Постанова

від 12.09.2022 по справі 902/1324/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року Справа №902/1324/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2022 у справі №902/1324/21 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 09.06.2022)

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж-ВВС"

про визнання недійсним наказу та рішення загальних зборів

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - Пригоцького В.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.05.2022 в позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж-ВВС" про визнання недійсним наказу та рішень загальних зборів відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, аналізуючи абз.2 п.8.9.2 статуту товариства, дійшов висновку, що вказаний пункт застосовується лише у виключному випадку, зокрема, смерті директора, і діє до обрання в установленому порядку директора товариства. Суд врахував, що виконувач обов`язків директора не обирається, а стає згідно вказаного пункту статуту, що спростовує доводи та аргументи позивача про необхідність скликання загальних зборів.

Крім того, вказав, що оскільки у змісті наказу позивач жодним чином не згадується, не набуває будь-яких прав та обов`язків за ним, тому будь-які права та інтереси позивача внаслідок прийняття директором товариства наказу №15 від 23.08.2021, відповідно до якого, зокрема, було покладено виконання обов`язків директора товариства на головного бухгалтера ОСОБА_3 , порушені не були, що в силу вищенаведеного та ст.15, 16 ЦК України, ст.2 ГПК України унеможливлює задоволення їх позовних вимог про визнання наказу недійсним.

Враховуючи положення п.8.6 статуту, згідно якого рішення приймається одностайно, зокрема, при обранні директора, беручи до уваги, що рішенням №8 від 30.08.2021 не було обрано директора товариства, а лише підтверджено наказ про призначення ОСОБА_3 виконуючою обов`язки директора ТОВ "Рембудмонтаж-ВВС", а також той факт, що ОСОБА_3 , на момент прийняття спірного рішення мала правові підстави бути виконуючою обов`язки згідно п.8.9.2 статуту, суд дійшов висновку про прийняття рішення в межах дії статуту товариства та ст.30, 34 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та відповідно відсутність порушеного права засновника (учасника) ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні безумовні підстави для визнання рішення загальних зборів недійсними.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2022 та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу про звільнення директора товариства і призначення виконуючого обов`язки директора товариства, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства задоволити повністю. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Апелянт, зокрема, зазначає, що суд при прийнятті рішення не врахував, що повноваження директора припиняються лише шляхом обрання нового одноосібного (директор, генеральний директор тощо) або колегіального (дирекція тощо) виконавчого органу чи їх виконувачів обов`язки, як це передбачено нормою ч.13 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яка має імперативний характер та не містить винятків, за яких можливе застосування іншої процедури припинення повноважень виконавчого органу та визначення його нового складу.

Також вказує, що прийняття спірного наказу №15 від 23.08.2021, а також рішення загальних зборів, оформленого протоколом №8 від 30.08.2021, є порушенням корпоративного права позивача на участь в управлінні товариством, зокрема, шляхом визначення складу виконавчого органу товариства та шляхом участі в загальних зборах, яка є однією із складових корпоративних прав.

Крім того, звертає увагу суду на п.8.6 статуту, який передбачає одностайність прийняття рішення про обрання виконавчого органу (зокрема, директора/виконуючого обов`язки директора) всіма учасниками товариства, що не було дотримано при проведенні загальних зборів та голосуванні на них, оскільки позивач не був присутнім на вказаних зборах та відповідно не приймав участі в голосуванні.

У відповідності до ст.263 ГПК України товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж-ВВС" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідач, зокрема, вказує, що п.8.9.2 статуту є спеціальною нормою, яка застосовується лише в єдиному випадку - після смерті директора. Ця норма задіює правовий механізм призначення визначеної наперед, конкретної особи, яка буде здійснювати управління підприємством, до моменту обрання повноцінного директора, у передбаченому статутом порядку. Крім того, збори учасників товариства, які відбулись 30.08.2021, та оформлені протоколом № 8, не приймали рішення про призначення виконуючого директора товариства після смерті директора, оскільки для цього існує інший механізм у п.8.9.2 статуту.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж-ВВС" зареєстровано у передбачений законом спосіб, внесене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 13312971) та діє па підставі статуту (т.1, а.с.21-29). Засновниками (учасниками) товариства є: ОСОБА_3 (з розміром внеску 41875,00 грн.), ОСОБА_1 (з розміром внеску 41 875,00 грн.), ОСОБА_4 (з розміром внеску 41250,00 грн.).

Директором товариства був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане свідоцтво про смерть від 27.08.2021 (т.1., а.с.37).

Наказом №15 від 23.08.2021 (зі змінами внесеними наказом №16/3 від 16.09.2021 т.1, а.с.151) припинено трудовий договір (трудові відносини) із директором ОСОБА_5 з 23.08.2021 у зв`язку із його смертю (т.1, а.с.15). Крім того, вказаним наказом покладено виконання обов`язків директора товариства на ОСОБА_3 , яка займала посаду головного бухгалтера на підставі наказу №3-Л від 22.01.2011 (т.1, а.с.132).

В свою чергу, ОСОБА_1 був призначений па посаду заступника директора товариства, однак наказом №14-3 від 20.08.2021 (т.1, а.с.145), за підписом директора товариства ОСОБА_5 був звільнений на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (прогули). При цьому, 23.08.2021 даний наказ був скасований ОСОБА_3 як виконуючою обов`язків директора відповідним наказом (т.1, а.с.147).

30.08.2021 були проведені загальні збори учасників товариства, на яких розглядалось питання про обрання директора.

Згідно протоколу №7 від 30.08.2021 учасники ( ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) не досягли одностайності щодо погодження кандидатури директора товариства, тому рішення прийнято не було (т.1, а.с.135).

У зв`язку із вказаним, виконуюча обов`язки директора ОСОБА_3 запропонувала провести ще одні збори з іншим порядком денним, а саме про призначення виконуючого обов`язки директора товариства.

У відповідності до протоколу №8 від 30.08.2021, учасниками товариства прийнято рішення, зокрема, про підтвердження дії положення п. 8.9.2 статуту та відповідно наказу про призначення ОСОБА_3 виконуючою обов`язки директора ТОВ "Рембудмонтаж-ВВС" до обрання директора в установленому статутом порядку (т.1, а.с.136).

Як вбачається із протоколу №8, ОСОБА_1 голосував проти прийнятого рішення, оскільки пропонував свою кандидатуру на виконуючого обов`язки директора товариства.

Позивач вважає, що рішення загальних зборів товариства, оформлені протоколом №8 від 30.08.2021 є недійсним і, як наслідок, наказ №15 від 23.08.2021, прийнятий за відсутності згоди вищого керівного органу товариства - загальних зборів, є незаконним, та підлягає визнанню також недійсним. З огляду на вказане ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Перелік підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів носить невичерпний характер та може визначатись судом залежно від встановлених фактичних обставин справи.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст.202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст.203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст.216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 року у справі №910/21845/16).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом №8 від 30.08.2021, та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1, 3 статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ч.13 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, що установчі документи - це документи, на підставі яких утворюється і діє юридична особа. Вони визначають індивідуальні особливості статусу конкретної юридичної особи в межах чинного законодавства. В установчих документах виражена воля засновників створити господарське товариство, наділити його статутним капіталом, а також визначені взаємини між учасниками, між учасниками і самим товариством тощо.

Установчі документи містять положення двох видів: обов`язкові (визначені законом) та факультативні (ті, що визначені учасниками в кожному конкретному випадку). Відповідальність за зміст установчих документів несуть учасники господарського товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудмонтаж-ВВС" діє па підставі статуту, затвердженого зборами учасників протоколом №5 від 23.11.2019 року (т.1, а.с.38-51).

Пунктом 8.6 статуту, погоджено перелік питань, рішення щодо яких приймаються одностайно всіма учасниками товариства, зокрема, щодо обрання директора та припинення його повноважень (п.8.5.6).

Згідно абз. 2 п. 8.9.2. статуту, у разі смерті директора товариства, виконувачем обов`язків до обрання в установленому порядку іншої особи стає заступник директора, якщо така посада відсутня або вакантна - головний бухгалтер товариства, якщо посада головного бухгалтера товариства відсутня або вакантна - працівник товариства, посада якого є наступною в штатному розкладі товариства.

Отже, учасниками товариства узгоджено спеціальний порядок управління товариства у виключному випадку, а саме у випадку смерті керівника. Такий порядок засновниками був визначений, як тимчасовий, а тому не може заміняти собою повноцінне управління товариства керівником, який має бути обраний загальними зборами учасників у визначеному статутом порядку.

При цьому, статутом не передбачено необхідності приймати рішення зборами учасників про призначення тимчасово виконуючого обов`язки директора чи про додаткове погодження або затвердження наказу про виконання обов`язків одним із працівників товариства, визначеного в абз.2 п.8.9.2 статуту.

Відтак, прийняття спірного рішення загальними зборами, оформленого протоколом №8 від 30.08.2021, не має правового значення, а тому не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення будь-яких прав чи обов`язків учасників товариства та його виконавчого органу.

Процедура покладення виконання обов`язків статутом на суб`єкта, визначеного абз.2 п.8.9.2, є автоматичною та проводиться з метою недопущення некерованості юридичної особи у виключному випадку, відповідно не заміняє собою порядок обрання директора товариства та не виключає необхідності проведення і дотримання в подальшому узгодженої учасниками процедури у відповідності до п.8.5.6, 8.6 статуту.

Враховуючи викладене, доводи апелянта щодо необхідності застосування норми ч.13 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" в спірних правовідносинах, норма якої не містить винятків, за яких можливе застосування іншої процедури припинення повноважень виконавчого органу та визначення його нового складу лише як шляхом обрання нового одноосібного або колегіального виконавчого органу чи їх виконувачів обов`язки, не заслуговує на увагу та не приймається судом.

Крім того, апелянт, зокрема, вважає, що прийняття рішення загальних зборів, оформлене протоколом №8 від 30.08.2021, є порушенням корпоративного права позивача на участь в управлінні товариством, зокрема, шляхом визначення складу виконавчого органу товариства та шляхом участі в загальних зборах, яка є однією із складових корпоративних прав.

Аналізуючи вказану позицію апеляційний суд виходить з того, що відповідно до змісту ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суди, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язані перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його корпоративних прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки, зокрема, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та порушене право підлягає захисту.

Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права.

Апеляційний суд звертає увагу, що учасниками товариства в п.8.9.2 статуту узгоджено спеціальний (тимчасовий) порядок управління товариством у виключному випадку, а саме у випадку смерті керівника, який не вимагає дотримання процедури скликання/проведення зборів, відповідно і дотримання вимоги одностайності голосування як це передбачено п.8.5.6, 8.6 статуту, тобто така процедура є автоматичною та не потребує будь-якого додаткового підтвердження чи затвердження, а тому прийняття спірного рішення загальними зборами не має правового значення, з огляду на що не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення будь-яких прав чи обов`язків учасників товариства та його виконавчого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушеного права засновника (учасника) ОСОБА_1 та відповідно відсутність підстав для визнання рішення загальних зборів, оформленого протоколом №8 від 30.08.2021, недійсними.

Щодо визнання недійсним наказу товариства №15 від 23.08.2021 про призначення виконуючого обов`язки директора товариства ОСОБА_3 суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призначений па посаду заступника директора товариства.

Однак, наказом №11 від 02.08.2021 (т.1, а.с.133) посаду "заступник директора" скорочено та виведено зі штатного розпису, у зв`язку із виробничою необхідністю, а тому наказом №12 від 02.08.2021 (т.1, а.с.134) ОСОБА_1 переведено на посаду менеджера (управителя) в оптовій торгівлі.

При цьому, наказом №14-3 від 20.08.2021 (т.1, а.с.145), за підписом директора товариства ОСОБА_5 , ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (прогули).

22.08.2021 року директор товариства ОСОБА_5 помер, про що видане свідоцтво про смерть від 27.08.2021.

Наказом №15 від 23.08.2021 покладено виконання обов`язків директора товариства на ОСОБА_3 , яка займала посаду головного бухгалтера.

Отже, станом на дату прийняття спірного наказу про покладення виконання обов`язків директора на головного бухгалтера, посада "заступник директора" була відсутня, оскільки виведена зі штатного розпису наказом №11 від 02.08.2021, а ОСОБА_1 був звільнений та не перебував на будь-якій посаді товариства.

Як вірно враховано судом першої інстанції, наказ товариства є внутрішнім розпорядчим документом товариства, він діє лише для працівників товариства і його дія не поширюється на інших осіб. Відповідно такий наказ не може порушувати права третіх осіб і не може бути ними оскаржений (висновок Верховного Суду у постанові від 30.06.2021 року у справі №906/1244/20).

З огляду на викладене, прийняття спірного наказу №15 від 23.08.2021 відповідає вимогам п.8.9.2. статуту про черговість осіб згідно штатного розпису, які мають право стати виконувачем обов`язків директора до обрання в установленому порядку іншої особи на вказану посаду, чим спростовуються доводи позивача про порушення його корпоративних прав та інтересів прийнятим наказом, що в силу ст. 15, 16 ЦК України, ст.2 ГПК України унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання наказу недійсним.

При цьому, суд звертає увагу, що лише після прийняття наказу про покладення виконуючого обов`язків директора, ОСОБА_1 поновлено на роботі та відновлено з ним трудові відносини, а саме наказом №15/1 від 23.08.2021 скасовано наказ №14-3 від 20.08.2021 про звільнення його з роботи, що також підтверджує відсутність порушення будь-яких прав та інтересів позивача.

Також апеляційний суд при прийнятті рішення у даній справі враховує висновок Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 01.06.2022 року у cправі №911/2875/21, про те, що вимоги про скасування наказів про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення є похідними від спору про визнання недійсним рішення органу управління товариства та мають розглядатись не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Оскільки розгляд цієї частини позовних вимог за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту ч.2 ст.160 ЦПК України.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2022 у справі №902/1324/21 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" вересня 2022 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.