Постанова

від 30.08.2022 по справі 2-125/2007

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 2-125/2007

провадження № 61-15541св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «Юпітер»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «Юпітер» на ухвалу Луганського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма «Юпітер» (далі - ТОВ ВКФ «Юпітер») про стягнення заборгованості за договором купівлі продажу цінних паперів.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами 17 січня 2007 року укладено договір купівлі продажу цінних паперів № КТ-2/01, згідно з яким позивач зобов`язався здійснити відповідачу поставку простих іменних акцій в розмірі 1 300 000 штук, а відповідач - сплатити 378 000,00 грн протягом п`яти днів, з моменту підписання договору.

Проте відповідач зобов`язання не виконав.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі - продажу цінних паперів від 17 січня 2007 року № КТ-2/01 у розмірі 378 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 лютого 2007 року затверджено мирову угоду від 05 лютого 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ ВКБ «Юпітер», закрито провадження у справі.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони досягли згоди щодо розміру, строків і порядку задоволення вимог позивача, а також мирова угода не суперечить законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи та інтересам сторін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ ВКФ «Юпітер» на ухвалу Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 лютого 2007 року.

Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, понад тринадцять років, обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ТОВ ВКФ «Юпітер» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луганського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, просило скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи був ОСОБА_2 директором ТОВ ВКФ «Юпітер» та чи мав він повноваження на укладення мирової угоди, тому дійшов передчасного висновку, що товариство є особою, яка брала участь у розгляді справи.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Юпітер» від 14 грудня 2006 року директором товариства обрано ОСОБА_3 , тому ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 не були особами, які мали право представляти в суді першої інстанції інтереси ТОВ ВКФ «Юпітер» та укладати мирову угоду.

ТОВ ВКФ «Юпітер» продовжує користуватися виробничими приміщеннями на АДРЕСА_1 , які мировою угодою передані у власність ОСОБА_1 . Будь-яких претензій щодо спірного майна ОСОБА_1 не пред`являв.

Суд першої інстанції не перевірив наявність повноважень у представників ТОВ ВКФ «Юпітер» та відповідність умов мирової угоди вимогам закону. Фактично відбувся рейдерський захват майна товариства.

Уповноважений представник ТОВ ВКФ «Юпітер» участі у розгляді справи в суді першої інстанції не брав.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, а саме: висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку на апеляційне оскарження не з поважних причин є передчасним, рішення суду ухвалене про права, свободи та інтереси ТОВ ВКФ «Юпітер», яке не повідомлено про розгляд справи, уповноважений представник участі у розгляді справи не брав, рішення у справі товариство не отримувало і не знало, що оскаржуваним судовим рішенням його позбавлено право власності на нерухоме майно.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне оскарження відкрито з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах згідно зі законодавством, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 294 ЦПК України (у редакції на момент постановлення ухвали суду першої інстанції) заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд зауважує, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини справи. Поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження є одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованогоКонституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на доступ до суду. Право на доступ до суду не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Встановлення строку оскарження судового рішення обумовлене необхідністю дотримання такого елемента принципу верховенства права, як правова визначеність.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, суд має дотриматися балансуміж забезпеченням реалізації права особи на доступ до суду та принципом правової визначеності, обґрунтувавши підстави для його поновлення та виклавши мотиви, чи виправдовують вони втручання у принцип правової визначеності (res judicata).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Згідно з практикою ЄСПЛ поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росі», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

Суд апеляційної інстанції встановив, що 30 січня 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВКФ «Юпітер» про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 31 січня 2007 року відкрито провадження, справу призначено до попереднього розгляду на 09 лютого 2007 року.

05 лютого 2007 року до суду надійшла мирова угода ОСОБА_1 та ТОВ ВКФ «Юпітер» і спільна заява сторін про закриття провадження у цивільній справі у зв`язку з укладенням мирової угоди.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 лютого 2007 року затверджено мирову угоду від 05 лютого 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ ВКФ «Юпітер», провадження у справі закрито.

Ухвала Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 лютого 2007 року постановлена без участі сторін на підставі спільної заяви сторін, інтереси ТОВ ВКФ «Юпітер» представляв Фіалковський Є. Г. на підставі довіреності, виданої на його ім`я директором ТОВ ВКФ «Юпітер» Пінкасом А. П.

28 березня 2007 року на адресу суду надійшла спільна заява сторін про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вони просили постановити додаткову ухвалу, якою уточнити перелік переданого ТОВ «ВКФ «Юпітер» у власність ОСОБА_1 майна. Заява підписана представником ТОВ ВКФ «Юпітер» Омельченко Д. В., до заяви на підтвердження повноважень представника відповідача додано довіреність на ім`я Омельченко Д. В. від 20 січня 2007, зокрема, з правом укладання мирової угоди.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 29 березня 2007 року внесено уточнення в частину першу пункту 5 резолютивної частини ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 лютого 2007 року про затвердження мирової угоди.

Копію цієї ухвали отримав ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга ТОВ «ВКФ «Юпітер» в особі представника Бартусевич В. М. подана 01 вересня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що відповідач є особою, яка брала участь у розгляді справи, оскаржує ухвалу суду, повний текст якої складено понад тринадцять років, тому застосував частину другу статті 358 ЦПК України.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

ТОВ ВКФ «Юпітер» в апеляційній скарзі посилалося на пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України (подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи), що зобов`язує суд досліджувати поважність причин пропуску строку.

ТОВ ВКФ «Юпітер» зазначало, що про розгляд справи не повідомлене, повноважений представник участі у розгляді справи не брав, рішення у справі товариство не отримувало та не уповноважувало на вчинення відповідних дій інших осіб; спірним рішенням його позбавлено права власності на належні виробничі приміщення та нерухоме майно, яким товариство володіє та користується, дізналося про оскаржувану ухвалу з відповіді Чернівецької міської ради від 07 листопада 2019 року № 1938 на запит щодо отримання кадастрового номера на належну відповідачу земельну ділянку.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України (у редакції на момент затвердження мирової угоди) до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно із частиною третьою статті 38 ЦПК України (у редакції на момент затвердження мирової угоди) юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Відповідно до статті 42 ЦПК України (у редакції на момент затвердження мирової угоди) повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

Згідно з частинами першою - третьою, восьмою статті 74 ЦПК України (у редакції на момент затвердження мирової угоди) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їх діяльністю.

Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви (частини перша, друга статті 127 ЦПК України у редакції на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції).

Згідно з частинами другою, третьою статті 222 ЦПК України (у редакції на момент затвердження мирової угоди) копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п`яти днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п`яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання ТОВ ВКФ «Юпітер» копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з копіями доданих до неї документів, судові повістки про виклик у судове засідання.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи у розгляді справи в суді першої інстанції брав участь повноважний представник ТОВ ВКФ «Юпітер», чи надсилалися копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, судові повістки, ухвала про затвердження мирової угоди безпосередньо на адресу місцезнаходження ТОВ ВКФ «Юпітер, чи мали право ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 представляти інтереси товариства в суді та укладати мирову угоду, чи поновлення строку на апеляційне оскарження із вказаних підстав особою, яка подала апеляційну скаргу, буде виправданим з урахуванням принципу res judicata(принцип юридичної визначеності). Тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється для продовження розглядудо суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Юпітер» задовольнити.

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко