Постанова

від 25.04.2023 по справі 560/1271/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1271/21

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

25 квітня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Президента України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

1. Визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо:

- створення перешкод для здійснення її прав і законних інтересів шляхом відмови листом від 21 жовтня 2020 р. №22/1-09/4974 Департаменту з розгляду звернень громадян Офісу Президента України зареєструвати та передати на розгляд її скаргу від 12.10.2020 р., що вона подала на електронну адресу ОПУ на ім`я Президента України як гаранта Конституції, та ненадання її відповіді на скаргу від 12.10.2020 р. з приводу тривалого невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою);

- примушування її подати скаргу за посиланням у форматі, яким обмежено обсяг тексту звернення кількістю знаків та можливість подати додатки до звернення, що підтверджують підстави звернення;

- переадресування її скарги від 14.10.2020 р. на ім`я Президента України як гаранта Конституції, на завідомо протиправну вимогу Офісу Президента України у скороченому вигляді без додатків до Міністерства юстиції, чию бездіяльність з невиконання рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою) вона оскаржила.

2. Визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та заступника начальника цього управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень (УЗПВР) у Хмельницькій області Центрально - Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Бабина Михайла Анатолійовича щодо:

- надсилання її завідомо протиправної, наданої з перевищенням повноважень, відписки від 26.10.2020 року за підписом начальника УЗПВР Бабина М.А., що має заголовок «Про розгляд звернення», з питання невиконання державою рішення Великої Палати ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України";

- внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що її звернення від 14.10.2020 року розглянуто, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України за зазначеним посиланням;

- протиправного неповернення до Міністерства юстиції її звернення від 14.10.2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати її звернення від 14.10.2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України;

- фальсифікації у відписці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) від 26.10.2020 р. дати її звернення з 14.І0.2020 р. на 15.10.2020 р., що вона подала у скороченому вигляді на вимогу ОПУ, та надання роз`яснення про непідвідомчість питань, ігноруючи, що її скарга надіслана до Президента України як гаранта Конституції.

3. Зобов`язати Офіс Президента України:

- зареєструвати та передати за належністю її скаргу від 12.10.2020 р., що вона подала на електронну адресу Офісу Президента України, на ім`я Президента України як гаранта Конституції та надати її відповідь на скаргу від 12.10.2020 р. за підписом Президента України з приводу невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення), виконання яких не забезпечено державою;

- встановити строк один місяць для забезпечення державою/Президентом України як гарантом Конституції виконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за моїми заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою.

4. Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку «Розглянуто» з мати порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень за посиланням щодо її звернення від 14.10.2020 року, що вона подала у скороченому вигляді на вимогу Офісу Президента України за зазначеним посиланням.

5 Стягнути з Офісу Президента України моральну шкоду згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

6. Стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) моральну шкоду згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

7. У разі задоволення позову, відповідно до ст.382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання держави в особі Президента України/ Міністерства юстиції України подати звіт про виконання цього рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) протиправними щодо направлення звернення ОСОБА_1 на розгляд Бабину М.А. - заступнику начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, щодо внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року "Розглянуто", а також не повернення до Міністерства юстиції звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати це звернення;

- зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку "Розглянуто" з мапи порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень щодо звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року;

- зобов`язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повернути до Міністерства юстиції України звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року для розгляду компетентним органом;

- стягнуто з Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 5000,00грн моральної шкоди.

Додатковим рішенням від 08 квітня 2021 року доповнено рішення суду від 02 квітня 2021 року та зазначено, що в решті позовних вимог відмовлено, а саме: визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо створення перешкод для здійснення її прав і законних інтересів шляхом відмови листом від 21 жовтня 2020 р. №22/1-09/4974 Департаменту з розгляду звернень громадян Офісу Президента України зареєструвати та передати на розгляд її скаргу від 12.10.2020 р., що вона подала на електронну адресу ОПУ на ім`я Президента України як гаранта Конституції, та ненадання її відповіді на скаргу від 12.10.2020 р. з приводу тривалого невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою.

Примушування позивачки подати скаргу у форматі, яким обмежено обсяг тексту звернення кількістю знаків та можливість подати додатки до звернення, що підтверджують підстави звернення.

Переадресування її скарги від 14.10.2020 р. на ім`я Президента України як гаранта Конституції, на завідомо протиправну вимогу Офісу Президента України у скороченому вигляді без додатків до Міністерства юстиції, чию бездіяльність з невиконання рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 (під одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою) вона оскаржила.

Зобов`язати Офіс Президента України: зареєструвати та передати за належністю її скаргу від 12.10.2020 р., що вона подала на електронну адресу Офісу Президента України, на ім`я Президента України як гаранта Конституції та надати її відповідь на скаргу від 12.10.2020 р. за підписом Президента України з приводу невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин (під одним номером два рішення), виконання яких не забезпечено державою.

Встановити строк один місяць для забезпечення державою/Президентом України як гарантом Конституції виконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за моїми заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою.

Стягнути з Офісу Президента України 700 000 гривень моральної шкоди згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

Стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 695 000 гривень моральної шкоди згідно зі ст. 56 Конституції України, заподіяної завідомо протиправними діями і бездіяльністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду від 02 квітня 2021 року, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову повністю. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Офісу Президента України направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Позивачкою направлено до суду відповідь на відзив Офісу Президента України, доводи та обгрунтування якого також враховано судовою колегією під час апеляційного розгляду справи.

22 березня 2023 року позивачкою направлено на адресу апеляційного суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи справу в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання скаржника, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляну на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Окрім того, матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням наведеного, з огляду на характер спірних правовідносин та того, що предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд дійшов висновку, що справу належить призначити до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 12 жовтня 2020 року позивачка звернулася зі скаргою до Президента України, як гаранта Конституції України, в електронному форматі на електронну адресу Офісу Президента "vidkrytist@apu.gov.ua" щодо тривалого невиконання державою Україна рішення Великої Палати ЄСПЛ «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 р. №46852/13 та ін., яким постановлено, що зазначені п`ять заяв та 12143 заяви, наведені в додатках І і II до цього рішення, мають розглядатись відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

В той же день ОСОБА_1 отримала на свою електронну адресу лист від Управління доступу до публічної інформації Офісу Президента, в якому зазначалось про те, що електронна адреса "vidkrytist@apu.gov.ua" призначена лише для подання письмових запитів на інформацію. Позивачці роз`яснено про те, що електронні звернення громадян в Офісі Президента приймаються шляхом заповнення відповідної електронної форми на сторінці "Звернення громадян" Офіційного інтернет-представництва Президента України.

14 жовтня 2020 року ОСОБА_1 направила до Офісу Президента скаргу шляхом заповнення запропонованої електронної форми звернення.

Згідно з інформацією державної установи «Урядовий контактний центр» звернення ОСОБА_1 до Президента України від 14 жовтня 2020 року реєстр. № 31-11411292 надійшло на веб-сайт Центру та стосувалося виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Дане звернення направлене Центром за допомогою програмно-технічного комплексу Єдиної системи опрацювання звернень до Офісу Президента України наступного дня - 15 жовтня 2020 року о 10:27 год.

Офісом Президента України звернення направлене для розгляду по суті до Міністерства юстиції України 15 жовтня 2020 року в 14:39 год.

15 жовтня 2020 року через Єдину систему опрацювання звернень до Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшло звернення-скарга ОСОБА_1 , яке зареєстроване за №31-11411292 від 14 жовтня 2020 року. Згідно з реєстраційною карткою звернень Урядовим контактним центром змінено виконавця звернення з Міністерства юстиції України на Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було скеровано звернення-скаргу ОСОБА_1 на розгляд ОСОБА_2 - заступнику начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області.

26 жовтня 2020 року позивачка отримала на свою електронну адресу лист № 3-783/4/11-21/32/ з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за підписом заступника начальника управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Бабина М.А.

У листі позивачку повідомлено, що її звернення від 14.10.2020 року отримане на Урядовій гарячій лінії щодо виконання рішення Великої Палати ЄСПЛ «Бурмич та інші проти України», розглянуто і в межах компетенції зазначено, що на виконанні в органах державної виконавчої служби у Хмельницькій області станом на 19.10.2020 вказане рішення не перебувало і не перебуває, а також надано роз`яснення, що виконання рішень ЄСПЛ не підвідомчі Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області.

Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідачів протиправними позивачка звернулася до суду з вищезазначеними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки питання порушенні у зверненні були пов`язаними із виконанням рішень ЄСПЛ, тому звернення позивачки повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цьому зверненні питань.

Таким чином, суд визнав протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо направлення звернення позивачки на розгляд ОСОБА_2 - заступнику начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, а не повернення до Міністерства юстиції України вказаного звернення, а також протиправними дії щодо внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що звернення позивачки від 14.10.2020 року "Розглянуто".

Щодо позовної вимоги, встановити строк один місяць для забезпечення державою/Президентом України як гарантом Конституції виконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 одним номером два рішення, виконання яких не забезпечено державою суд зазначив, що строки виконання державою Україна рішень ЄСПЛ передбачено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», тому підстави для встановлення судом додаткових термінів щодо виконання рішення відсутні.

Щодо позовних вимог позивачки про стягнення моральної шкоди з Офісу Президента України, а також з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позовну вимогу слід задовольнити частково, а саме, з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) слід стягнути 5000 гривень за заподіяння моральної шкоди позивачці своїми протиправними діями, а саме прийняття ним неправомірних рішень.

Одночасно суд зазначив, що підстави стягнення моральної шкоди з Офісу Президента України - відсутні, оскільки останній діяв у межах своїх повноважень.

Вимога позивачки щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, також на переконання суду задоволенню не підлягає, оскільки позивачка на надала жодних доказів того, що відповідач може намагатись ухилитись від виконання цього судового рішення.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених до Офісу Президента України, скасовано. Прийнято в цій частині позовних вимог, заявлених до Офісу Президента України, нову постанову, якою позовні вимоги, заявлені до Офісу Президента України, задовольнено частково. Визнано протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо розгляду та надання відповіді на звернення-скаргу ОСОБА_1 від 12.10.2020 та від 14.10.2020. Зобов`язано Офіс Президента України прийняти та розглянути звернення-скаргу ОСОБА_1 від 12.10.2020 та від 14.10.2020 у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян". В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року залишено без змін.

Не погодившись з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, позивачка оскаржила її в касаційному порядку. За результатом касаційного перегляду, Верховний Суд прийняв постанову від 15 лютого 2023 року, якою постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи вимоги частини 1 статті 308 КАС України та висновки Верховного Суду, переглядає рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року в межах доводів апеляційної скарги позивачки.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Відтак, суд вважає, що звернення позивачки було правомірно та відповідно до Закону № 393/96-ВР направлено за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення зазначеного питання не належить до повноважень Президента України чи створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, а саме до Міністерства юстиції України.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду та зазначає, що згідно зі статтею 46 Конвенції й статтею 2 Закону N 3477-IV Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, у якій вона є стороною.

При цьому, реалізація таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон N 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в частинах першій та другій статті 6 КАС України.

За статтею 41 Конвенції, якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

З визначення, наведеного у статті 1, а також зі змісту глави 3 Закону N 3477-IV вбачається, що рішення ЄСПЛ може бути виконане шляхом: виплати стягувачеві грошової компенсації (відшкодування), вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та/або вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі статтею 10 Закону N 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні Суду.

В Україні процедура виконання рішень Європейського суду з прав людини на національному рівні регулюється Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року та іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно ст.2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Відповідно до Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV "Про виконавче провадження" підлягають виконанню: рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини"

Органом представництва, відповідальним за координацію виконання рішень ЄСПЛ, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 784 від 31 травня 2006 р. «Про заходи реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визнано Міністерство юстиції України, а саме Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріат.

Статтею 5 Закону передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад рішення стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб`єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Статтею 7 Закону визначено, що протягом десяти днів від отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного, Секретаріат надсилає стягувачеві повідомлення з роз`ясненями його прав щодо виконання рішення, оригінальний текст та переклад рішення до Державної виконавчої служби.

Виплата відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк із моменту набуття Рішенням статусу остаточного, або у строк, визначений у рішенні. У випадку порушення строку на суму відшкодування нараховується пеня.

Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" унормовано, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга позивачки підлягала розгляду Міністерством юстиції України.

Судом першої інстанції встановлено, що Урядовим контактним центром, згідно реєстраційної картки звернень, змінено виконавця звернення з Міністерства юстиції України на Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Тобто Урядовим контактним центром перевірено обґрунтованість перенаправлення звернення від 14 жовтня 2020 року №31-11411292. Крім того, зазначаємо, що практична можливість повернути перенаправлене звернення до попереднього виконавця в Єдиній системі опрацювання звернень відсутня, тому Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) прийняло відповідне звернення (скаргу) до розгляду.

Оскільки питання порушенні у зверненні були пов`язаними із виконанням рішень ЄСПЛ, тому звернення позивачки повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цьому зверненні питаннях.

Таким чином, судовим розглядом підтверджено, що дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в даному випадку були протиправними щодо направлення звернення позивачки на розгляд заступнику начальника Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, а не повернення до Міністерства юстиції України вказаного звернення, а також протиправними дії щодо внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що звернення позивачки від 14.10.2020 року "Розглянуто".

Щодо вимоги позивачки визнати завідомо протиправними дії та бездіяльність Офісу Президента України щодо: створення перешкод для здійснення її прав і законних інтересів шляхом відмови листом від 21 жовтня 2020 р. №22/1-09/4974 Департаменту з розгляду звернень громадян Офісу Президента України зареєструвати та передати на розгляд її скаргу від 12.10.2020 р., що вона подала на електронну адресу ОПУ на ім`я Президента України як гаранта Конституції, та ненадання її відповіді на скаргу від 12.10.2020 р. з приводу тривалого невиконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, у якому троє рішень національних судів за її заявами під номерами: № 16010/14, №18094/15, №18094/15 з трудових правовідносин, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 976 затверджено Порядок взаємодії Офісу Президента України, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - органи) та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення належного реагування на звернення, які надходять за допомогою засобів телефонного зв`язку та з використанням Інтернету (далі - Порядок № 976).

Відповідно до вказаної постанови державна установа «Урядовий контактний центр» приймає звернення, що надійшли за допомогою засобів телефонного зв`язку на урядову «гарячу лінію», або з використанням Інтернету через вебсайт Урядового контактного центру, Єдиний вебпортал органів виконавчої влади, вебсайт Офіційного інтернет-представництва Президента України чи у паперовій формі, та здійснює реєстрацію, попередній розгляд і передачу органам відповідно до компетенції; надає необхідні роз`яснення, довідкову інформацію за допомогою засобів телефонного зв`язку або з використанням Інтернету, а також відповіді на звернення з питань, що не потребують розгляду органами.

При цьому частиною першою статті 7 Закону встановлено, що обов`язковому прийняттю та розгляду підлягають ті звернення, які оформлені належним чином і подані у встановленому порядку.

Таким чином, безпідставними є твердження апелянта щодо неналежного розгляду її скарги від 12 жовтня 2020 року, оскільки остання подана не у встановленому порядку (не на визначену електронну адресу для розгляду звернень громадян), про що її було поінформовано.

Щодо організації розгляду електронного звернення позивачки до Президента України від 14 жовтня 2020 року, поданого через державну установу «Урядовий контактний центр» судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, підставно та мотивовано застосовано статтю 7 Закону, вірно встановлено правомірність направлення такого звернення за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення зазначеного питання не належить до повноважень Президента України чи створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб. Посилання апелянта на те, що скарга ОСОБА_1 від 14 жовтня 2020 року по суті є оскарженням бездіяльності Міністерства юстиції та недопустимості, у зв`язку із цим, направлення його за належністю до такого Міністерства також є безпідставними.

Так, згідно із частиною четвертою статті 7 Закону забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. При цьому, відповідно до частини першої статті 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Таким чином, оскільки Президент України не є вищим органом по відношенню до Міністерства юстиції України, до спірних правовідносин не застосовується правила статті 7 та 16 Закону.

До аналогічних висновків стосовно застосування норм законодавства у подібних правовідносинах дійшла і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 12 січня 2022 року у справі № 9901/313/20).

Також необхідно відмітити, що відповідно до частини першої статті 16 Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно із частиною третьою та четвертою статті 7 Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Враховуючи наведені вище норми необхідно дійти висновку про можливість перенаправлення скарги до органу влади бездіяльність якого оскаржується.

Отже, законодавцем свідомо сформульовано частину четверту статті 7 Закону саме таким чином, як вона є, зокрема і з мотивів того, що бездіяльність органу влади може бути виправлена лише тим органом, який допустив бездіяльність та до компетенції якого віднесено вирішення відповідних питань.

Зазначене відображене і у змісті пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Аналогічні висновки щодо застосування та тлумачення частини четвертої статті 7 Закону у подібних правовідносинах містяться у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 826/6095/17 та від 07 лютого 2019 року у справі №826/11782/17. У зазначених рішеннях суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про можливість перенаправлення скарги до органу влади, бездіяльність якого оскаржується.

Таким чином, беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що під час опрацювання звернень ОСОБА_1 , Офіс Президента України діяв в межах та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовної вимоги встановити строк один місяць для забезпечення державою/Президентом України як гарантом Конституції виконання державою рішення Великої палати ЄСПЛ Україна «Бурмич та інші проти України», №46852/13 від 12 жовтня 2017 року, оскільки строки виконання державою Україна рішень ЄСПЛ передбачено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», тому підстави для встановлення судом додаткових термінів щодо виконання рішення відсутні.

Відповідно, враховуючи, що судовим розглядом доведено відсутність протиправних дій Офісу Президента України щодо опрацювання звернень ОСОБА_1 , підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди відстуні.

Також, беручи до уваги, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак протиправності дій Офісу Президента України, інші позовні вимоги до даного відповідача, як похідні задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивачки про відшкодування з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 695 000 грн. моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, експертні висновки тощо.

Безспірно, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, вагомості наслідків.

Саме тому, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено обґрунтованості моральної шкоди саме в такому розмірі, оскільки вербальні покликання на те, що протиправні дії відповідачів викликали у неї негативні зміни в житті не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами.

Самий лише факт порушення прав позивачки не може слугувати безспірною підставою для стягнення моральної шкоди, відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в цій частині.

Крім того апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, шляхом розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, а не загального та без повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання. Поміж іншого позивачка зазначає, що однією з позовних є стягнення моральної шкоди, тому дана справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, з посиланням на п.2 ч.4 ст. 257 КАС України.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права під час здійснення судового розгляду даної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності вважаються справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, згідно вимог п.2 ч.4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З даного приводу необхідно зазначити, що у відповідності до вимог ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачкою було заявлено, поміж інших вимог, також вимога про стягнення з кожного відповідача по 300 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 08 лютого 2021 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, відкриваючи провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовними вимогами позивачки, з урахуванням значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту права, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд першої інстанції не порушив вимоги процесуального права, зокрема ст. ст. 12, 257, 268-272, 286 КАС України, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В подальшому, 24 березня 2021 року, позивачкою подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі по 700 000,00 грн. з кожного, та, відповідно, призначити справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, посилаючись на вимоги п.2 ч. 4 ст.257 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України, позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З даного приводу, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст. 262 КАС України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки позивачкою подано заяву про збільшення позовних вимог 24 березня 2021 року, тобто через 44 дні після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції повинен був відмовити позивачці у розгляді даної заяви.

Проте, судом першої інстанції не вчинено жодної процесуальної дії за результатом розгляду заяви позивачки про збільшення позовних. При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення від 08 квітня 2023 року, судом першої інстанції взято до уваги дану заяву.

Більше того, не розглянуто у встановленому порядку та не вирішено заяву позивачки щодо здійснення судового розгляду справи в режимі відеоконференції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, при розгляді заяв ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та щодо здійснення судового розгляду справи в режимі відеоконференції, порушено норми процесуального права, оскільки не надано оцінку та не розглянуто дані заяви в порядку, визначеному КАС України, що є підставою для скасування рішення суду, згідно вимог статті 317 КАС України. Відповідно, заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, безпідставно враховано під час прийняття рішення від 08 квітня 2021 року.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення саме з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року не повністю відповідає вимогам частини першої, другої, третьої статті 242 КАС України, якою врегульовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи частково порушені норми процесуального права, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо направлення звернення ОСОБА_1 на розгляд Бабину М.А. - заступнику начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, щодо внесення відмітки в мапу порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень, що звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року "Розглянуто", а також не повернення до Міністерства юстиції звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року з підстав відсутності повноважень розглядати це звернення.

Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видалити відмітку "Розглянуто" з мапи порталу, на якому ведеться облік розгляду звернень щодо звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року.

Зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повернути до Міністерства юстиції України звернення ОСОБА_1 від 14.10.2020 року для розгляду компетентним органом.

Стягнути з Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 5000,00грн моральної шкоди.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.