Ухвала

від 07.02.2022 по справі 132/4459/18

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/4459/18

2/132/30/22

Ухвала

Іменем України

08 лютого 2022 року м.Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді - Ставнійчук С.В.,

при секретарі - Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Калинівка Вінницької області заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівська «Сільгосптехніка» - Катрича П.С. про забезпечеення позову у цивільній справі за за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівська «Сільгосптехніка» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткової угоди,

встановив:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівська «Сільгосптехніка» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткової угоди.

18.01.2022 року за Вх.№ 425 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову.

В заяві вказує, що відповідач ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі, з метою уникнення поновлення договору оренди з позивачем, звернувся до землевпорядної організації із заявою про поділ орендованої земельні ділянки на дві ділянки.

ТОВ "Віатера" було виготовлено технічну документацію із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 0521687500:02:001:0084 на дві рівноцінні земельні ділянки з кадастровими номерами 0521687500:02:001:0256 та 0521687500:02:001:0257.

Дані земельні ділянки були зареєстровані в ДЗК 21.08.2019 року, що підтверджується витягами з ДЗК про ці земельні ділянки. В подальшому новостворені земельні ділянки були передані в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс» згідно договорів оренди землі від 03.10.2019 року, які в подальшому між сторонами були припинені і відповідач ОСОБА_1 передав новостворені земельні ділянки в оренду ФГ "Лемешівка-Агро" (код ЄДРПОУ 38309199) згідно договорів оренди від 05.10.2020 року, що підтверджується відомостями з державного реєстру прав власності на нерухоме майно та про реєстрацію іншого речового права, відповідно до інформації від 16.01.2022 року.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи той факт, що на даний час власником земельних ділянок, які були передані на підставі оскаржуваних договорів є ОСОБА_1 , а користувачем ФГ "Лемешівка-Агро", тому останні в межах повноважень та на підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.78,81 Земельного кодексу України, ст.321 ЦК України, можуть в будь-який момент передати в користування (оренду, суборенду), або у інший спосіб відчужити цю земельну ділянку іншій особі, що потягне за собою зміну власника або користувачів земельних ділянок, а також необхідність внесення змін в Державному земельному кадастрі і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо її власника або користувача.

З урахуванням того, що дана справа не розглянута, позивач буде змушений кожний раз змінювати позовні вимоги або подавати нові позовні заяви до нових власників, користувачів земельних ділянок, що може в майбутньому утруднити належний захист прав позивача, чи зробити виконання рішення суду неможливим.

Тому представник позивача ОСОБА_2 просить заборонити ОСОБА_1 передавати чи іншим способом відчужувати земельні ділянки, кадастровий номер №0521687500:02:001:0256, розміром 1,0903 га та кадастровий № 0521687500:02:001:0257, розміром 1,0903, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та заборонити державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру України та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів, а також державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, які виконують свої функції в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування на території України, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок №0521687500:02:001:0256, розміром 1,0903 га та кадастровий № 0521687500:02:001:0257, розміром 1,0903, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать ОСОБА_1 .

В підготовчому судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Лемешівка Агро Плюс» - адвокат Аваєва Н.В. проти задоволення заяви заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 щодо заяви представника заперечив, просив відмовити у її задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, заслухавши учасників, суд приходить до наступного.

Згідно зч.1ст.149ЦПК України,суд зазаявою учасникасправи маєправо вжитипередбаченихстаттею 150цього Кодексузаходівзабезпечення позову. Частиною 1статті 150 ЦПК Українипередбачено, що позов забезпечується зокрема: забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.2ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом ч.2ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом зазначеного позову є, визнання недійсним договору оренди землі кадастровий номер 0521687500:02:001:0084 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Як встановлено судом, відповідач у справі ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, кадастровий номер №0521687500:02:001:0256, розміром 1,0903 га та кадастровий № 0521687500:02:001:0257, розміром 1,0903, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сальницької сільської ради Хмільницького (колишнього Калинівського) району Вінницької області.

Між сторонами цієї справи існує спір щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521687500:02:001:0084 площею 2,1806 га та дійсність укладених щодо неї договорів.

Пред`явлені позивачем вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду є немайновими.

Можливе рішення суду у цій справі - рішення про визнання, тобто рішення, яким підтверджується наявність або відсутність певних зобов`язальних правовідносин між сторонами, наявність або відсутність юридичних фактів.

Відповідно до частин 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке рішення може бути підставою для внесення реєстратором до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації права оренди.

Будь-якого іншого виконання, у тому числі примусового, можливе рішення суду не передбачає.

Вимог майнового характеру позивач не пред`являв і право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки кадастровий номер №0521687500:02:001:0256, розміром 1,0903 га та кадастровий № 0521687500:02:001:0257, розміром 1,0903 не оспорюється, а предметом спору є виключно зобов`язально-правові (договірні) відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.

При цьому заборона ОСОБА_1 передавати чи іншим способом відчужувати земельні ділянки, а також заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій в цілому щодо об`єкта нерухомого майна може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Натомість, враховуючи зміст вимог позову ТОВ «Калинівська «Сільгосптехніка» таке втручання, не є виправданим, оскільки воно не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що у даній справі забезпечення позову у обраний позивачем спосіб не відповідає ч. 1 ст. 6 Конвенції та порушує ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції та не відповідає предмету спору.

Отже, забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами і виходить за межі позовних вимог та може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 оскільки власнику обмежується можливість розпоряджатися та використовувати належне йому майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154, 157, 258-260, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівська «Сільгосптехніка» - Катрича П.С. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівська «Сільгосптехніка» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткової угоди відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання через Калинівський районний суд Вінницької області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2022

Суддя: С.В. Ставнійчук