Ухвала

від 11.09.2022 по справі 757/22558/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 757/22558/20

провадження № 61-158сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова Віталіна Володимирівна;

третя особа - державне підприємство «СЕТАМ»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду

м. Києва від 18 червня 2020 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого

округу м. Києва Кісельової В. В., третя особа - державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), в якому просив визнати за ним

право власності на земельну ділянку, площею 0,0449 га, кадастровий

номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , а також зняти арешт із цієї земельної

ділянки, який накладено постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельовою В. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 березня 2020 року в межах виконавчого провадження № 61493806.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову мотивована тим, що

вказана земельна ділянка, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування від 06 грудня 2010 року, який він наразі оспорює

у судовому порядку. На цю земельну ділянку приватним виконавцем Кісельовою В. В. накладено арешт в межах виконавчого провадження

№ 61493806, стороною якого він не є. Станом на час пред`явлення цього позову на веб-сайті центральної бази даних системи електронних торгів ДП «Сетам» розміщена інформація щодо реалізації майна у межах виконавчого провадження № 61493806: за лотом № 422521 (земельна ділянка, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Проведення аукціону призначене на 18 червня 2020 року.

Позивач вважав, що невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити, чи ускладнити виконання рішення у разі його ухвалення на його користь.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Зупинено продаж арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у порядку пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України містить належне обґрунтування, між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову співмірний із заявленими позовними вимогами.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про об`єктивну можливість відчуження земельної ділянки, яка є предметом спору у справі, оскільки наявними

у справі письмовими доказами підтверджується, що спірна земельна

ділянка в межах виконавчого провадження № 61493806 за лотом № 422521 виставлена на аукціон. Вжиті судом заходи забезпечення позову

є співмірними з позовними вимогами ОСОБА_1 і їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушить будь-яких прав третіх осіб.

У січні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що заява про забезпечення позову необґрунтована, заявником не доведено належними доказами того, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна є співмірними із заявленими позовними вимогами у цій справі. Забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна створило перешкоди для виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у справі № 759/24288/19 про стягнення на її користь заборгованості з ОСОБА_2 , що призвело до порушення її прав на справедливий судовий розгляд, унеможливило повернення коштів. При цьому суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі

№ 720/1493/17, провадження № 61-42439св18.

У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Між сторонами існує спір, заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Печерського районного суду м. Києва.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В. В., третя особа - ДП «СЕТАМ», про визнання права власності та зняття арешту з майна призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного

суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року

у справі № 524/7234/18, провадження № 61-12652св20, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення, чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судом установлено, що ОСОБА_3 реалізує своє право на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року

у справі № 759/24288/19, що набрало законної сили, про стягнення на її користь заборгованості з ОСОБА_2 , а спірна земельна ділянка, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає продажу на електронних торгах у межах виконавчого провадження № 61493806 і за лотом № 422521, виставлена на аукціон.

ОСОБА_1 подав до суду позов про визнання за ним права власності на цю земельну ділянку, зняття з неї арешту, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з його власності на підставі підробленого договору дарування від 06 грудня 2010 року, який він оспорює у судовому порядку.

В окремо поданій заяві просив забезпечити цей позов шляхом зупинення продажу арештованої спірної земельної ділянки на аукціоні, проведення якого призначено на 18 червня 2020 року. Вважав, що невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити, чи ускладнити виконання рішення у разі його ухвалення на його користь.

На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано, виконуючи пряму норму закону - пункт 5 частини

першої статті 150 ЦПК України, задовольнили заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно. Для такого випадку законодавець прямо передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми права направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі, що є цілком логічно.

Разом з тим, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду існує протилежний висновок щодо застосування пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі

№ 524/7234/18, провадження № 61-12652св20, з аналогічними позовом

(про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення, зняття

з нього арешту і обтяжень) та заявою про забезпечення позову (зупинення продажу арештованого нежитлового приміщення на підставі пункту

5 частини першої статті 150 ЦПК України) суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову і постанову апеляційного суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, зазначив, що «Фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення у іншій справі

№ 2-4952/11. Верховний Суд виходить із того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Отже, зупинення продажу на публічних електронних торгах арештованого нерухомого майна порушує права ПАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», як стягувача у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства».

На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду, такий підхід щодо застосування пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України повністю нівелює призначення наведеної норми процесуального права (запобігання можливості відчуження у порядку виконання судового рішення майна, яке належить не боржнику (стороні виконавчого провадження), а іншій особі та призводить до повного припинення застосування судом такого способу забезпечення позову як зупинення продажу арештованого майна. Зазначений вид забезпечення позову не можна розглядати як зупиненням виконання рішення у іншій справі, оскільки йдеться лише про зупинення продажу певного (спірного), а не всього майна боржника.

Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції

у різних судових палатах Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду принципово різного підходу щодо застосування пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової Віталіни Володимирівни, третя особа - державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності та зняття арешту з майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 03 грудня 2020 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: А. І. Грушицький

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

С. О. Погрібний

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська