Ухвала

від 15.09.2022 по справі 686/10808/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/10808/21

Провадження № 11-сс/4820/443/22

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ДП

«Старокостянтинівський молочний завод» ОСОБА_6

представника третьої особи адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №32021240000000011, та

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини

01.09.2022 року до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернувся прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 з клопотанням про арешт майна, в якому просив накласти арешт на корпоративні права у вигляді 50 % статутного капіталу ДП «Старокостянтинівський молочний завод» (код ЄДРПОУ 31952591, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоана Павла II, 4/6, корпус В), що прямо належать юридичній особі - приватному акціонерному товариству «Компанія з управління активами «Довіра - Капітал» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 літера А, групи приміщень № 177, код за ЄДРПОУ 32707701), у розмірі 128 629 314,97 грн., кінцевим бенефіціарним власником яких є громадянин російської федерації ОСОБА_8 , посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , видана органом 8001, 26.03.2018, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною державним реєстраторам здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів, а також проведення будь-яких інших реєстраційних дій вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов`язані зі зміною учасників, зі зміною назви підприємств, зі зміною часток у статутному капіталі підприємств, зі зміною розміру статутного капіталу підприємств, що пов`язані з припиненням (зокрема, реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням та ліквідацією) юридичної особи, зі зміною місцезнаходження ДП «Старокостянтинівський молочний завод», окрім Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, корпоративні права у вигляді 50 % статутного капіталу ДП «Старокостянтинівський молочний завод», що прямо належать юридичній особі - приватному акціонерному товариству «Компанія з управління активами «Довіра - Капітал», у розмірі 128 629 314,97 грн., кінцевим бенефіціарним власником яких є громадянин російської федерації ОСОБА_8 , для здійснення управління в порядку, передбаченому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних злочинів та інших злочинів».

Слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що СВ УСБ України в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32021240000000011, яке було зареєстроване у ЄРДР 02.02.2021 року за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч.3 ст.212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ДП «Старокостянтинівський молочний завод», у період 2018-2020 років, шляхом лише документального відображення фінансово-господарських операцій із придбання кукурудзи, ячменю, пшениці, олії соняшникової, молока коров`ячого, шроту соняшникового у ТОВ «Альфа-Технолоджі», ТОВ «Інтера 2018», ТОВ «Лікфелд-Трейд», ТОВ «Агромакс-Люкс», TOB «С.К.С.», ТОВ «Картем», ТОВ «Трейдфіст», ТОВ «Лаксон», ТОВ «Сіджі Груп», ТОВ «Агровест пройм», ТОВ «Грін Ферм», ТОВ «Голден-Харвест», ТОВ «ТД «Алседонія» та інших, які фактично не відбувались, умисно ухилились від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах. Згідно наявного у матеріалах кримінального провадження акту документальної планової виїзної перевірки дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, з метою правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 № 0089/22-01-05-04/31952591 від 23.01.2020, складеного ГУ ДПС в Хмельницькій області та податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками такої перевірки сума донарахувань ДП «Старокостянтинівський молочний завод» становить 367,3 млн. грн.

Крім того, встановлено, що власником дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» є приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Довіра капітал» (зареєстрований офіс за адресою: 03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72 літера А, групи приміщень №177, код ЄДРПОУ 32707701). Основний вид діяльності - переробка молока і виготовлення сиру. Засновником вказаного товариства є ОСОБА_8 - громадянин російської федерації, посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , виданий органом 8001, 26.03.2018, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , якому належить 50% статутного капіталу, що становить 128 629 314,97 грн.

Прокурор посилаючись на те, що серед кінцевих бенефіціарних власників ДП «Старокостянтинівський молочний завод» (код ЄДРПОУ: 31952591) є фізична особа - громадянин країни, яка вчиняє збройну агресію проти України зазначив, що існує значний ризик прийняття рішень керівництвом ДП «Старокостянтинівський молочний завод» щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою - агресором, а також того, що отриманий зазначеним підприємством прибуток у подальшому фактично спрямовується через банківські та фінансові установи, в якості дивідендів для російських власників, які сплачують відповідні податки та збори до бюджету країни-агресора та фінансують силовий блок, оборонно-промисловий комплекс російської федерації, та протиправну діяльність, пов`язану зі збройною агресією проти України, з метою забезпечення збереження речових доказів (відповідні корпоративні права були постановою слідчого визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні), забезпечення можливої спеціальної конфіскації вказаного майна, або його конфіскації як виду можливого покарання, просив накласти арешт на таке майно.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року відмовлено у задоволені вказаного клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №32021240000000011.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню, відповідно до п.4 ст. 409, п.1,2 ч.1 ст.413 КПК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову, якою задовольнити подане клопотання.

На обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що зазначене у клопотанні майно є речовим доказом у справі, містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, являються об`єктами вчинення кримінального правопорушення, а тому з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, оскільки санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а тому з метою виконання можливого вироку суду є необхідність у накладенні арешту на майно.

Крім того, прокурор посилається на те, що на території України здійснюють господарську діяльність юридичні особи, кінцевими бенефіціарами яких прямо або опосередковано є російська федерація та/або громадяни російської федерації, які шляхом отримання прибутку від діяльності вказаних підприємств здійснюють фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, що призвели до інших тяжких наслідків.

До вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні власники та службові особи ДП «Старокостянтинівський молочний завод».

Так, серед кінцевих бенефіціарних власників ДП «Старокостянтинівський молочний завод» (код ЄДРПОУ: 31952591) є фізична особа - ОСОБА_8 , якому належить 50% статутного капіталу, що становить 128 629 314,97 грн., він є громадянином російської федерації, країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень керівництвом ДП «Старокостянтинівський молочний завод» щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Крім того, отриманий зазначеним підприємством прибуток у подальшому фактично спрямовується через банківські та фінансові установи, в якості дивідендів для російських власників, які сплачують відповідні податки та збори до бюджету країни-агресора та фінансують силовий блок, оборонно - промисловий комплекс російської федерації, а також протиправну діяльність, пов`язану зі збройною агресією проти України.

Прокурор вважає, що зазначені доводи слідчим суддею не було взято до уваги.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводиапеляційної скарги,просив їїзадовольнити танакласти арештна майно корпоративніправа у вигляді 50 % статутного капіталу ДП «Старокостянтинівський молочний завод», що належать юридичній особі - приватному акціонерному товариству «Компанія з управління активами «Довіра - Капітал», кінцевим бенефіціарним власником яких є громадянин російської федерації ОСОБА_8 . Вважав клопотання про арешт майна обґрунтованим, зазначене майно постановою прокурора визнано речовим доказом, санкція статті 212 ч.3 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також можлива спеціальна конфіскація на підставі статті 96-1 КК України. Корпоративні права належали ОСОБА_8 це до 2018 року, однак їх розмір зростав. За цим кримінальним провадженням жодній особі не повідомлено про підозру, відомості до ЄРДР внесені тільки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Сума збитків зазначена з урахуванням штрафних санкцій та пені. В клопотанні ставилося питання про арешт корпоративних прав, власником яких є ОСОБА_8 , оскільки він є громадянином російської федерації.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить відмовити прокурору у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Вважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на корпоративні права суперечить вимогам КПК України, є необґрунтованим та незаконним. ОСОБА_8 не вчиняв дій, направлених на підтримання факту воєнної агресії російської федерації проти України. Корпоративні права ОСОБА_8 не є майном ДП «Старокостянтинівський молочний завод», а сам він не є посадовою особою цього підприємства, жодного кримінально караного діяння не вчиняв.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 та представник ДП «Старокостянтинівський молочний завод» ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, пославшись на доводи, викладені в запереченні.

Згідно наданого афідевіта, посвідченого нотаріально, ОСОБА_9 урочисто заявив, що не являється резидентом російської федерації з 1998 року та не перебуває з нею у договірних, політичних, майнових або підприємницьких, а також інших відносинах, що заборонено законодавством України. З 2013 року являється громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви суду

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132, 167-168, 170-173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Згідно приписів ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідноз частинами3,5статті 41Конституції Україниніхто неможе бутипротиправно позбавленийправа власності.Право приватноївласності єнепорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Також статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своїх висновках у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява 19336/04, рішення від 23 січня 2014 р., Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). 168. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти 74 Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Суд нагадує, що наслідком будь-якого вилучення або конфіскації є завдання шкоди. Але для того, щоб відповідати статті 1 Першого протоколу, фактично завдана шкода не має перевищувати шкоди, якої неможливо уникнути (див. вищезазначене рішення у справах «Раймондо проти Італії» (Raimondo v. Italy), п. 33, та «Юцис проти Литви» (Jucys v. Lithuania), заява № 5457/03, п. 36, від 8 січня 2008 року).

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею дотримано та враховано всі обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на певне майно.

Перевіркою судового матеріалу встановлено, що у провадженні СВ УСБ України в Хмельницькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021240000000011 від 02.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, за фактом умисного ухилення службових осіб ДП «Старокостянтинівський молочний завод» у період 2018-2020 років від сплати податків в особливо великих розмірах, станом на 01.09.2022 року жодній особі не повідомлено про підозру (а/с 9-10).

Постановою ст. слідчого в ОВС СВ УСБ України в Хмельницькій області від 31.08.2022 року корпоративні права у вигляді 50% статутного капіталу ДП «Старокостянтинівський молочний завод», які належать ОСОБА_8 , визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а/с 11-13).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з частини 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора слідчий суддя зазначив, що хоча відповідне майно і визнано постановою слідчого речовим доказом у даному провадженні, проте, зважаючи на обставини за яким здійснюється досудове розслідування (ухилення від сплати податків), у поданих матеріалах відсутні жодні об`єктивні дані, які б давали підстави вважати, що таке майно відповідає хоча б одному із критеріїв речового доказу, передбаченого ст.98 КПК України. Із долучених до клопотання матеріалів не вбачається, що спірне майно є матеріальним об`єктом, яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могло зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Так, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов правильних висновків, що версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №32021240000000011, не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.

Так, безпосереднім об`єктом злочину за ст.212 КК України є система загальнообов`язкового державного соціального страхування у частині встановленого порядку сплати страхових внесків, що забезпечує формування доходної частини цієї системи, тому корпоративні права не можуть бути об`єктом вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.212 КК України.

Як вбачаєтьсяз наданихсуду матеріалів,сторона обвинувачення,обґрунтовуючи своєклопотання врозумінні вимогст.132КПК України,не надаладостатніх іналежних доказівтих обставин,на якіпослалась уклопотанні,а саме,які відомостімістять усобі корпоративніправа увигляді 50%статутного капіталуДП «Старокостянтинівськиймолочний завод»,що належать ОСОБА_8 ,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадженняза ч.3ст.212КК України. Посилання сторони обвинувачення на визнання цих прав речовим доказом не містить жодної згадки, доказу чи факту, які б у своїй сукупності підтверджували б або навіть давали привід припустити, що корпоративні права зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були знаряддям його вчинення, а також жодного доказу того, що статутний капітал підприємства був набутий (сформований) кримінально протиправним шляхом або отриманий юридичною особою внаслідок вчинення розслідуваного кримінального правопорушення.

В постанові ст. слідчого в ОВС СВ УСБ України в Хмельницькій області від 31.08.2022 року про визнання майна корпоративних прав речовим доказом у цьому кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно, відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.

Колегія суддів погоджується також з висновками слідчого судді, що посилання у клопотанні на необхідність у накладенні арешту на спірне майно з метою збереження його для забезпечення можливої спеціальної конфіскації чи конфіскації, як виду покарання, суперечить вимогам статі 170 КПК України, приписами якої визначено спеціальний суб`єктний склад осіб, майно яких може бути заарештоване в рамках кримінального провадження з метою збереження його для забезпечення можливої спеціальної конфіскації чи конфіскації, як виду покарання, а саме: підозрюваний, обвинувачений, їй або третя особа за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (у випадку забезпечення можливої спеціальної конфіскації); а також підозрюваний, обвинувачений, засуджений або юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (у випадку забезпечення можливої конфіскації майна як виду кримінального покарання).

Статтею 96-3 КК України визначено, що підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є: вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу; незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов`язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу; вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111-1, 258-258-5 цього Кодексу; вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 113, 114-2, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу; вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 255, 343, 345, 347, 348, 349, 376-379, 386 цього Кодексу; вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 301-1-303 цього Кодексу.

Згідно матеріалів кримінального провадження №32021240000000011 від 02.02.2021 року, доданих до клопотання, жодну з посадових осіб або власників ДП «Старокостянтинівський молочний завод» у зазначеному кримінальному провадженні про підозру не повідомлено, будь-які відомості щодо здійснення по відношенню до ДП «Старокостянтинівський молочний завод», або його власників чи посадових осіб, розслідувань за фактом вчинення кримінальних правопорушень, визначених у ст. 96-3 Кримінального кодексу України, відсутні.

Обґрунтовуючи таку мету арешту, як забезпечення виконання такого додаткового виду покарання, передбаченого ст. 212 КК України, як конфіскація майна, в тому числі як захід кримінально-правового характеру до юридичної особи, стороною обвинувачення не наведено, яким чином це стосується як ОСОБА_8 , який не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, так і ДП «Старокостянтинівський молочний завод» в світлі вимог статті 96-3 КК України, якими визначено вичерпний перелік підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, а отже обґрунтування клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи є безпідставними.

Також слідчим суддею враховано і ту обставину, що ОСОБА_8 є громадянином декількох країн, зокрема рф. Водночас твердження прокурора про спрямування прибутку підприємства через банківські та фінансові установи, в якості дивідендів для російських власників, які сплачують відповідні податки та збори до бюджету країни-агресора та фінансують силовий блок, оборонно-промисловий комплекс російської федерації спростовуються тим, що лише у 2017 році ДП «Старокостянтинівським молочним заводом» було проведено попередню оплату в сумі 25 900 рос. рублів (11 987,30 рахунок ФГБНУ «ФНЦ пищевих систем им. В.М. Горбатова» за надання послуг по програмах додаткового навчання.

Крім того, наявність у ОСОБА_8 громадянства російської федерації не є підставою для накладення арешту на його майно в рамках даного кримінального провадження.

Не заслуговуютьна увагуапеляційні доводипрокурора,що накладенняарешту намайно необхідноз метою відшкодування шкоди, оскільки цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, до клопотання не додано належних доказів на підтвердження розміру заподіяної шкоди, крім того, клопотання прокурора в цій частині не обґрунтоване, з урахуванням ч.6 ст.170 КПК України, а саме щодо спеціального суб`єктного складу осіб, майно яких може бути заарештоване в рамках кримінального провадження з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року про залишення без задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно в даному кримінальному провадженні винесена з урахуванням всіх обставин справи, з додержанням вимог кримінального процесуального закону, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, щодо володіння своїм майном, апеляційних підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №32021240000000011, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: