Постанова

від 16.03.2023 по справі 185/6379/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1840/23 Справа № 185/6379/21 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Биліної Т.І., Зайцевої С.А.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант - адвоката Галкіна Максима Геннадійовича на рішення Павлоградського міськрайонного Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріального забезпечення за час тимчасової непрацездатності,

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант, який обґрунтовував наступним.

12 лютого 2020 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області позивач був поновлений на посаді опалювача Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" з 24 січня 2019 року; на користь позивача стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів. Але 13 лютого 2020 року відповідач роботодавець відмовився допустити позивача до роботи. 19.02.2020 року отримавши за допомогою державного виконавця доступ на територію підприємства позивач вручив відповідачу заяву про звільнення у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Позивач повідомив роботодавця про перебування ним на лікарняному з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року включно. Однак відповідачем не було оплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за цей період. Також роботодавець не сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при оплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Однак, на час подання позовної заяви, позивач є працівником у відповідача, з ним не проведено розрахунок та не видано трудову книжку.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача розірвати з ним трудовий договір з 21 лютого 2022 року на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем вимог законодавства про працю; стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу в розмірі 15985,92 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2020 року по дату винесення судового рішення з наступним вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на свою користь матеріальне забезпечення за час тимчасової непрацездатності за період з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року в розмірі 1256,75 грн.; зобов`язати відповідача сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з помісячним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та поданням відповідної звітності за вказаний період.

Рішенням Павлоградського міськрайонного Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріального забезпечення за час тимчасової непрацездатності задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант видати наказ про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 з 22 лютого 2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 15985 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять ) грн 92 коп. з вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.02.2020 року по 01.09.2022 року в розмірі 159 858 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн 60 коп. з вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 24.01.2019 року по 12.02.2020 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з помісячним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та поданням відповідної звітності за вказаний період.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод Славсант на користь держави судовий збір в розмірі 3574 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн 45 коп.

В апеляційній скарзі представник ТОВ трубний завод Славсант - адвокат Галкін М.Г. посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що необхідною умовою звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України є подання відповідної заяви роботодавцю та наявність невиконання власником або уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Разом з цим, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що адвокат Галкін М.Г. не отримував від позивача заяви про звільнення за власним бажанням з 19.02.2021 року, оскільки не є роботодавцем.

Крім того, адвокат Галкін М.Г. жодних повноважень на отримання заяв про звільнення від працівників не має, оскільки отримання заяв про звільнення не входить до видів правової допомоги, які визначені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та іншими нормативно-правовими актами України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 340-П від 27 липня 2018 року Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» ОСОБА_1 був прийнятий на посаду опалювача з 30 липня 2018 року, з окладом згідно з штатним розкладом, з випробувальним терміном 1 місяць.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант», у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку та виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 30.07.2018 року по 24.01.2019 року, з розрахунку 24 календарних днів за рік, відповідно до наказу Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» № 45-П від 24 січня 2019 року.

12 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області (Справа № 185/2715/19) визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" № 45-П від 24 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади опалювача з 24 січня 2019 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді опалювача Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" з 24 січня 2019 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод "Славсант" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 12 лютого 2020 року у розмірі 66 859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 10 коп., з наступним утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року - залишено без змін.

Вказаним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року встановлено порушення роботодавцем норм КЗпП України та незаконність звільнення позивача роботодавцем у зв`язку з прогулом без поважних причин, тому позивача було поновлено його на посаді опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» з 24 січня 2019 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року встановлено, що ТОВ ТЗ Славсант не додержані передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

13.02.2020 року о 08-12 год. ОСОБА_1 звернувся до відділу поліції із заявою, повідомив що його не пропускають на територію Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» на його робоче місце, на якому його було поновлено згідно рішення суду від 12.02.2020 року.

Згідно наказу Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» від 13.02.2020 року №34-П скасовано наказ від 24.01.2019 року №45-П «Про звільнення» ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді опалювача з 24.01.2019 року.

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 19.02.2020 року в присутності державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), адвоката відповідача Галкіна М.Г., директора Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» Тютюнника А.М.

Також 19.02.2020 року державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) складено Акт в підтвердження ознайомлення позивача з наказом про його поновлення на посаді згідно рішення суду, внесення відповідних змін до трудової книжки ОСОБА_1 . Вказаний Акт складений в присутності адвоката відповідача Галкіна М.Г., директора Павлоградської філії Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» Тютюнника А.М., інспектора з кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю трубний завод «Славсант» Хайрулової Т.В.

В той самий час 19.02.2020 року ОСОБА_1 було подано заяву про його звільнення з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем заява про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України роботодавцем не розглянута, незважаючи на неодноразові звернення позивача, при цьому роботодавець не допускає позивача на його робоче місце, тобто позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ трубний завод «Славсант», проте трудову функцію фактично не виконує не зі своєї вини, трудова книжка знаходиться у відповідача, вирішити питання про звільнення позивач позбавлений можливості також, а тому дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Однак з таким висновком, колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13 (провадження № 61-678св17), від 04 травня 2022 року у справі № 761/16900/21 (провадження № 61-12562св21).

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. Проте така ініціатива з наміром припинити трудові відносини в односторонньому порядку має бути доведена до відома роботодавця.

Своє бажання щодо звільнення за статтею 38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Відмова у звільненні є порушенням законодавства про працю, проте факт небажання роботодавця звільняти працівника треба підтвердити. Отже, у разі подання заяви про звільнення за власним бажанням працівникові потрібно надати документи, що підтверджують факт подання такої заяви та отримання її роботодавцем.

Надіслання поштовим засобом зв`язку на адресу роботодавця заяви про звільнення за власним бажанням, хоча і є можливим варіантом сповіщення роботодавця про свої наміри працівником, проте без встановлення факту отримання ним такої заяви не свідчить про припинення між сторонами трудових відносин з дня надіслання такої заявив обумовлений у ній строк.

Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 187/1469/18 (провадження № 61-363св20), від 27 липня 2021 року у справі № 552/3400/19 (провадження № 61-6056св20).

У справі, яка переглядається, спірним питанням є доведення працівником у встановленому законом порядку роботодавцю про намір припинити трудові відносини за його ініціативою.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок сторін доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, передбачено також статтею 81 ЦПК України.

У свою чергу, суд зберігає об`єктивність і неупередженість. На суд також, серед іншого, покладено обов`язок встановити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; існування інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважає підтвердженим факт подання роботодавцю ОСОБА_1 заяви про його звільнення з посади опалювача Павлоградської філії ТОВ трубний завод «Славсант» на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, оскільки вказана заява була вручена 19.02.2020 року адвокату відповідача Галкіну М.Г., як представнику роботодавця, особисто в присутності державного виконавця, директора підприємства та інспектора з кадрів.

Проте, суд першої інстанції ухвалюючи рішення, не перевірив обставин отримання заяви ОСОБА_1 про звільнення саме роботодавцем відповідачем у справі, оскільки адвокат відповідача Галкін М.Г., який є представником роботодавця, не являється роботодавцем ОСОБА_1 .

Для правильного вирішення спору у цій справі, з урахуванням заявлених позивачем вимог, основною підставою було встановлення факту повідомлення працівником у належний спосіб роботодавця про його намір розірвати трудові відносини та обізнаність останнього про таку ініціативу працівника.

За таких обставин,враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення суду з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргупредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю трубнийзавод Славсант-адвоката ГалкінаМаксима Геннадійовича - задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року - скасувати.

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю трубнийзавод Славсантпро зобов`язаннявчинити певнідії,стягнення вихідноїдопомоги,середнього заробіткуза часвимушеного прогулута матеріальногозабезпечення зачас тимчасовоїнепрацездатності відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Т.І.Биліна

С.А.Зайцева