Постанова

від 24.08.2022 по справі 373/1294/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2022 року

справа № 373/1294/20

провадження № 22-ц/824/2997/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

при секретарі: Кіпрік Х.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Держава Україна, в особі Державної казначейської служби України,

треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Державної казначейської служби України - Жиліна Олександра Федоровича та заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Реви О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 1 080 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що 27 лютого 2015 року йому було винесено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Поновлено року ОСОБА_1 у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Розмір моральної шкоди визначає відповідно до висновку експерта та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 080 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокуратури.

Додатковим рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 25 076 грн 00 коп. судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду представник Державної казначейської служби України та заступник керівника Київської обласної прокуратури подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги представника Державної казначейської служби України обґрунтовані тим, що Державною казначейською службою України не було порушено жодних прав та інтересів позивача, а тому не повинна нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок незаконних дій інших державних органів. Крім того, вказує на відсутність відомостей на підтвердження завдання позивачу страждань чи втрат немайнового характеру у визначеному судом розмірі. Вказує, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись із урахуванням вимог розумності та справедливості, та не повинен призводити до надмірного збагачення за рахунок держави. Вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.

Вимоги апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури обґрунтовані тим, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи прокуратури про те, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України суми заподіяної шкоди заявлено до неналежного відповідача, без вирішення питання про дійсний суб`єктний склад спірних правовідносин. До участі у справі не залучено співвідповідачами органи, дії яких, за твердженням позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди.

Судом першої інстанції безпідставно враховано як належний та допустимий доказ на підтвердження заподіяного розміру моральної шкоди висновок експерта, оскільки законодавством врегульовані межі відшкодування моральної шкоди у випадку завдання її органами дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду та питання вирішення розміру моральної шкоди вирішується лише судом.

Зазначає, що сам факт ухвалення виправдовувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, та вказує, що відшкодування такої шкоди здійснюється виключно у разі моральних втрат громадянина, порушення його нормальних зв`язків. Крім того, сума відшкодування не має бути джерелом збагачення. Та вказує, що позивач перебував під слідством і судом протягом 31 місяця та 1 дня з 27.02.2015 року (з моменту вручення про підозру) по 28.09.2017 року (до моменту винесення ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурору).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник Київської обласної прокурати проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із розміру моральної шкоди, визначеного висновком експерта від 09 квітня 2021 року № СЕ-19/124-21/1859-ПС.

Однак колегія суддів із таким висновком повністю погодитись не може.

Судом встановлено, що 17 лютого 2015 року до ЄРДР заступником начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області радником юстиції Бозовуляком М.І. внесені відповідні відомості на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень щодо позивача та двох інших осіб. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.

27 лютого 2015 року позивач, як перший заступник начальника Переяслав-Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області був затриманий слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Болячим А.А. в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2015.

27 лютого 2015 року позивачу було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Того ж дня, о 23 год 55 хв. позивача було доставлено до ІТТ Києво-Святошинського МВ ГУМВС України в Київській області та 28 лютого 2015 року о 10 год 45 хв. було відконвойовано працівниками СБ України до Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Дана обставина підтверджується листом начальника Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області від 29.12.2020 №15620/109/1008/20.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2015 року застосовано відносно позивача запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, заборонивши залишати місце свого проживання з 21-00 год до 07-00 год. Визначено строк дії ухвали до 26 квітня 2015 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2015 року застосовано відносно позивача запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, заборонивши залишати місце свого проживання з 21-00 год до 07-00 год. Визначено строк дії ухвали до 2 червня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.05.2015 апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу слідчого судді була залишена без задоволення.

28 травня 2015 року позивачу було повідомлено про завершення досудового розслідування, а 04 червня 2015 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні було затверджено обвинувальний акт відносно позивача та двох інших осіб.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас ( з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області від 28.02.2015 № 116 о/с про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, вирішено питання про судові витрати.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 18.12.2015 № 628 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді відповідно до судового рішення, але іншим наказом від 18.12.2015 № 629 о/с ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням штатів звільнено зі служби. На момент звільнення позивач мав 17 років 02 місяці 22 дні вислуги років в органах внутрішніх справ.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017 ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Цим же вироком ОСОБА_1 поновлено у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок було закрито, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року відмовлено потерпілому ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року відмовлено потерпілому ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.08.2017, а апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишена без змін, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.

Отже, виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 28.09.2017 року. Судове провадження здійснювалося до 11.06.2019 року.

Обґрунтовуючи поданий позов позивач вказував що внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності був ізольований від суспільства, що вплинуло на його життя, тривалий час був обмежений у вільному виборі місць знаходження, позбавлений можливості реалізації своїх звичок та бажань, зазнав глибоких душевних страждань та втратив авторитет серед оточення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до положень ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Оскільки ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано в зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, є, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на суму, яка визначена експертом у висновку № СЕ-19/124-21/1859-ПС від 09 квітня 2021 року.

При цьому судом першої інстанції не встановлювалося та не досліджувалося період перебування позивача під судом та слідством, вид запобіжного заходу, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, та інші обставини, які підлягають встановленню.

Судом першої інстанції проігноровано засади розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення (злочину).

Вказаний вирок набрав законної сили 28.09.2017 року.

Отже, під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 31 місяць та 1 день ((з 27 лютого 2015 року (повідомлення про підозру) до 28 вересня 2017 року (набрання законної сили виправдувальним вироком (винесення ухвали апеляційного суду Київської області про повернення апеляційної скарги прокурору)).

Колегія суддів бере до уваги, що перебуваючи під слідством та судом, позивач не знаходився в умовах ізоляції.

Так, застосований до позивача запобіжний захід - домашній арешт з 21.00 год до 07.00 год не є суворим у порівняні з цілодобовим домашнім арештом, триманням під вартою, тощо.

При розв`язанні спору, апеляційний суд не бере до уваги висновок експерта № СЕ-19/124-21/3723-ПС від 07 червня 2021 року, оскільки для даної категорії справ та з`ясування обставин, які мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій ніж право, не потрібні, адже моральна шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду визначається математичним шляхом (множенням кількості місяців перебування під судом та слідством на розмір мінімальної заробітної плати).

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди необхідно враховувати суто правові підстави для її стягнення, а саме: період перебування під судом та слідством, перебування в умовах ізоляції, чи зазнала особа конституційних обмежень.

Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» становить 6 000 грн 00 коп.

Отже, розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_1 становить 186 193,50 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вимоги заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не приймає, оскільки обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 1176 ЦК України покладається на державу, а отже моральна шкода має бути компенсована позивачу за рахунок держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду від 05 жовтня 2021 року слід змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 1 080 000 грн. до 186 193,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Жиліна Олександра Федоровича задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокуратури, з 1 080 000 грн. 00 коп. до 186 193,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржено до Верховного Суду протягом тридцяти днів

Суддя-доповідач

Судді