Рішення

від 25.08.2022 по справі 752/1745/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/1745/19

Провадження № 2/752/749/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сітайла В.М.,

у місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова Олега В`ячеславовича про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

встановив:

28 січня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, яким позивались до ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», державного реєстратора Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В.

В обгрунтування заявленого позову, позивачами зазначено, що відповідно до умов укладеного між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» правонаступник якого ПАТ «Платинум Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору про іпотечний кредит № 3.06060399 від 21.06.2006 року на суму 170 000,00 дол. США зі сплатою 13% річних та строком на 120 місяців, виконання умов договору забезпечено іпотечним договором № 3.06060399 від 21.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Швець А.С. зареєстрованого за № 880 , відповідно до якого була передана ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» в іпотеку квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2012 року задоволено позов ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №3.06060399 від 21.06.2006р., та вирішено стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Платинум Банк» заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 1 223 929, 72 гривень, яка складається зі простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 135353,19,00 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ (1 дол. = 7,9868 грн.) 1 081 038,86 грн.; у тому числі 9195,57 дол. США, що в еквіваленті становить за курсом НБУ - 73 442,38 грн. сума заборгованості за відсотками та 69 448,48 грн. пені за порушення зобов`язання. Вони намагались вирішити проблемні питання із Банком, однак позитивних результатів не досягли, а на початку 2017 року перемовини були припинені у зв`язку із ліквідацією Банку. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , співвласниця квартири, що була передана в іпотеку. Онук покійної ОСОБА_2 звернувся 24 липня 2018 року до Другої державної київської нотаріальної контори для оформлення права власності на спадкове майно. Проте, з Реєстру речових прав на нерухоме майно 19 січня 2019 року отримали інформацію, що 05 вересня 2018 року Державним реєстратором КФ КП «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 та зареєстровано право власності на зазначену квартиру за ТОВ «ФК «Інтаймсервіс». Стверджували, що вони не отримували повідомлення про відступлення права вимоги за іпотечним договором та вважають що ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» порушило строк повідомлення боржника про відступлення вимоги за іпотечним договором і за основним зобов`язанням. Вважають, що не могли виконувати свої зобов`язання за кредитним договором після відступлення, адже їм не були відомі платіжні реквізити для сплати кредиту та відсотків. Посилаючись на відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб стягнення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність іпотекодержателю та про неотримання повідомлення про порушення умов кредитного договору, просили: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:42893688 від 07.09.2018 року; скасувати запис про право власності №27815719 від 05.09.2018 року внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 від 07.09.2018 року; скасувати запис про іпотеку №27815469 від 21.06.2006 року, в розділі про державну реєстрацію іпотеки, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42893688 від 07.09.2018 року; скасувати запис про обтяження №27815599 від 21.06.2006 року (заборону на нерухоме майно) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42893688 від 07.09.2018 року. Також просили стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

30.01.2019 року ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_7. відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

18.03.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що доводи викладені в позовній заяві є хибними, оскільки всі реєстраційні дії щодо спірного майна вчинено відповідно до вимог законодавства, товариство є добросовісним набувачем нерухомого майна, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відзиві на позов, відповідач ТОВ «ФК «Інтайм Фінанас» свої заперечення обгрунтував наступним.

11.06.2018 року між Платинумбанк та ТОВ ФК Інтайм Фінанс було підписано Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 236і, посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В. №1482, на підставі якого ТОВ ФК Інтайм Фінанс отримало всі права вимоги до позичальників включаючи право звернення стягнення на квартиру, що є предметом спору.

13.06.2018р. ТОВ ФК Інтайм Фінанс направило на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 претензію-вимогу № 13/06-18/2-2, складену з повним дотриманням вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку».

05 вересня 2018 року Державним реєстратором КФ КП «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 та зареєстровано право власності на Квартиру на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс».

Відповідач зазначив, що відповідно до вимог законодавства що регулювало відповідні правовідносини на час відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі № 910/6098/14, та від 15.04.2015 року у справі № 910/6098/14). Виходячи з природи оспорюваних договорів, внаслідок укладання договорів відступлення права вимоги відбулась лише заміна кредитора у зобов`язанні, а саме зобов`язання продовжувало існувати.

Також відповідач вказав на неправдивість тверджень позивача ОСОБА_1 щодо неотримання ним повідомлень про відступлення права вимоги та про невиконання основного зобов`язання, адже факт належного повідомлення підтверджений відповідними письмовими доказами від ДП «Укрпошта», також неправдивим є твердження про те, що іпотекодавці не надали згоду на позасудове стягнення на предмет іпотеки, адже це прямо передбачене пунктом 3.1. статті 3 Договору іпотеки. Вважає діє позивачів недобросовісними адже на їх думку позов подано для затягування просто не бажаючи повертати борг. На думку Відповідача державному реєстратору Макарову О.В. було подано необхідний пакет документів, визначений законом для реєстрації права власності на предмет іпотеки, порушення відсутні.

У зв`язку з рішенням Вищої ради Правосуддя № 1464/0/15-20 від 21.05.2020 року суддю Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7 звільнено з посади судді. Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ у Голосіївському районному суді м. Києва,04.06.2020 року справа № 752/1745/19, провадження 2/752/1432/20 передана до провадження судді Плахотнюк К.Г.. Ухвалою від 04.08.2020 року справу прийнято до провадження головуючим суддею.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

26.09.2022 року до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача- ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», що долучені до матеріалів справи.

Позивачі та відповідач реєстратор Макаров О.В. у судове засідання не з`явились в черговий раз, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», просив суд розглдянути справу по суті, відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України").

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності відповідачів та позивачів.

Дослідивши повно та всебічно з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 червня 2006 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ «ПлатинумБанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № 3.06060399, за яким позичальники отримали кредит в сумі 170 000,00 дол. США зі сплатою 13% річних та строком на 120 місяців (надалі - кредитний договір), в забезпечення зобов`язань за яким в той же день ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як іпотекодавці уклали з вказаним Банком Іпотечний договір № 3.06060399, посвідчений приватним нотаріусом Швець А.С. реєстр № 880 (надалі - Іпотечний договір), за яким була передана ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» в іпотеку квартира АДРЕСА_1 (надалі - Квартира, Предмет іпотеки).

Відповідно до п. 3.1. Іпотечного договору Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником та або Іпотекодавцем обов`язків передбачених Іпотечним або кредитним договором негайно з моменту невиконання або неналежного виконання.

Згідно із п. 3.3. Іпотечного договору цей пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який надає право Іпотекодержателю в тому числі прийняти Предмет іпотеки у власність в порядку згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку", при цьому це застереження визнається Сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом також встановлено, що 11 червня 2018 року між ПАТ «Платинумбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» було укладено Договір № 236/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» перейшли права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що виникли з договору про іпотечний кредит № 3.06060399 від 21.06.2006 року.

Відповідно до умов укладеного 11 червня 2018 року між Платинумбанк та ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 236і, посвідченого приватним нотаріусом Джуринською Л.В. №1482, ТОВ « ФК «Інтаймфінанс» отримало всі права вимоги до сторін Іпотечного договору № 3.06060399, посвідченого приватним нотаріусом Швець А.С. реєстр № 880, включаючи право звернення стягнення на квартиру як предмет іпотеки.

Отже, ТОВ ФК "Інтайм Фінанс" набуло право вимоги як за кредитним так і за забезпечувальним зобов`язанням до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно з договором про іпотечний кредит № 3.06060399 від 21.06.2006р. та до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за іпотечним договором № 3.06060399 від 21.06.2006р., відповідно набуло статусу Іпотекодержателя спірної квартири.

13 червня 2018 року ТОВ ФК "Інтайм Фінанс" направлено на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 претензії вимоги про усунення порушень №№ 13/06-18/2-1, 13/06-18/2-2, які за змістом відповідають вимогам до повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вказані повідомлення були направлені рекомендованими поштовими повідомленнями №№ 0103322666601 ( ОСОБА_3 ), 0103322666580 ( ОСОБА_1 ), що були отримані особисто боржниками, про що свідчать відповідні помітки на поштових відправленнях.

Як видно зі змісту вказаних повідомлень, ними боржників було повідомлено про факт відступлення прав вимоги за іпотечним та кредитним договорами та додано відповідні звернення від ПАТ «Платинумбанк» (№№ 104624-Л, 104624-Л та 104624-Л від 11.06.2018р.).

Суд приймає до уваги ту обставину, що іпотекодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак повідомлення її як іпотекодавця було станом на червень 2018 року об`єктивно неможливим.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07 вересня 2018 року Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42893688, де зазначено про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Квартира). за ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», на підставі відповідного пакету документів в тому числі вказаного вище Іпотечного договору.

Так, за результатами судового розгляду, ТОВ «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс» як правонаступник ЗАТ «Перший Міжнародний Банк» та ПАТ «Платинумбанк» 07.09.2018 року набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" .

Позивачі вважають такий перехід права власності на зазначену вище квартиру, як предмет іпотеки є незаконним, що призвело до порушення їх прав та є підставою звернення до суду .

Згідно ст. 18, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Правилами частини 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотечне застереження в Іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, з огляду на це, іпотечний договір по справі є належним правовстановлюючим документом, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки (правова позиція Верховного Суду України, що викладена в постановах від 18.09.2012 року по справі N 21-236а12, від 14.05.2017 року по справі N 6-1388цс16).

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він не отримував від кредитора вимоги про виконання зобов`язання за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, не підтверджено матеріалами справи в яких міститься поштове повідомлення № 0103322666580 з поміткою про вручення його особисто ОСОБА_1 28.06.2018р. при цьому станом на час надсилання відповідних звернень інший позивач ОСОБА_2 не вступив у спадкування, окрім того, позивачем не надано доказів про обізнаність кредиторів із подачею ОСОБА_2 документів щодо намірів набути статус спадкоємця майна померлої ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог п. 2.3 ч. 2 Глави 16 Наказу МЮ України від 22.02.2012 року N 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушення іпотекодавцю та боржнику, як що він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотеко держателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Законом визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон N 1952-IV) вимоги щодо порядку державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 року у справі N 344/16105/19, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127 (в редакції, чинній станом на час здійснення державної реєстрації речових прав), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Вказаний пакет документів було подано державному реєстратору.

Відповідно до ч. 1, ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правилами ст. 6, ст. 629 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до правил статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку"): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни "Про іпотеку"): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Отже, іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

При цьому позивачі не звертались до Банку чи ТОВ ФК Інтайм Фінанс із заявами щодо незгоди з умовами іпотечного договору чи його окремих пунктів. Крім того, надавши згоду на передачу в іпотеку належного йому майна і право Банка і відповідача визначати самостійно умови такого забезпечення, він тим самим погодився й на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки, та позивач, надавши згоду на передачу квартири в іпотеку, і погодившись із умовами такого договору іпотеки, тим самим погодився й на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернено стягнення, у тому числі, й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб.

Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому доводи позивача про відсутність укладеного окремого договору, є безпідставними. Розділ (пункт, стаття) договору повністю відповідає положенням ст. ст. 36-38 Закону України "Про іпотеку" і жодним чином їм не суперечить.

Законодавець чітко визначає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, вказуючи на те, що це має бути або договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, що узгоджується із правовою позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2018 року у справі N 754/17290/15-ц.

Відповідно до правил частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, за таких правових підстав, наданих позивачем доказів, а також доказів, наданих відповідачем на спростування позовних вимоги позивача, суд вважає, що вимоги позивачів не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.

Крім того, визначений позивачами спосіб захисту їх прав та законних інтересів не є ефективними для наявних між сторонами у справі правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. 124 Конституції України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17, провадження N 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Позивачами заявлені позовні вимоги:

визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 від 07.09.2018 року Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В.;

скасувати запис про право власності № 27815719 від 05.09.2018 року, внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 від 07.09.2018 року;

скасування запису про обтяження № 27815599 від 05.09.2018 року (заборону на нерухоме майно) в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, внесений державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаровим О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42893688 від 07.09.2018 року.

Не зважаючи на те, щопозивачі позов назвали, як «позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння», однак, відповідно до змісту заявлених позовних вимог, жодної вимоги віндикаційного характеру щодо витребування майна до вирішення судом не заявлено.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 23 листопада 2021 року, Справа № 359/3373/16-ц вказала: «60. … володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння); 63. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.;148. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.; 152. Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» … записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту; 153. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права ...; 155. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.»

Приймаючи до уваги, зміст заявлених позивачами вимог, а саме визнання противоправними та скасування дій державного реєстратора Макарова О.В., задоволення таких вимог не потягне за собою поновлення прав позивачів на майно, що вибуло з їх власності, а відповідно ці вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах.

Окрім того, за даними матеріалів справи, станом на час вирішення спору власником квартири АДРЕСА_1 є не відповідач а інша особа ТОВ «ЛЕО ІСТЕЙТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43883027), жодних позовних вимог до якої не заявлено.

З огляду на викладене, заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вирішення судом позовні вимоги є необгрунтовними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись законом України «Про іпотеку», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 6,11,15,16,626 ЦК України, ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інтайм Фінанс», Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова Олега В`ячеславовича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про скасування запису в державному реєстрі залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Плахотнюк К.Г.