Рішення

від 31.08.2022 по справі 185/6379/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/6379/21

Провадження № 2/185/339/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2022 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Астапчук Д.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/6379/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріального забезпечення за час тимчасової непрацездатності,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант, який обґрунтовував наступним.

12 лютого 2020 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області позивач був поновлений на посаді опалювача Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" з 24 січня 2019 року; на користь позивача стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів. Але 13 лютого 2020 року відповідач роботодавець відмовився допустити позивача до роботи. 19.02.2020 року отримавши за допомогою державного виконавця доступ на територію підприємства позивач вручив відповідачу заяву про звільнення у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Позивач повідомив роботодавця про перебування ним на лікарняному з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року включно. Однак відповідачем не було оплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за цей період. Також роботодавець не сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при оплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Однак, на час подання позовної заяви, позивач є працівником у відповідача, з ним не проведено розрахунок та не видано трудову книжку.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача розірвати з ним трудовий договір з 21 лютого 2022 року на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю; стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу в розмірі 15985,92 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2020 року по дату винесення судового рішення з наступним вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на свою користь матеріальне забезпечення за час тимчасової непрацездатності за період з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року в розмірі 1256,75 грн.; зобов`язати відповідача сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з помісячним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та поданням відповідної звітності за вказаний період.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на безпідставність позовних вимог та дотримання вимог чинного трудового законодавства. Вказав, що заява про звільнення не була вручена роботодавцю з дотриманням визначеного чинним законодавством порядку її вручення. Сплата відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підтверджується матеріалами документальної перевірки Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант згідно довідки від 17.05.2021 року №1533/04-36-07-20/37548398, а також тим, що виконавче провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів закінчено повним виконанням.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року звільнено ОСОБА_1 від оплати судового збору в розмірі 1816 грн за вимоги немайнового характеру, в розмірі 1072,26 грн за вимоги майнового характеру у справі.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом № 340-П від 27 липня 2018 року Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» ОСОБА_1 був прийнятий на посаду опалювача з 30 липня 2018 року, з окладом згідно з штатним розкладом, з випробувальним терміном 1 місяць.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант», у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку та виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 30.07.2018 року по 24.01.2019 року, з розрахунку 24 календарних днів за рік, відповідно до наказу Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» № 45-П від 24 січня 2019 року.

12 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області (Справа №185/2715/19) визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" № 45-П від 24 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади опалювача з 24 січня 2019 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді опалювача Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" з 24 січня 2019 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року -залишено без змін.

Вказаним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року встановлено порушення роботодавцем норм КЗпП України та незаконність звільнення позивача роботодавцем у зв`язку з прогулом без поважних причин, тому позивача було поновлено його на посаді опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» з 24 січня 2019 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року встановлено, що ТОВ ТЗ Славсант не додержані передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

13.02.2020 року о 08-12 год. ОСОБА_1 звернувся до відділу поліції із заявою, повідомив що його не пропускають на територію Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» на його робоче місце, на якому його було поновлено згідно рішення суду від 12.02.2020 року.

Згідно наказу Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» від 13.02.2020 року №34-П скасовано наказ від 24.01.2019 року №45-П «Про звільнення» ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді опалювача з 24.01.2019 року.

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 19.02.2020 року в присутності державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), адвоката відповідача Галкіна М.Г., директора Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» Тютюнника А.М.

Також 19.02.2020 року державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) складено Акт в підтвердження ознайомлення позивача з наказом про його поновлення на посаді згідно рішення суду, внесення відповідних змін до трудової книжки ОСОБА_1 . Вказаний Акт складений в присутності адвоката відповідача Галкіна М.Г., директора Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» Тютюнника А.М., інспектора з кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» Хайрулової Т.В.

В той самий час 19.02.2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про його звільнення з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти факту подання ОСОБА_1 заяви про його звільнення, проте вказав, що заява про звільнення була подана з порушенням порядку її подання, оскільки вручена особисто адвокату Галкіну М.Г.

Суд вважає підтвердженим факт подання роботодавцю ОСОБА_1 заяви про його звільнення з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, оскільки вказана заява була вручена 19.02.2020 року адвокату відповідача Галкіну М.Г., як представнику роботодавця, особисто в присутності державного виконавця, директора підприємства та інспектора з кадрів.

Крім того, позивач неодноразово направляв поштою на адресу підприємства заяви про його звільнення.

Відповідач достеменно знав з 19.02.2020 року про намір позивача звільнитись та причини звільнення з посади.

ОСОБА_1 звертався до управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо порушення вимог законодавства про працю роботодавцем відносно нього, однак роботодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант», не були подані для проведення перевірки необхідні документи, перевірка проведена не була, що підтверджується листом відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні від 29.03.2021 року №Т-250-11/04.

Позивач направляв поштою роботодавцю скарги від 12.03.2020 року, 30.09.2020 року, 30.01.2021 року з вимогами виконати вимоги законодавства про працю, звільнити його з посади та провести відповідні розрахунки.

Постановою державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відкрито 04.03.2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа в справі № 185/2715/19, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Згідно актів державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Мартинової А.В. від 16.04.2020 року та 01.07.2020 року охорона підприємства не допустила державного виконавця на територію ТОВ трубний завод «Славсант».

07.09.2020 року державним виконавцем було залучено працівників Павлоградського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області для проведення виконавчих дій.

11.09.2020 року виконавче провадження було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням.

Станом на час розгляду спору в суді роботодавець позивача не звільнив, доказів відмови у звільненні позивача представник відповідача суду не надав, жодних розрахунків з працівником роботодавець не провів також, на територію підприємства на робоче місце позивача роботодавець не пропускає, трудова книжка знаходиться у відповідача.

Між сторонами виник спір, предметом якого є правовідносини, що виникли між сторонами, з наявності підстав для звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України). У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства - не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 викладений правовий висновок, що «за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений

з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останнійне має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажаннямбез посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені».

Отже, для розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38КЗпП України значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукав працівника припинити трудові відносини з відповідачем,

а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.

Аналогічна правова позиція також неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до відповідача із заявою про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, позивач зазначав однією з підстав звільнення порушення умов оплати праці, незаконність його звільнення.

Порушенням трудового законодавства ОСОБА_1 вказував порушення, що встановлені рішеннями суду у справі 185/2715/19.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року встановлено порушення роботодавцем норм КЗпП України та незаконність звільнення позивача роботодавцем у зв`язку з прогулом без поважних причин. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року встановлено, що ТОВ ТЗ Славсант не додержані передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Також рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року встановлено, що відповідно до листа Головного управління держпраці у Дніпропетровській області № Т-514-11/04 від 03.05.2019 року зазначеним управлінням розпочато 14.03.2019 року інспекційне відвідування ТОВ «Славсант» з приводу перевірки дотримання чинного законодавства про працю відносно трудових правовідносин з ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт № ДН 1484/739/НД/АВ від 15.04.2019 року про порушення вимог Закону України «Про оплату праці», Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, припис на усунення порушень, протокол на директора філії за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

При розгляді даної справи в суді, суд встановив, що подана позивачем заява про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України роботодавцем не розглянута, незважаючи на неодноразові звернення позивача, при цьому роботодавець не допускає позивача на його робоче місце, тобто позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ трубний завод «Славсант», проте трудову функцію фактично не виконує не зі своєї вини, трудова книжка знаходиться у відповідача, вирішити питання про звільнення позивач позбавлений можливості також.

Суд враховує, що за таких обставин працівник є слабшою стороною трудових правовідносин порівняно з роботодавцем.

Враховуючи вищевикладене та встановивши порушення з боку відповідача чинного трудового законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку звільнити ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Позивач просить зобов`язати відповідача розірвати з ним трудовий договір. При цьому в судовому засіданні позивач вказав, що не укладав з ТОВ трубний завод «Славсант» трудового договору, трудові відносини були оформлені шляхом видання заяви про прийняття на посаду.

Приписами статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку видати наказ про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Позивач просить припинити трудові відносини з роботодавцем з 21 лютого 2020 року.

Проте як вбачається з листка непрацездатності серії АДЮ №188056 ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 17 лютого 2020 року до 21 лютого 2020 року включно, та першим його робочим днем є 22 лютого 2020 року. Враховуючи, що під час тимчасової непрацездатності працівника його звільнення суперечить чинному законодавству, визначити датою припинення трудових відносин необхідно перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, тобто у даній справі 22 лютого 2020 року.

Позивач просить стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця за період з дня, наступного за днем звільнення, по дату ухвалення рішення у справі.

Згідно абзацу 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про середню заробітну плату ТОВ трубний завод «Славсант» № 140/1 від 11.02.2020 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 251,35 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2020 року (день, наступний за днем звільнення) по 01 вересня 2022 року (день ухвалення рішення) становить 159858,60 грн., із такого розрахунку: 636 робочих днів х 251,35 грн. = 159858,60 грн.

Приписами частини 1 статті 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно довідки про середню заробітну плату ТОВ трубний завод «Славсант» № 140/1 від 11.02.2020 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 5328,64 грн.

Отже, вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку становить 15985,92 грн., із такого розрахунку: 3 х 5328,64 грн. = 15985,92 грн.

Позивач просить стягнути з роботодавця матеріальне забезпечення за час тимчасової непрацездатності за період з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року в розмірі 1256,75 грн.

Згідно п.1 та 3.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.

Підкреслюється слово "первинний" або "продовження" із зазначенням номера та серії попереднього ЛН у разі його продовження. Чітко вказуються: назва і місцезнаходження закладу охорони здоров`я (повністю), що підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності"; дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою вказується рік), прізвище, ім`я, по батькові непрацездатного (повністю); число повних років (цифрами); стать підкреслюється; місце роботи: назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації (повністю).

Як вбачається з копії листка непрацездатності серії АДЮ № 188056, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року включно (а.с.20).

При заповненні лікарем вказаного листка непрацездатності була допущена помилка при вказанні найменування підприємства роботодавця, вказано ПФ ТОВ «Славсант», замість вірного зазначення назви і місцезнаходження підприємства.

Позивач в судовому засіданні підтвердив свою обізнаність щодо допущених помилок, та після повернення оригіналу листка непрацездатності відповідачем бажав усунути вказані порушення.

Згідно Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності внесення виправлень до листка непрацездатності можливо тільки лікарем після пред`явлення пацієнтом оригіналу листка непрацездатності.

Отже, на даний час відсутні законні та обґрунтовані підстави для нарахування та виплати роботодавцем матеріального забезпечення за час тимчасової непрацездатності за період з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року у зв`язку з невідповідністю листка непрацездатності серії АДЮ № 188056 чинному законодавству.

Позивач просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з помісячним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та поданням відповідної звітності за вказаний період.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Позивачем в судовому засіданні 01.09.2022 року надано суду Форму ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 , з якої вбачається, що страхувальник, роботодавець, Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року не сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача.

Посилання представника відповідача на довідку від 17.05.2021 року №1533/04-36-07-20/37548398 Про результати документальної перевірки Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант, в якій вказано про відсутність порушень Павлоградської філії правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Вказано довідкою підтверджено правильність тільки нарахування та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати працівників Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант, при цьому сплата єдиного внеску здійснюється саме юридичною особою, роботодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант. Представник відповідача не надав суду відомостей щодо оплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо позивача за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року, в той час як позивач підтвердив відсутність такої плати згідно Форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу.

Невірними є твердження представника відповідача, що підтвердженням сплати єдиного внеску є закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів повним виконанням.

Державний виконавець не наділений повноваженнями перевірки нарахування та оплати роботодавцем сум обов`язкових податків та зборів щодо працівника, державний виконавець перевіряє отримання сум заробітної плати працівником згідно рішення суду в повному обсязі. Оплата в подальшому сум обов`язкових податків та зборів щодо працівника є обов`язком та відповідальністю роботодавця.

Тому вимоги позивача в цій частині є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивача звільнено від оплати судового збору за вимоги немайнового характеру ухвалою суду та згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 3574,45 гривен (дві вимоги немайнового характеру в розмірі 908 грн кожна + вимоги немайнового характеру в розмірі 1758,45 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріального забезпечення за час тимчасової непрацездатності задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант видати наказ про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 з 22 лютого 2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 15985 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять ) грн 92 коп. з вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.02.2020 року по 01.09.2022 року в розмірі 159858 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн 60 коп. з вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з помісячним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та поданням відповідної звітності за вказаний період.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант на користь держави судовий збір в розмірі 3574 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн 45 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант", місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, кімн. № 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14338180.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона