Постанова

від 06.09.2022 по справі 911/3383/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. Справа№ 911/3383/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників

від прокурора: Ясир Є.М.

від відповідача-1: не з`явились

від відповідача-2: не з`явились

від відповідача-3: Потирайло О.А., Демянова Н.І.

від третьої особи-1: не з`явились

від третьої особи-2: не з`явились

від третьої особи-3: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022

у справі № 911/3383/21 (суддя - Алєєва І.В.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

до 1. Фонду державного майна України

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

3. Релігійної організації «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської «Молодіжна Християнська церква «Скіменс» («Молоді Леви») у Подільському районі м. Києва»

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Державного підприємства «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів»

2. Державного комітету телебачення і радіомовлення України

3. Міністерства соціальної політики України

про визнання недійсним рішень, договору, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійної організації «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської «Молодіжна Християнська церква «Скіменс» («Молоді Леви») у Подільському районі м. Києва» про визнання недійсним рішень, договору, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання повернути майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що Київською обласною прокуратурою під час моніторингу офіційного сайту електронної торгової системи PROZORRO.sale за посиланням https://prozorro.salte.auction/UA-PS-2021-06-20-000010-2 встановлено факт неправомірного вибуття з державної власності майна дитячого оздоровчого табору. Також, прокурор зазначив, що він звертається до суду з даним позовом як самостійний позивач з метою скасування незаконних рішень про приватизацію та правочину про відчуження державного закладу оздоровлення та відпочинку для дітей, що спричинило шкоду інтересам держави у сфері охорони дитинства, оскільки відсутній орган, уповноважений захистити інтереси держави шляхом оскарження незаконного рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 911/3383/21 позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Релігійної організації «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської «Молодіжна Християнська церква «Скіменс» («Молоді Леви») у Подільському районі м. Києва» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів», Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства соціальної політики України про визнання недійсним рішень, договору, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання повернути майно залишено без розгляду.

При ухваленні вказаного судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову в інтересах Держави та не визначено в інтересах якого саме суб`єкта прокурор звернувся з позовом до суду. Також, суд першої інстанції зазначив, що в позові відсутнє визначення який саме орган державної влади не виконав належним чином свій обов`язок із захисту інтересів держави, як і не вказано про відсутність суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

Не погоджуючись з прийнятою оскаржуваною ухвалою, заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної ухвали апелянт посилається на те, що під час звернення з даним позовом прокурором зазначено обставини, які свідчать про порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, та наявність для застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва цих інтересів у суді. Також, прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах, а саме управляти майном, що є державною власністю є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Державного підприємства «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів». Таким чином, Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як суб`єктом, уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, прийнято рішення, які суперечать вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях має бути відповідачем, та не може бути одночасно позивачем у даній справі. Так, прокурор зазначає про відсутність органу, уповноваженого захистити інтереси держави шляхом оскарження незаконного рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у судовому порядку, та зумовлює необхідність здійснити такий захист прокурором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022, апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави передано на розгляд колегії суддів у складі: - головуюча суддя - Владимиренко С.В., судді - Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/3383/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21.

28.07.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору, до якого останній долучає платіжне доручення №1112 від 12.07.2022, яким підтверджується сплата апелянтом судового збору в сумі 2 481,00 грн.

03.08.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3383/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі № 911/3383/21 задоволено клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 911/3383/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.09.2022 о 12 год. 45 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.

15.08.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21 - без змін.

05.09.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Релігійної організації «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської «Молодіжна Християнська церква «Скіменс» («Молоді Леви») надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21 - без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції також враховано приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків розгляду справи.

Відповідачі-1,2 та треті особи своїх представників, у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Крім того, колегія зазначає, що на даний час у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України всі процесуальні документи надсилаються учасникам справи на їхні електронні адреси зазначені сторонами в матеріалах справи.

Відповідачі-1,2 та треті особи повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання призначене на 06.09.2022 ухвалою суду від 08.08.2022, надіслану на їх електронні адреси, які зазначені в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, відповідач-1,2 та треті особи були повідомленні про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвал Північного апеляційного господарського суду у справі №911/3383/21 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та на сайті Судової влади України, які наразі є доступними для учасників процесу, в силу положень ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, та з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини у справах проти України, справа №911/3383/21 підлягає розгляду з дотриманням розумних строків розгляду справи за відсутності представників відповідачів-1,2 та третіх осіб.

Представник прокурора у судовому засіданні 07.09.2022 підтримав вимоги та доводи, викладені в його апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідача-3 у судовому засіданні 07.09.2022 заперечили проти вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, просили відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі №911/3383/21 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та відповідача-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Даний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Крім того, у Постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Звертаючись із позовом в інтересах держави у даній справі, прокурор просить суд визнати недійсним та скасувати п. 3 наказу Фонду державного майна України від 10.08.2020 № 1320 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» (із змінами)» в частині внесення до додатка 5 «Перелік об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 (із змінами), Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів», код за ЄДРПОУ 02841711. Визнати недійсним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 17.09.2021 № 937 «Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів». Визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації об`єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу державного підприємства ДОТ «Ходорів» №15/21 від 16.08.2021, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійною організацією «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри євангельської «Молодіжна християнська церква «Скіменс» («Молоді леви») у Подільському районі міста Києва». Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Релігійної організації «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри євангельської «Молодіжна християнська церква «Скіменс» («Молоді леви») у Подільському районі міста Києва» на нежитлову будівлю А загальною площею 1513,9 кв.м, нежитлову будівлю Б загальною площею 370,71 кв.м, нежитлову будівлю В загальною площею 194,25 кв.м, нежитлову будівлю Г загальною площею 151,69 кв.м, нежитлову будівлю Д загальною площею 148,58 кв.м, нежитлову будівлю Е загальною площею 30,96 кв.м, нежитлову будівлю Є загальною площею 28,49 кв.м, нежитлову будівлю Ж загальною площею 200,18 кв.м, нежитлову будівлю З загальною площею 141,31 кв.м, нежитлову будівлю І загальною площею 117,54 кв.м, нежитлову будівлю Ї загальною площею 52,51 кв.м. нежитлову будівлю Й загальною площею 71,08 кв.м, погріб з шийкою К, колодязь 1, водонапірну башню 2, свердловину 3, огорожу 4, ворота 5, ворота 6, ворота 7, хвіртка 8, замощення 9, розташованих за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61 (номер запису про право власності 44021001, рішення від 17.09.2021 № 60435394). Зобов`язати Релігійну організацію «Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри євангельської «Молодіжна християнська церква «Скіменс» («Молоді леви») у Подільському районі міста Києва» (код ЄДРПОУ 37536068, вул. Стеценка, 30, м. Київ, 04128,) повернути до державної власності об`єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс державного підприємства «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів», а саме: нежитлову будівлю А загальною площею 1513,9 кв.м, нежитлову будівлю Б загальною площею 370,71 кв.м, нежитлову будівлю В загальною площею 194,25 кв.м, нежитлову будівлю Г загальною площею 151,69 кв.м, нежитлову будівлю Д загальною площею 148,58 кв.м, нежитлову будівлю Е загальною площею 30,96 кв.м, нежитлову будівлю Є загальною площею 28,49 кв.м, нежитлову будівлю Ж загальною площею 200,18 кв.м, нежитлову будівлю З загальною площею 141,31 кв.м, нежитлову будівлю І загальною площею 117,54 кв.м, нежитлову будівлю Ї загальною площею 52,51 кв.м, нежитлову будівлю Й загальною площею 71,08 кв.м, погріб з шийкою К, колодязь 1, водонапірну башню 2, свердловину 3, огорожу 4, ворота 5, ворота 6, ворота 7, хвіртка 8, замощення 9, розташованих за адресою: вул. Героїв Дніпра, 61, с. Ходорів, Обухівський район, Київська область, 08813, та вартістю 774 000,00 грн.

При подання позову у даній справі прокурор вказав про відсутність органу уповноваженого захистити інтереси держави у вказаних спірних правовідносинах. Однак з зазначеними твердженнями прокурора не може погодитися суд апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 141 ГК України управління об`єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб`єкти.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема, здійснює відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону до суб`єктів управління об`єктами державної власності відноситься, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

За змістом статті 5 зазначеного Закону, Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності, встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

З урахуванням положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Частина 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обгрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(||)2019 Конституційний Суд України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і такий спосіб передбачено існування і стабільність функціювання; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційного визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, змінює в судовому проваджені відповідний компетентний орган, який суперечить вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор не направляв суб`єкту владних повноважень повідомлення в порядку, передбаченому абзацом третім ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки цим прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 16.11.21 №24-1607 вих.21 Київською обласною прокуратурою направлено повідомлення до Фонду державного майна України, Регіональному відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Державному підприємству «Дитячий оздоровчий табір «Ходорів», Державному комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерству соціальної політики України та цією ж датою 16.11.21 №16.11.21 №24-1606 вих.21 направлено позовну заяву до суду першої інстанції.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не було визначено суб`єкта владних повноважень щодо його повідомлення в порядку, передбаченому абзацом 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки цим прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову в інтересах Держави та не визначено в інтересах якого саме суб`єкта прокурор звернувся з позовом до суду. Крім того, в позові відсутнє визначення який саме орган державної влади не виконав належним чином свій обов`язок із захисту інтересів держави, як і не вказано про відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та непідтвердження підстав для представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про те, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 911/3383/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави залишити без задоволення

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 911/3383/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Київську обласну прокуратуру.

4. Матеріали справи № 911/3383/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.09.2022.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова