Ухвала

від 11.09.2022 по справі 903/55/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/55/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєв В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2022

у справі № 903/55/22

за позовом Володимир-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Устилузької міської ради Володимир-Волинського району Волинської області; 2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятидні"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Волинської обласної державної адміністрації; 2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський

про стягнення 495 701,05 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури 18.08.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 в частині задоволення апеляційної скарги ТОВ "П`ятидні" та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2022 у справі № 903/55/22.

До Верховного Суду 06.09.2022 надійшов супровідний лист від Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, до якого додано платіжне доручення № 1225 від 26.08.2022 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 14 871,04 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 903/55/22 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.06.2022, у справі № 903/55/22 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "П`ятидні" на користь держави в особі Устилузької міської ради шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 495 701,05 грн. Стягнуто з ТОВ "П`ятидні" на користь Волинської обласної прокуратури 7 435,52 грн витрат по сплаті судового збору.

Оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2022 у справі № 903/55/22; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову керівника Володимир-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Устилузької міської ради Володимир-Волинського району Волинської області та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про стягнення 495 701,05 грн. Стягнуто з Устилузької міської ради Володимир-Волинського району Волинської області та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ТОВ "П`ятидні" по 5 576,64 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 903/55/22 є стягнення 495 701,05 грн шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 1 240 500,00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстави для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" частини третьої статті 287 ГПК України.

На думку скаржника, дана справа має виняткове значення для позивача - Устилузької міської ради Володимир-Волинського району, оскільки, в умовах воєнного стану надзвичайно важливим є забезпечення оперативного, належного та безперервного виконання місцевих бюджетів, а тому, для бюджету Устилузької міської ради надходження коштів, в тому числі, за шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 495 тис грн, є необхідними для забезпечення функціонування бюджетної сфери. Таким чином, стягнення коштів в сумі 495 тис грн впливає на дохідну частину місцевого бюджету та, як наслідок, на виконання органом місцевого самоврядування своїх зобов`язань та реалізацію його повноважень в умовах воєнного стану.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі вказує, що правовідносини, пов`язані з безоплатним використанням земельної ділянки, її самовільним зайняттям, становлять не лише суспільний, а і публічний інтерес.

Підсумовуючи викладене, скаржник зазначає, що в даному випадку, наявні підстави для перегляду даної справи в суді касаційної інстанції.

Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовими рішенням суду апеляційної інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

Верховний Суд зазначає, що, з огляду на принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом Устилузька міська рада Володимир-Волинського району Волинської області, як орган місцевого самоврядування, яка за твердженням скаржника фінансується за рахунок бюджету та в умовах воєнного стану надзвичайно важливим є забезпечення оперативного, належного та безперервного виконання місцевих бюджетів, у зв`язку з таким механізмом фінансування не має будь-яких привілеїв перед іншими учасниками судового процесу, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на її форму власності, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Отже, доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа має суспільний інтерес та є винятковою для позивача, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовими рішенням суду апеляційної інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи апеляційної господарським судом.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішення суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для позивача внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, що вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною "ratione materiae" у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію "ratione valoris" щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Водночас, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду даної справи, у касаційній скарзі, з огляду на вищенаведені мотиви, ненаведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 903/55/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 903/55/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий

Суддя І. Берднік

Суддя В. Зуєв