Постанова

від 10.05.2023 по справі 373/1294/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 373/1294/20

провадження № 61-10516св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києва,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чичиркін Андрій Олександрович, на постанови Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В., від 25 серпня 2022 року та Київської обласної прокуратури на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, у складі судді Реви О. І.,

від 05 жовтня 2021 року, додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року, постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Київська обласна прокуратура, Печерський районний суд м. Києвапро відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 17 лютого 2015 року відносно нього розпочалося протиправне кримінальне переслідування, шляхом внесення відомостей до ЄРДР, правова кваліфікація кримінального правопорушення частина друга статті 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.

27 лютого 2015 року він, як перший заступник начальника Переяслав-Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області, був затриманий слідчим, а в його службовому кабінеті проведений обшук.

Того ж дня йому було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 189

КК України, та доставлено до ІТТ Києво-Святошинського МВ ГУМВС України в Київській області.

28 лютого 2015 року відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно нього був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом визначеного періоду доби.

В подальшому цей запобіжний захід був повторно застосований відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2015 року.

28 травня 2015 року йому було повідомлено про завершення досудового розслідування, а 04 червня 2015 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт відносно нього та двох інших осіб.

Крім того, його було незаконно звільнено з органів внутрішніх справ, він був вимушений тривалий час працювати на будівництві різноробочим, оскільки не міг влаштуватися на роботу за спеціальністю у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Фактично було зруйновано його кар`єру та втрачено 17 років служби в системі органів МВС.

Вважав, що обшук, затримання та застосування запобіжного заходу були незаконними, а досудове розслідування проведене із низкою порушень та зловживань.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року (справа № 373/1742/15-к) ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Поновлено ОСОБА_1 у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України 1 080 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року позов задоволено, стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 080 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокуратури.

Додатковим рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 25 076 грн судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності була спричинена моральна шкода.

Врахувавши послужний список позивача під час проходження служби в органах внутрішніх справ; тривалий період служби, що був припинений протиправно; втрату ним можливості проходити службу в подальшому в зв`язку з наявністю кримінального переслідування щодо нього та латентне повторне звільнення з ОВС, втрату можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення як працівника ОВС; втрату довіри щодо нього у певного кола членів суспільства; суд першої інстанції дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодування у розмірі 1 080 000 грн, визначеному висновком експерта від 09 квітня 2021 року № СЕ-19/124-21/1859-ПС.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення судових витрат у розмірі 25 076 грн, з яких 20 000 грн витрати на правничу допомогу та

5 076 грн витрати на проведення експертизи.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

від 05 жовтня 2021 року змінено, зменшено суму відшкодування моральної шкоди із 1 080 000 грн до 186 193,50 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року змінено, зменшено витрати на правничу допомогу з 20 000 грн до 5 000 грн. Додаткове рішення суду в частині стягнення оплати за проведення експертизи в розмірі 5 076 грн скасовано та в цій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Колегія суддів, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, врахувала, що під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 31 місяць та 1 день, не знаходився в умовах ізоляції, застосований до позивача запобіжний захід - домашній арешт у нічний час не є суворим у порівняні з цілодобовим домашнім арештом чи триманням під вартою.

Апеляційний суд констатував, що не підлягають відшкодуванню витрати на оплату експертизи у розмірі 5 076 грн, оскільки при вирішенні спору суд не погодився із висновком експерта.

Змінюючи додаткове рішення в частині розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вказав, що витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн є завищеними та необґрунтованими, а предмет спору не є складним і не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах представник ОСОБА_1 - адвокат Чичиркін А. О. просить постанови апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Київська обласна прокуратура просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чичиркін А. О. подав касаційні скарги на постанови Київського апеляційного суду

від 25 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чичиркін А. О., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

У грудні 2022 року Київська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чичиркін А. О., вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 235/4969/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18,

від 26 травня 2022 року у справі № 569/2825/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що апеляційний суд, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, не врахував факт незаконного затримання позивача та перебування його під вартою в ізоляторі тимчасового тримання та у подальшому незаконне застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вважає, що апеляційним судом безпідставно не враховано висновок експерта.

Наголошує, що законом визначено мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який гарантований державою, натомість суд, враховуючи обставини конкретної справи, може збільшити цей розмір відшкодування.

Також вважає, помилковими висновки апеляційного суду про те, що розглядувана справа є справою незначної складності, що призвело до безпідставного зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Звертає увагу, що справа розглядалась судом понад рік у загальному позовному провадженні, було проведену значну кількість судових засідань, правнича допомога надавалась адвокатом, який є кандидатом юридичних наук та директором адвокатського бюро.

Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом.

Підставою касаційного оскарження Київська обласна прокуратура вказує не врахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16, від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17,

від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18,

від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 14 листопада

2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 06 червня 2019 року у справі

№ 752/4513/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Здійснення слідчих дій в ході розслідування кримінального провадження належить до повноважень органів досудового розслідування, а тому не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 21:00 год до 07:00 год не позбавило позивача можливості продовжувати звичний для нього спосіб життя.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У грудні 2023 року Київська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а відшкодування моральної шкоди проводиться виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюються оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушень його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вказує, що представником позивача не було надано суду документів на підтвердження часу реально витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, а загальна вартість виконаних робіт є явно завищеною, не відповідає принципам розумності, обґрунтованості та є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт.

У лютому 2023 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, в якому просить вказану касаційну скаргу задовольнити. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не залучили співвідповідачем орган, дії якого, на думку позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди. Наголошує, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Чичиркін А. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, в якому просить закрити касаційне провадження, відкрите за вказаною скаргою. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалась прокуратура у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними із розглядуваною справою.

Фактичні обставини справи

17 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_1 та двох інших осіб. Правова кваліфікація кримінального правопорушення частина друга статті 189 КК України, номер кримінального провадження 42015110000000074.

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 , як перший заступник начальника Переяслав-Хмельницького МРВ ГУ МВС України в Київській області, був затриманий слідчим слідчого управління прокуратури Київської області Болячим А. А. в порядку статті 208 КПК України.

27 лютого 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 189 КК України. Того ж дня о 23 год 55 хв позивача було доставлено до ІТТ Києво-Святошинського МВ ГУМВС України в Київській області.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2015 року застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання з 21:00 год до 07:00 год. Визначено строк дії ухвали до 26 квітня 2015 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2015 року застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання з 21:00 год до 07:00 год. Визначено строк дії ухвали до 02 червня 2015 року.

28 травня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про завершення досудового розслідування, а 04 червня 2015 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та двох інших осіб.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 28 лютого 2015 року

№ 116 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року у справі № 810/1493/15 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Київській області від 28 лютого 2015 № 116 о/с про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, вирішено питання про судові витрати.

Наказом ГУ МВС України в Київській області від 18 грудня 2015 року

№ 628 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді відповідно до судового рішення, але в той же день наказом від 18 грудня 2015 року № 629 о/с

звільнено зі служби у зв`язку з скороченням штату. На момент звільнення ОСОБА_1 мав 17 років 02 місяці 22 дні вислуги.

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року у справі № 373/1742/15-к ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 189 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення (злочину). Цим же вироком ОСОБА_1 поновлено у всіх правах, обмежених під час кримінального провадження.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок було закрито, а апеляційна скарга повернута особі, яка її подала.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року відмовлено потерпілому ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, а апеляційна скарга повернута особі, яка її подала.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року відмовлено потерпілому ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року, а апеляційна скарга повернута особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року ухвала Апеляційного суду Київської області від 12 липня 2018 року залишена без змін, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_2 залишена без задоволення.

Виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили

28 вересня 2017 року.

Відповідно до висновку експерта від 09 квітня 2021 року № СЕ-19/124-21/1859-ПС розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності орієнтовно може становити 180 мінімальних заробітних плат.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що внаслідок повідомлення про підозру, затримання, проведення обшуку, застосування запобіжного заходу, позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі постановленого щодо нього виправдувального вироку суду.

Судове рішення у кримінальному провадженні № 42015110000000074 за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора було прийнято апеляційним судом Київської області 28 вересня 2017 року. У копії вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

від 07 серпня 2017 року, яка знаходиться у матеріалах справи, вказано, що він набрав законної сили 28 вересня 2017 року. Ці обставини визнавалися прокурором в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції у цій справі.

Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством і судом у кримінальному провадженні № 42015110000000074 з 27 лютого 2015 року (повідомлення про підозру) до 28 вересня 2017 року (набрання законної сили виправдувальним вироком суду), тобто 31 місяць і 1 день. З моменту набрання вироком суду законної сили будь-які обмеження прав позивача були припинені.

З метою визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди має застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції - 6 000 грн.

Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди дорівнює 186 200 грн.

Апеляційний суд, зменшуючи визначений судом першої інстанції розмір відшкодування в сумі 1 080 000 грн, правильно вказав, що такий розмір є завищеним з огляду на обставини справи, зокрема тривалість перебування позивача під слідством та судом, вид запобіжного заходу застосованого до нього, поновлення його трудових прав судом адміністративної юрисдикції тощо.

Водночас не можна погодитись і з визначенням розміру відшкодування моральної шкоди в мінімальному розмірі.

З урахуванням обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань, факту затримання позивача, причинного зв`язку між кримінальним переслідуванням та звільненням з роботи в органах внутрішніх справ за порушення дисципліни, виходячи із засад розумності та справедливості, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода має бути відшкодована позивачу в розмірі 200 000 грн.

У контексті наявності підстав для збільшення гарантованого державою мінімального розміру відшкодування колегія суддів звертає увагу на затримання і домашній арешт, а також обмеження, які стосувались професійної діяльності позивача, зумовлені перебуванням останнього під слідством та судом, стаж його роботи та підрив репутації у службових відносинах.

Відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн є пропорційним і достатнім для компенсації позивачу спричинених негативних наслідків морального характеру.

Наведене узгоджується з висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 373/1292/20 за позовом ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої у кримінальному провадженні № 42015110000000074 незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду. При цьому у кримінальному провадженні № 42015110000000074 ОСОБА_3 підозрювався у вчиненні злочину разом із ОСОБА_1 .

Доводи Київської обласної прокуратури про те, що позивачем не доведено протиправної поведінки працівників прокуратури під час здійснення процесуальних дій підлягають відхиленню, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (пункт 1 частини першої статті 2) передбачено право на відшкодування моральної шкоди у випадку постановлення судом виправдувального вироку.

Тобто за наявності виправдувального вироку, який набрав законної сили, позивач не зобов`язаний доводити незаконність конкретної слідчої чи процесуальної дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі

№ 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження

№ 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

У розглядуваній справі відповідачем є держава Україна, а саме по собі залучення Київської обласної прокуратури в якості третьої особи не вплинуло на правильність вирішення справи.

Прокуратура в повній мірі реалізувала процесуальні права під час розгляду справи, не зазнавши будь-яких обмежень у зв`язку зі своїм процесуальним статусом.

За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16,

від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16, від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18,

від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18,

від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 23 листопада

2020 року у справі № 638/7748/18, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 753/15687/15-ц, від 06 червня 2019 року у справі № 752/4513/17, на які посилається Київська обласна прокуратура як підставу для касаційного оскарження.

Колегія суддів не встановила підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури, про що просив представник ОСОБА_1 - адвокат Чичиркін А. О., у відзиві на касаційну скаргу.

Щодо розподілу судових витрат

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункти 1, 2 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Згідно з положеннями пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження

№ 12-171гс19).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на обсяг наданої ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом

Чичиркіним А. О. у цій справі, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції висновку експерта зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Здійснений апеляційним судом розподіл судових витрат не суперечить висновкам Верховного Суду, на які посилається представник ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині визначення розміру моральної шкоди неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови апеляційного суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чичиркін Андрій Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, прийняту за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року, задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чичиркін Андрій Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, прийняту за наслідками перегляду в апеляційному порядку додаткового рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня

2021 року, додаткове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року, постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, прийняту за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня

2021 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди із 186 193,50 грн до 200 000 грн.

В іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович