Ухвала

від 18.09.2022 по справі 560/1271/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа №560/1271/21

адміністративне провадження №К/990/23501/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Задорожної Ольги Володимирівни на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:

1. Визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо:

- створення перешкод для здійснення її прав і законних інтересів шляхом відмови листом від 21 жовтня 2020 року №22/1-09/4974 Департаменту з розгляду звернень громадян Офісу Президента України зареєструвати та передати на розгляд її скаргу від 12 жовтня 2020 року, що вона подала на електронну адресу ОПУ на ім`я Президента України як гаранта Конституції, та ненадання її відповіді на скаргу від 12 жовтня 2020 року з приводу тривалого невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою);

- примушування її подати скаргу за посиланням у форматі, яким обмежено обсяг тексту звернення кількістю знаків та можливість подати додатки до звернення, що підтверджують підстави звернення;

- переадресування її скарги від 14 жовтня 2020 року на ім`я Президента України як гаранта Конституції, на завідомо протиправну вимогу Офісу Президента України у скороченому вигляді без додатків до Міністерства юстиції, чию бездіяльність з невиконання рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою) вона оскаржила.

2. Визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та заступника начальника цього управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Бабина Михайла Анатолійовича щодо:

- надсилання її завідомо протиправної, наданої з перевищенням повноважень, відписки від 26 жовтня 2020 року за підписом начальника УЗПВР Бабина М.А., що має заголовок «Про розгляд звернення», з питання невиконання державою рішення Великої Палати ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України";

- внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що її звернення від 14 жовтня 2020 року розглянуто, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України за зазначеним посиланням;

- протиправного неповернення до Міністерства юстиції її звернення від 14 жовтня 2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати її звернення від 14 жовтня 2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України;

- фальсифікації у відписці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) від 26 жовтня 2020 року дати її звернення з 14 жовтня 2020 року на 15 жовтня 2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу ОПУ, та надання роз`яснення про непідвідомчість питань, ігноруючи, що її скарга надіслана до Президента України як гаранта Конституції.

3. Зобов`язати Офіс Президента України:

- зареєструвати та передати за належністю її скаргу від 12 жовтня 2020 року, що вона подала на електронну адресу Офісу Президента України, на ім`я Президента України як гаранта Конституції та надати її відповідь на скаргу від 12 жовтня 2020 року за підписом Президента України з приводу невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення), виконання яких не забезпечено державою;

- встановити строк один місяць для забезпечення державою/Президентом України як гарантом Конституції виконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за моїми заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою.

4. Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку «Розглянуто» з мати порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень за посиланням щодо її звернення від 14 жовтня 2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України за зазначеним посиланням.

5 Стягнути з Офісу Президента України 700 000 гривень моральної шкоди згідно зі статею 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

6. Стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 700 000 гривень моральної шкоди згідно зі статею 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

7. У разі задоволення позову прошу суд відповідно до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання держави в особі Президента України/ Міністерства юстиції України подати звіт про виконання цього рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) протиправними щодо направлення звернення ОСОБА_1 на розгляд Бабину М.А. - заступнику начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, щодо внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року "Розглянуто", а також не повернення до Міністерства юстиції звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати це звернення;

- зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку "Розглянуто" з мапи порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень щодо звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року;

- зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повернути до Міністерства юстиції України звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року для розгляду компетентним органом;

- стягнуто з Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 5000,00грн (п`ять тисяч грн.) моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року скасовано та прийнято в цій частині позовних вимог, заявлених до Офісу Президента України, нову постанову, якою позовні вимоги, заявлені до Офісу Президента України, задоволено частково:

- визнано протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо розгляду та надання відповіді на звернення-скаргу ОСОБА_1 від 12 жовтня 2020 року та від 14 жовтня 2020 року;

- зобов`язано Офіс Президента України прийняти та розглянути звернення-скаргу ОСОБА_1 від 12 жовтня 2020 року та від 14 жовтня 2020 року у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян";

- в іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, адвокатка позивачки звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її через систему «Електронний суд» 29 серпня 2022 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- застосування статей 7, 14, 15, 18 Закону України «Про звернення громадян» без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №800/416/17 щодо обов`язку Верховної Ради України розглядати звернення громадян та визнання протиправною бездіяльності Апарату Верховної Ради, яка полягає у ненаправленні звернення особи до Верховної Ради;

- застосування частини другої статті 9, статей 242, 244, 246 КАС України (у частині мотивування рішення саме відповідно до того предмету і з тих підстав, на які посилалася позивач при зверненні з позовом до суду) без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі №686/10057/16-а, у якій Верховний Суд констатував, що судами попередніх інстанцій не були розглянуті низка позовних вимог;

- застосування статті 56 Конституції, статті 1167 Цивільного кодексу України, статті 77 КАС України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 щодо того, що саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності її розміру, визначеного позивачем та у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі №686/10057/16-а щодо ненаведення у рішенні доводів позивачки, якими вона аргументувала у позові заподіяння їй моральної шкоди.

Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У цьому контексті Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у справі №800/416/17 позивач оскаржував дії Верховної Ради України, натомість як у цій справі оскаржуються дії Офісу Президента України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Тобто у справі №800/416/17 та у цій справі відрізняються суб`єкти владних повноважень, а отже і їхні функціональні обов`язки є очевидно відмінними, та оцінка вчинених ними дій/прийнятих рішень здійснювалася через призму різних нормативно-правових та законодавчих актів.

У справі №750/6330/17 предметом розгляду була бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду на пленарних засіданнях міської ради заяв позивача про відведення земельних ділянок у власність від 23 березня 2017 року та від 5 травня 2017 року, натомість як у цій справі предметом позову є право особистого звернення позивача до Президента України, як органу державної влади.

Поряд із цим, дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі №686/10057/16-а, встановлено, що за наслідками касаційного перегляду цю справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто остаточного рішення судом касаційної інстанції у наведеній скаржником справі не приймалося.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Необґрунтованими є і посилання скаржника на наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №9901/327/20, від 15 вересня 2021 року у справі №640/33771/21, від 22 вересня 2021 року у справі №9901/401/20, від 10 листопада 2021 року у справі №9901/174/21.

У цьому контексті Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Проте зміст і мотиви оскаржуваної постанови свідчать про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його частково, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справах №9901/327/20, №640/33771/21, №9901/401/20, №9901/174/21, від яких просить відступити заявник.

Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, сформованого у наведених справах.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Надалі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду у тотожній справі, із тотожним складом сторін, тотожним предметом та зазначеними позовними вимогами, у яких оскаржуються саме протиправні дії Офісу Президента щодо вчинення перешкод особі в направленні її скарги до Президента України. Проте, чіткого переліку норм права, що потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Ураховуючи наведене, Суд вважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначеного пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Наступною підставою для перегляду оскаржуваного судового рішення, скаржник зазначає пункт 2 частини третьої статті 353 КАС України та вказує, що апеляційний суд розглянув справу та ухвалив рішення всупереч тому, що позивачка неодноразово заявляла обґрунтований відвід колегії суддів.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки вказані скаржником доводи потребують перевірки.

Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Інші зазначені скаржником підстави касаційного оскарження відхиляються Верховним Судом через їхню необґрунтованість.

Керуючись статтями 327-331, 334, 335, 338 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвокатки Задорожної Ольги Володимирівни на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №560/1271/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Хмельницького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №560/1271/21.

3. Встановити іншим учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту вручення копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншим учасникам справи.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду