Постанова

від 14.09.2022 по справі 280/1241/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 280/1241/19

провадження № К/9901/4844/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі №280/1241/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія"

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 березня 2019 року №ЗП 517/573/АВ/П/МГ-ФС.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесення спірної постанови про накладення штрафу, оскільки позивач не допустив виплати своїм працівникам заробітної плати нижче мінімальної державної соціальної гарантії, передбаченої абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, відповідно притягнення до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 292 110,00 грн. за порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці» є безпідставним.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 березня 2019 року №ЗП 517/573/АВ/П/МГ-ФС в частині нарахування штрафу у розмірі 41730 (сорок одна тисяча сімсот тридцять) гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року скасовано в частині, в якій відмовлено у позові і в цій частині прийнято нове про задоволення позову.

5. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпраці у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02 квітня 2018 року та 29 серпня 2018 року на адресу Управління Держпраці у Запорізькій області надійшла інформація Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вх. № 3463-08 та вх.№10115-08).

8. 31 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області видано наказ №245 про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» з питань додержання законодавства про працю у термін до 18 лютого 2019 року. На підставі наказу оформлено направлення від 05 лютого 2019 року № 166 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: оплата праці; порядок укладення трудових відносин; використання праці неповнолітніх.

9. Інспектором праці Оселедчик В.В. було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» з 07 лютого 2019 року по 18 лютого 2019 року, під час якого було встановлено і порушення законодавства про працю, а саме виявлено порушення частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці».

10. За результатом інспекційного відвідування відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 18 лютого 2019 року № ЗП 517/573/АВ. Також відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 18 лютого 2019 року № ЗП 517/573/АВ/П.

11. Інспектором праці 28.02.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗП517/573/АВ/П/ПТ щодо ОСОБА_1 , в якому зазначено, що під час виконання посадових обов`язків, маючи організаційно-розпорядчі функції, допустив порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

12. За результатами розгляду справи про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову 12 березня 2019 року №ЗП 517/573/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» штрафу в розмірі 292110,00 грн.

13. Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття відповідачем постанови звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що факт непроведення індексації сторонами не заперечувався, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності. Проте під час розрахунку штрафної санкції відповідачем не враховано, що один з працівників звільнився, а отже розрахунок штрафу здійснено помилково, виходячи з 7 працівників, а не з 6, що й слугувало підставою для скасування оскаржуваної постанови в частині штрафу, нарахованого на звільненого працівника. В решті заявлених вимог, в задоволенні позову відмовлено через відсутність підстав вважати спірну постанову протиправною.

15. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови в іншій частині позову і вважав, що такого порушення законодавства про працю, як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці під час перевірки позивача, посадовою особою Держпраці не встановлено. Відповідач не встановив моменту порушення позивачем норм законодавства про працю, при цьому суд першої інстанції не врахував вказані недоліки акта інспекційного відвідування та помилково дійшов висновку, що індексація на підприємстві позивача повинна проводитись за період з листопада по грудень 2018 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору порушив правила оцінки доказів.

17. Відповідач стверджує, що Акт інспекційного відвідування від 18 лютого 2019 року №ЗП 517/573/АВ повністю відповідає чинному законодавству та містить детальний опис виявленого порушення. Вказаний Акт підписали директор та головний бухгалтер товариства без зауважень. Більше того, позивач визнав порушення частини 6 статті 95 КЗпП України і статті 33 Закону України «Про оплату праці».

18. Головне управління Держпраці у Запорізькій області вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що у відомостях про нарахування зарплати за листопад і грудень 2018 року відсутні дані про індексацію заробітної плати. При цьому, позивач помилково стверджує про відсутність приросту, який перевищував би 103 %, оскільки у жовтні 2018 року приріст індексу споживчих цін (обраховується шляхом перемноження індексу споживчих цін із січня по жовтень) перевищив поріг індексації (103%), а отже - у листопаді 2018 року настало право на індексацію зарплати.

19. У відзиві на касаційну скаргу позивач підтримує висновки суду апеляційної інстанції, а також стверджує, що жодним актом законодавства не встановлено, що мінімальна державна гарантія в оплаті праці - це проіндексована мінімальна заробітна плата.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

22. За приписами статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

23. У статті 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

24. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

25. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

26. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №805/430/18-а Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підтримала попередньо висловлену позицію Верховного Суду про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

27. У вказаній постанові також зроблено висновок про те, що виконання порушення, нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

28. Вказане спростовує доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу.

29. Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

30. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

31. Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

32. У пункті 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

33. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

34. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

35. Статтею 3 Закону №1282 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

36. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

37. Згідно з пунктом1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

38. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

39. Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

40. У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

41. У примітці до Додатку №1 Порядку №1078 встановлено, що індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV.

42. Суд першої інстанції встановив, що згідно зі штатним розкладом, введеного в дію з 01 січня 2018 року, штат підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» складає 7 працівників. Зазначеним розкладом всім працівникам встановлений посадовий оклад в розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 3723 грн. Протягом січня-листопада 2018 року розмір посадових окладів 7 працівникам підприємства не змінювався. Індексація заробітної плати директору, головному бухгалтеру та підсобним робітникам не проведена. Факт не проведення позивачем індексації заробітної плати працівникам підприємства не заперечувався.

43. Враховуючи вищенаведені норми законодавства у сукупності зі встановленими судом першої інстанції обставинами, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація на підприємстві позивача повинна проводитись за період: з листопада по грудень 2018 року за посадовими окладами, встановленими у 2018 році - 3723 грн.

44. Судом першої інстанції було враховано те, що один з підсобних працівників звільнився, тобто, в листопаді та в грудні 2018 року на підприємстві позивача працювало 6 осіб, у зв`язку з чим пропорційно обрахував суму штрафу за допущене порушення.

45. Отже, суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтування рішення.

46. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідач не встановив моменту порушення позивачем норм законодавства про працю не відповідає дійсності, оскільки в Акті інспекційного відвідування від 18 лютого 2019 року № ЗП 517/573/АВ, складеного посадовою особою відповідача, зазначено, що за даними Держстату величина індексу споживчих цін в 2018 році перевищила поріг індексації 103 відсотка в листопаді 2018 року.

47. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, тоді як висновок суду апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

48. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

49. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №280/1241/19 скасувати.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб