Ухвала

від 14.09.2022 по справі 916/2270/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"15" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2270/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС"; (Французький бульвар, 54/23, прим. 515А, м. Одеса, Одеська область, 65009)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ" (65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Генуезька, буд. 1)

про стягнення 1002287,44 грн.

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ" про стягнення 1002287,44 грн заборгованості за договором поставки від 03.12.2019 №0312/19ММ, укладеного між ТОВ "Промбетон" (постачальник) та ТОВ "Мерказ-Мегалайн" (покупець), з яких - 555663 грн основного боргу, 40352,57 грн 3% річних, 216181,39 грн пені та 190090,48 грн втрат від інфляції. Позивач зазначає, що додатковою угодою від 26.11.2020 до договору замінено боржника на ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ", а додатковою угодою від 27.07.2021 замінено кредитора на ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС".

Ухвалою від 13.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2022 об 11:00.

14.09.2022 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, якою він просить суд:

- в межах суми стягнення 1 002 287,44 грн накласти арешт на земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1,

- заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо обєктів нерухомого майна: земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1,

- в межах суми стягнення 1002287,44 грн накласти арешт на гроошві кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ", які обліковуються на рахунках ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ", в тому числі і на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АТ „Південний (МФО 328209, код 20953647).

Позивач посилається на те, що відповідач визнав наявність заборгованості, оскільки після направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМБЕТОН" претензії від 28.04.2021, відповідач платіжним дорученням № 113 від 05.05.2021 частково сплатив ТОВ "ПРОМБЕТОН" 139000 грн заборгованості за договором поставки.

ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" зазначає, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 15.08.2022 відповідачу на праві приватної власності належать земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054 за адресою м. Одеса вул. Генуезька 1.

Крім того, позивач посилається на те, що з даної довідки вбачається, що земельні ділянки кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055 передані відповідачем в іпотеку за іпотечним договором від 17.02.2022. Відомості про основне зобовязання: строк виконання 30.11.2024, розмір 52000000 дол. США, іпотекодержатель СІНЕВА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, Кіпр.

Також позивач зазначає, що відповідно до банківської виписки АТ „Укрсиббанк (код банку 351005) за рахунком ТОВ „ПРОМБЕТОН станом на 11.08.2022 у банківській установі ПАТ АТ „Південний (МФО 328209, код 20953647) відкрито рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, позивач вваджає, що існує загроза відчуження предмета іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки заставодержателем, а також фактично обмежує права позивача звернути стягнення на таке майно в разі задоволення судом позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключено

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховний Суд в постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначив наступне:

39. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюванихзаконом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

40. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

41. Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.

42. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21)).

43. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

44. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

45. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

46. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

47. Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

48. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як свідчать матеріали справи предметом позову у справі № 916/2270/22 є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАРК СІТІ" про стягнення 1002287,44 грн заборгованості за договором поставки від 03.12.2019 №0312/19ММ, укладеного між ТОВ "Промбетон" (постачальник) та ТОВ "Мерказ-Мегалайн" (покупець), з яких - 555663 грн основного боргу, 40352,57 грн 3% річних, 216181,39 грн пені та 190090,48 грн втрат від інфляції.

Позивач зазначає, що додатковою угодою від 26.11.2020 до договору замінено боржника на ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ", а додатковою угодою від 27.07.2021 замінено кредитора на ТОВ "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС".

Тобто, позивачем заявлена поозвна вимога майнового характеру.

Як зазначалось вище, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Верховний Суд в постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) також зазначив:

52. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі № 916/10/18, від 13.10.2020 у справі №917/273/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 09.06.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).

При цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на викладене, вимога позивача про накладення арешту на земельні ділянки відповідача не підлягає задоволенню, оскільки вищезазначені земельні ділянки не належать до предмету спору у даній справі № 916/2270/22.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено наступне:

53. Позов забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, що така заборона має стосуватися виключно спірного майна.

Враховуючи викладене, вимога позивача про заборону органам державної реєстрації та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок кадастрові номери № 5110137500:51:003:0089, 5110137500:51:003:0095, 5110137500:51:003:0055, 5110137500:51:003:0054, також задоволенню не підлягає, оскільки така заборона має стосуватися виключно спірного майна. А в даній справі № 916/2270/22 немає спору щодо вищезазначених земельних ділянок між позивачем та відповідачем.

Крім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 54 постанови ВС від 12.07.22 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Однак, позивач не надав суду доказів того, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

До того ж, позивачем не надано суду доказів того, що у відповідача на момент пред`явлення позову наявні грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 .

Так, позивачем подано до суду банківську виписку АТ „Укрсиббанк (код банку 351005) за рахунком ТОВ „ПРОМБЕТОН станом на 11.08.2022, з якої вбачається, що на рахунок ТОВ "ПРОМБЕТОН" 06.05.2021 надійшла оплата за договором поставки № 0312/19 від 03.12.2019 в сумі 139000 грн з рахунку ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ" у ПАТ АТ „Південний (МФО 328209, код 20953647) № НОМЕР_1 .

Однак, чи відкритий рахунок ТОВ "ГРІНПАРК СІТІ" № НОМЕР_1 на момент подання позовної заяви та чи зберігаються на ньому кошти відповідача.

Таким чином, в поданих суду матеріалах відсутні докази, які б підтверджували наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на гроошві кошти.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ними коштів, приховування активів, тощо.

До того ж, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.ст. 136, 140, 234 ГПК України, суд

постановив:

1.Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС" про забезпечення позову.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.09.2022.

Суддя В.В. Литвинова