Ухвала

від 18.09.2022 по справі 560/1271/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 560/1271/21

адміністративне провадження № К/990/23422/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Офісу Президента України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:

1. Визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо:

- створення перешкод для здійснення її прав і законних інтересів шляхом відмови листом від 21 жовтня 2020 року №22/1-09/4974 Департаменту з розгляду звернень громадян Офісу Президента України зареєструвати та передати на розгляд її скаргу від 12 жовтня 2020 року, що вона подала на електронну адресу ОПУ на ім`я Президента України як гаранта Конституції, та ненадання її відповіді на скаргу від 12 жовтня 2020 року з приводу тривалого невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою);

- примушування її подати скаргу за посиланням у форматі, яким обмежено обсяг тексту звернення кількістю знаків та можливість подати додатки до звернення, що підтверджують підстави звернення;

- переадресування її скарги від 14 жовтня 2020 року на ім`я Президента України як гаранта Конституції, на завідомо протиправну вимогу Офісу Президента України у скороченому вигляді без додатків до Міністерства юстиції, чию бездіяльність з невиконання рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою) вона оскаржила.

2. Визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та заступника начальника цього управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Бабина Михайла Анатолійовича щодо:

- надсилання її завідомо протиправної, наданої з перевищенням повноважень, відписки від 26 жовтня 2020 року за підписом начальника УЗПВР Бабина М.А., що має заголовок «Про розгляд звернення», з питання невиконання державою рішення Великої Палати ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України";

- внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що її звернення від 14 жовтня 2020 року розглянуто, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України за зазначеним посиланням;

- протиправного неповернення до Міністерства юстиції її звернення від 14 жовтня 2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати її звернення від 14 жовтня 2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України;

- фальсифікації у відписці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) від 26 жовтня 2020 року дати її звернення з 14 жовтня 2020 року на 15 жовтня 2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу ОПУ, та надання роз`яснення про непідвідомчість питань, ігноруючи, що її скарга надіслана до Президента України як гаранта Конституції.

3. Зобов`язати Офіс Президента України:

- зареєструвати та передати за належністю її скаргу від 12 жовтня 2020 року, що вона подала на електронну адресу Офісу Президента України, на ім`я Президента України як гаранта Конституції та надати її відповідь на скаргу від 12 жовтня 2020 року за підписом Президента України з приводу невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення), виконання яких не забезпечено державою;

- встановити строк один місяць для забезпечення державою/Президентом України як гарантом Конституції виконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за моїми заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою.

4. Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку «Розглянуто» з мати порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень за посиланням щодо її звернення від 14 жовтня 2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України за зазначеним посиланням.

5 Стягнути з Офісу Президента України 700 000 гривень моральної шкоди згідно зі статею 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

6. Стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 700 000 гривень моральної шкоди згідно зі статею 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

7. У разі задоволення позову прошу суд відповідно до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання держави в особі Президента України/ Міністерства юстиції України подати звіт про виконання цього рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) протиправними щодо направлення звернення ОСОБА_1 на розгляд Бабину М.А. - заступнику начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, щодо внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року "Розглянуто", а також не повернення до Міністерства юстиції звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати це звернення;

- зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку "Розглянуто" з мапи порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень щодо звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року;

- зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повернути до Міністерства юстиції України звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року для розгляду компетентним органом;

- стягнуто з Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 5000,00грн (п`ять тисяч грн.) моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року скасовано та прийнято в цій частині позовних вимог, заявлених до Офісу Президента України, нову постанову, якою позовні вимоги, заявлені до Офісу Президента України, задоволено частково:

- визнано протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо розгляду та надання відповіді на звернення-скаргу ОСОБА_1 від 12 жовтня 2020 року та від 14 жовтня 2020 року;

- зобов`язано Офіс Президента України прийняти та розглянути звернення-скаргу ОСОБА_1 від 12 жовтня 2020 року та від 14 жовтня 2020 року у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян";

- в іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанцій, Офіс Президента України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її безпосередньо до суду 29 серпня 2022 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі №826/6095/17 та від 7 лютого 2019 року у справі №826/11782/17, ухвалених за результатом розгляду подібних правовідносин та цитує уривки з названих постанов суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд наголошує, що посилання на правові позиції судів апеляційної інстанції не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, оскільки правовий висновок має бути викладений лише у постанові Верховного Суду.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Офісу Президента України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н.М. (наказ від 30 серпня 2022 року №129-кв), розгляд цієї скарги відбувся по виходу судді з відпустки.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Президента України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду