Постанова

від 14.09.2022 по справі 916/2791/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2791/18Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛОЙД, м. Херсон не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІМАР ЛОГІСТІК, м.Одеса не з`явився;

від ОСОБА_1 , м. Одеса не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ, м. Херсон не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 (суддя Цісельський О.В.), м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 27.05.2022 року

у справі № 916/2791/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЛОЙД, м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІМАР ЛОГІСТІК, м.Одеса

за участю ОСОБА_1 , м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ, м. Херсон

про стягнення 173 523 грн. 99 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів, подання та ухвали суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон грошові кошти у сумі 173 523 грн. 99 коп., з яких 134 000 грн. є сумою боргу, за період з 09.06.2018 року по 29.11.2018 року, 3% річних складає 1 721 грн., сума інфляційних витрат - 3 517 грн. 52 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 20 235 грн. 18 коп. за період з 05.09.2018 року по 29.11.2018 року, 3% річних 168 грн., сума інфляційних витрат - 2 010грн. 74 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань 871 грн. 75 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 року у позові відмовлено повністю; судові витрати по справі покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 року у справі № 916/2791/18 скасовано; прийняте нове рішення, яким: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон основний борг у розмірі 121 100 грн., пеню у розмірі 8 958 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 746 грн. 49 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 782 грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 018 грн. 78 коп.; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

21.06.2019 року на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року у справі №916/2791/18 видано відповідні накази.

26.05.2022 року від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. до Господарського суду Одеської області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (вх.№2-367/22), у якому Приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса - Смірнову Людмилу Олександрівну у праві виїзду за межі України.

Обґрунтовуючи вказане вище подання, Приватний виконавець вказує, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження за №59544307, відкрите на виконання: Наказу № 916/2791/18, виданого 21.06.2019 року Господарським судом Одеської області, суддя Цісельський О.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон основного боргу у розмірі 121 100 грн., пені у розмірі 8 958 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 746 грн. 49 коп., інфляційних витрат у розмірі 3 782 грн. 90 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2018 грн. 78 коп.; Наказу № 916/2791/18 виданого 21.06.2019 року Господарським судом Одеської області, суддя Цісельський О.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон судових витрат за розгляд апеляційної скарги у сумі 3028 грн. 18 коп.; Наказу № 916/2537/18, виданого 01.07.2019 року Господарським судом Одеської області, суддя Гут С.Ф. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБЛУМЕНТАЛЬ», м. Херсон 44 000 грн. 00 коп. суми основного боргу, 9 535 грн. 35 коп. пені, 796 грн. 00 коп. 3% річних, 3 307 грн. 91 коп. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 762 грн.

Також виконавець зазначає, що незважаючи про обізнаність боржника про розпочате примусове виконання рішень судів, на підставі постанов Приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вищевказаних виконавчих документів (№59543850, №59543611, №59543201) останнім, майже за три роки не сплачено боргу стягувачам та не надано жодних пояснень з приводу невиконання цих рішень.

Крім того, Приватний виконавець у зазначеному поданні звернув увагу суду на ту обставину, що боржником, з невідомих джерел, за наявності арештованих рахунків у банківських установах, було за іншою справою сплачено 46820 грн. 30 коп. судового збору, що на переконання виконавця свідчить про ігнорування боржником його, як посадової особи, постанов та вимог.

Відтак, на думку виконавця, з підстав, викладених ним у зазначеному вище поданні, боржник переховується, законні вимоги виконавця свідомо не виконує, борг не сплачує та явно ухиляється від виконання рішення суду, з огляду на що та на вимоги ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» є підставами для тимчасового обмеження керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року у справі №16/2791/18 у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (вх. №2-367/22 від 26.05.2022 року) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу відмовлено.

Мотивуючи відмову у задоволенні подання Приватного виконавця, суд першої інстанції зазначив, що надані останнім докази не є достатніми для висновку про те, що невиконання наказів № 916/2791/18 відбулося внаслідок бездіяльності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімар Логістік». Відтак, на думку місцевого господарського суду, Приватним виконавцем не були в повній мірі вчинені виконавчі дії, а надані виконавцем докази не є достатніми для висновку про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення. При цьому, Господарський суд вказав на те, що наявність лише самого зобов`язання не є безумовною підставою задоволення відповідного подання, та виходячи з наявної в матеріалах справи доказової бази, суд вважає, що наразі відсутні достатні підстави для застосування такого виключного заходу як обмеження гарантованого фізичній особі права на свободу пересування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, м. Чорноморськ, Одеської обл. з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року у справі №916/2791/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (вх. №2-367/22 від 26.05.2022 року) про тимчасове обмеження керівника (засновника, учасника), кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на фактичні обставини справи, викладені ним у поданні, зазначив, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 1 ст. 14, ст. 86, ч. ст. 236 та ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Так, на думку Приватного виконавця, під час розгляду судом першої інстанції подання про тимчасове обмеження керівника боржника у виїзді за межі України, усупереч встановленого господарським процесуальним законодавством принципу диспозитивності, останнім встановлювались обставини, які підлягають встановленню під час розгляду скарг за правилами розділу VI Господарського процесуального кодексу України, хоча ні станом на день звернення до суду із поданням, ні станом на день направлення апеляційної скарги у рамках зведеного виконавчого провадження, жодна сторона не зверталась до суду зі скаргою на бездіяльність виконавця, тобто не вважала, що бездіяльністю виконавця порушені її права.

Приватний виконавець вказав, що основним аргументом щодо навмисного та зухвалого ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду, який зазначав виконавець у поданні, було те, що незважаючи на заарештовані рахунки, під час відкритого виконавчого провадження із невідомих виконавцю джерел, боржником сплачувались значні судові збори по справі №916/3563/20, при цьому за зведеним виконавчим провадженням боржником у добровільному порядку нічого не сплачено. З огляду на вказане, виконавець вважає, що враховуючи не співмірність витрачених боржником коштів у розмірі щонайменше 150460 грн. 80 коп. на сплату судового збору за іншою справою та виявлених на рахунку ПАТ «Банк Восток» коштів у розмірі 338 грн. 28 коп. взагалі недоречним є зміщення судом першої інстанції акцентів із навмисного невиконання боржником рішення суду на проведені виконавцем дії.

Також виконавець зазначив, що у будь-якому разі, об`єктивна неможливість особи виконати вимогу виконавця у певну дату не звільняє її від виконання цієї вимоги у іншу дату, тобто, ніщо не перешкоджало Смірновій Л.О. надати Приватному виконавцю, на його вимогу, декларацію про доходи, касові книги та інші запитувані документи після дати, що була зазначена у вимогах, як запланована дата прийому боржника виконавцем.

Щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що всупереч вимогам вказаної статті, подання Приватного виконавця було розглянуто без участі Приватного виконавця чи його представника, що призвело до постановлення помилкової ухвали та є окремою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу у справі № 916/2791/18, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач та інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення, роздруківки про направлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження на електронні адреси учасників справи, а також відомості про розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України».

31.08.2022 року Південно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про відкладення розгляду справи вх. №1179/22, у якій остання просила суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи №916/2791/18 на іншу дату у зв`язку із його участю в іншій справі.

Вказане клопотання судовою колегією розглянуто та відхилено з огляду на наступне.

Так, апеляційний суд зауважує, що у випадку неможливості прибути в судове засідання конкретного представника скаржника, останній мав право у разі необхідності направити для участі в судовому засіданні іншу уповноважену особу або здійснювати захист власних інтересів самостійно. Крім того, скаржник не був позбавлений права надати суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, як то в межах іншого суду, чи поза межами суду, на підставі чинної редакції ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, чого скаржником зроблено не було. Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для апеляційного перегляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа перебувала в провадженні досить тривалий час, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України Смірнової Л.О. у справі № 916/2791/18 прийнята без дотримання господарського процесуального закону та потребує скасування із прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон грошові кошти у сумі 173 523 грн. 99 коп., з яких 134 000 грн. є сумою боргу, за період з 09.06.2018 року по 29.11.2018 року, 3% річних складає 1 721 грн., сума інфляційних витрат - 3 517 грн. 52 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 20 235 грн. 18 коп. за період з 05.09.2018 року по 29.11.2018 року, 3% річних 168 грн., сума інфляційних витрат - 2 010грн. 74 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань 871 грн. 75 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 року у позові відмовлено повністю; судові витрати по справі покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 року у справі № 916/2791/18 скасовано; прийняти нове рішення, яким: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД», м. Херсон основний борг у розмірі 121 100 грн., пеню у розмірі 8 958 грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 746 грн. 49 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 782 грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 018 грн. 78 коп.; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

21.06.2019 року на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року у справі №916/2791/18 видано відповідні накази.

01.07.2019 року, також на виконання рішення Господарського суду Одеської області від28.05.2019 року у справі №916/2537/18 було видано відповідний наказ.

На виконання вказаних виконавчих документів, 12.07.2019 року, Приватним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №59543850, №59543611, №59543201 та постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження за №59544307. У постановах про відкриття виконавчих проваджень, які були отримані боржником 02.08.2019 року виконавець зобов`язав боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; роз`яснено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайн-оплати; зазначені Ідентифікатори для доступу до ЄДРВП.

Також, 12.09.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем в рамках зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна та коштів боржника, за якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса у межах суми звернення стягнення за виконавчими документами, з урахуванням основної винагороди Приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 225 000 грн.; накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на зазначену вище суму, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Про наявний опис та арешт майна (коштів) боржника свідчить також наявна у матеріалах справи копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.07.2019 року.

Про отримання боржником 02.08.2019 року постанов про відкриття виконавчих проваджень свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.07.2019 року.

Також у матеріалах справи наявна відповідь №1054596813 від 15.07.2019 року на запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями, відповідно до якої визначено перелік рахунків боржника, відкритих у банківських установах України.

Серед іншого, матеріали справи містять відповіді банківських установ (т. 2 а.с. 118-126), за якими судом апеляційної інстанції встановлено, що у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса відкриті рахунки у національній та іноземній валютах лише у ПАТ «Банк Восток» та на час звернення виконавця з відповідним поданням, на рахунку боржника знаходилось 338 грн. 28 коп., а АТ «МТБ Банк» листом вих. № 1491/01-БТ від 02.08.2019 року повідомило виконавця, що постанову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича від 12.07.2019 року про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса прийнято до розгляду.

Крім того, з наданих до матеріалів подання додатків вбачається вчинення Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем в межах зведеного виконавчого провадження ВП № №59543201 наступних виконавчих дій, а саме: 15.11.2019 року зроблено виклик Приватного виконавця (№2750) про з`явлення 25.11.2019 року о 10:00 год. керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса до Приватного виконавця; 13.12.2019 року повторно зроблено виклик Приватного виконавця (№2750) про з`явлення 20.12.2019 року о 10:00 год. керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса до виконавця, вказані виклики були отримані керівником боржника 23.12.2019 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (6800402470389; 680040223652).

З акту від 19.12.2019 року, складеного за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська 35, оф. 1003, боржника, його представників та майно не виявлено. Зі слів співробітників офісів, що працюють поруч із оф. 1003 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнімар Логістік" дійсно знаходилось за цією адресою, але виїхало у невідомому напрямку.

28.10.2021 року, Приватним виконавцем знову було здійснено виклик боржника до виконавця та направлено його за адресою місця реєстрації керівника, який останнім отримано не було, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.11.2021 року.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року у справі №16/2791/18 у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (вх. №2-367/22 від 26.05.2022 року) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу відмовлено, незгода з якою і стала підставою для звернення Приватного виконавця до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є обставини, які необхідні для встановлення наявності або відсутності підстав для задоволення подання Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса без вилучення паспортного документу.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Так, переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що першочергово підлягає вирішенню питання щодо твердження Приватного виконавця, викладеного в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду його клопотання про обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Відтак, у зв`язку із посиланнями скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із тим, що подання було розглянуте Господарським судом Одеської області без участі Приватного виконавця, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу є порушенням норм процесуального права і обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Зі змісту ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або Приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Враховуючи викладене та те, що судом відповідне подання виконавця має бути розглянуте у негайному порядку, судам необхідно у будь-якому випадку, незалежно від обставин повідомляти заявника подання про дату, час та місце його розгляду повноважним судом, в тому числі телефонограмою, електронним листом тощо, оскільки вимога ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу прямо передбачає право такого заявника на участь в судовому засіданні при розгляді його клопотання.

З урахуванням вищевикладеного та у зв`язку із тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання судом першої інстанції відповідних повідомлень Приватному виконавцю про дату, час та місце розгляду його подання, колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності Приватного виконавця, що свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є самі по собі є обов`язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

Так, переглядаючи оскаржувану ухвалу по суті, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.06.2019 року на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року у справі №916/2791/18 було видано відповідні накази.

На виконання вказаних виконавчих документів, 12.07.2019 року, Приватним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №59543850, №59543611, №59543201 та постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження за №59544307. У постановах про відкриття виконавчих проваджень, які були отримані боржником 02.08.2019 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.07.2019 року, виконавець зобов`язав боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; роз`яснено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайн-оплати; зазначені Ідентифікатори для доступу до ЄДРВП.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса є Смірнова Людмила Олександрівна.

26.05.2022 року від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. до Господарського суду Одеської області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (вх.№2-367/22), у якому Приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса - Смірнову Людмилу Олександрівну у праві виїзду за межі України у зв`язку із тим, що боржник переховується, законні вимоги виконавця свідомо не виконує, борг не сплачує та явно ухиляється від виконання рішення суду, що, у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» є підставами для тимчасового обмеження керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України у судовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або Приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання ст. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 року №261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463 та №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Обов`язок щодо підтвердження вищезгаданих обставин належними доказами покладається на Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Подані Приватним виконавцем матеріали, копії яких долучено до матеріалів справи судом першої інстанції, свідчать про наступне:

02.08.2019 року боржником були отримані постанови про відкриття виконавчих проваджень №59543850, №59543611, №59543201, у яких виконавець зобов`язав боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; роз`яснено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/, де також забезпечена можливість онлайн-оплати; зазначені Ідентифікатори для доступу до ЄДРВП, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.07.2019 року.

Крім того, 12.09.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем в рамках зведеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна та коштів боржника, за якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса у межах суми звернення стягнення за виконавчими документами, з урахуванням основної винагороди Приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 225 000 грн.; накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на зазначену вище суму, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Про наявний опис та арешт майна (коштів) боржника свідчить також наявна у матеріалах справи копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.07.2019 року.

В подальшому, як встановлено колегією суддів, Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем в межах зведеного виконавчого провадження ВП № №59543201 15.11.2019 року було зроблено виклик (№2750) про з`явлення 25.11.2019 року о 10:00 год. керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса до Приватного виконавця; 13.12.2019 року повторно зроблено виклик Приватного виконавця (№2750) про з`явлення 20.12.2019 року о 10:00 год. керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса до виконавця, вказані виклики були отримані керівником боржника 23.12.2019 року, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (6800402470389; 680040223652).

З акту від 19.12.2019 року, складеного за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська 35, оф. 1003, вбачається, що боржника, його представників та майно не виявлено. 28.10.2021 року Приватним виконавцем знову було здійснено виклик боржника до виконавця та направлено його за адресою місця реєстрації керівника, який останнім отримано не було, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.11.2021 року.

При цьому, зважаючи на те, що боржнику Приватним виконавцем було надано Ідентифікатори для доступу до ЄДРВП, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса мало та має можливість бути обізнаним щодо всіх процесуальних документів виконавця у відкритих відносно нього виконавчих провадженнях, крім того, що також було повідомлено у встановленому порядку шляхом направлення виконавцем поштової кореспонденції.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що Приватним виконавцем у повному обсязі було вчинено необхідних дій для примусового виконання судового рішення, проте боржник ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків щодо такого виконання рішень судів, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, на виклики виконавця не з`являється, необхідні документи, витребувані виконавцем не надає, причини нез`явлення та ненадання документів не наводить, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, матеріали справи містять достатні докази зловживання керівником боржника процесуальними правами та невиконання ним обов`язків, передбачених вимогами діючого законодавства, а саме: будучи обізнаною з необхідністю виконання судових наказів, явки до Приватного виконавця, необхідності подання витребуваних Приватним виконавцем документів, Смірнова Л.О. відповідних дій не вчинила. Саме така бездіяльність і є ухиленням від виконання судового рішення, про недоведеність якого помилково вказує суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відмову у задоволенні клопотання Приватного виконавця.

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зазначеним в ухвалі Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року у справі №16/2791/18, якою у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (вх. №2-367/22 від 26.05.2022 року) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Приватним виконавцем вчинялись дії та вживались можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна, ухилення боржника від виконання вимог Приватного виконавця, останній позбавлений можливості виконати судовий наказ.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Крім того, у справі «Стецов проти України» (AFFAIRE STETSOV c. UKRAINE), п. 30, від 11 травня 2021 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національні суди задовольнили подання державного виконавця і наклали на заявника обмеження у праві на виїзд за межі країни, встановивши, що він не повернув грошові кошти. При цьому, вони не є явно необґрунтованими та відповідають законодавству. Отже, накладення на заявника заборони залишати територію країни відповідає нормам національного законодавства.

Водночас, з огляду на принцип пропорційності, Суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб`єктивна; а, по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином обмеження у праві на виїзд сприятиме стягненню заборгованості з урахуванням конкретної ситуації заявника та інших обставин справи.

Тобто, Європейський Суд вказав про те, що саме по собі невиконання судового рішення боржником не є підставою для застосування такого виключного заходу, як накладення обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, ухилення боржника від виконання такого рішення, яке полягає, у даному випадку, у тому, що боржник не з`являється на виклики до Приватного виконавця, не надає витребувані ним документи, може свідчити про таке ухилення.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що доводи Приватного виконавця, викладені ним в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року у справі №16/2791/18 про відмову у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (вх. №2-367/22 від 26.05.2022 року) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, а вказана ухвала постановлена без дотримання вимог процесуального закону у зв`язку із тим, що Приватним виконавцем належними доказами, відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України доведено факт обізнаності боржника із виконавчим провадженням та факт ухилення боржника від виконання рішення суду у даній справі останнім доведено, враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, судова колегія зазначає, що Смірнова Л.О. не позбавлена можливості відновити свої порушені права на право виїзду за межі України відповідно до процедури, визначеної чинним процесуальним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування такого тимчасового обмеження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України Смірнової Л.О. у справі № 916/2791/18 прийнята без дотримання господарського процесуального закону та потребує скасування із прийняттям нового рішення про задоволення подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса Смірнової Л.О. без вилучення паспортного документа.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України Смірнової Л.О. у справі № 916/2791/18 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 у справі №916/2791/18 скасувати.

Подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, м. Чорноморськ, Одеської обл. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса Смірнової Л.О. до виконання зобов`язань боржником за рішеннями суду від 26.05.2022 року задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» (ЄДРПОУ 38350870, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, офіс 1003) громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», м. Одеса, як на боржника, наказами від 01.07.2019 року у справі №916/2537/18 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 року, від 21.06.2019 року у справі №916/2791/18 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Г.П. Разюк Н.М. Принцевська