Постанова

від 13.09.2022 по справі 440/364/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 440/364/20

адміністративне провадження № К/9901/228/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (головуюча суддя Чеснокова А.О.), постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Присяжнюк О.В., П`янова Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Енерджі» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Енерджі» (далі - ТОВ «Астроінвест-Енерджі», Товариство) звернулось до суду з позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року №000228501, №000227501, №000229501 повністю, та №000230501 - в частині суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 432' 543' 845 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року, задоволено частково заяву ТОВ «Астроінвест-Енерджі» про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати у розмірі 35000 грн. В решті вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, прийнятими по суті спору (рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року), вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України). Зокрема, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: сукупного застосування положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 серпня 2008 року №1090, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 12 вересня 2008 року за №844/15535 (далі - П(С)БО №33). Ключова теза контролюючого органу зводиться до того, що позивачем зайво віднесені до складу витрат його господарської діяльності операції з розвідки та розробки запасів корисних копалин, оскільки такі операції не призвели до отримання прибутку або утворення активів підприємства. Зазначені порушення вимог податкового законодавства, на думку контролюючого органу, мали безпосередній вплив і на визначення підприємством об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

У доводах касаційної скарги відповідач також посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 грудня 2018 року (справа №826/856/18), від 23 квітня 2019 року (справа №826/9047/16) та від 22 травня 2018 року (справа №826/8107/16), при вирішенні питання щодо співмірності стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, про які він просив у судах першої та апеляційної інстанцій (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення. Апелюючи доводам фіскального органу підприємство вказує, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність віднесення до складу витрат позивача витрат, пов`язаних з розвідкою запасів корисних копалин відповідно до вимог ПС(Б)О 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин», а також врахування зазначених сум під час визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

8 грудня 2021 року колегією суддів здійснено заміну відповідача у справі, - Головного управління ДПС у Полтавській області (з кодом ЄДРПОУ 43142831), його правонаступником, - Головним управління ДПС у Полтавській області (з кодом ЄДРПОУ 44057192).

У судових засіданнях, які відбулися 8 грудня 2021 року, 3 серпня 2022 року, 17 серпня 2022 року представники позивача повністю підтримали доводи та аргументи, наведені підприємством в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просили залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення. Окрім того, під час касаційного перегляду справи підприємством неодноразово скеровувались письмові пояснення щодо обставин, які слугували прийняттю відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судових засіданнях 8 грудня 2021 року, 3 серпня 2022 року, 17 серпня 2022 року також підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Так само відповідач скеровував до суду касаційної інстанції письмові пояснення щодо обставин даної справи та ключових питань, які виникали під час її розгляду.

Під час чергового судового засідання, призначеного на 14 вересня 2022 року, у зв`язку з отриманням сигналу «Повітряна тривога» та наявністю обставин, які зумовлювали загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, а також з огляду на те, що сторони у справі неодноразово надавали вичерпні пояснення щодо обставин даної справи, суд ухвалив здійснювати її подальший розгляд у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Астроінвест-Енерджі» здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері розвідувального буріння (КВЕД 43.13) та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71). Позивач здійснює діяльність на ринку природного газу, зокрема, на підставі: спеціального дозволу Міністерства охорони навколишнього середовища України та відповідних ліцензій.

У період з 27 серпня по 16 вересня 2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Астроінвест-Енерджі» з питань податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої 23 вересня 2019 року складено акт.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог чинного законодавства, зокрема:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин», Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за І півріччя 2019 року на 436' 225' 017,00 грн;

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 32' 263' 557,00 грн, в т.ч. лютий 2018 року - 4' 318' 002,00 грн, за березень 2018 року - 173' 679,00 грн, за серпень - 27' 771' 876,00 грн, а також завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2019 в сумі 17' 550' 000,00 грн, та завищено суму бюджетного відшкодування на 36' 334' 039,00 грн, в тому числі: за вересень 2017 року - на 2' 576' 513,00 грн, за листопад 2017 року - на 4' 811' 776,00 грн, за грудень 2017 року - на 1' 130' 525,00 грн, за вересень 2018 року - на 8' 263' 035,00 грн, за жовтень 2018 року - на 19' 542' 190,00 грн.

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки, 21 жовтня 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №000230501, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на 436' 225' 017,00 грн, №000227501, яким зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V ПК України на 3' 739' 972,00 грн, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 36' 334' 039,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9' 083' 509,75 грн; №000229501, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 17' 550' 000,00 грн; №000228501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 32' 263' 557,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8' 065' 889,25 грн.

За результатами розгляду скарги Товариства на перелічені вище податкові повідомлення-рішення останні залишені контролюючим органом без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що твердження відповідача про непов`язаність витрат на розвідку запасів корисних копалин з виробничою діяльністю підприємства не ґрунтуються на фактичних обставинах та суперечать нормам чинного законодавства України, натомість, наданими позивачем документами підтверджено правомірність віднесення до складу витрат позивача витрат, пов`язаних з розвідкою запасів корисних копалин, та врахування зазначених сум під час визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як правильно з`ясували суди попередніх інстанцій, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин та її розкриття у фінансовій звітності регламентовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин».

Відповідно до пункту 2 розділу І П(С)БО 33 активи з розвідки запасів корисних копалин - витрати, пов`язані з розвідкою та визначенням обсягів і якості запасів корисних копалин, визнаних активами. Витрати на розвідку запасів корисних копалин - це витрати, що виникають у зв`язку з розвідкою та визначенням обсягів і якості запасів корисних копалин за період, після якого визначена технічна можливість та економічна доцільність їх видобутку. Розвідка запасів корисних копалин - пошук та визначення обсягів і якості корисних копалин, включаючи нафту, природний газ та інші невідтворювані природні ресурси, що здійснюється підприємством після отримання права на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території), а також визначення технічної можливості та економічної доцільності видобутку корисних копалин.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ П(С)БО 33 до складу витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин також включаються інші витрати, безпосередньо пов`язані з розвідкою запасів корисних копалин.

Пунктом 3 розділу ІІІ П(С)БО 33 передбачено, що витрати підприємства, пов`язані з розвідкою запасів корисних копалин, включаються до складу витрат звітного періоду відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», якщо: 1) такі витрати здійснені до отримання права на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території); 2) подальша розвідка запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території) не передбачається; 3) видобуток визначених запасів корисних копалин є технічно неможливим та/або економічно недоцільним; 4) закінчився строк дії ліцензії та інших спеціальних дозволів у межах визначеної ділянки (території) та не очікується його продовження.

За встановленими судами обставинами справи в ході проведення податкової перевірки ТОВ «Астроінвест-Енерджі» контролюючим органом з`ясовано, що на підставі наказів №16 від 3 грудня 2016 року «Щодо ліквідації свердловини №3 Загорянського родовища», №15 від 23 листопада 2016 року «Щодо ліквідації свердловини №11 Загорянського родовища», №11 від 2 листопада 2016 року «Щодо ліквідації свердловини №8 Загорянського родовища», №10 від 4 жовтня 2016 року «Щодо ліквідації свердловини №2 Загорянського родовища», №9 від 4 жовтня 2016 року «Щодо ліквідації свердловини №1 Загорянського родовища» Товариством прийнято рішення ліквідувати свердловини, як такі, що не виконали свого призначення, у зв`язку з відсутністю промислових припливів вуглеводів та економічною недоцільністю проведення подальших робіт по свердловинах. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугували акти обстеження пошукових свердловин №1, 2, 3, 8, 11, довідки про неможливість й недоцільність використання пошукових свердловин для виробничо-господарських потреб, а також висновок Управління Держпраці у Полтавській області, яким зафіксовано, що свердловини не підтвердили економічну доцільність.

Обґрунтовуючи необхідність та доцільність вчинення дій з ліквідації перелічених вище свердловин, представник Підприємства пояснив, що з огляду на специфіку виробничого та технологічного процесу на етапі створення (спорудження) основних засобів та нематеріальних активів можуть виникають обставини, за яких внаслідок зовнішніх і внутрішніх чинників вірогідність отримання майбутніх економічних вигод від частини таких активів припиняється, внаслідок чого економічно доцільною є відмова від подальшого розвитку таких об`єктів та списання понесених раніше витрат (капітальних інвестицій). Так, основним видом діяльності ТОВ «Астроінвест-Енерджі» є процес геологічної розвідки та геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка корисних копалин, яка характеризується високою капіталоємністю та підвищеними ризиками отримання успішних результатів завершених розвідувань (очікуваного дебету вуглеводнів). Тобто, провадження виробничої діяльності позивача неможливе без здійснення витрат, які не призводять до виявлення економічно доцільного для видобутку обсягу відокремлюваних запасів. При цьому, при плануванні основних показників виробничої діяльності Товариства та складанні інвестиційних планів, нормативні втрати від здійснення капітальних інвестицій, які не принесли очікуваного економічного ефекту, враховуються при визначенні рівня прибутковості та ціни кінцевої реалізації виробленої продукції.

З урахуванням викладеного, Товариством було прийняте вимушене рішення про те, що подальший промисловий видобуток розвіданих запасів корисних копалин у зазначених вище свердловинах є технічно неможливим та економічно недоцільним, при цьому, витрати на розвідку запасів корисних копалин не визнано активами у складі основних засобів товариства, а визнано у бухгалтерському обліку іншими витратами операційної діяльності та відображено в бухгалтерському обліку у складі інших витрат операційної діяльності по рахунку 941 «Витрати на дослідження і розробки».

Наведені обставини зумовили висновок судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин» при веденні бухгалтерського обліку операцій з ліквідації свердловин, і, як наслідок, правомірність відображення витрат на розвідку запасів корисних копалин у бухгалтерському обліку в складі інших витрат операційної діяльності по рахунку 941 «Витрати на дослідження і розробки».

Роблячи такий висновок суди врахували також надані Міністерством фінансів України роз`яснення (лист №31-34000-01-10/7443 від 17 березня 2009 року) щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов`язаних з витратами на розвідку запасів корисних копалин, зміст яких зводиться до того, що витрати на розвідку корисних копалин визнаються витратами операційної діяльності у тому випадку, якщо подальший промисловий видобуток розвіданих запасів корисних копалин є технічно неможливим та/або економічно недоцільним, та/або за наявності інших умов, зазначених у пункті 3 розділу ІІІ П(С)БО 33.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства та правил ведення бухгалтерського обліку внаслідок незастосування положень П(С)БО 16 «Витрати», суди зазначили, що вказаний нормативно-правовий акт є незастосовним у даному випадку, оскільки він визначає витрати активами, проте, як зазначалося вище, в дослідженому випадку, витрати позивача не набули такого статусу й Товариство цілком обґрунтовано керувалося в спірному випадку положеннями спеціального П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що Товариством правомірно відображено у бухгалтерському обліку суму понесених витрат на розвідку запасів корисних копалин (пошукових свердловин № 1, 2, 3, 8, 11) в розмірі 432' 543' 845,00 грн та віднесено її до складу «інших витрат операційної діяльності» по Д-т рах. 941 «Витрати на дослідження і розробки», натомість, твердження контролюючого органу про завищення підприємством в охопленому перевіркою періоді фінансового результату до оподаткування на вказану суму, - безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім того, висновок контролюючого органу щодо протиправності формування Товариством витрат у перевіреному періоді вплинув на констатацію порушень в частині обліку та справляння ТОВ «Астроінвест-Енерджі» податку на додану вартість.

Так, пунктом 198.5 статті 198 ПК України унормовано, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (…), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Відповідач наполягав в судах попередніх інстанцій на тому, що позивачем не доведено використання витрат на розвідку запасів корисних копалин у виробничій діяльності підприємства, відтак, податкові зобов`язання мають визначатися за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України (оскільки такі складові капітальних інвестицій не приймали участі в операціях з постачання готової продукції, що підлягає оподаткування у загальновстановленому порядку).

Надаючи оцінку таким твердженням контролюючого органу, суди виходили з того, що діяльність з будівництва та експлуатації свердловин має специфічні особливості, зокрема, свердловини (як ті, що пов`язані з розвідкою запасів корисних копалин, так і ті, що використовуються вже в процесі розробки родовищ), як правило, не ліквідуються підприємством самостійно без достатніх на те підстав. Такими підставами є: неможливість подальшої експлуатації через те, що діяльність, пов`язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів корисних копалин, не привела до їх відкриття; проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів є економічно недоцільним (витрати на розвідку перевищують вартість прогнозованих обсягів покладів, термін окупності будівництва свердловини перевищує максимально припустимий строк); свердловина вичерпала наявні запаси корисних копалин і подальша експлуатація є неможливою, економічно недоцільною. У випадку ж ліквідації свердловин, при оформленні документів, які підтверджують обставини/випадки знищення (без згоди платника), платнику податку не нараховуються податкові зобов`язання.

Так, згідно висновків Постійно діючої комісії з питань ліквідації свердловин №3, №11, №8, №2, №1 Загорянського родовища (узгоджені постановами), актами обстеження свердловин, довідками про неможливість та недоцільність використання свердловин, актами про проведення ізоляційних-ліквідаційних робіт по свердловинам, в зв`язку з технічною неможливістю та економічною недоцільністю видобутку, здійснено ліквідацію свердловин. Підставою для ліквідації, як зазначалось вище, слугували висновки Управління Держпраці у Полтавській області.

Перелічені вище документи, які надавались позивачем до перевірки контролюючому органу, на переконання судів, підтверджують доцільність ліквідації зазначених свердловин та визнання у зв`язку з цим обґрунтованим списання підприємством витрат на будівництво ліквідованих свердловин.

Роблячи такий висновок судами враховано також роз`яснення Міністерства фінансів України (лист від 3 серпня 2018 року №673), де зазначено, що у випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість, в тому числі, відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про пов`язаність витрат позивача на розвідку запасів корисних копалин з виробничою діяльністю підприємства та, як наслідок, правомірність віднесення до складу витрат позивача витрат, пов`язаних з розвідкою запасів корисних копалин, та врахування зазначених сум під час визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 328 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що такі аргументи відповідача фактично зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявним у справі доказам. Такі доводи відповідно до приписів статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду й не є свідченням неправильного застосування судами положень ПК України. Колегія суддів зауважує, що у вимірі обставин цієї конкретної справи суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильних висновків за результатами тлумачення положень чинного законодавства щодо відображення підприємством в бухгалтерському обліку операцій, пов`язаних з витратами на розвідку запасів корисних копалин, й правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин. Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави до їх зміни чи скасування відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем під час слухання справи в суді першої інстанції, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Так, до заяви представника позивача про стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, долучено наступні докази на підтвердження їх складу та розміру: копії договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №1912, додаткової угоди до нього №4 від 28 грудня 2019 року, додаткової угоди №6 від 10 січня 2020 року, рахунку №48 від 10 вересня 2020 року, акта виконаних робіт (надання послуг) від 10 вересня 2020 року №45, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, наказів про відрядження адвоката до Полтавського окружного адміністративного суду для участі в судових засіданнях, платіжних доручень про оплату відряджень, платіжного доручення про оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №1912, залізничних квитків, а також детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №1912.

За наслідком дослідження наданих представником позивача копій документів, а також враховуючи, що зазначена справа належить до справ значної складності та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, а також вимагає підготовки та надання значної кількості доказів, що об`єктивно потребує значних витрат часу, обсягу юридичної та технічної роботи, суд попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 133' 529,26 грн є очевидно завищеним та визнали, що адекватний та справедливий розмір понесених ТОВ «Астроінвест-Енерджі» витрат на оплату послуг адвоката складає 35' 000,00 грн.

Касаційна скарга відповідача не містить переконливих обґрунтувань щодо порушень судами норм процесуального права при вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час слухання справи в суді першої інстанції. Посилання відповідача на неврахування судами висновків Верховного Суду при вирішенні питання щодо співмірності стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, про які він просив у судах першої та апеляційної інстанцій (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи в цій частині також. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та прийняту за наслідками його перегляду постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року, а тому залишає їх без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін