Рішення

від 24.07.2022 по справі 577/103/21

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/103/21

Провадження № 2/577/12/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Семенюк І.М.

за участю секретаря судового засідання Кузнєцової Л.В.

представника відповідача Бублик В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗЗБУТ», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та захист прав споживачів ,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом , в якому, уточнивши позовні вимоги, просить:

1.Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» щодо відмови встановити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання індивідуальний лічильник обліку природного газу в квартирі АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) , та щодо нарахування ОСОБА_1 , за договором (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) кількості спожитого природного газу у розмірах, що перевищують норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу.

2.Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» установити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання в квартирі АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), індивідуальний лічильник обліку газу.

3.Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» та Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Сумигаз збут» провести перерахунок кількості спожитого природного газу за договором ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з листопада 2018 року по час винесення рішення суду за нормами споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильника газу.

4.Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» провести перерахунок оплати за доставку природного газу за договором ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2020 року по час винесення судового рішення, виходячи з норм споживання природного газу споживачами за відсутності індивідуальних лічильників газу, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України .

Вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . В квартирі зареєстровані та проживають її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З серпня 2017 року вона уклала договір на використання природнього газу (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) і, оскільки в квартирі не встановлено індивідуального лічильника обліку природнього газу, з цього часу оплата за використаний природній газ проводилась щомісячно за нормами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України для побутових споживачів, в квартирах яких відсутні побутові лічильники газу.

З листопада 2018 року від ТОВ «Сумигаз збут» почали надходити рахунки за спожитий природний газ на більшу кількість газу, ніж це передбачено постановами Уряду.

Вона неодноразово зверталась до АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз збут» з питань нарахування завищених норм споживання газу та встановлення в квартирі індивідуального лічильника газу, однак її було повідомлено, що оператором газу облік постачання газу та розрахунки за спожитий газ у будинку АДРЕСА_1 здійснюється за домовим лічильником газу, а у встановленні індивідуального лічильника за рахунок АТ «Сумигаз» відмовлено.

Згоди на встановлення загальнобудинкового лічильнику обліку газу ні вона особисто, ні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не давали, вона навпаки, просила встановити в квартирі індивідуальний лічильник обліку природного газу, а об`єднання співвласників у будинку, де знаходиться квартира, не утворювалось, тому використання для обліку газу загальнобудинкового лічильника є незаконним і тому оплата за споживання газу нею проводилась за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України,

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування плати за споживання природного газу за будинковим лічильником у розмірі, що перевищують норми споживання природного тазу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності індивідуальних лічильників газу встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 є незаконними і нарахування боргу є безпідставним.

Станом на 01.12.2020 за споживання природного газу за рахунками, що надійшли від ТОВ «Сумигаз збут», за моїм особовим рахунком № НОМЕР_2 зазначена заборгованість у сумі 1070,77 грн., яка є саме сумою нарахованої плати за збільшеною кількістю газу за мінусом сплачених сум за нормами, а саме встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами».

Крім того, оператором АТ «Сумигаз» за період з січня 2020 року по листопад 2020 року нарахована та нею сплачена плата за доставку газу, яка була визначена із кількості спожитого газу за 2019 рік, тобто за завищеними нормами, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами».

На ім`я начальника Конотопського відділення ПАТ « Сумигаз» 02.12 2019 р. нею було направлена заява з вимогою розібратися у причинах нарахування за споживання природного газу у більшому розмірі, ніж визначено законодавством та відновити розрахунок за спожитий газ відповідно до законодавства, також, неодноразово ставилося питання про встановлення індивідуального квартирного лічильника. Однак, її намагання мирним шляхом врегулювати конфлікт позитивного результату не мали, тому вимушена звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» Грабар В.П. до судового засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Подав відзив на позов, в якому вказує, що AT «Сумигаз», як Оператор ГРМ, є суб`єктом правовідносин до функцій якого відносять: розподіл та облік природного газу. Оператор ГРМ визначає об`єм та обсяг спожитого газу, на підставі чого в подальшому ТОВ «Сумигаз збут» виставляє відповідні рахунки про оплату кінцевому споживачу природного газу. Взаємовідносини між газопостачальними організаціями та громадянами -споживачами газу регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, а також Кодексом газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824. Водночас, зважаючи на положення абзацу 3 пункту 5 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, оператор ГРМ (АТ«Сумигаз») в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до оператора ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Таким чином, AT «Сумигаз», як Оператор ГРМ, є суб`єктом правовідносин до функцій якого відносять: розподіл та облік природного газу. Оператор ГРМ визначає об`єм та обсяг спожитого газу, на підставі чого в подальшому ТОВ «Сумигаз збут» виставляє відповідні рахунки про оплату кінцевому споживачу природного газу. Згідно з розподілом функцій між учасниками ринку природного газу, повноваження по обліку фактично спожитого природного газу та визначенню норм споживання побутовим споживачам не забезпеченим лічильниками віднесено до компетенції Оператора ГРМ - AT «СУМИГАЗ», а ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» зобов`язаний використовувати дані, надані Операторами ГРМ. Відтак, відповідальність за якість та достовірність обліку спожитих обсягів природного газу побутовими споживачами, покладається на Оператора ГРМ. Відповідно до п.3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Зазначає, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 , фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу до 31.12.2018р. визначався нормами споживання. Починаючи з 01.01.2019 року об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , визначається по показникам будинкового вузла обліку та передається оператором ГРМ до ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ». Пунктом 17 Розділу III Правил передбачено, що розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди. ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», як постачальник природного газу не забезпечує облік природного газу, а лише здійснює розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання. Відповідно до вимог чинного законодавства України (п.5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ), визначені Оператором ГРМ об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Усі дані щодо об`ємів споживання природного газу побутовим споживачем, ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» отримує від оператора газорозподільної мережі (Оператор ГРМ) на території Сумської області - AT «СУМИГАЗ». Такі дані передаються Оператором ГРМ (AT «СУМИГАЗ») ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ», на підставі даних, отриманих за результатами зняття показань лічильників, як індивідуальних, так і загальнобудинкових. Відтак, дії ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» не можуть вважатись такими, що порушували права та інтереси споживачів, в частині неправильного обліку природного газу, до моменту поки не буде визнано протиправними відповідні дії AT «СУМИГАЗ», як Оператора ГРМ, на якого законодавством в імперативному порядку покладено обов`язок здійснення обліку природного газу, зокрема за об`єктами споживання побутових споживачів. Просять в частині вимог до ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» відмовити за необґрунтованістю.

Представник АТ «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» Бублик В.М. в судовому засіданні проти позову заперечує. В поданому відзиві вказує, що листами від 14.02.2019 року та 18.12.2019 року та 20.12.2019 року АТ «Сумигаз» повідомило ОСОБА_1 про те, що взаємовідносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем,затвердженим постановою НКРЕКП України від 30.09.2015 року №2494, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824, відповідно до п. З глави 4 розділу IX якого, визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого)природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць за нормами споживання, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01 2019 можливе за умови, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу. Відповідно до роз`яснень Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у разі забезпечення споживачів загальнобудинковим вузлом обліку природного газу, порядок обліку та розрахунків природного газу споживачам, що проживають у такому будинку, повинен здійснюватися з урахуванням норм Тимчасового положення. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лчильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти. Інше чинним законодавством не передбачено. В той же час п. 2 ст. З ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», із змінами, внесеними згідно із Законом №2260-УІІІ від 21.12.2017, передбачено подальшу компенсацію таких витрат у порядку і розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб -населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців. Однак, як зазначається в листі,на сьогодні Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку газу урядом не встановлено. На момент реалізації АТ«Сумигаз» запланованих заходів будівництва об`єктів ГРМ (G25) за адресою: АДРЕСА_1 лічильник встановлено 24 січня 2017 року, про що складений Акт на встановлення вузла обліку газу від 24.01.2017, тобто діяла редакція ЗУ «Про забезпечення комерційного природного газу» від 01 жовтня 2015 року, якою не передбачалося встановлення індивідуальних лічильників газу та обов`язкової згоди співвласників багатоквартирного будинку на встановлення загальнобудинкового лічильника ( ст. 2 ЗУ « Про забезпечення комерційного обліку природного газу» доповнено новою частиною від 21 грудня 2017 року, який набрав чинності з 20 січня 2018 року, тобто після встановлення лічильника згідно актів відповідача). А, отже, забезпечення комерційним вузлом обліку природного газу будинку позивача шляхом встановлення загальнобудинкового лічильника газу в 2017 році було правомірно здійснено. Позивачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт протиправності дій відповідача щодо встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку об`ємів природного газу за нормами споживання, визначеними законом, а зазначені у позові обставини не можуть бути підставою для застосування саме такого способу захисту порушеного права.

Посилається на правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду викладена в постанові від 08.08.2018р., провадження № 61-10770 св18.

Щодо посилань позивача на зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», які набрали чинності 20.01.2018 року та змінили порядок встановлення загальнобудинкових лічильників газу, згідно яких загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", то вказані зміни стосуються порядку встановлення загальнобудинкових лічильників після 20.01.2018 року, а загальнобудинковий лічильник, за адресою АДРЕСА_1 , був встановлений в січні 2017року, тому, посилання позивача, щодо недотримання відповідачем норм вказаного закону в новій редакції є необґрунтованим.

Норми споживання з 09.08.2018 року у розмірі 5,39 куб. м. на одну людину на місяць позивач обґрунтовує постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019р. (з урахуванням змін згідно ПКМ від 27.02.2019р. № 143), проте, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 143 визначено, що застосування норм споживання природного газу побутовими споживачам здійснюється у разі відсутності лічильників газу, в той же час позивач забезпечений загальнобудинковим обліком у порядку визначеному законом, що діяв в період встановлення лічильника газу і вимога позивача зобов`язати відповідача здійснити перерахунок об`ємів природного газу є незаконною та необґрунтованою.

Частиною 3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу, а у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Позивач забезпечений приладом обліку природного газу у порядку визначеному законодавчими актами, що діяли на період встановлення приладу обліку і позивач не навів обґрунтованих доказів, що відповідач допустив будь-які порушення здійснюючи заходи по встановленню, введенню в експлуатації та користуванні вказаним приладом обліку, за таких обставин підстави для задоволення позову відсутні а сам позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Крім того, 31.08.2017 року Позивач уклала договір на розподіл природного газу з АТ «Сумигаз», про що свідчить заява - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), де в п.5 відображено параметри загальнобудинкового лічильника «25G25 №5854527», яка додана позивачем до позову і 31 серпня 2017 року розпочався перебіг позовної давності і у Позивача виникло право на подання позову .

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено загальний термін позовної давності і він становить 3 роки, який сплив 31.08.2020 року. Позивач звернувся до суду у грудні 2020 року, а отже строк позовної давності позивачем пропущено, і як наслідок,є підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, наголошують, що АТ «Сумигаз» витримало процедуру щодо порядку проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки по об`єктах побутових споживачів. Позовна заява та додані до неї документи спростовують позицію ОСОБА_1 щодо визнання дій АТ «Сумигаз» незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено наступне.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 02 липня 2001 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 ( а.с.7)

Згідно довідки виконкому Конотопської міської ради від 22 грудня 2020 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , власник ОСОБА_1 не зареєстрована.( а.с.8).

В матеріалах справи міститься заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу, датована 31 серпня 2017 року. Підпис споживача ОСОБА_1 відсутній ( а.с.10)

З інформації, наданої АТ «Сумигаз» 18 грудня 2019 року на звернення ОСОБА_1 щодо проведення нарахувань обсягів спожитого нею природного газу за показниками загального будинкового лічильника за умови відсутності послуги централізованого гарячого водопостачання, вбачається, що обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку визначаються за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні. Якщо у будинку є споживачі з індивідуальними лічильниками, то їх показання віднімають від показань будинкового лічильника, а споживачі з індивідуальними приладами обліку сплачуватимуть за газ лише за своїми показниками. Тому, нарахування об`ємів спожитого ОСОБА_1 природного газу проведено у відповідності до чинного законодавства України. Після 19 січня 2018 року загально будинковий лічильник може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». ( а.с.11).

Передставник позивача вказує на необхідність застосування позовної давності до спірних правовідносин. Однак, судом встановлено , що позивач звернулася до суду в межах строків позовної давної , тому твердження представника відповідача є безпідставними.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи про аналогічні правовідносини у справі № 212/5836/17 вказує про наступне.

1. Щодо правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника.

Відповідно до пункту 33 частини першої статті 1 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу" ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).

Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.

Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу".

Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу"). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України "Про ринок природного газу").

За частиною четвертою статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Стаття 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:

- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;

- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;

- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Бадансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом з тим відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що до та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу можна виокремити такі режими регулювання:

- до 20 січня 2018 року - за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо;

- з 20 січня 2018 року - загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

2. Щодо визначення обсягу спожитого газу споживачами до встановлення індивідуальних лічильників.

Положеннями Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.

З прийняттям цього Закону внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" (який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону "Про ринок природного газу"), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Однак як норми Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", так і норми Закону України "Про ринок природного газу" не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу" змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу:

- за даними лічильників газу;

- за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

3. Щодо відступу від правового висновку, викладеного раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступу від висновку (шляхом його конкретизації), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а саме щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору, що суперечить вимогам статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", оскільки має значення період, у який така пропозиція здійснена: якщо до 20 січня 2018 року, коли згода усіх співвласників квартир на встановлення загальнобудинкового лічильнику газу не вимагалась, чи після 20 січня 2018 року, коли загальнобудинковий лічильник газу міг бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від викладеного вище висновку, оскільки, як уже зазначалося в тексті цієї постанови, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності. Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як обмеження права власності.

Втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, до та після 20 січня 2018 року можна було лише за згодою власників такого майна, що мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Висновки щодо застосування норм права

Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу необхідно кваліфікувати не тільки в контексті застосування попередньої та чинної редакцій Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", а також у контексті норм про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу без згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку слід кваліфікувати як протиправні незалежно від того, вчинені вони до 20 січня 2018 року чи після цієї дати.

Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.

Враховуючи вказані висновки , а також встановлені в судовому засіданні обставини, суд і дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗЗБУТ» на користь держави підлягає стягненню по 2481 гривні судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 12, 81,141,263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗЗБУТ» задовольнити.

1.Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» щодо відмови встановити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання індивідуальний лічильник обліку природного газу в квартирі АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) , та щодо нарахування ОСОБА_1 , за договором (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) кількості спожитого природного газу у розмірах, що перевищують норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу.

2.Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» установити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання в квартирі АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), індивідуальний лічильник обліку газу.

3.Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» та Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Сумигаз збут» провести перерахунок кількості спожитого природного газу за договором ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з листопада 2018 року по час винесення рішення суду за нормами споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильника газу.

4.Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» провести перерахунок оплати за доставку природного газу за договором ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2020 року по час винесення судового рішення, виходячи з норм споживання природного газу споживачами за відсутності індивідуальних лічильників газу, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України .

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗЗБУТ» на користь держави по 2481 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2022 року

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( зареєстрована: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: АТ «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» (юридична адреса: 40000, м. Суми, вул. О.Береста, 21, код ЄДРПОУ 03352432)

Відповідач: ТОВ «СУМИГАЗЗБУТ» (юридична адреса: 40000, м. Суми, вул.. О.Береста, 21, код ЄДРПОУ 39586236)

Третя особа: ОСОБА_2 (зареєстрований АДРЕСА_1 )

Третя особа: ОСОБА_3 (зареєстрована АДРЕСА_1 )

Суддя Семенюк І. М.