Рішення

від 04.09.2006 по справі 12/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

04.09.2006                                                                                                 Справа  № 12/188

За позовом Ужгородської дезинфекційної станції, м. Ужгород

до відповідача комунального підприємства житлово ремонтно – експлуатаційного району №3, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 1 500,00 грн.

                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                 Представники:

Від позивача –Шутко В. М., (представник за довіреністю від 01.07.2006 року)

Від відповідача – Афанасьєв Д. М., (представник за довіреністю від 01.06.2006 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Ужгородською дезинфекційною станцію, м. Ужгород до комунального підприємства житлово ремонтно –експлуатаційного району №3, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 1 500,00 грн.

        Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Письмовим відзивом на позов поданим у судовому засіданні представник відповідача визнає позовні вимоги в повному обсязі та з огляду на об'єктивні (за його словами) обставини труднощів господарської діяльності підприємства, просить суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на 1 місяць.

Представник позивача не заперечив клопотання відповідача щодо надання відстрочки, про що ствердив письмово.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників сторін, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 1 500,00 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 100/184 від 02.08.2004 року послуги, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  рахунками –нарядами № 184 від 03.08.2004 року, від 03.09.2004 року 01.11.2004 року;

-  актом звірки від 21.02.2005 року;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

           Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є  надання послуг (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          При постановлені рішення судом враховується позиція відповідача по добровільному врегулюванню спору, його можливості реального виконання судового рішення, господарські стосунки між сторонами, через що як виняток, підлягає відстроченню строком на 1 місяць до 04.10.2006 року виконання судового рішення, чим задоволити клопотання відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

          Стягнути з комунального підприємства житлово ремонтно – експлуатаційного району №3 (м. Ужгород, вул. Белінського, 17; код 32891025) на користь Ужгородської дезинфекційної станції (м. Ужгород, Київська набережна, 4; код 20444153) суму 1 500,00 (одну тисячу п'ятьсот грн.) –основного боргу та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.