Рішення

від 07.09.2022 по справі 920/1448/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2022м. СумиСправа № 920/1448/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1448/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (вул. Першотравнева, буд. 12, м. Суми, 40000) в інтересах держави в особі позивача:

Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 14005581),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760),

про скасування державної реєстрації, припинення права постійного користування землею та повернення земельних ділянок,

за участю представників учасників справи:

прокурора - Вортоломей І.Г. згідно службового посвідчення від 25.01.2021 № 059485,

позивача - Ємельянов С.С. за довіреністю від 25.01.2022 № 01-48/878,

відповідача - Сало Ю.М. згідно ордеру серії АА № 1184016 від 11.01.2022 приймав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

УСТАНОВИВ:

31.12.2021 прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача з позовною заявою до відповідача, відповідно до якої просить суд:

1. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22184247 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924782900:10:001:0001 площею 51,7634 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) та припинити право Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924782900:10:001:0001.

2. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 105, код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5924782900:10:001:0001 - площею 51,7634 га, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22185956 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924782900:10:005:0135 - площею 170,1866 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) та припинити право Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924782900:10:005:0135.

4. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська,105, код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5924782900:10:005:0135 - площею 170,1866 га, яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

5. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22182481 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924786800:02:002:0318 - площею 34,5596 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) та припинити право Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924786800:02:002:0318.

6. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 105, код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5924786800:02:002:0318 - площею 34,5596 га, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області.

7. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22181266 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер кадастровий номер 5924786800:10:001:0091 площею 42,5997 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) та припинити право Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924786800:10:001:0091.

8. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 105, код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5924786800:10:001:0091 площею 42,5997 га, яка розташована на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області.

9. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Тамари Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22882033 від 15.07.2015 про право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 5922385400:06:001:0134 площею 140,2 га, кадастровий номер 5922385400:03:003:0166 площею 0,83 га та кадастровий номер 5922385400:03:003:0165 площею 154,67 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) та припинити право Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476760) на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 5922385400:06:001:0134, 5922385400:03:003:0166 та 5922385400:03:003:0165.

10. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 105, код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5922385400:06:001:0134 площею 140,2 га, яка розташована на території Краснопільської селищної ради Сумського району Сумської області.

11. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 105, код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5922385400:03:003:0166 площею 0,83 га, яка розташована на території Краснопільської селищної ради Сумського району Сумської області.

12. Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, 105 код ЄДРПОУ 00476760) повернути державі в особі Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ: 14005581) земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 5922385400:03:003:0165 площею 154,67 га, яка розташована на території Краснопільської селищної ради Сумського району Сумської області.

13. Стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UА5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений при поданні даного позову.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури зазначає, що позивач використовує згадані земельні ділянки водного фонду на території Сумського району на підставі зареєстрованого 18.06.2015 та 15.07.2015 права постійного користування, яке здійснено на підставі державних актів на праві постійного користування земель, які видавалися Сумському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству «Сумирибгосп». У статутному капіталі відповідача відсутня частка держави, а тому враховуючи положення Земельного кодексу України, в постійному користуванні відповідача не можуть перебувати земельні ділянки державної та комунальної власності. Прокурор зазначає, що відповідач у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельні ділянки водного фонду державної власності без жодної правової підстави, право власності чи право оренди на спірні земельні ділянки відповідачем не оформлено.

У позовній заяві прокурором наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з судового збору в сумі 27 240,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.01.2022 у справі № 920/1448/21 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 24.02.2022, 11:00 з повідомленням учасників справи.

31.01.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив б/д, б/н (вх. № 332 від 31.01.2022), де представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу професійну допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи. Представник відповідача зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу професійну допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи становить 20 000,00 грн. Представник відповідача зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою набуто відповідачем в установленому законом порядку, оскільки ВАТ «Сумирибгосп», правонаступником якого є відповідач, створене в процесі реорганізації шляхом перетворення шляхом перетворення Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, є повним правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків попередньої юридичної особи, та користується земельними ділянками на праві постійного користування, підтвердженого державними актами на право постійного користування землею І-СМ № 002727 від 29.01.1998, СМ № 006 від 17.01.1995, СМ № 52 від 29.01.1998 та рішеннями державного реєстратора Сумського районного управління юстиції, які прийняті на підставі цих актів.

11.02.2022 прокурором подано до суду відповідь на відзив від 11.02.2022 № 54-656ВИХ-22 (вх. № 1064/22 від 11.02.2022), де проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечує, підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та зазначає про необгрунтованість стягнення з прокуратури на користь відповідача судових витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Прокурор зазначає, що припинення державного підприємства у формі реорганізації чи ліквідації, матиме своїм наслідком припинення права постійного користування відповідною земельною ділянкою, наданою такому державному підприємству. Посилаючись на практику Верховного суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17 прокурор зазначає, що відповідно до пункту «в» частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України та не регулюється положеннями Цивільного кодексу України. Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 вказав, що висновок судів про те, що приписи підпункту «в» ч.1 ст.141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування. У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим статтею 92 Земельного кодексу України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону. Крім цього, Верховний Суд України в постанові від 21.01.2002 у справі № 6/24-1/87 вказав, що згідно з ч.1 ст.27 ЗК України (в редакції 1992 року) у разі припинення діяльності підприємства право користування земельною ділянкою припиняється. У зв`язку із перетворенням державного підприємства його діяльність як державного підприємства припинилась незалежно від факту правонаступництва. Аналогічну позицію виклав в окремій думці суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Уркевич В.Ю. від 27.01.2021 у справі № 906/706/19 та від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.

Крім того, як зазначає прокурор, на даний час відсутня єдина правозастосовна практика Верховного Суду щодо застосування положень статей 92, 141 Земельного кодексу України при вирішенні подібних спорів, які стосуються переходу права постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва до особи, яка на момент такого переходу вже не може набути таке право в силу закону. Таким чином, на думку прокурора, посилання представника відповідача правові позиції, які викладені у постановах Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19 та від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 є не остаточними та не виключними.

Разом із листом від 14.02.2022 № 54-689ВИХ-22 (вх. № 1223/22 від 15.02.2022) прокурором надано суду для долучення до матеріалів цієї справи копію листа ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 10.01.2022 № 63/15-22 щодо перебування земельної ділянки кадастровий номер 5924782900:10:001:0001 площею 51,7634 га у державній власності та у постійному користуванні відповідача.

21.02.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив від 17.02.2022 № 01-48/1839 (вх. № 1333/22 від 21.02.2022), де позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про вступ у справу як представника позивача від 21.02.2022 б/н (вх. № 1351/22 від 21.02.2022).

Водночас, підготовче засідання, призначене на 24.02.2022, 11:00, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 10.05.2022 у справі № 920/1448/21 судом постановлено призначити підготовче засідання на 14.06.2022, 12:30.

13.06.2022 від представника відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760) до суду електронною поштою надійшла заява від 10.06.2022 б/н (вх. № 1085/22 від 13.06.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій просить суд забезпечити можливість участі представника відповідача у судовому засіданні у справі № 920/1448/21, яке відбудеться 14.06.2022, 12:30 в режимі відеоконференції та визначити Господарський суд міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44-В, м. Київ, 01054) відповідальним за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання

Ухвалою від 13.06.2022 у справі № 920/1448/21 судом постановлено у задоволенні заяви представника відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760) від 10.06.2022 б/н (вх. № 1085/22 від 13.06.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44-В, м. Київ, 01054) відмовити.

У підготовчому засіданні 14.06.2022 судом оголошено перерву до 21.07.2022, 11:30.

14.06.2022 о 15:51 до Господарського суду Сумської області представником відповідача засобами електронного зв`язку надіслано суду клопотання від 14.06.2022 б/н (вх. № 1122, 2341 від 14.06.2022) щодо відкладення підготовчого засідання та надання можливості участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, у якому представник відповідача просить суд визнати причину неявки представника відповідача поважною, відкласти підготовче засідання та надати можливість представнику відповідача взяти участь у засіданні та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Ухвалою від 17.06.2022 у справі № 920/1448/21 судом постановлено повідомити відповідача - Приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760) про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 21.07.2022, 11:30; клопотання представника відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760) від 14.06.2022 б/н (вх. № 1122, 2341 від 14.06.2022) щодо відкладення підготовчого засідання залишити без розгляду; клопотання представника відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760) від 14.06.2022 б/н (вх. № 1122, 2341 від 14.06.2022) щодо надання можливості участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/1448/21 задовольнити; провести підготовче засідання, призначене на 21.07.2022, 11:30 за участі представника відповідача - Приватного акціонерного товариства «Сумирибгосп» (вул. Роменська, буд. 105, м. Суми, 40002, ідентифікаційний код 00476760) - адвоката Сало Ю.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку за посиланням www.vkz.court.gov.ua.

За приписами статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 21.07.2022 у справі № 920/1448/21 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.09.2022, 11:00.

Представник позивача та прокурор у справі приймли участь у судовому засіданні по суті у приміщенні суду, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні по суті у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно частини другої статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В силу вимог частини першої статті 202 ГПК України неявка будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 08.09.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо інтересів держави та підстав їх представництва прокурором у суді.

За приписами Конституції України, земля, яка знаходиться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу.

Право власності Українського народу є публічною власністю. Такі властивості об`єктів права власності Українського народу, як загальнодоступність, життєва необхідність, зумовлюють особливі риси цього виду права власності.

Додержання законодавства при використанні земель водного фонду, забезпечення їх раціонального та цільового використання має важливе значення для нашої держави та є визначальним завданням при організації діяльності прокурора із захисту інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Ключовим для застосування цих норм є поняття «інтерес держави».

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам - учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35).

Звернення прокурора з позовом у цьому випадку зумовлено тим, що внаслідок незаконних дій щодо реєстрації права постійного користування держава позбавлена можливості використовувати земельну ділянку на власний розсуд, зокрема надавати в оренду спірні ділянки під значно вищий відсоток.

Разом із тим аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Таким органом у вказаному випадку є Сумська обласна державна адміністрація, оскільки відповідно до статті 122 ЗК України з 01.01.2013 здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду.

У той же час, починаючи з 09.12.1998, тобто з моменту припинення права Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства користування вищевказаними земельними ділянками державної власності водного фонду, з метою захисту своїх майнових прав Сумська ОДА до суду не зверталась та належним чином до цього часу не реалізувала право вимоги щодо усунення спочатку ВАТ «Сумирибгосп», а в подальшому ПрАТ «Сумирибгосп» порушень земельного законодавства при використанні земельних ділянок водного фонду на території Сумського району.

Невжиття Сумською обласною державною адміністрацією, протягом тривалого часу заходів до усунення порушень, які мали місце при використанні відповідачем земельних ділянок водного фонду державної власності, свідчить про невиконання обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави та призводить до спричинення суттєвої шкоди державним інтересам, підриву основ фінансово-економічної діяльності держави, оскільки до бюджету не надходять в повному обсязі кошти від використання вищевказаних земельних ділянок.

Крім того, Сумською окружною прокуратурою за результатами вивчення в стану законності використання відповідачем вищевказаних земельних ділянок водного фонду, 24.05.2021 на адресу Сумської обласної державної адміністрації направлено лист для вжиття відповідних заходів реагування на усунення вищевказаних порушень вимог земельного законодавства.

Однак, протягом більше ніж місяць Сумською ОДА відповідь не надано, у зв`язку з цим, окружною прокуратурою 01.07.2021 повторно направлено листа до Сумської ОДА щодо вжиття заходів реагування.

Згідно наданих відповідей Сумської ОДА від 06.07.2021 та 07.07.2021 будь-яких заходів вжито не було.

Крім того, зазначено, що заходи правового впливу щодо припинення право постійного користування ПрАТ «Сумирибгосп» спірними земельними ділянками в цілому віднесено до компетенції Сумської ОДА.

Однак відповідно до підпункту 58 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (набрав чинності 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. У зв`язку з цим, вжиття заходів реагування виходить за межі компетенції адміністрації.

У той же час, відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки сформовані та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому право комунальної власності на них перейде виключно після їх державної реєстрації.

Таким чином, на даний час, уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Сумська обласна державна адміністрація, яка будь-яких заходів щодо усунення виявлених прокуратурою порушень не вжила.

Більше того, 29.11.2021 окружною прокуратурою повторно спрямовано листа до Сумської ОДА з метою вжиття відповідних заходів.

Однак згідно відповіді Сумської ОДА від 09.12.021 жодних заходів вжито не було.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрутованим (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та Верховного суду від 30.07.2020 справа № 904/5598/18).

За таких обставин, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо припинення права користування земельними ділянками.

З урахуванням викладеного, на думку суду, на виконання вказаних повноважень та з метою захисту інтересів держави, Сумська окружна прокуратура правомірно звертається до господарського суду Сумської області з вказаною позовною заявою в інтересах держави в особі - Сумської обласної державної адміністрації.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Сумською окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду, повідомлено вищевказаний уповноважений орган про представництво прокуратурою інтересів відповідним листом.

Стислий опис фактичних обставин справи.

Сумському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству видано державний акт на право постійного користування землею І-СМ № 002727 площею 221,95 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 44 від 29.01.1998 на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Також Сумському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству видано державний акт на право постійного користування землею СМ № 006 площею 295,7 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6 від 17.01.1995 на території Самотоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області.

На даний час Самотоївська сільська рада увійшла до складу Краснопільської об`єднаної територіальної громади.

Крім того Сумському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству видано державний акт на право постійного користування землею СМ № 52 площею 78,0 га, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 43 від 29.01.1998 на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 58-АТ від 09.12.1998, в ході проведення приватизації на базі Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено шляхом перетворення Відкрите акціонерне товариство «Сумирибгосп».

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 10.01.1999 № 7 розпочато продаж акцій ВАТ «Сумирибгосп».

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 17.06.1998, до статутного капіталу ВАТ «Сумирибгосп» (не увійшло державне майно - об`єкти, які не підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди. Підтвердженням цього є акт оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженого заступником голови ФДМУ від 17.06.1998 та План приватизації Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Сумирибгосп», затвердженого заступником голови ФДМУ від 19.10.1998.

У власність ВАТ «Сумирибгосп» також не передано земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства про що свідчить відсутність оформленого права власності на них.

Наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області від 22.11.2004 №471289 процес приватизації ВАТ «Сумирибгосп» завершений.

У подальшому ВАТ «Сумирибгосп» реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (ПАТ «Сумирибгосп»), а потім у приватне акціонерне товариство «Сумирибгосп» (ПрАТ «Сумирибгосп»), яким і є на даний час.

У 2015 році на замовлення ПАТ «Сумирибгосп» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок наданих на підставі державних актів на право постійного користування землею І-СМ № 002727 площею 221,95 га, СМ № 006 площею 295,7 га та СМ № 52 площею 78,0 га.

За результатами встановлення меж земельним ділянкам присвоєно наступні кадастрові номери:

- 5924782900:10:001:0001 площею 51,7634 та 5924782900:10:005:0135 площею 170,1866 га - розташовані на території Верхньосироватської сільської ради;

- 5924786800:10:001:0091 площею 42,5997 га, 5924786800:02:002:0318 площею 34,5596 га - на території Садівської сільської ради;

- 5922385400:06:004:0165 площею 154,67 га, 5922385400:03:003:0166 площею 0,83 га та 5922385400:06:001:0134 площею 140,2 га - на території Краснопільської селищної ради.

Прокурор зазначає, що ВАТ «Сумирибгосп», а в подальшому ПрАТ «Сумирибгосп» (відповідач у справі) використовує вищевказані земельні ділянки водного фонду на території Сумського району на підставі зареєстрованого 18.06.2015 та 15.07.2015 права постійного користування, яке здійснено на підставі державних актів на праві постійного користування земель, які видавалися Сумському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству «Сумирибгосп».

Відповідно до довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 10/19 від 17.12.1998 державна реєстрація відповідача здійснена 17.12.1998, аналогічна інформація зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зокрема в графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа інформація відсутня.

Тобто, на думку прокурора, Сумське обласне державне виробниче сільськогосподарсько- рибоводне підприємство припинено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) у ВАТ «Сумирибгосп». Підтвердженням цього є наказ ФДМУ від 09.12.1998 №58- AT «Про створення ВАТ Сумирибгосп» і вказаним наказом питання щодо правонаступництва не визначалось.

Ураховуючи вищевказані положення статей 22, 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та статей 92, 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 у разі припинення діяльності (реорганізація чи ліквідація) релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) особи не переходить, а тому, як зазначає прокурор, з моменту припинення функціонування Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, припинено право користування на вищевказані земельні ділянки водного фонду, що розташовані на території Сумського району.

В обгрунтування своєї позиції прокурор посилається на правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду від 14.12.2016 у справі №911/109/16, постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17 та постановах Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 906/705/19, від 20.10.2020 у справі № 906/620/19, від 28.10.2020 у справі № 906/707/19, від 22.10.2020 у справі № 906/704/19, від 18.11.2020 у справі № 906/709/19, від 20.10.2020 у справі № 906/622/19, від 12.10.2020 у справі № 906/621/19, від 18.11.2020 у справі № 906/709/19 та від 18.11.2020 у справі № 906/708/19.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, які викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17, відповідно до пункту «в» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України та не регулюється положеннями Цивільного кодексу України. У цій справі суд вказав, що відповідач, ТОВ «Одесарибгосп», не є підприємством державної або комунальної власності, а тому на нього не поширюється дія статті 92 Земельного кодексу України щодо права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Прокурор вважає, що перетворення Сумського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства є юридичним фактом для припинення у нього права постійного користування земельною ділянкою (відповідна правова позиція Верховного Суду України викладалася у постанові від 21.01.2002 у справі № 6/24-1/87).

Прокурор у позові зазначає, що Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 і Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Відповідно ст. 19 ЗК України (в редакції від 13.03.1992) і ст. 123 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства (ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992). Статтею 37 чинного на той час ЦК УРСР та чинного на той час ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (перетворення). Зважаючи на викладене, перетворення державного підприємства у ВАТ є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Автоматичне переоформлення прав землекористування діючим законодавством не передбачено.

Статтею 23 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Натомість, згідно з пунктом 3 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (який діяв на момент приватизації) власники приватизованих об`єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (не менш 10 років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради, що також підтверджує правову позицію щодо відсутності факту переходу права користування земельною ділянкою в процесі приватизації державного підприємства.

Однак, ВАТ «Сумирибгосп», а подальшому ПрАТ «Сумирибгосп» право оренди чи право власності на спірні земельні ділянки не оформив, що свідчить про те, що ПрАТ «Сумирибгосп» в порушення вимог статей 125,126 Земельного кодексу України використовує вищевказані земельні ділянки водного фонду державної власності без жодної правової підстави.

Таким чином, як зазначає прокурор зареєстроване за відповідачем право постійного користування оспорюваними земельними ділянками кадастрові номери 5924782900:10:001:0001 площею 51,7634 га, 5924782900:10:005:0135 площею 170,1866 га, 5922385400:06:004:0165 площею 154,67 га, 5922385400:03:003:0166 площею 0,83 га, 5922385400:06:001:0134 площею 140,2 га, 5924786800:10:001:0091 площею 42,5997 га та 5924786800:02:002:0318 площею 34,5596 га підлягають скасуванню у судовому порядку, а рішення державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської І.В. про державну реєстрацію права постійного користування за ПрАТ «Сумирибгосп» земельними ділянками кадастровий номер 5924782900:10:001:0001 - площею 51,7634 га № 22184247 від 18.06.2015, кадастровий номер 5924782900:10:005:0135 - площею 170,1866 га № 22185956 від 18.06.2015, кадастровий номер 5924786800:02:002:0318 - площею 34,5596 га № 22182481 від 18.06.2015, кадастровий номер 5924786800:10:001:0091 площею 42,5997 га № 22181266 від 18.06.2015, а також рішення приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т.І. № 22882033 від 15.07.2015 про державну реєстрацію права постійного користування за ПрАТ «Сумирибгосп» земельними ділянками кадастровий номер 5922385400:06:001:0134 площею 140,2 га, кадастровий номер 5922385400:03:003:0166 площею 0,83 га та кадастровий номер 5922385400:03:003:0165 площею 154,67 га є таким, що підлягають скасуванню з одночасним припиненням права постійного користування вказаними земельними ділянками.

Оскільки, відповідач є новоствореною юридичною особою, щодо якої відсутнє рішення відповідного органу, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України здійснює розпорядження землями державної та комунальної власності про передачу останньому земельних ділянок та положеннями Земельного кодексу України не передбачено можливості правонаступництва або набуття права постійного користування земельною ділянкою юридичними особами які не є державними або комунальними підприємствами, то вказані земельні ділянки, набуті без достатньої правової підстави, підлягають поверненню власнику - державі в особі Сумської ОДА.

Позовна вимога щодо зобов`язання повернути земельну ділянку розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18), п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14- 473цс18), п. 97 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс 19).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абз. 5 п. 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс 18).

Прокурор вважає, що реєстрація спірних земельних ділянок на праві постійного користування за відповідачем здійснюється протиправно у порушення вимог ЗК України, наявність вищевказаних порушень позбавляє прав держави в особі уповноваженого органу Сумської обласної державної адміністрації здійснювати свої повноваження як законного власника цієї земельної ділянки щодо розпорядження, володіння, користування нею та забезпечення схоронності й використання її за цільовим призначенням. Ураховуючи те, що відповідач до теперішнього часу використовує спірні земельні ділянки в порушення вимог чинного земельного законодавства, тобто за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права, таким чином до вказаних вимог позовна давність не поширюється.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що право постійного користування земельними ділянками, набуте останнім у встановленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Частинами першою, другою статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта та реорганізації) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Статтею 92 Земельного кодексу України в чинній редакції передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Тобто, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених Земельним кодексом України.

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачений статтею 27 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта та реорганізації) та статтею 141 Земельного кодексу України в чинній редакції.

Однієї з таких підстав є припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, на яку посилається прокурор, в обгрунтування своїх позовних вимог.

Слід зазначити, що така підстава припинення права користування земельною ділянкою може мати місце виключно у випадку, коли припинення діяльності підприємства повністю виключає правонаступництво.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 15.11.2021 по справі № 906/620/19, наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництво, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Суд констатує, що не заперечуючи сам факт правонаступництва, прокурор заперечує набуття відповідачем права землекористування на підставі виданого державному підприємству Державного акта, мотивуючи свою позицію змістом статті 37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції станом на 1999 рік), згідно з якою реорганізація юридичної особи є формою припинення цієї юридичної особи та статті 27 Земельного кодексу України (у аналогічній редакції) відповідно до якої право користування земельною ділянкою припиняється внаслідок припинення діяльності підприємства.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, у якій Верховний Суд зазначає, що набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилось, а перейшло до його правонаступника ТДВ «Жипгомиррибгосп», утвореного внаслідок зміни організаційно-правової форми державного підприємства за наслідками приватизації.

Зазначену правову позицію також викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19 та від 02.09.2020 у справі № 918/194/19.

Зокрема. Верховний суд України у постанові від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11 зазначив, що судом установлено, що право постійного користування земельною ділянкою у Мукачівського лісокомбінату виникло в 1985 році на підставі державного акта Б № 029742 на право користування землею. Внаслідок перетворення Мукачівського лісокомбінату у ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», яке відбулося 28 грудня 1995 року, останнє стало його повним правонаступником.

Відповідно до частини третьої статті 30 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установами і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Аналогічна норма міститься у частині другій статті 120 чинного ЗК України.

Пункт «б» Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22вересня 2005 року.

Разом з цим п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте відповідачем в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Належне переоформлення земельних ділянок ПрАТ «Сумирибгосп» здійснило у 2015 році, що підтверджується рішенням державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22184247 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924782900:10:001:0001 площею 51,7634 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп»; рішенням державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22185956 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924782900:10:005:0135 - площею 170.1866 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп»; рішенням державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22182481 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5924786800:02:002:0318 - площею 34,5596 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп»; рішенням державного реєстратора Сумського районного управління юстиції Білолюбської Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22181266 від 18.06.2015 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер кадастровий номер 5924786800:10:001:0091 площею 42,5997 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп»; рішенням приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Тамари Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22882033 від 15.07.2015 про право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 5922385400:06:001:0134 площею 140,2 га, кадастровий номер 5922385400:03:003:0166 площею 0,83 га та кадастровий номер 5922385400:03:003:0165 площею 154,67 га за Приватним акціонерним товариством «Сумирибгосп».

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року однією з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом злиття, поділу або приєднання. При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої.

Частина сьома статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта та реорганізації) передбачала, що у разі реорганізації шляхом перетворення до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Також за змістом частини четвертої цієї статті підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Аналогічна норма міститься в статті 108 Цивільного кодексу України, частина друга якої передбачає, що уразі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Тобто, реорганізація державного підприємства шляхом перетворення в ході проведення приватизації не мала наслідком припинення діяльності такого підприємства, як помилково зазначає прокурор, а мала наслідком перетворення Сумського обласного державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства у Відкрите акціонерне товариство «Сумирибгосп», що передбачає відповідно до умов законодавства, як в чинній редакції, так і в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, повне правонаступництво останнім всього майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи.

Звідси, суд дійшов висновку, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

Прокурором не надано належних та допустимих доказів внесення до державного реєстру запису про припинення Сумирибгоспу шляхом ліквідації з одночасним виключенням його з державного реєстру, а встановлено тільки обставину здійснення реєстрації ВАТ «Сумирибгосп» з тотожним кодом ЄДРПОУ, який зберігся і за відповідачем. Таким чином, мала місце саме перереєстрація юридичної особи внаслідок зміни форми власності і організаційно-правової форми підприємства у зв`язку з приватизацією його цілісного майнового комплексу.

Також суд не погоджується з доводами прокурора про те, що відповідач не набув право користування земельними ділянками тому, що згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Сумського обласного державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства до статутного капіталу ВАТ «Сумирибгосп» не увійшло державне майно, яке не підлягає приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди, а також у власність ВАТ «Сумирибгосп» не передані земельні ділянки.

Дане твердження є помилковим, оскільки до статутного капіталу новоствореної юридичної особи не могло і не мало увійти майно, яке не підлягає приватизації, в силу вимог Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, чинній на час приватизації). Чинним на час приватизації законодавством не передбачалось можливості здійснити приватизацію земельної ділянки, яка знаходилась у постійному користуванні державного підприємства, щодо якого прийнято рішення компетентним органом про його приватизацію.

До вказаного переліку цілком логічно було включено тільки те майно, яке підлягало приватизації в розумінні положень частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (у редакції станом на початок процедури приватизації) та, відповідно, набувалось відповідачем у власність. Натомість право користування земельною ділянкою слідувало за приватизованим відповідачем майном в силу законодавчо визначених особливостей приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Інше тлумачення прокурором результатів приватизації об`єкта, господарська діяльність якого полягає в риборозведенні, яке, по суті, зводиться до позбавлення особи основної складової частини цілісного майнового комплексу - земельної ділянки водного фонду (якою відповідач користується правомірно), без якого всі обслуговуючі споруди втрачають економічну цінність, призводить до перегляду результатів приватизації у спосіб, що не встановлений законом.

Крім того, земельні ділянки не мали бути передані відповідачу у власність, оскільки право Сумського обласного державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства користування земельними ділянками, підтверджене державними актами на право постійного користування землею, передавалось ВАТ «Сумирибгосп» в порядку правонаступництва, відповідно до норм статті 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та частини сьомої статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта та реорганізації).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Сумської обласної державної адміністрації є необгрунованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ВАТ «Сумирибгосп» (зараз - ПРАТ «Сумирибгосп»), створене в процесі реорганізації шляхом перетворення Сумського обласного державного виробничого сільскогосподарсько-рибоводного підприємства, є повним правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків попередньої юридичної особи, та користується земельними ділянками на праві постійного користування, підтвердженого державними актами на право постійного користування землею І-СМ № 002727 від 29.01.1998, СМ № 006 від 17.01.1995, СМ № 52 від 29.01.1998 які є чинними та рішеннями державного реєстратора Сумського районного управління юстиції, які були прийняті на підставі вказаних державних актів.

Ураховуючи значене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необгрунтованістю.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

Щодо покладання на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відзиві б/д, б/н (вх. № 332 від 31.01.2022) представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу професійну допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи.

Представник відповідача зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу професійну допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи становить 20 000,00 грн.

До відзиву відповідачем додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.06.2019 серії КВ № 000616, копію ордеру серії АА № 1184016 від 11.01.2022, копію договору про надання правової допомоги від 19.09.2018 № 47 та копію додатку від 19.09.2018 № 1 до договору про надання правової допомоги 19.09.2018 № 47.

Проте до закінчення судових дебатів представником відповідача відповідної заяви про надання ним доказів на підтвердження розміру судових витрат відповідача, у розумінні частини восьмої статті 129 ГПК України, не подано та усно не зазначення про таку заяву.

Ураховуючи зазначене суд не стягує судові витрати відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 вересня 2022 року.

Суддя Ю.А. Джепа