Ухвала

від 26.10.2022 по справі 712/2236/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 712/2236/21

провадження № 61-9833ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Сіренко Ю. В., Гончар Н. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий №7120310100:01:002:1621, укладений між дарувальником ОСОБА_2 і обдарованою ОСОБА_4 , посвідчений

19 березня 2019 року державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М. О. за реєстровим № 441, та у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок.

Позов мотивовано тим, що згідно трудового договору від 04 липня 2016 року у неї в торгівельному павільйоні, розташованому на розі АДРЕСА_2 , працювала продавцем ОСОБА_2 , яка за трудовим договором та договором про повну матеріальну відповідальність працівника зобов`язана виконувати реалізацію товару, нести повну матеріальну відповідальність за отриманий на реалізацію товар і за наторговані гроші, охороняти павільйон. 17 червня 2018 року продавець ОСОБА_2 за договором позики отримала від роботодавця ОСОБА_1 кошти в сумі 180 000 грн, які згідно наданої розписки обіцяла повернути до 17 липня 2018 року. У цей строк позичальник борг не повернула та здійснила крадіжку на робочому місці - вкрала гроші, призначені на закупку товару в сумі 323 338,98 грн.

29 вересня 2018 року позивач звернулася до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2019 року, що набрало законної сили, задоволено та стягнуто

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 196 740 грн та 3% річних в сумі 3816,99 грн. Видано виконавчий лист та Соснівським ВДВС м. Черкаси відкрито провадження. Але до цього часу боржник ухиляється від його сплати. За фактом вчинення ОСОБА_2 крадіжки Черкаським відділом НП ГУНП Черкаській області порушено кримінальне провадження №12018251010005295, в якому позивача визнано потерпілою і цивільним позивачем. Досудове розслідування триває.

З метою уникнення стягнення боргу на майно боржника за рішенням суду про стягнення заборгованості за договором позики, ОСОБА_2 переоформила на свою дочку ОСОБА_4 своє нерухоме майно, про що в лютому 2021 року позивача повідомив державний виконавець. Договір дарування житлового будинку укладено 19 березня 2019 року, тобто після звернення 29 вересня

2018 року позивача до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, що змусило останню звернутися до суду з позовом у цій справі про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня

2022 року позов у справі задоволено частково та визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , посвідчений 19 березня 2019 року державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М. О. за реєстровим № 441, а в задоволенні інших вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір спрямований на виведення майна боржника з-під можливого стягнення на користь кредитора, відтак він є фіктивним та має бути визнаний недійсним. Одночасно суд зазначив, що відсутні правові підстави для задоволення вимог про скасування відповідної державної реєстрації прав, про що просила позивач.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2022 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 (дарувальник) подарувала своє нерухоме майно на підставі спірного договору дарування своїй доньці - третій особі у справі ОСОБА_4 . Позовні вимоги стосуються, у тому числі, права власності на спірне домоволодіння третьої особи ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі в якості відповідача, а в апеляційного суду немає повноважень залучити особу в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду судового рішення, що суперечило б вимогам ч. 6 ст. 367 ЦПК України про те, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема, не були заявлені до певної особи.

06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні її позовних вимог відмовлено через неналежний склад співвідповідачів, проте апеляційним судом не спростовано фіктивність і недійсність договору дарування. Зазначає, що визначення кола відповідачів є правом позивача, а заявлені нею вимоги стосуються безпосередньо

ОСОБА_5 ОСОБА_4 приймала участь у розгляді справи, як третя особа, що не заявляє самостійних вимог, що відповідає її колу прав і обов`язків.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 19 березня 2019 року між дарувальником ОСОБА_2 та обдаровуваною ОСОБА_4 укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М. О., зареєстрований у реєстрі № 441, за умовами якого дарувальник безкоштовно передала у власність, а обдаровувана прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий №7120310100:01:002:1621.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 296/1205/17 (провадження № 61-21476св19) зроблено висновок, що «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись усі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них».

У цій справі ОСОБА_1 позовних вимог до другої сторони оспорюваного договору - ОСОБА_4 не пред`явила.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх пред`явленням за неналежного складу відповідачів.

Оскільки пред?явлення позову за неналежного складу відповідачів є самостійною підставою відмови у позові, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,

№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсного правочину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат