Постанова

від 12.09.2022 по справі 712/2236/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1137/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/2236/21 Категорія: 304020000 Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 (скаржник),

треті особи- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (скаржник),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 (повний текст складено 01.07.2022, суддя в суді першої інстанції Подорога Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсного правочину,

в с т а н о в и в :

у березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом,яким просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий №7120310100:01:002:1621, укладений між дарувальником ОСОБА_2 і обдарованою ОСОБА_4 , посвідчений 19.03.2019 державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О. за реєстровим №441, та у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок.

В обґрунтування вказано на те, що згідно трудового договору від 04.07.2016 у неї в торгівельному павільйоні, розташованому на розі АДРЕСА_2 , працювала продавцем ОСОБА_2 , яка за трудовим договором та договором про повну матеріальну відповідальність працівника зобов`язана виконувати реалізацію товару, нести повну матеріальну відповідальність за отриманий на реалізацію товар і за наторговані гроші, охороняти павільйон.

17.06.2018 продавець ОСОБА_2 за договором позики отримала від роботодавця ОСОБА_1 кошти в сумі 180000 грн., які згідно наданої розписки обіцяла повернути до 17.07.2018. У цей строк позичальник борг не повернула та здійснила крадіжку на робочому місці - вкрала гроші, призначені на закупку товару в сумі 323338,98 грн.

29.09.2018 позивач звернулася до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики., який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.05.2019, що набрало законної сили, задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 196740 грн. та 3% річних в сумі 3816,99 грн. Видано виконавчий лист та Соснівським ВДВС м. Черкаси відкрито провадження. Але до цього часу боржник ухиляється від його сплати.

За фактом вчинення ОСОБА_2 крадіжки Черкаським відділом НП ГУНП Черкаській області порушено кримінальне провадження №12018251010005295, в якому позивача визнано потерпілою і цивільним позивачем. Досудове розслідування триває.

З метою уникнення стягнення боргу на майно боржника за рішенням суду про стягнення заборгованості за договором позики, ОСОБА_2 переоформила на свою дочку ОСОБА_4 своє нерухоме майно, про що в лютому 2021 року позивача повідомив державний виконавець. Договір дарування житлового будинку укладено 19.03.2019, тобто після звернення 29.09.2018 позивача до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, що змусило останню звернутися до суду з позовом у цій справі про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 позов у справі задоволено частково та визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , посвідчений 19.03.2019 державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О. за реєстровим №441, а в задоволенні інших вимог відмовлено.

Суд вказав, що спірний договір спрямований на виведення майна боржника з-під можливого стягнення на користь кредитора, відтак він є фіктивним та має бути визнаний недійсним. Одночасно суд зазначив, що відсутні правові підстави для задоволення вимог про скасування відповідної державної реєстрації прав, про що просила позивач.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, третя особа ОСОБА_4 подала 21.07.2022 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_2 біологічна мати скаржника, однак її позбавлено батьківських прав згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.04.2006. Вихованням та утриманням скаржника займалися дід та баба, з якими вона проживала з 2008 року за адресою АДРЕСА_1 . У 2011 році опікуни скаржника померли та їх спадкоємцем за законом стала відповідач ОСОБА_2 . Іншої мети, ніж передати у власність скаржнику домоволодіння спірний договір дарування не мав, про наявність виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь позивача у справі ОСОБА_4 не знала. Суд надав оцінку лише умислу з боку дарувальника, однак не врахував, що умислу в діях обдарованого на укладення фіктивного договору не було. У разі передання на виконання правочину майна, його не може бути кваліфіковано як фіктивний ВС від 31.03.2021 у справі №201/2832/19. Дід та баба скаржника заповіт скласти на її ім`я не встигли, оскільки померли передчасно та раптово. ОСОБА_2 не мала прав відмовитися від своєї спадщини на користь скаржника. Суд послався на практику ВС, яка існує щодо інших фактичних обставин.

Також на це рішення суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_2 подано через відділення поштового зв`язку 29.07.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, вона просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у справі. Вказує, що спірний нотаріально посвідчений договір дарування укладено без жодних порушень правових норм, він є дійсним та фактично виконаним. Під час укладення договору він не порушував майнових інтересів інших осіб.

У відзиві на апеляційні скарги позивач ОСОБА_1 просила суд їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 17.06.2018 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передала у власність позичальнику грошові кошти в сумі 180000 грн., які позичальник зобов`язалася повернути 17.07.2018.

19.07.2018 ОСОБА_2 склала пояснюючу записку про те, що вона працює продавцем у ОСОБА_1 у павільйоні по АДРЕСА_2 та причиною недостачі є самовільне взяття нею грошей у касі, які потрібні на лікування чоловіка. Борг на 18.07.2018 складає 143383 грн. 00 коп. Також вона забрала гроші на закупку товару.

Постановою ГУ НП в Черкаській області від 21.05.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018251010005295 від 25.07.2018, ОСОБА_1 визнано цивільним позивачем.

Даних про результати досудового розслідування чи судового розгляду вказаного кримінального провадження суду не надано.

19.03.2019 між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованою ОСОБА_4 укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О., зареєстрований у реєстрі № 441, за умовами якого дарувальник безкоштовно передала у власність, а обдарована прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий №7120310100:01:002:1621.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.05.2019 та додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.07.2019 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 17.06.2018 з урахуванням інфляції у сумі 196740 грн., 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання в сумі 3816,99 грн., 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання в сумі 14,79 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 10.04.2019 до моменту виконання рішення, судові витрати в сумі 17868 грн.

Постановою державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Громовою В.В. від 07.08.2019 відкрито виконавче провадження №59730583 по примусовому виконанню виконавчого листа №712/11011/18, виданого 11.07.2019 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики від 17.06.2018 із урахуванням інфляції у сумі 196740 грн., 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання в сумі 3816,99 грн., судові витрати на правничу допомогу в сумі 17868,00 грн.

Постановою державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Громовою В.В. від 07.08.2019 відкрито виконавче провадження №59732023 по примусовому виконанню виконавчого листа № 712/11011/18, виданого 11.07.2019 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання в сумі 14,79 грн., за кожен день прострочення, починаючи з 10.04.2019 до моменту виконання рішення.

Постановою державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Громовою В.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.10.2019 (ВП № 59730583), звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 .

Позивач у справі вважає, що спірний договір дарування є фіктивним, в силу чого має бути визнаний недійсним, оскільки їх сторони не мали на меті створення відповідних правових наслідків, обумовлених такими договорами, а насправді хотіли унеможливити звернення стягнення на майно ОСОБА_2 для погашення її заборгованості перед позивачем ОСОБА_1 .

Такими є фактичні обставини у справі, встановлені судом.

Правовідносини, наявні на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створенняправових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилався на те, що оспорювані правочини (договори дарування) вчинені відповідачем без наміру створення правових наслідків, а з метою уникнення стягнення коштів за рішенням суду.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зазначила, що «Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

Вирішуючи питанняпро наявністьпідстав длявизнання недійснимправочину внаслідокукладення договору,зміст якогосуперечить ЦК,ВС упостанові від24.07.2019у справі№405/1820/17 урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 (дарувальник) подарувала своє нерухоме майно на підставі спірного договору дарування своїй доньці третій особі у справі ОСОБА_4 , маючи невиконані перед позивачем зобов`язання про повернення коштів, заборгованість по яких стягнута судовим рішенням, що набрало законної сили, незадовго після укладення оспорюваного у цій справі правочину.

Одночасно, згідно ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач; ч.2 ст.51 ЦПК України - якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У даній справі встановлено, що позовні вимоги стосуються, у тому числі, права власності на спірне домоволодіння третьої особи ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі в якості відповідача, а в апеляційного суду немає повноважень залучити особу в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду судового рішення, що суперечило б вимогам ч.6 ст.367 ЦПК України про те, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема, не були заявлені до певної особи.

Фактично позивач просить про позбавлення права власності на нерухоме майно третьої особи ОСОБА_4 , яка не була відповідачем.

У даному випадку для отримання ефективного захисту права позивач має звернутися до суду із позовом, пред`явленим до усіх осіб, про права яких має вирішуватися питання судом, та саме при розгляді таких вимог суд має перевірити доводи сторін щодо законності укладення оспорюваного у даній справі договору дарування нерухомого майна.

Вказаних обставин при вирішенні спору у справі суд першої інстанції не врахував.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У данійсправі судпершої інстанціївирішив питанняпро позбавленнятретьої особи ОСОБА_4 права власностіна нерухомемайно без дотримання належної процедури пред`явлення до неї позовних вимог.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 у даній справі має бути скасовано у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а в задоволенні позову слід відмовити з підстав, викладених у цій постанові апеляційного суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку відмовою у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», як особу з інвалідністю ІІ групи, кожному скаржнику за рахунок державного бюджету слід компенсувати сплачений за апеляційний перегляд справи судовий збір у сумі 2724,00 грн., витрати по судовому збору за розгляд справи судом першої інстанції віднести на рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01.07.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсного правочину скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсного правочину залишити без задоволення.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок державного бюджету 2724,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Компенсувати ОСОБА_4 за рахунок державного бюджету 2724,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.09.2022.

Суддя-доповідач

Судді