Ухвала

від 16.02.2023 по справі 916/2791/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" лютого 2023 р.Справа № 916/2791/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 2-186/23 від 14.02.2023) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа по справі № 916/2791/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» (73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 19, флигель Б)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, оф. 1003)

про стягнення 173 523,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/2791/18 у позові відмовлено повністю; судові витрати по справі покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД».

10.06.2019 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» задоволено частково та рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2019року по справі № 916/2791/18 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» основний борг у розмірі 121 100,00 грн., пеню у розмірі 8 958,09 грн., 3% річних у розмірі 746,49 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 782,90 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 018,78грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» судові витрати за розгляд апеляційної скарги у сумі 3 028,18грн.

21.06.2019 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №916/2791/18 видано відповідні накази.

26.05.2022 за вх.№2-367/22 до Господарського суду Одеської області надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї наказами № 916/2791/18, виданими 21.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 у справі №16/2791/18 у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (вх. №2-367/22 від 26.05.2022 року) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу відмовлено.

15.09.2022 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 у справі № 916/2791/18 задоволено, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.05.2022 скасувано.

Подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» ОСОБА_1 до виконання зобов`язань боржником за рішеннями суду від 26.05.2022 року задоволено. Постановлено тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, керівника юридичної особи боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» громадянку України ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», як на боржника, наказами від 01.07.2019 у справі № 916/2537/18 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2019, від 21.06.2019 у справі № 916/2791/18 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019.

14.02.20223 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, вжитого постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 по даній справі.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 було наголошено, що рішенням № 29.12.22 єдиного учасника ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК» від 29.12.2022 ОСОБА_1 за власним бажанням з 29.12.2022 звільнено з посади директора товариства, призначено на посаду директора товариства ОСОБА_2 з 30.12.2022. Окрім того, змінено місцезнаходження товариства та його найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛПРО».

Відтак, заявник наголошує, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, викладених у виписці № 223734478637 від 06.01.2023, керівником ТОВ «ІЛПРО» (до заміни найменування - ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК») є ОСОБА_2 .

Таким чином, за ствердженням заявника, ОСОБА_1 як особа, яка не є керівником боржника - юридичної особи, також не є суб`єктом обмежень, які можуть застосовуватись задля виконання зобов`язань, покладених на ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», як на боржника, наказами від 01.07.2019 у справі №916/2537/18 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 та від 21.06.2019 у справі №916/2791/18 на виконання постанови Південно- західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019.

Викладені обставини, за переконанням ОСОБА_1 , свідчать про наявність правових підстав для скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вжитих щодо особи, яка не є директором боржника за виконавчим документом.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, господарський суд дійшов наступних висновків.

З наданих заявником до матеріалів справи документів, судом встановлено, що 29.12.2022 ОСОБА_2 , який володіє 100% статутного капіталу товариства, було прийнято рішення № 29.12.2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», зокрема, про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_1 згідно заяви за власним бажанням з 29.12.2022.

Окрім того, вказаним рішенням вирішено, серед іншого, призначити на посаду директора товариства ОСОБА_2 з 30 грудня 2022 року, змінити місцезнаходження товариства на: 01133, місто Київ, Печерський район, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7в, та змінено найменування товариства на: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛПРО».

Перевіривши відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було встановлено, що наразі керівником ТОВ «ІЛПРО», яке до зміни найменування мало назву ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», виступає ОСОБА_2 , який одночасно є єдиним учасником товариства.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України (ч. 8 ст. 11 ГПК України).

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушенням ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, без належного обґрунтування з врахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (з наступними змінами та доповненнями) право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право державного або приватного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником за невиконаним нею судовим рішенням.

Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі № 910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи вищевикладене господарський суд доходить висновку, що у випадку припинення виконання особою обов`язків керівника боржника, підстави для продовження застосування до такої особи заходів у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, а, отже, вжиті щодо такої особи заходи мають бути скасовані.

Господарський суд зауважує, що обмеження у праві вільно пересуватись може бути застосовано виключно у випадках, які передбачені законом.

Статтею 338 ГПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Враховуючи вимоги ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено можливість обмеження у праві виїзду саме керівника боржника - юридичної особи, приймаючи до уваги звільнення ОСОБА_1 з посади керівника ТОВ «ЮНІМАР ЛОГІСТІК», господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду, застосованого судом щодо ОСОБА_1 на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022. Наведене має наслідком необхідність задоволення поданої ОСОБА_1 заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 (вх. № 2-186/23 від 14.02.2023) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

2. Скасувати заходи у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вжиті постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 по справі № 916/2791/18 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала набрала законної сили 16.02.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський