Постанова

від 19.01.2023 по справі 577/103/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м.Суми

Справа №577/103/21

Номер провадження 22-ц/816/29/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» Бублик Вікторії Миколаївни

представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» - Коробейник Аліни Василівни ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Товариства зобмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» та Акціонерноготовариства «Операторгазорозподільної системи«Сумигаз»

на рішення Конотопського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 25липня2022року у складі судді Семенюк І.М., ухваленого в м. Конотоп Сумської області, повний текст якого виготовлено 04 серпня 2022 року,

в цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Операторгазорозподільної системи «Сумигаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, уточнивши свої вимоги, просила:

визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі по тексту АТ «Сумигаз») щодо відмови встановити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання індивідуальний лічильник обліку природного газу в належній їй квартирі АДРЕСА_1 , та щодо нарахуванняїй за договором (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) кількості спожитого природного газу у розмірах, що перевищують норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу;

зобов`язати АТ «Сумигаз» установити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання вналежній їй квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник обліку газу;

зобов`язати АТ «Сумигаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (далі по тексту ТОВ «Сумигаз збут») провести їй перерахунок кількості спожитого природного газу за договором (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з листопада 2018 року по час винесення рішення суду за нормами споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильника газу;

зобов`язати АТ «Сумигаз» провести їй перерахунок оплати за доставку природного газу за договором (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2020 року по час винесення судового рішення, виходячи з норм споживання природного газу споживачами за відсутності індивідуальних лічильників газу, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України .

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані та проживають її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 0З серпня 2017 року вона уклала договір на використання природного газу (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) і, оскільки в квартирі не встановлено індивідуального лічильника обліку природного газу, з цього часу оплата за використаний природній газ проводилась щомісячно за нормами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України для побутових споживачів, в квартирах яких відсутні побутові лічильники газу.

З листопада 2018 року від ТОВ «Сумигаз збут» почали надходити рахунки за спожитий природний газ на більшу кількість газу, ніж це передбачено постановами Уряду. Вона неодноразово зверталась до АТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз збут» з питань нарахування завищених норм споживання газу та встановлення в квартирі індивідуального лічильника газу, однак її було повідомлено, що оператором газу облік постачання газу та розрахунки за спожитий газ у будинку АДРЕСА_2 здійснюється за загальнобудинковим лічильником газу, а у встановленні індивідуального лічильника за рахунок АТ «Сумигаз» відмовлено.

Згоди на встановлення загальнобудинкового лічильнику обліку газу ні вона особисто, ні її батьки, які фактично проживають в квартирі не надавали, вона навпаки, просила встановити в квартирі індивідуальний лічильник обліку природного газу. Об`єднання співвласників у будинку, де знаходиться квартира, не утворювалось, тому використання для обліку газу загальнобудинкового лічильника є незаконним, у зв`язку з чим оплата за споживання газу нею проводилась за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України,

Вважає дії відповідача щодо нарахування плати за споживання природного газу за будинковим лічильником у розмірі, що перевищують норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності індивідуальних лічильників газу встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 незаконними а нарахування їй боргу безпідставним.

Крім того, оператором АТ «Сумигаз» за період з січня 2020 року по листопад 2020 року здійснена плата за доставку природного газу за кількості спожитого газу у 2019 році, тобто за завищеними нормами, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами».

Відповідачами залишені без задоволення її неодноразові звернення про встановлення їй індивідуального приладу обліку природного газу та здійснення перерахунку кількості спожитого газу відповідно до вставлених норм споживання, у зв`язку з чим за захистом порушених прав вона змушена звернутися до суду.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними дії АТ «Сумигаз» щодо відмови встановити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання індивідуальний лічильник обліку природного газу в квартирі АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 )та щодо нарахування ОСОБА_1 за договором (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) кількості спожитого природного газу у розмірах, що перевищують норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу.

Зобов`язано АТ «Сумигаз» установити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання в квартирі АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), індивідуальний лічильник обліку газу.

Зобов`язано АТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз збут» провести перерахунок кількості спожитого природного газу за договором ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з листопада 2018 року по час винесення рішення суду за нормами споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильника газу.

Зобов`язано АТ «Сумигаз» провести перерахунок оплати за доставку природного газу за договором ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2020 року по час винесення судового рішення, виходячи з норм споживання природного газу споживачами за відсутності індивідуальних лічильників газу, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України .

Стягнуто з АТ «Сумигаз», ТОВ «Сумигаз збут»» на користь держави по 2481 гривні судового збору.

В апеляційнійскарзі АТ «Сумигаз», посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У доводах апеляційної скарги вказує на те, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а тому на час встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу у 2017 році, вимогами ст. 6 даного Закону не було передбачено право абонента на встановлення індивідуального лічильника газу. На переконання відповідача, виходячи з положень вказаного Закону, у АТ «Сумигаз» виникає право, а не обов`язок виконувати роботи зі встановлення лічильника, а у споживача обов`язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування. Вважає, що встановлення в будинку АДРЕСА_2 загальнобудинкового приладу обліку відповідало вимогам законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Звертає увагу суду і на те, що не встановлення в квартирі позивача індивідуального лічильника газу на час її звернення до суду (28 грудня 2020 року) не свідчить про порушення такого права, так як Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено граничний строк встановлення газорозподільними підприємствами лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі, а саме до 01 січня 2023 року. Також, обраний позивачем спосіб захисту зобов`язання АТ «Сумигаз» за рахунок джерел, визначених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» здійснити встановлення в квартирі позивача індивідуального газового лічильника, не передбачений вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Також наголошує на тому, що на всі звернення позивача відповідачем було надано детальне роз`яснення та товариство не відмовляло у забезпеченні позивача комерційним обліком природного газу.

Крім того, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про звернення до суду з позовом в межах строків позовної давності, так як строк звернення до суду з позовом мав обраховуватися з дати укладення позивачем договору розподілу природного газу 31 серпня 2017 року.

Відповідач ТОВ «Сумигаз збут» в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині заявлених позовних вимог до ТОВ «Сумигаз збут» скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Свої доводи мотивує тим, що ТОВ «Сумигаз збут», як постачальник природного газу не забезпечує облік природного газу, а лише здійснює розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання. Тобто, дії товариства не можуть вважатися такими, що порушували права та інтереси позивача, в частині неправильного обліку природного газу, до моменту поки не буде визнано протиправними дії АТ «Сумигаз», як оператора ГРМ, на якого законодавством в імперативному порядку покладено обов`язок здійснення обліку природного газу, зокрема за об`єктами побутових споживачів.

Позивачем в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,пояснення представниківвідповідачів,які підтрималидоводи апеляційнихскарг,дослідивши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,вимог тапідстав позову,заявлених всуді першоїінстанції,колегія суддівапеляційного судувважає,що апеляційнаскарга ТОВ«Сумигаз Збут» підлягаєзадоволенню,а апеляційнускаргу АТ«Сумигаз» належитьзадовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 і дана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 2 липня 2001 року (т.1, а.с.7)

ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються АТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз збут» та 31 серпня 2017 року приєдналася до умов договору розподілу природного газу (для побутових позивачів) та умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (т. 1, а.с. 10).

24 січня 2017 року складено акт прийняття закінченого будівництвом системи газопостачання вузла обліку природного газу на багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 178-179).

Згідно довідки виконкому Конотопської міської ради від 22 грудня 2020 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , власник ОСОБА_1 не зареєстрована (т.1, а.с. 8).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2019 року за №ЗГ-572-40007-0119 щодо оснащення індивідуальним лічильником природного газу, АТ «Сумигаз» повідомило, що на виконання Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕП України від 30 вересня 2015 року за №2494, за ініціативи та кошти Оператора ГРМ (ПАТ «Сумигаз») в будинку АДРЕСА_2 було встановлено загальнобудинковий лічильник газу. Також, було роз`яснено, положення п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунку за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2002 року №620, яким передбачено, що у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти, з можливою компенсацією таких витрат у порядку та розмірі, встановленому КМУ (т.1, а.с. 16).

Згідно відповідей, наданих АТ «Сумигаз» 18 грудня 2019 року та від 20 грудня 2019 року на звернення ОСОБА_1 від 06 грудня 2019 року та від 09 грудня 2019 року щодо проведення нарахувань обсягів спожитого нею природного газу за показниками загального будинкового лічильника за умови відсутності послуги централізованого гарячого водопостачання, вбачається, що обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку визначаються за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні. Якщо у будинку є споживачі з індивідуальними лічильниками, то їх показання віднімають від показань будинкового лічильника, а споживачі з індивідуальними приладами обліку сплачуватимуть за газ лише за своїми показниками. Тому, нарахування об`ємів спожитого ОСОБА_1 природного газу проведено у відповідності до чинного законодавства України. Після 19 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ( т.1, а.с.11).

Крім того, листом від 17 грудня 2020 року АТ «Сумигаз», на звернення ОСОБА_1 від 16 грудня 2020 року повторно повідомило, що товариство при встановленні загальнобудинкового лічильника діяло відповідно до діючого в 2016-2017 роках законодавства. Роз`яснено також, що мешканці багатоквартирних будинків, у яких вставлено загальнобудинкові лічильники газу, мають право на встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок визначених законом джерел фінансування, крім коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території (т.1, а.с. 104-106).

ТОВ «Сумигаз збут» листом від 03 грудня 2019 року, у відповідь на звернення від 13 листопада 2019 року, повідомило ОСОБА_4 , що товариство є постачальником природного газу, на якого постановою КМУ від 22 березня 2017 року за №187 покладені спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу для побутових споживачів та релігійних організацій та території Сумської області та с. Мойка Краснокутського району Харківської області. З 01 січня 2019 року об`єм спожитого природного газу за адресою: АДРЕСА_3 визначається по показникам будинкового вузла обліку, у разі виявлення невідповідності об`ємів природного газу та приведення їх у відповідність Оператор ГРМ, ТОВ «Сумигаз збут» проведе відповідне корегування в частині визначення розміру суми, що підлягає оплаті (т.1, а.с. 16).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістомстатті 21 Закону України «Про захист прав споживачів»права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п. 3, 4, 7 ч. 1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбуліЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»предметом регулювання цьогоЗаконує відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Як наведено устатті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (частина 1 статті 7 Закону).

Споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (частина2статті 7 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Як зазначено у частині першійстатті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначеніЗаконом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина першастатті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннямистатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»(вредакції,чинній начас зверненняіз позовомдо суду)суб`єктигосподарювання,що здійснюютьрозподіл природногогазу навідповідній території,зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору постачання природного газу споживачам цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей633,634,641та642 ЦК Українина невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Установлено, що позивач приєдналася до вказаного Типового договору, шляхом підписання 31 серпня 2017 року відповідної заяви (т.1, а.с. 10).

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимогст.ст. 526, 629 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зіст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-2статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Відмова АТ «Сумигаз» встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимогстатті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»,статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд правильно керувався частиною 1статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на АТ «Сумигаз», покладений обов`язок з встановлення лічильників газу у строк до 01 січня 2023 року і товариство повинно вживати заходів щодо залучення джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі№ 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), від якої Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав відступати (постанова від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було конкретизовано строк, в межах якого на АТ «Сумигаз» покладено обов`язок встановити позивачу лічильник газу, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні, вказавши, що цей обов`язок відповідач має виконати в строк, визначений п. 1) ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Колегія суддів погоджується також і з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для здійснення перерахунку кількості спожитого газу позивачем за нормами споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильника, визначених КМУ, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) дійшла висновку про те, що дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема, за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку. За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільчої організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2023 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть якЗакону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України,ЦК України,Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати, діяв з порушенням вимог законодавства.

Матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що загальнобудинковий лічильник газу в січні 2017 року був встановлений за письмовою згодою споживачів власників квартир в будинку АДРЕСА_2 , а також на підтвердження укладення договору щодо зняття показників з будинкового вузла обліку.

Відтак, встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачем.

З огляду на наведене, нарахування за спожитий природній газ позивачу, як побутовому споживачу з листопада 2018 року повинно відбуватися відповідно довизначених КМУ норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Щодо заявленого відповідачем АТ «Сумигаз» клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що спір з приводу нарахування позивачу обсягу природного газу виник з листопада 2018 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулася 28 грудня 2020 року, тобто в межах визначеного ст. 257 ЦК України строку позовної давності.

Що стосується вимоги про зобов`язання АТ «Сумигаз» облаштувати індивідуальний прилад обліку, то спір з позивачем виник з надання товариством відповіді в якій воно заперечувало наявність у позивача права на встановлення за рахунок коштів товариства такого лічильника лютий 2019 року, а не з моменту встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, як помилково вважає відповідач.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги ТОВ «Сумигаз збут» щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про зобов`язання здійснити перерахунок кількості спожитого природного газу саме ТОВ «Сумигаз збут».

Так, вирішуючи позов до ТОВ «Сумигаз збут», судом першої інстанції не було взято до уваги положення п. 5 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, яким встановлено, що оператор ГРМ відповідно до вимогКодексу ГТСпередає інформаціюпро об`ємта обсягрозподіленого споживачу(спожитогоним)природного газуза відповіднийперіод ОператоруГТС дляпроведення нимостаточної алокаціїпо постачальникуспоживача.

Тобто, обов`язок визначення об`єму та обсягу спожитого газу покладено на АТ «Сумигаз», як Оператора ГРМ, а не постачальника природного газу, яким є ТОВ «Сумигаз збут», що здійснює розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання за інформацією, наданою АТ «Сумигаз». Вимог про здійснення перерахунку вартості наданих послуг з газопостачання позивач не заявляла.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду належить скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Сумигаз збут» про зобов`язання здійснити перерахунок кількості спожитого природного газу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині вимог, а рішення в частині зобов`язання АТ «Сумигаз» установити індивідуальний лічильник обліку газу належить зміни, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в новій редакції.

Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позивач, як споживач, звільнена від сплати судового збору, та часткове задоволення позовних вимог, з АТ «Сумигаз» на користь держави належить стягнути 1681 грн 80 коп. (2102 грн * 0,4 * 2) за розгляд справи в суді першої інстанції.

Також, з огляду на встановлення підстав для задоволення доводів апеляційної скарги ТОВ «Сумигаз збут», товариству належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1362 грн 00 коп., сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст. ст.367-369, п. 2 ч. 1 ст. 374,ст. ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Сумигаз збут» задовольнити, а апеляційну скаргу Акціонерноготовариства «Операторгазорозподільної системи«Сумигаз» задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 25липня2022року скасувати в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Товариства зобмеженоювідповідальністю«Сумигаз збут»про зобов`язання здійснити перерахунок кількості спожитого природного газу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині вимог ОСОБА_1 .

Рішення Конотопського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 25липня2022року змінити в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Операторгазорозподільної системи«Сумигаз» про зобов`язання установити індивідуальний лічильник обліку газу, виклавши третій абзац цього рішення у такій редакції:

«Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» установити за рахунок власних коштів суб`єкта господарювання в квартирі АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), індивідуальний лічильник обліку газу у строки, встановлені пунктом 1) частини 1 статті 2 Закону України «Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» .

Рішення Конотопського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 25липня2022року змінити в частині вирішення питання розподілу між сторонами судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства «Операторгазорозподільної системи«Сумигаз» на користь держави судовий збір в сумі 1681 гривню 80 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Конотопського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 25липня2022року залишити без змін.

Компенсувати Товариству зобмеженою відповідальністю«Сумигаз збут» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1362 гривні 00 копійок, сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 20 січня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

С. С. Ткачук