Рішення

від 11.09.2022 по справі 914/1305/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2022 Справа № 914/1305/22

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», м. Перечин Закарпатської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес», с. Чишки, Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 1096544,75 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представники сторін

від позивача: Черкасова О.В. адвокат (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Саляк М.Б. представник.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» про стягнення 1096544,75 грн, з яких 809250,00 грн сума простроченої несплаченої заборгованості, 233318,18 грн індекс інфляції та 53976,57 грн 3 % річних.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 27.06.2022 в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження відмовлено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.07.2022 .

Ухвалою суду від 28.06.2022 повернуто ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір.

У судовому засіданні 25.07.2022 оголошено перерву до 15.08.2022

Ухвалою суду від 15.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/1305/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2022.

В судове засідання 12.09.2022 в режимі відеоконференції з`явилася представниця позивача. Зазначила, що відповідачем сплачено суму основного боргу в повному обсязі, просила провадження у справі в цій частині закрити. Щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання 12.09.2022 з`явився, надав пояснення щодо спору, зазначив, що відповідачем сплачено суму основного боргу, з сумою нарахованих 3 % річних та індексу інфляції не погодився, суму заборгованості визнав лише частково.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у період з 09.06.2021 року по 02.09.2021 року між позивачем та відповідачем - ТОВ «Флексорес» склалися господарські відносини по поставці продукції. Однак зобов`язання з оплати товару ТОВ «Флексорес» було порушено, поставлений товар був оплачений частково та з порушенням строків. Таким чином, станом на 16.06.2022 року заборгованість відповідача складала 809 250 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 233 318,18 грн індексу інфляції та 53 976,57 грн 3 % річних.

У письмовій заяві позивач зазначив, що після пред`явлення позову відповідач задовольнив частину позовних вимог, зокрема в сумі 550000,00 грн суми основного боргу. У зв`язку з чим позивач просив позов задовольнити в частині незадоволених позовних вимог, а саме 259250,00 грн основного боргу, 53976,57 грн 3 % річних та 233,318,18 грн індексу інфляції.

У відповіді на відзив зазначено, що сума основного боргу відповідачем сплачена повністю. Щодо позиції відповідача про строк оплати товару позивач вказує, що така є безпідставною та не відповідає вимогам законодавства. Відтак позивач просив задовольнити позов в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції. В частині основного боргу провадження у справі просив закрити.

Аргументи відповідача

У відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено, що між сторонами мали місце господарські відносини щодо поставки товарів які здійснювалися на підставі видаткових накладних. Відповідачем здійснювалися часткові оплати поставленого товару, крім того з моменту подання позовної заяви позивачем відповідач частково погасив суму заборгованості. Відтак станом на 11.07.2022 сума заборгованості становила 409250,00 грн.

ТОВ «Флексорес» зазначено, що товариство жодним чином не відмовляється від виконання своїх грошових зобов`язань, однак фінансова ситуація ускладнена у зв`язку з запровадженням в країні воєнного стану.

Разом з тим відповідач не погоджується з позицією позивача щодо строків оплати товару та зазначає, що на його думку обов`язок щодо оплати товару виник у відповідача через 7 днів з моменту отримання вимоги від позивача, а саме з 04.11.2021 року, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України.

Відповідно до розрахунку відповідача, до стягнення підлягає 62697,75 грн індексу інфляції та 15068,71 грн 3 % річних.

У запереченнях відповідачем повідомлено, що ним сплачено суму основного боргу в повному обсязі. Щодо визначення строків оплати за поставлений товар відповідач підтримує свою позицію про те, що такий необхідно обчислювати з урахуванням положень ст. 530 ЦК України. Відповідно до скоригованого розрахунку до стягнення підлягає 167145,18 грн індексу інфляції та 24162,85 грн 3% річних.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (постачальник; позивач по справі) стверджує, що поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Флексорес» (покупець; відповідач по справі) товар на загальну суму 16572606,30 грн.

На підтвердження факту поставки до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Вищевказані документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідачем факт господарських відносин, зокрема, поставки товару не заперечується.

За твердженнями позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, поставлений товар оплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 15763356,30 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 809250,00 грн. Сума оплаченого товару підтверджується долученими копіями платіжних доручень, та не оспорюється сторонами.

До справи також долучено Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 року, згідно з яким станом на 30.09.2021 заборгованість на користь ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» складала 2759250,00 грн.

27.10.2021 року позивач звертався до відповідача з претензією щодо зобов`язання оплатити поставлений товар в сумі 2559250,00 грн. Докази направлення вказаної претензії долучені до справи.

У відповіді на претензію №10 від 1.11.2021 року відповідачем зазначено, що ТОВ «Флексорекс» гарантує оплату заборгованості до кінця 2021 року.

22.11.2021 року відповідач звернувся до позивача з листом №22/11, яким зазначав, що у відповідача існує заборгованість на суму 2409250,00 грн та пропонував погодити графік погашення заборгованості.

Також між сторонами здійснювалося листування щодо обміну документами, зокрема до матеріалів справи долучено копії Адвокатського запиту №33/22 від 07.06.2022 року з доказами надіслання, відповідь на вказаний запит №21/6-2022 від 21.06.2022 року з доказами направлення позивачу, адвокатський запит №29/22 від 25.04.2022 року з доказами надіслання, лист відповідача №012 від 12.05.2022 року щодо направлення видаткових накладних з доказами надіслання.

Оскільки поставлений товар не було оплачено в повному обсязі, зазначене зумовило звернення ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Флексорес» про стягнення 1096544,75 грн, з яких 809250,00 грн сума простроченої несплаченої заборгованості, 233318,18 грн індекс інфляції та 53976,57 грн 3 % річних.

Після відкриття провадження по справі відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 809250,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ

За змістом ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Такий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України та у відповідності до приписів статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 2-3 ст. 180 ЦК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У розумінні норм чинного законодавства та звичаїв ділового обороту первинні документи, якими підтверджується передача товару покупцю оформлюються саме продавцем.

Обов`язок покупця щодо оплати товару, відповідно до норм ст. 692 Цивільного кодексу України, виникає після прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 16572606,30 грн, що підтверджено долученими копіями видаткових накладних. Факт поставки та отримання товару сторонами не заперечується, крім того суд зауважує, що відповідачем здійснювалися часткові оплати поставленого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань із оплати, відтак, позовна вимога про стягнення 809250,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Водночас, зважаючи на погашення ТОВ «Флексорес» основного боргу на суму 809250,00 грн після відкриття провадження по справі, позов в цій частині слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.1231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Флексорес» зобов`язань із оплати за поставлений товар, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 233318,18 грн індексу інфляції та 53976,57 грн 3 % річних.

Відповідач щодо суми нарахованих 3 % річних та індексу інфляції заперечує. Зокрема, на його переконання, в силу норм ЦК України, а саме ч. 2 ст. 530, у відповідача виник обов`язок щодо сплати вартості отриманого товару через 7 днів з моменту отримання відповідної вимоги від Позивача (вимога отримана 27.10.2021 року, 04.11.2021 року обов`язок щодо оплати Товару було прострочено). Відтак днем початку нарахування суми штрафних санкцій є 04.11.2021.

Однак суд зазначає, що така позиція відповідача є помилковою. Зокрема, як зазначалося судом вище, обов`язок покупця щодо оплати товару, відповідно до норм ст. 692 Цивільного кодексу України, виникає після прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо вказаного питання, зокрема у Постановах: від 28.06.2022 у справі № 922/1280/21, від 01.02.2022 року у справі №910/7522/21, від 11.01.2022 у справі № 927/738/19 від 15.12.2021 у справі № 922/3274/20.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Перевіривши підстави, строки та правильність відповідних нарахувань, суд, провівши перерахунок з врахуванням настання моменту прострочення боржника із оплати наданих послуг, дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» про стягнення з відповідача 233318,18 грн індексу інфляції та 53976,57 грн 3 % річних обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір в розмірі 16448,17 грн покладається на відповідача в повному обсязі на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексорес» (81144, Львівська обл., Пустомитівський р-н, село Чишки, вулиця Лесі Українки, будинок 53; ідентифікаційний код 38953610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (89200, Закарпатська обл., Перечинський р-н, місто Перечин, вулиця Ужанська, будинок 25; ідентифікаційний код 43716399) 233318,18 грн індексу інфляції, 53976,57 грн 3% річних та 16448,17 грн судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 809 250,00 грн основного боргу закрити

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2022р.

Суддя Щигельська О.І.