Рішення

від 26.09.2007 по справі 26/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

26/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 26/142                                                                                                         26.09.07 р.

За позовом:          ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”;

До:                    ЗАТ „Телекомінвест –Київ”;

Про:                     стягнення 285 120,79 доларів США.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Булах О.І., представник, довіреність №010-01/7400 від 27.12.2006 р.;

                              Волощук Р.А., представник, довіреність №010-03/1345

від 02.03.2005 р.;

Від відповідача:            не з”явились.

На підставі статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням з 16.07.2007 р. до 25.07.2007 р., з 25.07.2007 р. до 26.09.2007 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 16.07.2007 р. та від 25.07.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 285 120,79 доларів США заборгованості, 2 851,22 доларів США та 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

До початку слухання справи від позивача до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 285 120,79 доларів США заборгованості, 7 128,05 доларів США витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—виконання зобов'язань ЗАТ „Телекомінвест –Київ” за кредитним договором від 12.08.1998 р. №17-ОУ та угодою про реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р. забезпечено заставою на підставі договору застави від 12.08.1998 р. №14-к та договору застави від 22.02.1999 р. №459;

—договір застави від 12.08.1998 р. безпосередньо стосується забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 12.08.1998 р. №17-ОУ; в договорі застави від 22.02.1999 р. вказано, що за цим договором застави забезпечено виконання зобов”язань за угодою про реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р.;

—приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу –Решетніковою С., вчинено виконавчі написи, на підставі яких звернуто стягнення на майно, яке є предметом застави згідно з вищезазначеними договорами застави: виконавчий напис від 28.03.2002 р. №849, виконавчий напис від 25.12.2001 р. №3496, виконавчий напис від 07.07.2003 р. №1134;

—державними виконавцями ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві відкриті виконавчі провадження і проведено опис та арешт майна, яке є предметом застави, про що складено акти опису і арешту майна: акт опису і арешту майна від 18.12.2002 р. серії АА №032251, акт опису і арешту майна від 17.01.2003 р. серії АА №1047790, акт опису і арешту майна від 26.07.2003р. серії АА №032172. Загальна вартість описаного згідно з зазначеними актами майна становить 1 762 195,40 доларів США та 1 110 810,00 німецьких марок.

Відповідач вважає, що факт звернення стягнення на заставлене майно відповідача, вчинення відповідних виконавчих написів та їх виконання у встановленому порядку свідчать про те, що право позивача не порушене.

Відповідач також заявляє про застосування строків позовної давності, вважаючи що позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами 31.07.2000 р. укладена угода про реструктуризацію боргу №278-ВК за кредитним договором №17-ОУ від 12.08.2998 р., за умовами якої відповідач визнав і підтвердив свій боргу перед позивачем за кредитним договором, за станом на 31.07.2000 р., у розмірі 370 324,46 грн.

Відповідно до п. 3.4.1. угоди відповідач здійснює погашення боргу у повному обсязі в старок до 05.12.2001 р., згідно з графіком погашення (додаток №1 до договору) шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаних в п. 3.8. цієї угоди.

Додатком №1 до договору сторонами визначений графік погашення кредиту та сплати відсотків, згідно з яким погашення кредиту відбувається з 31.08.2000 р. до 05.12.2001 р.

20.12.2002 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до угоди про  реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р. №278-ВК, згідно з якою до угоди про реструктуризацію боргу внесені зміни.

31.01.2003 р. між сторонами була укладена додаткова угода №2 до угоди про реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р. №278-ВК.

Станом на 01.01.2006 р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки заборгованості відповідача перед позивачем за угодою про реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р. №278-ВК та договором поруки від 30.01.2003 р. за зобов'язаннями ТОВ „Аттіс –Інвест” за кредитним договором від 15.07.1999 р. №30-оу, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за угодою про реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р. №278-ВК за кредитним договором від 12.08.1998 р. №17-оу складає 258 120,79 доларів США.

22.02.1999 р. між сторонами укладений договір застави до кредитної угоди №15-3/183-06 КфВ від 19.02.1999 р., за умовами якого заставною забезпечена вимога позивач, що випливає з кредитної угоди №15-3/183-06 КфВ від 19.02.1999 р., укладеної між позивачем та відповідачем.

Згідно з умовами договору застави від 22.02.1999 р. відповідачем передане в заставу зазначене нижче майно:

—комплекс АТС АХЕ-10 виробництва фірми Ericsson, з системним програмним забезпеченням і розширенням комутаційного обладнання ОПТС і мультиплексором на 34 мб/с, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 6, куплений за договорами №FSN 1102077 від 19.01.1996 р. з фірмою Ericsson Telecom АВ, Швеція, №61 від 27.06.1997 р., №06/97 від 11.06.1997 р. з ТОВ „Аттіс –Інвест”, оціночною вартістю 1 068 760,00 грн.;

—транспортну мережу лінійно-кабельних споруд, яка складається з магістрального кабелю М-1, прокладеного до РШ –06 та РШ –07, магістрального кабелю М-3, Гр.06-08 до РШ –09, РШ-10, РШ-11, РШ-477, кабельної лінії зв”язку між кросами АТС 241 і АТС 452, по вул. Дашавська, 20, по вул. Борщагівська, 143, по вул. Смоленська, 5/1, по вул. Металістів, 13 в м. Києві, оціночною вартістю 70 083,00 грн.;

—транспортну мережу лінійно-кабельних споруд, яка складається з магістралей М5, М6, М7, по вул. Чорнобильська, 31 у м. Києві, оціночною вартістю 42 050,00 грн.

23.07.2001 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору застави від 22.02.1999 р., згідно з умовами якої заставою за договором забезпечуються вимоги позивача, що випливають, з наступних угод:

—кредитної угоди №15-3/183-06 КфВ від 19.02.1999 р. та чинних додаткових угод до неї, укладеної між позивачем та відповідачем, відповідно до якої позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 500 000,00 німецьких марок на умовах, визначених цією кредитною угодою на строк до 25.02.2002 р.;

—кредитної угоди №30-оу від 15.07.1999 р. та чинних додаткових угод до неї, укладеної між позивачем та ТОВ „Аттіс –Інвест”, відповідно до якого позивач надав ТОВ „Аттіс –Інвест” кредит у сумі 423 497,00 доларів США на умовам, визначених цією кредитною угодою на строк до 31.12.2002 р.;

—угоди про реструктуризацію боргу від 31.07.2000 р. №278-ВК за кредитним договором №17-ОУ від 12.08.1998 р., укладеної між позивачем та відповідачем, згідно з якою відповідач визнав і підтвердив борг перед позивачем за вищевказаним кредитним договором за станом на 31.07.2000 р. у розмірі 370 324,46 доларів США, та відповідно до якої позивач здійснює погашення боргу у повному обсязі у строк до 05.12.2001 р.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у строк, визначений угодою про реструктуризацію боргу, заборгованість на користь позивача не сплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 285 120,79 доларів США.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчі написи №3496 від 25.12.2001 р. №849 від 28.03.2002 р., на підставі яких звернено стягнення на майно відповідача, що було предметом застави згідно з договорами застави №14-к від 12.08.1998 р. та №459 від 22.02.1999 р.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Згідно з частиною 1статті 26 Закону України „Про заставу” заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини, виконання забезпеченого заставою зобов'язання може відбутися за рішенням суду способом стягнення коштів з боржника, а не за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно.

Звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника є правами кредитора, які він може реалізовувати у будь-якому порядку. Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя.

Таким чином, незалежно від того, чи кредитор відповідно до статей 1, 20 Закону України „Про заставу”, статей 572, 589, 590 Цивільного кодексу України звернув стягнення на заставлене майно чи ні, він має право звернуться до суду для стягнення заборгованості з боржника, заставодавця, чи боржника і заставодавця солідарно на підставі кредитного договору та статей 527, 625 Цивільного кодексу України.

Стосовно строк позовної давності для звернення позивачем до господарського суду за захистом своїх порушених прав слід зазначити про нижченаведене.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем постійно вчинялись дії, що свідчать про визнання останнім свого боргу, що підтверджується укладенням додаткових угод, підписання акту звірки заборгованості від 01.01.2006 р.

Враховуючи вищезазначені обставини, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з відповідача у розмірі 7 128,05 доларів США, що складається з державного мита у розмірі 2 851,22 доларів США, сплаченого позивачем за подачу даної позовної заяви до господарського суду; 1 425,61 доларів США, сплаченого позивачем за подачу апеляційної скарги; 1 425,61 доларів США доларів США, сплаченого позивачем за подачу касаційної скарги до Вищого господарського суду України; 1 425,61 доларів США, сплаченого позивачем за подачу касаційної скарги до Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Телекомінвест –Київ” (інд. 04116, м. Київ, вул. Коперніка, 18, код ЄДРПОУ 14369176) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк” (інд. 03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 285 120 (двісті вісімдесят п'ять тисяч сто двадцять) доларів США 79 центів заборгованості та 7 128 (сім тисяч сто двадцять вісім) доларів США 05 центів витрат по сплаті держмита. Видати наказ.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Телекомінвест –Київ” (інд. 04116, м. Київ, вул. Коперніка, 18, код ЄДРПОУ 14369176) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк” (інд. 03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко