Ухвала

від 05.09.2022 по справі 632/829/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 632/829/22 (1-кс/632/84/22) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/584/22 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5

користувача майна - ОСОБА_6

представника користувача майна адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської областівід 12 серпня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника Первомайського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12022221120000193 від 11.08.2022 року, за ознаками злочину, передбаченогоч.1 ст. 246КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника Первомайського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12022221120000193 від 11.08.2022 року, за ознаками злочину, передбаченогоч.1 ст. 246 КК України.

Згідно оскаржуваної ухвали накладено арешт шляхом заборони користуватися та розпоряджатися майном, а саме на:

- автомобіль марки «УАЗ», моделі 451, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 та перебуває у користуванні з правом розпорядження у ОСОБА_6 на підставі технічного паспорту відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух»;

- 4 бензопили моторні марки «STIHL», невідомої моделі;

- 2 ємності по 5 літрів кожна, всередині яких знаходяться паливно-мастильні матеріали.

Зазначений автомобіль передано на відповідальне зберігання до стоянки транспортних засобів відділення поліції №1 Лозівського районного відділу поліції ГУНП у Харківській області, яке знаходиться за адресою:64102, Харківська область, Лозівський район м. Первомайський, вул. Харківська,1, заборонивши його експлуатацію поза межами процесуальних рішень слідчого по справі, погоджених прокурором. Інші види арештованого майна визначено зберігати в камері збереження речових доказів ВП №1 Лозівського РВП ГУНП у Харківській області.

В разі не проведення з будь-яких підстав (у тому числі об`єктивних) відповідних експертиз по цьому кримінальному провадженні повернути автомобіль марки «УАЗ», моделі 451, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , його користувачу ОСОБА_6 не пізніше 13 жовтня 2022 року.

Питання долі інших речових доказів, володілець або користувач яких станом на час ухвалення судового рішення не встановлений, вирішити також не пізніше 13 жовтня 2022 року відповідно до вимог КПК України.

На зазначену ухвалу слідчого судді ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтуванняапеляційної скарги посилається на те, що ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника або користувача майна чи його представника чим було порушено його право на доступ до правосуддя, подання суду своїх доказів та доведення їх переконливості, що, на його думку, призвело до неповноти судового розгляду. Вказує, що у зв`язку з цим він був позбавлений права надати до суду докази правомірності проведення вирубки парості чагарника на земельній ділянці, кадастровий номер 6324586200:01:000:0008 (договір про надання послуг від 08.08.2022 укладений між ФОП ОСОБА_6 та ПСП «Стабільність»).

Крім того, ОСОБА_6 посилається на те, що відомостей щодо його причетності до вчинення кримінального правопорушення за яким здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, матеріали справи не містять та повідомлення про підозру йому не вручено. Зазначає, що накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_6 з потребами досудового розслідування і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням кримінального провадження.

Прокурор, який відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, був належним чином повідомленим засобами телефонного зв`язку про дату та час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Надав до суду заяву, в якій просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідьсудді,доводи користувачамайна ОСОБА_6 та йогопредставника - адвоката ОСОБА_7 , дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів провадженнявбачається, що в провадженні СВ ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12022221120000193 від 11.08.2022 року за ч.1 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки лісу.

12 серпня 2022 року прокурор звернувся до слідчого суддіПервомайського міськрайонного суду Харківської області зклопотанням про накладення арешту на майно по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 серпня 2022 року за №12022221120000193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що 11.08.2022 до чергової частини ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло дві заяви про скоєння невідомими особами кримінального правопорушення, а саме вирубки без будь-яких дозволів у лісосмузі поблизу с. Кам`янка Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області дерев порід «Ясен», «Клен», «Акація» та «Дуб». Вказані заяви були надані головою Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області та старостою Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, яким вказана інформація стала відома від депутата Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області ОСОБА_10 . При виїзді на місце черговим підрозділом ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області було встановлено, що дійсно в лісосмузі працюють 5 людей, які за допомогою 4 пил марки «Stihl», здійснюють повалення дерев, а їх доставкою займається автомобіль марки «УАЗ», моделі 451, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору. Керує усіма діями працівників ОСОБА_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що вилучене майно є засобами вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, прокурор, з метою збереження речових доказів просив накласти на них арешт.

Постановляючи рішенняпро задоволенняклопотання прокурора,слідчий суддясуду першоїінстанції дійшоввисновку,що вищевказане майно, вилучене під час огляду місця події, має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна, а саме: автомобіля марки«УАЗ»,моделі 451,реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 4бензопили моторнімарки «STIHL»,невідомої моделі; 2ємності по5літрів кожна,всередині якихзнаходяться паливно-мастильніматеріали,на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речових доказів, оскільки воно може містити на собі сліди скоєння злочину або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

На переконання колегії суддів,вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту автомобілямарки «УАЗ»,моделі 451,реєстраційний номер НОМЕР_1 , 4бензопили моторнімарки «STIHL»,невідомої моделі;2ємності по5літрів кожна,всередині якихзнаходяться паливно-мастильніматеріали,враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту вказаного майна - не ґрунтуютьсяна матеріалахсправи.Вилучене вищезазначенемайно - відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, як майно, що було доказом вчинення злочину або зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому належить врахувати, що користувач майна не є власником майна, а є його користувачем, та власник майна не позбавлений права подати апеляційну скаргу самостійно.

Більш того, під час апеляційного розгляду встановлено, з пояснень апелянта ОСОБА_6 , що зв`язок з власником майна втрачено на даний час і з`ясувати його думку не виявляється можливим.

Крім того, постановою слідчого від 12.08.2022 року автомобіль марки «УАЗ», моделі 451, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 4 бензопили моторні марки «STIHL», невідомої моделі; 2 ємності по 5 літрів кожна, всередині яких знаходяться паливно-мастильні матеріали, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022221120000193 від 11.08.2022 року (а.с. 29).

Разом з цим, зазначений автомобіль, як речовий доказ, необхідний судовим експертам для проведення відповідних експертиз, а також для встановлення слідів вчинення кримінального правопорушення.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на договір про надання послуг від 08.08.2022 укладений між ФОП ОСОБА_6 та ПСП «Стабільність», як на доказ правомірності проведення вирубки парості чагарника на земельній ділянці, кадастровий номер 6324586200:01:000:0008, колегія суддів дійшла висновку, що цей договір не містить фактичних відомостей стосовно саме тієї ділянки лісосмуги, яка зазначена в клопотанні про арешт майна, де здійснювалась вирубка дерев.

Крім того, під час апеляційного перегляду ані користувач майна, ані його представник не надали доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_6 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів бере до уваги, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, тобто до 13.10.2022 року, обумовлений метою проведення відповідних експертиз, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12 серпня 2022 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді