Ухвала

від 16.09.2022 по справі 152/1012/21

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1012/21

1-кс/152/145/22

У Х В А Л А

16 вересня 2022 року м. Шаргород

Справа №152/1012/21

Провадження №1-кс/152/145/22

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

прокурора у кримінальному

провадженні начальника

Шаргородського відділу

Жмеринської окружної

прокуратури ОСОБА_3 ,

розглянувши в залі суду заяву адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 від 15.09.2022 року про відвід судді Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальній справі №152/1012/21 (провадження №1-кп/152/42/22) за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

встановив:

15.09.2022 року захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 на електронну адресу Шаргородського районного суду надіслано заяву про відвід судді ОСОБА_6 (а.с.95 т.2), яка, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана для розгляду судді Шаргородського районного суду ОСОБА_1 (а.с.101 т.2).

Заяву про відвід адвокат ОСОБА_4 мотивує тим, що 25.08.2021 року суддею Шаргородського районного суду ОСОБА_6 постановлено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст.197-1 КК України, до підготовчого засідання на 09.09.2021 року.

В ході цього підготовчого засідання стороною захисту було заявлено ряд клопотань, в тому числі, клопотання розпочати розгляд в суді першої інстанції вказаного кримінального провадження зі стадії судового розгляду, згідно з вимогами ч.1 ст.381 КК України.

Однак, судом було розпочато проведення підготовчого судового засідання без першочергового розгляду вказаного клопотання, в результаті чого, на його переконання, винесено незаконне рішення за результатами його проведення, яке погіршило становище обвинуваченого та порушило його право на захист.

Крім того, під час підготовчого засідання стороною захисту заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, у якому наведені нові обставини для закриття кримінального провадження, які не досліджувалися апеляційним судом.

Для розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення на вимогу суду було надано витяг з ЄРДР, в якому зазначено про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ст.197-1 КК України було виготовлено та внесено до реєстру 09.08.2021 року, а не так, як було встановлено судом у попередньому складі та не заперечувалося прокурором 03.08.2021 року.

Вказана обставина, на його переконання, може свідчити про наявність в діях посадових осіб органу досудового розслідування ознак кримінального правопорушення, що передбачає відповідальність за несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї, а також відповідальність за надання такої інформації в подальшому суду.

28.07.2022 року судом відмовлено в задоволенні клопотання.

На даний час стороною захисту підготовлені заяви в порядку ст.214 КПК України про кримінальні правопорушення щодо вказаних вище обставин, де суддя ОСОБА_6 , секретар судового засідання та судовий розпорядник є свідками надання витягу з ЄРДР суду та будуть в подальшому залучатися до кримінального провадження у якості свідків за клопотанням сторони захисту.

З огляду на наведені вище обставини на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України, сторона захисту заявляє відвід судді ОСОБА_6 .

В судове засідання для розгляду заяви про відвід обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 не прибули, при цьому, захисник обвинуваченого на електронну адресу суду 16.09.2022 року надіслав клопотання про розгляд заяви про відвід судді ОСОБА_6 у його та ОСОБА_5 відсутності, при цьому, зсилається на зайнятість у іншому судовому процесі щодо обрання запобіжного заходу (а.с.109 т.2).

Крім того, для розгляду заяви про відвід судді не прибув представник потерпілого Мурафської сільської ради. При цьому Мурафський сільський голова ОСОБА_7 15.09.2022 року на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд заяви про відвід судді ОСОБА_6 у відсутності представника потерпілої особи (а.с.106 т.2).

Прокурор у кримінальному провадженні начальник Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_3 не заперечує щодо розгляду заяви про відвід судді у відсутності заявника обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 та представника потерпілої особи Мурафської сільської ради.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді у відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 , представника потерпілої особи Мурафської сільської ради, а також у відсутності судді ОСОБА_6 , враховуючи, що вони належним чином повідомлені про розгляд заяви, а також враховуючи подані ними заяви, оскільки перешкод для розгляду заяви про відвід не вбачається.

Прокурор ОСОБА_3 заперечує щодозадоволення заявипро відвідсудді,зсилаючись наїї безпідставністьта необґрунтованість.Вважає,що незгодасторони захистуіз судовимрішенням укримінальному провадженніне можеслугувати підставоюдля відводусудді,а єпідставою дляоскарження вказаногорішення суду разоміз оскарженняму апеляційномупорядку остаточногосудового рішенняу кримінальномупровадженні.Відтак,просить відмовитиу задоволеннізаяви провідвід судді ОСОБА_6 .

Суд, дослідивши підстави та обставини, зазначені в заяві адвоката ОСОБА_4 в обґрунтування відводу судді ОСОБА_6 , вислухавши прокурора ОСОБА_3 , перевіривши доводи заяви про відвід, приходить на наступних висновків.

Положеннями ст.ст.75,76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, та обставин за яких суддя не має права брати участь у кримінальному провадженні серед яких: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьоюстатті 35 цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Обставини, на які зсилається захисник обвинуваченого у своїй заяві про відвід судді, передбачені у п.4 ч.1ст.75 КПК України, тобтоінші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23 зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п.1 ст.6).

На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини у рішенні Суду від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», в якому було констатовано порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п.п.66, 69 і 70 цього рішення вказано, що, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Таким чином, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивного, який полягає у тому, щоб суд та жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивного, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Зі змісту ст.6 Конвенції вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватися, а повинно також демонструватися. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п.118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п.93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «П`єрсак проти Бельгії», п.30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п.69).

Частина 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»визначає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основіКонституціїі законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 даного Закону встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з Конституцією України,незалежність і недоторканність судді гарантуєтьсяКонституцієюі законами України, а суддя при здійсненні правосуддя незалежний і підпорядковується лише закону.

Таким чином, щодо змісту суб`єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справах «Хаусшильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швейцарії».

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну наявність упередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.

Таким чином, визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді за даним кримінальним провадженням, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Як встановлено судом, справа №152/1012/21 (провадження №1-кп/152/42/22) перебуває у провадженні судді Шаргородського районного суду Вінницької області Роздорожної А.Г. Справа була призначена до підготовчого засідання. В ході підготовчих засідань судом розглянуто та вирішено клопотання сторони захисту у повному обсязі. Щодо упередженої поведінки судді у ході підготовчого судового засідання у заяві про відвід не зазначається, тому суд вважає, що поведінка судді при розгляді цієї справи не є предметом дослідження. З огляду на зазначене, підстав робити висновки щодо упередженого ставлення судді ОСОБА_6 до сторони захисту у цій конкретно визначеній кримінальній справі через призму суб`єктивного критерію безсторонності, немає.

Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі.

Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).

Так, із зазначених захисником в заяві мотивів з`ясовано, що у сторони захисту є припущення, що внаслідок дій судді порушувалися нормиКПК Українита надавалася можливість стороні обвинувачення вчиняти дії із спотворення обставин внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

На думку суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 01 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Так, наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Крім цього, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.10постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, за окремою підставою відводу, визначеною саме як наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, захисник обвинуваченого, який подав заяву про відвід судді, повинен довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

При цьому, при розгляді означеної заяви про відвід, передбачених положеннями п.4 ч.1 ст.75 КПК України, підстав та обставин, за яких суддя ОСОБА_6 не може брати участь у розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст.197-1 КК України, судом не встановлено.

Зазначаючи про упередженість судді, захисник також зсилається на те, що суддя ОСОБА_6 під час призначення підготовчого засідання у кримінальному провадженні та розгляду клопотань сторони захисту порушила вимоги КПК України та безпідставно відмовила в задоволенні клопотань сторони захисту, що викликає сумніви в неупередженості судді.

Ця обставина вказує на те, що поданою заявою про відвід судді, стороною захисту фактично оспорюються постановлені суддею ОСОБА_6 судові рішення у цьому кримінальному провадженні та висловлюється певна незгода з її процесуальними рішеннями.

Незгода сторони захисту з правовою позицією судді при прийнятті конкретних рішень та їх обґрунтуванням сама по собі за відсутності доказів про будь-яку зацікавленість судді у результатах розгляду справи, на переконання суду, не може бути достатньою підставою для сумнівів в неупередженості судді. Натомість, у випадках передбачених законом, така незгода може бути підставою для апеляційного оскарження рішення судді під час оскарження остаточного судового рішення у кримінальному провадженні.

Оскільки заявлений відвід фактично є виявом незгоди сторони захисту з процесуальними рішеннями судді ОСОБА_6 , оцінку яким не має повноважень надавати суддя під час розгляду заяви про відвід, як і не вправі аналізувати мотиви прийняття суддею спірного рішення.

Здобути будь-які інші докази упередженості судді ОСОБА_6 у розгляді цього кримінального провадження не виявилося можливим.

Частинами 1,5статті 80КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути вмотивованим.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження (ч.3 ст.80 КПК України).

Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду (ч.4 ст.80 КПК України).

Відповідно доч.1ст.81КПК України,у разізаявлення відводусудді,який здійснюєсудове провадженняодноособово,його розглядаєінший суддяцього жсуду, визначенийу порядку,встановленому частиноютретьою статті35цього Кодексу.

Пунктом 4 ч.1 ст.75 КПК України встановлено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Судовим розглядом не встановлено і стороною захисту не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді ОСОБА_6 і унеможливлювали б винесення нею об`єктивного рішення у справі.

Таким чином, заява адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.75, 80, 81, 82, 369-372 КПК України,

ухвалив:

У задоволеннізаяви адвоката ОСОБА_4 вінтересах обвинуваченого ОСОБА_5 від15.09.2022року провідвід суддіШаргородського районногосуду Вінницькоїобласті ОСОБА_6 у кримінальнійсправі №152/1012/21(провадження№1-кп/152/42/22)за обвинуваченням ОСОБА_5 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення у справі.

Ухвала, яка не може бути оскаржена, в силу вимог ч.5 ст.532 КПК України, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1