ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
12.09.2022 Справа № 908/1759/22
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши матеріали за позовом: Київського університету імені Бориса Грінченка, ідентифікаційний код юридичної особи 02136554 (вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Київ, 04053)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Кейтерінг Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 35254300 (просп. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005)
про стягнення 56 902 грн 72 коп.
Без участі представників сторін.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Запорізької області звернувся Київський університет імені Бориса Грінченка з позовною заявою № 063/01-718 від 30.08.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Кейтерінг Україна» 56 902 грн 72 коп. заборгованості за договором № 824-4 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2019 та 825-4 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 824-4 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2019 та 825-4 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2019, укладених між сторонами у даній справі щодо оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, які знаходяться за адресами: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, 18/2 та м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13Б для розміщення їдальні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 справу № 908/1759/22 передано на розгляд судді Науменку А.О.
За результатами розгляду матеріалів позовної заяви судом постановлено ухвалу про передачу справи за виключною підсудністю.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Кейтерінг Україна» на користь позивача 56 902 грн 72 коп. заборгованості за договором № 824-4 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2019 та 825-4 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.10.2019, укладених між сторонами у даній справі щодо оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, які знаходяться за адресами: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, 18/2 та м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13Б для розміщення їдальні.
В даному випадку, існує спір з приводу нерухомого майна, яке розташовано у місті Києві і відповідні справи розглядаються за правилами виключної підсудності судом за місцезнаходженням майна.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року» № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості (у т.ч. і неустойки за користування річчю за час прострочення), яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Києві, то спір у цій справі, слід передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати справу № 908/1759/22 за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Передати матеріали господарської справи № 908/1759/22 за позовом Київського університету імені Бориса Грінченка про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Кейтерінг Україна» 56 902 грн 72 коп. за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання 12.09.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвала підписана 12.09.2022.
Суддя А.О. Науменко
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2022 |
Оприлюднено | 13.09.2022 |
Номер документу | 106174415 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Науменко А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні