

Статтею 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (частина перша статті 396 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 397, частини першої статті 398 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, з наступними змінами та доповненнями, право оренди (суборенди) земельної ділянки є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації.

Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV).

Отже, для кваліфікації правочину як договору оренди необхідним є встановлення передачі за його умовами від однієї сторони до іншої правомочностей володіння і користування майном. За відсутності передачі такої правомочності як володіння, тобто фактичного панування особи над річчю або ж юридично забезпеченої можливості такого панування, не відбувається й передача майна в оренду.

Як вже зазначалося відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1, пункту 5.2 Договору від 10.08.2018 земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, і вона залишається у постійному користуванні Зеленогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Статус земельної ділянки залишається незмінним на весь період дії цього договору, при цьому земельна ділянка, а також право постійного користування нею не є спільним майном сторін.

А згідно із підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Договору від 10.08.2018 Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів передає в якості внеску у спільну діяльність не земельну ділянку, а право доступу до неї ФГ «БММ АГРО-27» з метою її спільного обробітку.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичної передачі земельної ділянки у володіння ФГ «БММ АГРО-27», зокрема за актом приймання-передачі.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Тобто, з урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності або інших речових прав на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.

Як вже зазначалося, 06.07.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Договору від 10.08.2018 було внесено запис № 4290918 про реєстрацію іншого речового права про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників. При цьому, вказано зміст та характеристику речового права: розподілений прибуток перераховується на рахунок або передається у натуральній формі щорічно два рази на рік до 10 липня та 10 жовтня. А також наявні відомості про суб`єкта іншого речового права: сторона2 - ФГ «БММ АГРО-27» (код ЄДРПОУ 42024102); правокористувач - Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів (код ЄДРПОУ 26470200).

Отже, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію будь-якого речового права, на підставі якого у ФГ «БММ АГРО-27» виникла б правомочність володіти земельною ділянкою, наслідком чого було б позбавлення такої правомочності Зеленогірського ОЗЗСО.

Згідно із частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частинами першою, другою, третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 288.4, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Щодо Угоди про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, на яку посилається прокурор, слід зазначити наступне.

Як вже вказувалося, у наведеній Угоді від 10.08.2018 було визначено, що частка прибутку, яку щороку отримуватиме Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів за Договором від 10.08.2018 має становити суму, що дорівнює 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки збільшену на суму земельного податку.

При цьому, сторонами Договору від 10.08.2018 не було внесено зміни до його пунктів 2.3 і 5.3, згідно із якими, прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, розподіляється між ними відповідно до часток в спільній власності, а саме: 20 % - Зеленогірський ЗОШ І-ІІІ ступенів; 80 % - ФГ «БММ АГРО-27». А відтак, ці умови договору також залишились чинними.

В подальшому між Зеленогірським ОЗЗСО і ФГ «БММ АГРО-27» було укладено Угоду від 03.06.2022, в якій вони визнали нечинною (недійсною) Угоду про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 у зв`язку із помилкою щодо обставин, які мають істотне значення, - правової природи угоди, а також прав та обов`язків сторін за нею, зокрема, у визначеному в ній розміру частки прибутку. Також, підтверджено, що Угода від 10.08.2018 сторонами ніколи не виконувалась і не виконуватиметься надалі, і визнано, що єдиною чинною та діючою наразі підставою спільної діяльності є Договір від 10.08.2018.

Встановлені судом обставини складання Зеленогірським ОЗЗСО і ФГ «БММ АГРО-27» протоколів розподілу результатів спільної діяльності від 24.12.2019 № 1, від 22.12.2020 № 2, від 17.12.2021 № 3, в яких прибуток кожної із сторін розрахований виходячи з вартості фактично вирощеної сільгосппродукції і часток у спільній діяльності в розмірі 20 % і 80 %, а також перерахування вказаних коштів, дозволяють дійти висновку, що чинними умовами, які виконувалися сторонами, є саме умови пунктів 2.3 і 5.3 Договору від 10.08.2018, а не Угоди від 10.08.2018.

Отже, вказаними чинними умовами Договору від 10.08.2018 передбачено перерахування коштів Зеленогірському ОЗЗСО не за оренду земельної ділянки у фіксованому розмірі, а саме в якості прибутку, одержаного учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, залежно від цих результатів (обсягу вирощеної сільгосппродукції), що відповідає нормам частини першої статті 1139 Цивільного кодексу України.

Тобто, в Договорі від 10.08.2018, про визнання недійсним якого просить прокурор, відсутня орендна плата, як істотна умова, що передбачена для договору оренди землі частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

Суд не приймає довід прокурора про те, що мета, яку переслідують сторони оспорюваного договору, є різною, що суперечить змісту договору про спільну діяльність, з огляду на наступне.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина друга статті 1131 Цивільного кодексу України).

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (частина перша статті 1132 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до наведеної норми метою спільної діяльності за договором простого товариства може бути не лише отримання прибутку, а й досягнення іншої мети. При цьому, законом не обмежено кількість цілій такої діяльності.

Як вже зазначалось, у пункті 1.1 Договору від 10.08.2018 його сторони визначили наступні цілі спільної діяльності: надання теоретичних знань та практичних навиків учням у сфері сільського чи підсобного господарства; досягнення дослідних цілей; досягнення спільного результату (цілей) з вирощування та заготівлі сільськогосподарської продукції внаслідок спільного обробітку землі; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки запобігання її забур`яненню, деградації, ерозії; підвищення врожайності на земельні ділянці. При цьому, ці цілі є спільними, а не різними для обох сторін.

Щодо участі некомерційної організації (установи) в договорі про спільну діяльність слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною другою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Статтею 82 Цивільного кодексу України встановлено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об`єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом (частина третя статті 83 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 86 Цивільного кодексу України установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Частиною третьою статті 53 Господарського кодексу України встановлено, що, у разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб`єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

Згідно із підпунктом 14.1.121 пункту 14.1 статті 14, пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації не є платниками податку на прибуток підприємств.

А відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.

Однак, згідно із підпунктом 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, а для релігійної організації - вимог, визначених абзацом другим підпункту 133.4.1 і підпунктом 133.4.2 цього пункту, така неприбуткова організація зобов`язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Отже, на підставі наведених норм Зеленогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО), як юридична особа публічного права створена у формі комунальної установи, може отримувати доходи (прибутки), зокрема, за договором про спільну діяльність, і використовувати їх виключно для фінансування видатків на утримання цієї неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. А, у випадку використання цих доходів (прибутків) на інші цілі, сплатити податок на прибуток.

У матеріалах справи відсутній Статут Зеленогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів, який був чинним на момент укладення Договору від 10.08.2018. А тому суд позбавлений можливості надати оцінку відповідності або суперечності умов цього договору меті (цілям, завданням) та напрямам діяльності, визначеним установчими документами Зеленогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів. А відтак, прокурором не доведено обставини суперечності умов оспорюваного договору статутній меті Відповідача1.

Окремо слід зазначити, що Договір від 10.08.2018 не суперечить й нормам частини шостої статті 81 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, в редакції, що діяла на момент його укладення, згідно із якою, передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється. Адже, за Договором від 10.08.2018 земельна ділянка, що належіть Зеленогірський ЗОШ І-ІІІ ступенів на праві постійного користування, не передавалась ФГ «БММ АГРО-27» в оренду, в концесію та в оперативне управління.

Суд не приймає довід прокурора про не проведення практичних занять на земельній ділянці з учнями Зеленогірського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, оскільки ці обставини стосуються виконання Договору від 10.08.2018 вже після його укладення, а не наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину (господарського договору) недійсним на момент його вчинення (укладення).

Також, суд не приймає довід прокурора про те, що внаслідок укладення Договору від 10.08.2018 фактично змінено цільове призначення земель, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Аналогічні висновки викладені в пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 20 Земельного кодексу України при внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, землі «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (підрозділ 01.02) і землі «Для дослідних і навчальних цілей» (підрозділ 01.09) входять до Розділу 01 Секція А «Землі сільськогосподарського призначення». Тобто, вказані землі входять до однієї категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, визначеної частиною першою статті 19 Земельного кодексу України.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.01.2022 № НВ-9900081462022 земельна ділянка з кадастровим номером 5123381400:01:005:0344 відноситься до категорії земель «Землі сільськогосподарського призначення», цільове призначення: 01.09 для дослідних і навчальних цілей, вид використання земельної ділянки для ведення дослідних і навчальних цілей. При цьому, відповідно до Експлікації земельних угідь усю площу ділянки в розмірі 48,9000 га займає рілля. Тобто вказана земельна ділянка придатна та може бути використана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. /т. І а.с. 177-181/.

Отже, укладання Договору від 10.08.2018 за умовами якого здійснюється спільний обробіток земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підрозділ 01.02 КВЦПЗ) призводить лише до зміни виду використання земельної ділянки, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення Розділ 01 Секція А КВЦПЗ).

Щодо невідповідності Договору від 10.08.2018 нормам законодавства, що регулюють відносини з постійного користування земельною ділянкою, слід зазначити наступне.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Суд враховує правову позицію викладену у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), у пункті 5.6 мотивувальної частини якого зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг.

Також, суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновок викладений у пункті 29 постанови Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, згідно із яким, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Отже, Договір від 10.08.2018 предметом якого є передача у спільну діяльність з ФГ «БММ АГРО-27» права користування (доступу, обробітку) земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Зеленогірському ОЗЗСО суперечить нормам частини першої статті 92, частини першої статті 95 Земельного кодексу України. А відтак, наявні підстави для визнання цього договору недійсним відповідно до норм частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, укладеного між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та ФГ «БММ АГРО-27».

Не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання фермерського господарства «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060,47 грн., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

А під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже для позовної вимоги про зобов`язання ФГ «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку та повернути її Відповідачу1 за актом прийому-передачі, Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів повинен бути в статусі позивача.

Аналогічний правовий висновок наведено у пункті 66 постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19.

Окрім того, як вже зазначалося, за Договором від 10.08.2018 Фермерським господарством «БММ АГРО-27» отримано лише право користування (доступу, обробітку), а не володіння земельною ділянкою. А відтак, за відсутності доведеності обставин володіння Відповідачем2 земельною ділянкою, тобто фактичного панування над річчю або ж юридично забезпеченої можливості такого панування, не може бути задоволена позовна вимога про зобов`язання звільнити її та передати за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, статтею 15, частиною першою статті 16, частиною другою статті 81, статтею 82, частиною третю статті 83, частиною першою статті 86, частиною першою статті 202, частинами першою, другою, п`ятою статті 203, частиною першою статті 215, статтями 235, 395, частиною першою статті 396, частиною першою статті 397, частиною першою статті 398, частиною першою статті 626, частиною першою статті 627, частиною другою статті 792, статтею 1130, частиною другою статті 1131, частиною першою статті 1132 Цивільного кодексу України, частиною третьою статті 53, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 55 Господарського кодексу України, частинами першою, другою статті 18, частиною першою статті 19, частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 20, частинами першою, другою статті 22, частиною першою статті 92, частиною першою статті 95 Земельного кодексу України, підпунктом 14.1.121 пункту 14.1 статті 14, пункту 133.4 підпунктами 133.4.2, 133.4.3 пункту 133.4 статті 133, пунктом 288.4, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, статтями 1, 13, частинами першою, другою статті 15, частинами першою, другою, третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» від 23.07.2010 № 548, статтями 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018, укладений між Зеленогірською ЗОШ І-ІІІ ступенів (Зеленогірський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів) та ФГ «БММ АГРО-27».

3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про зобов`язання Фермерського господарства «БММ АГРО-27» звільнити земельну ділянку площею 48,9 га вартістю 1 524 060,47 грн., розташовану на території Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області, та повернути її Зеленогірському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів за актом прийому-передачі.

4. Стягнути з Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт Зеленогірське, вул. Шкільна, 5, код ЄДРПОУ 26470200) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, р/р UA 808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03528552) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.).

5. Стягнути з Фермерського господарства «БММ АГРО-27» (66250, Одеська обл., Подільський р-н, с. Гвоздавка-2, вул. Нова, 2, код ЄДРПОУ 42024102) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, р/р UA 808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03528552) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2022 р.

Суддя Ю.А. Шаратов