Рішення

від 31.08.2022 по справі 920/1298/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.2022м. СумиСправа № 920/1298/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання П?янткывського А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1298/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» (вул. Супруна, 3-А, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40700150),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбську Ірину Вікторівну (вул. Сумська, буд. 20, с. Стецьківка, Сумський район, Сумська область, 42303),

про скасування рішення про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та звільнення земельної ділянки,

за участю представників учасників справи:

позивача не з`явився,

відповідача не з`явився,

третьої особи не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45106196 від 18.01.2019, 11:16:52, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем на громадський будинок (магазин), загальною площею 27,7 кв.м., адреса: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745229659101) з одночасним припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства; зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку комунальної власності на якій розташовано протиправно зареєстрований об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745229659101), шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди площею 27,7 кв.м; а також судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що реєстрація майна, як нерухомого, тобто із зміною його правового статусу, встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою, яка належить Сумській міській об`єднаній територіальній громаді, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків і зачіпає інтереси територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

У позовній заяві позивачем наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з судового збору в сумі 4 540,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 06.12.2021 у справі № 920/1298/21 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1298/21 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 01.02.2022, 11:30 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання.

У підготовчому засіданні 01.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, які відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 07 березня 2022 року.

У підготовчому засіданні 01.02.2022 у справі № 920/1298/21 судом оголошено перерву до 22.02.2022, 10:00.

Ухвалою від 03.02.2022 у справі № 920/1298/21 судом постановлено повідомити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбську Ірину Вікторівну (вул. Сумська, буд. 20, с. Стецьківка, Сумський район, Сумська область, 42303) про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 22.02.2022, 10:00.

У підготовчому засіданні 22.02.2022 судом оголошено перерву до 11.03.2022, 11:00.

22.02.2022 після закінчення судового засідання представником відповідача електронною поштою надіслано до суду клопотання від 22.02.2022 б/н (вх. № 1376 від 22.02.2022) про відкладення розгляду справи у зв`язку з її лікарняним.

Ухвалою від 23.02.2022 у справі № 920/1298/21 судом постановлено повідомити відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 11.03.2022, 11:00.

Водночас підготовче засідання, призначене на 11.03.2022, 11:00, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 10.05.2022 у справі № 920/1298/21 судом постановлено призначити підготовче засідання на 09.06.2022, 12:00.

Відповідно до статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання 09.06.2022 судом постановлено ухвалу у справі № 920/1298/21, відповідно до закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1298/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 20.07.2022, 10:00.

У судовому засіданні по суті 20.07.2022 представник відповідача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

Ухвалою від 20.07.2022 у цій справі судом постановлено задовольнити усне клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» (вул. Супруна, 3-А, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40700150) про відкладення розгляду справи та відкласти розгляд справи № 920/1298/21 по суті в судове засідання на 09.08.2021, 12:00.

09.08.2022 представником відповідача надіслано до суду клопотання від 09.08.2022 б/н (вх. № 3468/22) про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату у зв?язку з її хворобою.

Ухвалою від 09.08.2022 у цій справі судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за його необгрунтованістю; відкласти розгляд справи № 920/1298/21 по суті в судове засідання на 01.09.2021, 10:30.

Представник позивача у судове засідання по суті 01.09.2022 не з?явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать відомості з протоколу судового засідання від 09.08.2022 про участь у цьому судовому засіданні представника позивача та повідомлення йому дати, часу і місця наступного судового засідання.

Відповідач свого представника для участі у судовому засіданні по суті 01.09.2022 не направив, відзиву на позов не подав, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином 16.08.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

01.09.2022 об 11:06 представником відповідача надіслано до суду клопотання від 01.09.2022 б/н (вх. № 3992/22) про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату у зв?язку з її відпусткою, проте зазначене клопотання судом не приймається до розгляду, оскільки отримано після завершення судового засідання у цій справі.

Представник третьої особи у судове засідання по суті не з`явився, письмових пояснень по суті позовних вимог не подав.

Копію ухвал від 06.12.2022, від 23.02.202, від 10.05.2022 та від 09.08.2022 у справі № 920/1298/21 надіслано судом на адресу третьої особи, яка зазначена позивачем у позовній заяві, повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, третя особа вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського районну Сумської області Білолюбською Іриною Вікторівною здійснено реєстрацію нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745229659101) за відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45106196 від 18.01.2019, а саме: зареєстровано громадський будинок (Магазин - А-1), загальна площа 27,7 кв.м., зазначена адреса: Сумська область, м. Суми, Героїв Крут, будинок 36 В/1.

Підставою виникнення права власності зазначено технічний паспорт, серія та номер: 2286, виданий 14.01.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промінвестбуд».

14.02.2019, цим же державним реєстратором до реєстру внесені виправлення в запис про об`єкт нерухомого майна (відомості внесені до реєстру на підставі рішення індексний номер: 45521651), а саме: технічний паспорт видалено та додано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: СМ 141190381174, виданий 07.02.2019, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради.

Позивач зазначає, що реєстрація зазначеного майна, як нерухомого, тобто із зміною його правового статусу, встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою, яка належить Сумській міській об`єднаній територіальній громаді, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків і зачіпає інтереси територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що вказана реєстрація здійснена третьою особою з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та всупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).

Зазначений об`єкт нерухомого майна внесено під адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В, а згодом адресу змінено на: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1.

При цьому, як зазначає позивач, виконавчим комітетом Сумської міської ради адреси: м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В та м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1 не присвоювались.

Відповідачем в порушення пункту 41 Порядку № 1127 державному реєстратору не надано документ про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна. У відповідача відсутні документи на право користування земельною ділянкою, яким відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України може бути виключно договір оренди земельної ділянки. Реєстрація новозбудованого об`єкта нерухомого майна не проводилась, у державному реєстрі прав розділ відкривався на підставі декларації № СМ 141190381174 щодо реконструкції об`єкта.

На підставі документів, поданих відповідачем для реєстрації права власності, фактично таке право не виникло, тому державна реєстрація новозбудованого об`єкту проведено на підставі документів, що не відповідає чинному законодавству, а також за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Внесений державним реєстратором запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну права власності від 12.02.2019 16:47:15 в частині зміни підстав виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно здійснено з порушенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскаржувана реєстрація права власності порушує права та охоронювані законом інтереси Сумської міської ради, оскільки стосуються реєстрації майна на земельній ділянці комунальної власності.

На підставі наведеного позивач вважає, що всі речові права, їх обтяження зареєстровані за відповідачем підлягають припиненню.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною другою статті 5 цього Закону визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Разом з тим, реєстрація майна, як нерухомого, тобто із зміною його правового статусу, встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою, яка належить Сумській міській об`єднаній територіальній громаді, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків і зачіпає інтереси територіальної громади, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

Згідно з статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень має бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), далі - Порядок.

Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 41 Порядку (у редакції чинній на дату проведення реєстраційних дій), для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Відповідно до пункту 45 Порядку (у редакції чинній на дату проведення реєстраційних дій), для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

В порушення пунктів 41,45 Порядку державна реєстрація права власності майна за відповідачем здійснена всупереч Порядку.

Первинно об`єкт внесено під адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В, а згодом адресу змінено на: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1.

При цьому, виконавчим комітетом Сумської міської ради адреси: м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В та м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1 не присвоювались.

Також відповідачем в порушення пункту 41 Порядку № 1127 не наданий документ про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Адреса об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна не присвоюється тимчасовим спорудам (пункт 5 Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 (далі - Тимчасовий порядок № 367).

Судом встановлено, що у відповідача відсутні документи на право користування земельною ділянкою (п.п. 6, 29 Тимчасового порядку № 367), яким відповідно до ст. 124 ЗК України може бути виключно договір оренди земельної ділянки. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Реєстрація новозбудованого об`єкта нерухомого майна не проводилась. У державному реєстрі прав розділ відкривався на підставі декларації № СМ 141190381174 щодо реконструкції об`єкта.

Відповідно до пункту 3.21 ДБН «Склад та зміст проектної документації на будівництво» А 2.2-3-2014 реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Отже, реконструкція можлива виключно введеного в експлуатацію об`єкта.

В той же час зареєстрований за відповідачем об`єкт в експлуатацію ніколи не був введений, право власності до цього ніколи не було зареєстровано.

Внесений державним реєстратором запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну права власності від 12.02.2019 16:47:15 в частині зміни підстав виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно здійснено з порушенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на 12.02.2019) визначені підстави для внесення змін до записів Державного реєстру, а саме:

-у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права,

-визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни,

-зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності,

-відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик,

-виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка),

-видачі дубліката документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно,

-за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 46 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141) зміни до записів Державного реєстру прав вносяться до Державного реєстру прав виключно на підставі рішення державного реєстратора.

Згідно з пункту 49 Порядку № 1141 до Державного реєстру прав під час внесення змін до записів Державного реєстру прав вносяться відомості про підставу для внесення таких змін, записів чи скасування записів: назва документа; серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ; додаткові відомості про документ (за наявності).

Відповідно до пункту 50 Порядку № 1141 зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у випадках, передбачених законом.

У порушення вказаних вимог Порядку № 1141 державний реєстратор Білолюбська І.В. не приймала рішення про внесення зміни до запису про право власності, оскільки підстави для внесення змін до Реєстру, визначені статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутні.

Проте, прийняла інше рішення від 14.02.2019 № 45521651 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно із яким за відповідачем зареєстровано право власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав має бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону, а подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

За таких обставин державний реєстратор Білолюбська І.В. повинна була відмовити відповідачу у державній реєстрації права власності.

Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта СМ 141190381174, документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відсутній, оскільки відповідачем здійснювалась реконструкція без змін зовнішніх геометричних фундаментів у плані.

На підставі документів, поданих відповідачем для реєстрації права власності, фактично таке право не виникло, тому державна реєстрація новозбудованого об`єкту проведено на підставі документів, що не відповідає чинному законодавству, а також за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Таким чином, державна реєстрація прав (запис про право власності, індексний номер: 29905791) здійснено з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та всупереч Порядку.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За таких умов, всі речові права, їх обтяження зареєстровані за відповідачем підлягають припиненню.

Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною третьою статті 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Закон України «Про архітектурну діяльність» визначає будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів - об`єктами архітектурної діяльності (об`єкт архітектури).

Відповідно до статті 4 цього Закону для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування; прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У частині другій статті 8 цього Закону визначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина четверта статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

В частині п`ятій статті 26 вказаного Закону зазначається, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Враховуючи, що відповідачу земельна ділянка під зареєстрованим об`єктом не надавалась, дозволу па зведення на землях комунальної власності будівель та споруд не надалось також, то відповідачем здійснено будівництво всупереч частини четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

На відміну від рухомих речей, нерухомість має безпосередній та нерозривний фізичний та правовий зв`язок із земельною ділянкою, на якій вона розташована. У силу особливого правового статусу нерухомого майна чинне земельне законодавство передбачає і особливий пріоритетний порядок набуття законним власником нерухомості речового права на земельну ділянку, зокрема: автоматичний перехід речового права на землю (стаття 120 Земельного кодексу України), отримання земельної ділянки у власність поза конкурсом (частина друга статті 134 Земельного кодексу України) тощо.

Протиправна реєстрація нерухомого майна встановлює правовий зв`язок між майном, державна реєстрація якого є предметом спору у справі та належною Сумській міській раді земельною ділянкою, відтак безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків останньої та зачіпає її інтереси, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.09.2018 у справі № 909/68/18.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частинами першою, четвертою статті 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки мас право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником па його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому частина друга вказаної статті визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, ознаками самочинного будівництва є те, що:

1)об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

2)відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17).

Виходячи з викладеного, об`єкт (тимчасова споруда), що був незаконно зареєстрований за відповідачем на праві власності, є самочинним будівництвом, на яке він не набуває право власності.

Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради: «згідно з Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР запропонована для відведення земельна ділянка знаходиться на вільній від забудови території, конкретне функціональне призначення якої не визначене, оскільки вона використовується для прокладання транзитних інженерних комунікацій та організації під`їздів до існуючих громадських об`єктів та автостоянок при них. При цьому розміщення капітальних торгівельних об`єктів на вказаній території ані Генеральним планом міста ані Планом зонування не передбачено через наявність численних охоронних обмежень вздовж існуючих інженерних мереж. Також, згідно Публічної кадастрової карти, земельна ділянка по АДРЕСА_1 потрапляє в межі вже сформованої ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0002, що передана іншому користувачу. До останнього часу нежитлове приміщення загальною площею 27,7 кв.м., про яке йде мова у зверненні, обліковувалося як тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, і в управлінні відсутні відомості про правові підстави для її оформлення в якості стаціонарного об`єкту нерухомості».

Отже, у відповідача відсутні будь-які права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 як на час проведення державної реєстрації права власності, так і після цього.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 212 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд звертає увагу, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що з метою захисту права власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади як власника землі, на якій розташований незаконно зареєстрований об`єкт нерухомого майна, що є тимчасовою спорудою, належними способами захисту прав позивача є скасування записів про державну реєстрацію права власності та змін про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також звільнення відповідачем земельної ділянки від самочинного будівництва.

Ураховуючи вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 4 540,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45106196 від 18.01.2019, 11:16:52, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» (вул. Супруна, 3-А, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40700150) на громадський будинок (магазин), загальною площею 27,7 кв.м., адреса: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745229659101) з одночасним припиненням цим судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» (вул. Супруна, 3-А, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40700150) звільнити земельну ділянку комунальної власності, на якій розташовано протиправно зареєстрований об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1745229659101) площею 27,7 кв.м., адреса: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 36В/1, шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди площею 27,7 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» (вул. Супруна, 3-А, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 40700150) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, ідентифікаційний код 40456009) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 4 540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-4 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12 вересня 2022 року.

СуддяЮ.А. Джепа